Як з’єд­на­ти зв’язок ча­сів-3

Мо­нар­хія в ХХІ сто­літ­ті — на при­кла­ді Ко­ро­лів­ства Іспа­нія

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Га­зе­та «День» про­дов­жує на сво­їх­сто­рін­ках­дис­ку­сію що­до ді­є­зда­тно­сті та де­мо­кра­ти­чно­сті ін­сти­ту­ту мо­нар­хії в кра­ї­на­хЄв­ро­пи. Ми по­ча­ли ви­сві­тлю­ва­ти цю те­му з при­кла­ду Ве­ли­ко­бри­та­нії. У стат­ті під на­звою «Мо­нар­хі­чна ідея у ХХI сто­літ­ті» за­зна­ча­є­ться, що «для ве­ли­кої ча­сти­ни бри­тан­ців ко­ро­на — це не про­сто істо­ри­чний су­ве­нір, а й ціл­ком пра­це­зда­тний і по­трі­бний у су­ча­сно­му сві­ті ін­сти­тут». З ін­шо­го бо­ку, ав­тор «Дня» фі­ло­соф Ан­дрій Ба­у­мей­стер на­вів ар­гу­мен­ти на ко­ристь то­го, що мо­нар­хія є су­ча­сною («День», № 78-79). У но­ме­рі №83-84 (2017) та № 93-94 (2017) (https://day.kyiv.ua/uk/article/denplanety/yak-zyednaty-zvyazky-chasiv, https://day.kyiv.ua/uk/article/denplanety/yak-zyednaty-zvyazokchasiv-2) за 18 трав­ня та 1 черв­ня ми роз­по­ві­ли про роль мо­нар­хії у Да­нії та Ні­дер­лан­дах. Про­по­ну­є­мо чи­та­чам по­гляд на те, як за­без­пе­чу­є­ться зв’язок ми­ну­ло­го із су­ча­сним у Ко­ро­лів­стві Іспа­нія.

ПРО ОСОБЛИВОСТІ ІСПАНСЬКОЇ МО­НАР­ХІЇ

За­снов­ни­ка­ми Ко­ро­лів­ства Іспа­нії ( 1479— 1515 рр.) вва­жа­ю­ться Іза­бел­ла Ка­стіль­ська і Фер­ди­нанд Ара­гон­ський. Осно­ву іспанської ко­ло­ні­аль­ної ім­пе­рії бу­ло за­кла­де­но зав­дя­ки пла­ван­ню Ко­лум­ба 1492 ро­ку і від­кри­т­тю Но­во­го Сві­ту. Іспан­ський ко­роль Карл I ( ро­ки прав­лі­н­ня 1516— 1556) став ім­пе­ра­то­ром Свя­щен­ної Рим­ської ім­пе­рії під імґям Кар­ла V, змі­нив­ши сво­го ді­да, Ма­кси­мі­лі­а­на I. Під йо­го вла­ду по­тра­пи­ли Іспа­нія, Не­а­поль і Си­ци­лія, зем­лі Габс­бур­гів у Бель­гії та Ні­дер­лан­дах, Ав­стрія та іспан­ські ко­ло­нії у Но­во­му Сві­ті. Іспа­нія пе­ре­тво­ри­ла­ся на сві­то­ву дер­жа­ву, а Карл став най­мо­гу­тні­шим мо­нар­хом Єв­ро­пи.

Остан­нім пра­ви­те­лем з ди­на­стії Габс­бур­гів в Іспа­нії був хво­ро­бли­вий Карл II ( 1665— 1700), який не за­ли­шив спад­ко­єм­ців, і пі­сля йо­го смер­ті ко­ро­на пе­ре­йшла до фран­цузь­ко­го прин­ца Фі­лі­па Бур­бо­на, гер­цо­га Ан­жуй­сько­го, ону­ка Лю­до­ви­ка XIV і прав­ну­ка Фі­лі­па III.

Пі­сля більш ніж сто­лі­тньо­го пе­рі­о­ду не­ста­біль­но­сті в Єв­ро­пі Кон­сти­ту­цій­не прав­лі­н­ня в Іспа­нії бу­ло від­нов­ле­но у 1834 ро­ці, а че­рез три ро­ки ухва­ле­но но­ву Кон­сти­ту­цію, що обме­жи­ла вла­ду мо­нар­ха дво­па­ла­тни­ми кор­те­са­ми.

Ре­во­лю­цій­ні по­дії 1854- 1856 рр. за­кін­чи­ли­ся роз­го­ном кор­те­сів і ска­су­ва­н­ням лі­бе­раль­ни­хза­ко­нів. Кон­сти­ту­ція 1869 ро­ку про­го­ло­си­ла Іспа­нію спад­ко­вою мо­нар­хі­єю. Мо­нар­хіст­ська Кон­сти­ту­ція 1876 ро­ку за­про­ва­ди­ла но­ву си­сте­му обме­же­ної пар­ла­мент­ської вла­ди, яка пе­ред­ба­ча­ла га­ран­тії по­лі­ти­чної ста­біль­но­сті і пред­став­ни­цтво в основ­но­му се­ре­дньо­го і ви­що­го кла­сів.

Між тим пе­рі­од від 1874 по 1931 рік на те­ри­то­рії су­ча­сної Іспа­нії ча­сто на­зи­ва­ють «іспан­ською ре­став­ра­ці­єю». Це був пе­рі­од від ча­су від­нов­ле­н­ня мо­нар­хії в Іспа­нії до її чер­го­во­го за­не­па­ду.

КО­РОЛЬ — СИМВОЛ ЄД­НО­СТІ ТА СТАЛОСТІ

І ли­ше в 1947 ро­ці Іспа­нія зно­ву бу­ла ого­ло­ше­на ко­ро­лів­ством (але пре­стол за­ли­шав­ся не­зайня­тим при ре­гент­стві « ка­у­диль­йо » Фран­ко. І в ли­сто­па­ді 1975 ро­ку пі­сля смер­ті Фран­ко роз­по­чав­ся де­мон­таж фа­шист­сько­го ре­жи­му і де­мо­кра­ти­чні пе­ре­тво­ре­н­ня). У жов­тні 1977 ро­ку по­лі­ти­чні си­ли під­пи­са­ли «Пакт Мон­клоа», який пе­ред­ба­чав низ­ку за­хо­дів у сфе­рі по­лі­ти­ки та еко­но­мі­ки по за­вер­шен­ню пе­ре­хо­ду кра­ї­ни до де­мо­кра­тії. У гру­дні 1978 ро­ку всту­пи­ла в дію но­ва кон­сти­ту­ція.

Згі­дно зі стат­тею 56.1 Кон­сти­ту­ції, ко­роль є гла­вою дер­жа­ви і сим­во­лом єд­но­сті та сталості. Він є тре­тей­ським суд­дею і мо­де­ра­то­ром у ро­бо­ті дер­жав­ни­хін­сти­ту­цій, як гла­ва дер­жа­ви пред­став­ляє іспан­ську дер­жа­ву в між­на­ро­дни­хві­дно­си­нах , осо­бли­во з ти­ми кра­ї­на­ми, які на­ле­жать до одні­єї і ті­єї ж істо­ри­чної спіль­но­ти, і ви­ко­нує фун­кції, по­кла­де­ні пря­мо на ньо­го Кон­сти­ту­ці­єю і за­ко­ном.

14 гру­дня 2014 ро­ку, скла­да­ю­чи при­ся­гу, ко­роль Фі­лі­пе VI за­зна­чив, що «слу­жі­н­ня дер­жа­ві, слу­жі­н­ня всім іспан­цям з усі­єю від­да­ні­стю; пра­ця за­для за­галь­но­го ін­те­ре­су і спри­я­н­ня ді­ям та іні­ці­а­ти­вам за­для спіль­но­го до­бра; все це озна­чає не­по­хи­тну, стій­ку осо­би­сту від­да­ність з мо­го бо­ку».

ШАНОБЛИВЕ СТАВЛЕННЯ ДО МО­НАР­ХА

Ставлення до мо­нар­ха і ро­ди­ни ко­ро­ля у пе­ре­сі­чно­го іспан­ця ду­же шанобливе. Пе­ре­ва­жна біль­шість гро­ма­дян Іспа­нії пи­ша­є­ться тим, що жи­ве у мо­нар­хі­чній кра­ї­ні. І по­при пев­ні скан­даль­ні мо­мен­ти нав­ко­ло ко­ро­лів­ської ро­ди­ни та­ке ставлення до ко­ро­ля та йо­го рі­дни­хне змі­ню­є­ться. При­чо­му ставлення до ко­ро­ля Фі­лі­пе VI не гір­ше, ніж до ко­ро­ля Ху­а­на Кар­ло­са, який був ду­же по­пу­ляр­ним.

У мо­нар­хі­чно­му устрої роль ко­ро­ля є ва­жли­вою скла­до­вою, і дум­ку мо­нар­ха зав­жди бе­руть до ува­ги, тоб­то до неї зав­жди став­ля­ться сер­йо­зно, від­зна­ча­ють екс­пер­ти.

Ко­роль, дру­жи­на ко­ро­ля зав­жди бе­руть участь у ба­га­тьох про­то­коль­ни­хзах одах, у то­му чи­слі гу­ма­ні­тар­но­го ха­ра­кте­ру, збо­ру ко­штів для ді­тей, осіб з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми і так да­лі. І на це су­спіль­ство звер­тає ве­ли­ку ува­гу.

Сто­сов­но утри­ма­н­ня ко­ро­лів­ської ро­ди­ни. У мо­нар­ха є де­кіль­ка основ­ни­хпа­ла­ців у сто­ли­ці, а та­кож в ре­гіо­нах, у яких ко­роль і чле­ни йо­го ро­ди­ни мо­жуть зу­пи­ни­тись у будь-який мо­мент.

Зокре­ма, в одно­му ко­ро­лів­сько­му па­ла­ці мо­нар­ху вру­ча­ють вір­чі гра­мо­ти. Цей па­лац від­кри­тий для екс­кур­сій та ши­ро­ко­го ко­ла від­ві­ду­ва­чів. Та­ким чи­ном ко­ро­лів­ська ро­ди­на дає мо­жли­вість вла­сним гро­ма­дя­нам по­ди­ви­тись, де во­на ме­шкає і пра­цює.

І з ко­ро­лем, і з ко­ро­ле­вою ду­же при­єм­но спіл­ку­ва­ти­ся. Біль­ше то­го, оби­два мо­нар­хи: по­пе­ре­дній Ху­ан Кар­лос і те­пе­рі­шній Фі­лі­пе VI — ду­же до­бре обі­зна­ні з по­ді­я­ми в Укра­ї­ні. Якщо те­мою роз­мов з Кар­ло­сом був роз­ви­ток дво­сто­рон­ніх від­но­син, то під час спіл­ку­ва­н­ня з ни­ні­шнім ко­ро­лем бу­ло при­єм­но, що він роз­би­ра­є­ться в си­ту­а­ції в Укра­ї­ні.

РОЛЬ МО­НАР­ХІЇ У РОЗ­ВИ­ТКУ ДЕ­МО­КРА­ТІЇ

Роль мо­нар­хії є до­сить ва­го­мою у збе­ре­жен­ні і роз­ви­тку де­мо­кра­тії в Іспа­нії. Між ко­ро­лем та уря­дом існує пря­мий зв’язок, і ро­бо­та у цьо­му на­прям­ку ве­де­ться в уні­сон і є за­по­ру­кою ста­ло­го роз­ви­тку кра­ї­ни.

Що­до ре­пре­зен­та­тив­ної фун­кції, прийня­т­тя рі­шень, пов’яза­них із за­без­пе­че­н­ням, збе­ре­же­н­ням і роз­ви­тком де­мо­кра­тії, то все це при­су­тнє у ді­я­хко­ро­ля як лі­де­ра кра­ї­ни. І ко­ро­лів­ський двір вжи­ває не­об­хі­дні за­хо­ди у цьо­му на­прям­ку.

Ставлення до ка­та­лон­ської теми у ко­ро­лів­ської ро­ди­ни не від­рі­зня­є­ться від по­лі­ти­ки прав­ля­чої На­ро­дної пар­тії. Ідея по­ля­гає в то­му, що цен­траль­ний уряд має вжи­ва­ти всі­хмо­жли­ви­хзах одів для то­го, щоб ка­та­лон­ці, які і так ко­ри­ста­ю­ться усі­ма пра­ва­ми най­шир­шої ав­то­но­мії і отри­му­ють не­об­хі­дне фі­нан­су­ва­н­ня з бо­ку цен­траль­но­го уря­ду, ма­ли мо­жли­вість роз­ви­ва­ти на­ціо­наль­ну куль­ту­ру, ка­та­лон­ські тра­ди­ції.

Біль­ше то­го, за­раз ко­ро­лів­ський двір до­кла­дає ба­га­то зу­силь, щоб про­де­мон­стру­ва­ти мо­нар­хію із най­при­ва­бли­ві­шо­го бо­ку.

ІСПАНЦІ — ПРИХИЛЬНИКИ МО­НАР­ХІЇ

Всі пе­ре­сі­чні іспанці є при­хиль­ни­ка­ми са­ме та­ко­го устрою, який за­раз діє у Ко­ро­лів­стві Іспа­нія. Во­ни вва­жа­ють, що мо­нар­хі­чний устрій най­кра­ще від­по­від­ає ін­те­ре­сам їхньої кра­ї­ни у да­ний мо­мент і в май­бу­тньо­му. Екс­пер­ти по­ясню­ють це тим, що іспан­цям уза­га­лі при­та­ман­на та­ка ри­са, як по­ва­га до сі­мей­ни­хцін­но­стей і для ни­хве­ли­ке зна­че­н­ня має при­клад ко­ро­лів­ської ро­ди­ни.

Окрім то­го, цьо­му спри­яє той чин­ник, що до­мі­ну­ю­чою ре­лі­гі­єю в Іспа­нії є ка­то­ли­цизм. І між на­ціо­наль­ною ре­лі­гі­єю та мо­нар­хію існує спо­рі­дне­ність. Адже зі сво­го бо­ку дер­жа­ва підтримує ка­то­ли­цизм, який є ти­туль­ною ре­лі­гі­єю Іспа­нії.

Фото з офі­цій­но­го сай­та ко­ро­лів­ської ро­ди­ни Іспа­нії casareal.es

ФОТО РЕЙТЕР

Ко­роль Фі­лі­пе VI і йо­го дру­жи­на жур­на­ліс­тка Ле­ти­ці­я­Ор­тіс Ро­ка­со­ла­но, з якою він одру­жив­ся22 трав­ня 2004 ро­ку

Кон­сти­ту­ці­я­Іспа­нії, ра­ти­фі­ко­ва­на 19 бе­ре­зня1 812 ро­ку в Ка­ді­сі, єди­но­му іспан­сько­му кон­ти­нен­таль­но­му мі­сті, віль­но­му від фран­цузь­кої оку­па­ції

Осо­би­ста мо­но­гра­ма ко­ро­ля­Фі­лі­пе VI

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.