«Про­дай свою кни­гу – до­по­мо­жи си­ро­там Ав­ді­їв­ки»

У Мі­ла­ні за­вер­ши­ла­ся бла­го­дій­но-лі­те­ра­тур­на акція, яка об’єд­на­ла кни­го­лю­бів Укра­ї­ни і за­кор­до­н­ня

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Юлія ЯРУЧИК

Укра­їн­ська ді­а­спо­ра в Іта­лії уже не­о­дно­ра­зо­во за­яв­ля­ла про се­бе як про одну з най­актив­ні­ших і най­іні­ці­а­тив­ні­ших. За час кон­флі­кту на схо­ді на­шої дер­жа­ви укра­їн­ці-во­лон­те­ри Апен­нін­сько­го пів­остро­ва актив­но пра­цю­ють, си­сте­ма­ти­чно від­прав­ля­ю­чи гу­ма­ні­тар­ну і гро­шо­ву до­по­мо­гу для вій­сько­вих і жи­те­лів зо­ни бо­йо­вих дій. Чер­го­ву бла­го­дій­ну акцію, яка за­вер­ши­ла­ся ци­ми дня­ми, мо­жна на­зва­ти осо­бли­во зна­ко­во­юі сим­во­лі­чною. Адже у ба­жан­ні до­по­мог­ти ді­ткам, ко­трі втра­ти­ли ба­тьків під час об­стрі­лу Ав­ді­їв­ки13 трав­ня, во­на об’єд­на­ла пи­сьмен­ни­ків і кни­го­лю­бів Укра­ї­ни та за­кор­до­н­ня.

У дні, ко­ли вся ува­га укра­їн­ських і єв­ро­пей­ських ЗМІ бу­ла при­ку­то­ю­до «Єв­ро­ба­че­н­ня», те­ро­ри­сти об­стрі­ля­ли на­се­ле­ний пункт, за­ли­шив­ши си­ро­та­ми двох дів­ча­ток 6 і 7 ро­ків. Че­рез кіль­ка днів укра­їн­ська пи­сьмен­ни­ця Ле­ся ОЛЕНДІЙ в Мі­ла­ні роз­по­ча­ла акцію«Про­дай свою кни­гу — до­по­мо­жи си­ро­там Ав­ді­їв­ки» і на сто­рін­ках со­ці­аль­ної ме­ре­жі Facebook за­кли­ка­ла ко­лег до­лу­чи­ти­ся до спра­ви. Для чи­та­чів-уча­сни­ків акція на­бу­ла зво­ро­тно­го сен­су «При­дбай кни­гу — по­да­руй на­дію». За ко­ро­ткий тер­мін акція пе­ре­тво­ри­ла­ся на справ­жній лі­те­ра­тур­но-бла­го­дій­ний фле­шмоб. Пер­ші під­сум­ки під­би­ли 5 черв­ня, однак, за сло­ва­ми Ле­сі Олендій, акція ма­ти­ме про­дов­же­н­ня, бу­ли б ли­ше не­бай­ду­жі. «День» ви­рі­шив за­пи­та­ти пи­сьмен­ни­цю­про ре­зуль­та­ти акції, про іта­лій­ський пе­рі­од її твор­чо­сті і про ба­че­н­ня ін­те­ле­кту­аль­но­го фрон­ту в Укра­ї­ні у цей не­про­стий час.

«ДУМАЛА ПРО ТИХ ДІВ­ЧА­ТОК...»

— Ле­сю, спер­шу, зви­чай­но, про акцію, істо­рію її по­ча­тку, ре­зуль­та­ти.

— Ме­ні по­тра­пи­ла на очі сві­тли­на двох дів­ча­ток, які си­ді­ли на ка­на­пі, які пі­сля об­стрі­лів за­ли­ши­ли­ся кру­гли­ми си­ро­та­ми. Про­чи­та­не схви­лю­ва­ло і гли­бо­ко за­сі­ло в го­ло­ві. Че­рез кіль­ка днів на ФБ-сто­рін­ці На­та­лії Да­тчен­ко, яку я зго­дом за­про­си­ла до­лу­чи­ти­ся до акції як ква­лі­фі­ко­ва­но­го во­лон­те­ра, по­тра­пив на очі пост із кіль­кох слів. Зву­чав він при­бли­зно так: ми по­ри­на­є­мо в що­ден­ні тур­бо­ти і за­бу­ва­є­мо­ся в них, аж по­ки не при­хо­дять нові, жа­хли­ві звіс­тки з те­ри­то­рій бо­йо­вих дій. Думала про тих дів­ча­ток...

Ко­ли роз­по­чи­на­ла акцію, не ста­ви­ла со­бі над­то ви­со­ких пла­нок, думала, до­бре бу­де на­віть якщо й 100 єв­ро на до­по­мо­гу на­зби­ра­є­мо. Бо ж ішло­ся про про­даж від ко­жно­го пи­сьмен­ни­ка ли­ше одні­єї книж­ки. Про­те лю­ди зда­тні при­єм­но ди­ву­ва­ти: окре­мі ав­то­ри, на про­ха­н­ня по­ку­пців, на під­трим­ку акції про­да­ли по кіль­ка сво­їх книг. Вда­ло­ся на­зби­ра­ти на­ба­га­то біль­ше. Ба­га­то хто ку­пу­вав кни­ги рі­зних ав­то­рів із бла­го­дій­ни­ми допла­та­ми. Укра­їн­ська пи­сьмен­ни­ця в Іта­лії Та­ма­ра Сен­чу­кПо­здня­ко­ва до­лу­чи­ла­ся до акції гро­ши­ма з се­ми про­да­них вла­сних книг на пре­зен­та­ції в іта­лій­сько­му мі­сті Мон­ца. Пи­сьмен­ник Во­ло­ди­мир Ва­ку­лен­ко-К. не ли­ше під­три­мав акці­ю­про­да­жем сво­єї кни­ги, а й іні­ці­ю­вав за­ку­пів­лю­книг укра­їн­ських су­ча­сних пи­сьмен­ни­ків Мон­ре­аль­сько­ю­лі­те­ра­тур- но­ю­сту­ді­єю . Акція на­бра­ла при­єм­но­го не­спо­ді­ва­но­го по­во­ро­ту, на який я й не очі­ку­ва­ла. За­га­лом її під­три­ма­ло 50 укра­їн­ських пи­сьмен­ни­ків. Є се­ред них й іме­на, до­бре зна­йо­мі ко­жно­му укра­їн­сько­му чи­та­чу: Га­ли­на Вдо­ви­чен­ко, На­та­ля Гур­ни­цька, Мі­ла Іван­цо­ва, Сві­тла­на Та­лан, Ал­ла Ро­га­шко та ба­га­то ін­ших.

— Чи до­ста­тньо, на ва­шу дум­ку, укра­їн­ські пи­сьмен­ни­ки «во­ю­ють» і «до­по­ма­га­ють во­ю­ва­ти» на так зва­но­му ін­те­ле­кту­аль­но­му фрон­ті?

— Не го­во­ри­ти­му про всіх пи­сьмен­ни­ків. Зна­ю­та­ких, які «во­ю­ють» бі­ля мо­ні­то­ра, ство­рю­ю­чи чу­до­ві тво­ри, чи во­зять на те­ри­то­рії бо­йо­вих дій вла­сні кни­ги і кни­ги ко­лег, а зна­юй та­ких, які ствер­джу­ють, що во­ни по­за по­лі­ти­кою. Зна­йо­ма та­кож із дво­ма во­ї­на­ми­по­е­та­ми. Влад Сорд пи­ше чу­до­ві вір­ші, ви­дав по­е­ти­чну збір­ку «Транс­грес(і)я» і про­дов­жує во­ю­ва­ти не ли­ше сло­вом, а й зі збро­єю. Із Яро­сла­вом Пла­тмі­ром по­зна­йо­ми­ла­ся у рам­ках акції. Він до­лу­чив­ся зі збір­ко­ю­вір­шів «Ку­ле­юі пе­ром». Яро­слав отри­мав по­ра­не­н­ня у но­гу, за­хи­ща­ю­чи До­не­цький ае­ро­порт.

«НЕ КО­ЖНА КРАСУНЯ ТА­КА Ж ГАРНА ВСЕ­РЕ­ДИ­НІ, ЯК ЗЗОВ­НІ»

— У 2012 ро­ці ви­йшла ва­ша книж­ка Mia Italia — пер­ші вра­же­н­ня від іта­лій­сько­го жи­т­тя, се­ред­зем­но­мор­ської кра­си, опи­си по­до­ро­жей. Цьо­го ро­ку ви пред­ста­ви­ли свою «Іта­лію під мі­кро­ско­пом» — з уже де­що ін­ши­ми під­текс­та­ми, глиб­шим ана­лі­зом, як ви ска­за­ли, «на­ції акто­рів без ма­сок». Чо­му ви­ни­кла по­тре­ба до­да­ти де­що до вже ска­за­но­го? І що пе­ред­усім укра­їн­ський чи­тач має зна­ти про оту Іта­лію під мі­кро­ско­пом?

— Ко­ли ви­йшла дру­ком Міа Іtalia і я по­ча­ла отри­му­ва­ти чи­та­цькі від­гу­ки про кни­гу і про­ха­н­ня про­дов­же­н­ня, вже то­ді ви­рі­ши­ла, що ко­лись на­ро­ди­ться й дру­га кни­га про Іта­лію. І, спо­сте­рі­га­ю­чи за рі­зни­ми про­це­са­ми в кра­ї­ні, де про­жи­ва­ю­о­стан­ні шість ро­ків, зна­ла, що во­на бу­де емо­цій­но ін­шою, без ей­фо­рії, яка так ще­дро фон­та­нує зі сто­рі­нок Міа Іtalia. Ми­ну­ло чо­ти­ри ро­ки. Я отри­ма­ла за­про­ше­н­ня­про­по­зи­ці­ю­від Мі­ли Іван­цо­вої, пи­сьмен­ни­ці і за­ві­ду­ва­ча від­ді­лу укра­їн­ської су­ча­сної лі­те­ра­ту­ри Ви­дав­ни­чої гру­пи КМ-Букс, на­пи­са­ти но­ву кни­гу про Іта­лію. Ме­ні не­о­дно­ра­зо­во ка­за­ли, що справ­жню­Іта­лі­ю­під мі­кро­ско­пом я по­ба­чу пі­сля де­ся­ти ро­ків про­жи­ва­н­ня тут. На­справ­ді ж у ко­жно­го — вла­сна ре­аль­ність і вла­сний мі­кро­скоп, че­рез який він її роз­див­ля­є­ться. Але є одна не­за­пе­ре­чна істи­на: не ко­жна красуня та­ка ж гарна все­ре­ди­ні, як ззов­ні. Іта­лія при­єм­но ди­вує і вра­жає сво­єю при­ро­до­юі ар­хі­те­кту­рою. Про­те не все так чу­до­во за ку­лі­са­ми. Про це го­во­ри­ли ве­ли­кі лю­ди ще ба­га­то сто­літь то­му. І від­то­ді ні­чо­го не змі­ни­ло­ся.

— Якось ви на­пи­са­ли у Facebook, що ро­ма­ном «Гні­здо гор­ли­ці», який ви на­пи­са­ли за сце­на­рі­єм одно­ймен­но­го філь­му і який, до ре­чі, ду­же по­лю­бив­ся укра­їн­сько­му чи­та­че­ві та гля­да­че­ві, за­кін­чу­є­те ваш цикл іта­лій­ських книг. Що да­лі?

— На­справ­ді я на­пи­са­ла, що за­кін­чу­ю­цикл іта­лій­ських книг на да­но­му ета­пі. Пев­на, що в май­бу­тньо­му ще по­вер­ну­ся до іта­лій­ської те­ми. До то­го ж, моя твор­чість не ви­чер­пу­є­ться кни­га­ми про Іта­лію. Для ме­не це бу­ло б над­то ну­дно. Цьо­го ро­ку три мої рі­зно­те­ма­ти­чні опо­віда­н­ня ви­йшли у збір­ці «При­ди­ви­тись до жи­т­тя» се­рії «П’ять зі­рок», два опо­віда­н­ня і вер­лібр «За­ве­ди мо­то­цикл» уві­йшли до одно­ймен­ної збір­ки се­рії «До­ро­жні істо­рії». У цій се­рії го­ту­ю­ться збір­ки та­кож про ін­ші ви­ди транс­пор­ту або ж істо­рії лю­дей, пов’яза­них із ни­ми. У двох із них бу­де пред­став­ле­на моя ма­ла про­за. Усі ці кни­ги ви­дає вже зга­ду­ва­на Ви­дав­ни­ча гру­па КМ-Букс. Іно­ді мої опо­віда­н­ня дру­ку­ю­ться в рі­зних лі­те­ра­тур­них ча­со­пи­сах та «Укра­їн­ській га­зе­ті» в Іта­лії.

ФО­ТО З АРХІВУ ЛЕ­СІ ОЛЕНДІЙ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.