На го­сти­ну до Стель­ма­ха

Уче­ні-мо­во­знав­ці, лі­те­ра­ту­ро­знав­ці, ме­то­ди­сти та фоль­кло­ри­стиз усі­єї Укра­ї­ни­о­бго­во­рю­ва­ли­твор­чість пи­сьмен­ни­ка у Він­ни­ці та від­ві­да­ли йо­го ме­мо­рі­аль­ну са­ди­бу

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Оль­га КУЦЕВОЛ, д-р пед. на­ук, про­фе­сор фа­куль­те­ту фі­ло­ло­гії й жур­на­лі­сти­ки іме­ні Ми­хай­ла Стель­ма­ха Він­ни­цько­го дер­жав­но­го пе­да­го­гі­чно­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ми­хай­ла Ко­цю­бин­сько­го

Зна­го­ди 105-річ­чя від дня на­ро­дже­н­ня Ми­хай­ла Стель­ма­ха у Він­ни­цько­му дер­жав­но­му пе­да­го­гі­чно­му уні­вер­си­те­ті іме­ні Ми­хай­ла Ко­цю­бин­сько­го 25— 26 трав­ня від­бу­ла­ся Все­укра­їн­ська на­у­ко­во- пра­кти­чна кон­фе­рен­ція « Ми­хай­ло Стель­мах у но­ві­тніх па­ра­ди­гмах на­у­ко­во­го зна­н­ня » . У ній взя­ли участь по­над два де­ся­тки на­у­ков­ців з рі­зних ку­то­чків Укра­ї­ни. До­лу­чив­ся до по­ва­жно­го зі­бра­н­ня й син ми­тця — пи­сьмен­ник і пе­ре­кла­дач Дми­тро Стель­мах.

■ Кон­фе­рен­ції пе­ре­ду­вав ще один за­хід — на­го­ро­дже­н­ня пе­ре­мож­ців І Ре­гіо­наль­но­го кон­кур­су сло­ве­сної твор­чо­сті «Світ прав­ди і кра­си», у яко­му взя­ли участь 36 учнів 9—11 кла­сів з на­вчаль­них за­кла­дів Він­нич­чи­ни та ін­ших ре­гіо­нів Укра­ї­ни. Пе­ре­мож­ців ви­зна­ча­ли в п’яти но­мі­на­ці­ях: «По­е­зія», «Про­за», «Есе­їсти­ка», «Дра­ма­тур­гія», «Кра­є­знав­ство».

■ «Зна­є­мо рі­зні лі­те­ра­тур­ні пре­мії, най­ві­до­мі­ша з них — На­ціо­наль­на пре­мія Укра­ї­ни іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка, у сві­ті — Но­бе­лів­ська та Пу­лі­тце­рів­ська пре­мії. Ми ви­рі­ши­ли за­по­ча­тку­ва­ти пре­мію для май­бу­тніх пи­сьмен­ни­ків, фі­ло­ло­гів, лі­те­ра­ту­ро­знав­ців, — ка­же де­кан фа­куль­те­ту фі­ло­ло­гії й жур­на­лі­сти­ки, про­фе­сор Ін­на За­валь­нюк. — На­зва­ли цей кон­курс іме­нем Ми­хай­ла Стель­ма­ха, то­му що він — най­ві­до­мі­ший ви­пу­скник фі­ло­ло­гі­чно­го фа­куль­те­ту. На честь ми­тця в ли­сто­па­ді ми­ну­ло­го ро­ку і най­ме­но­ва­но наш фа­куль­тет. Стель­мах усе сво­є­жи­т­тя оспі­ву­вав укра­їн­ське се­ло. Са­ме йо­го твор­чість роз­кри­ває нам рі­зні ета­пи со­ці­аль­них по­тря­сінь, що спі­тка­ли укра­їнсь- ко­го се­ля­ни­на, — від ре­во­лю­цій і ко­ле­кти­ві­за­ції до го­ло­до­мо­ру та Дру­гої сві­то­вої вій­ни».

■ Сюр­при­зом для уча­сни­ків кон­фе­рен­ції ста­ла по­до­рож до Лі­те­ра­тур­но-ме­мо­рі­аль­но­го му­зею іме­ні Ми­хай­ла Стель­ма­ха в се­лі Дя­ків­ці Лі­тин­сько­го ра­йо­ну Він­ни­цької обла­сті, де на­ро­див­ся ми­тець. Му­зей­на екс­по­зи­ція мі­стить сім за­лів, що пред­став­ля­ють основ­ні пе­рі­о­ди життя і твор­чо­сті сла­ве­тно­го пи­сьмен­ни­ка- по­до­ля­ка. Чи­слен­ні книж­ки, до­ку­мен­ти, сві­тли­ни, ру­ко­пи­си, ме­мо­рі­аль­ні ре­чі, тво­ри обра­зо­твор­чо­го й де­ко­ра­тив­но- ужи­тко­во­го ми­сте­цтва від­обра­жа­ють епо­ху, в якій жив і тво­рив ми­тець.

За­ну­ре­н­ня в атмо­сфе­ру Стель­ма­хо­вої твор­чо­сті про­дов­жи­ло­ся на ме­мо­рі­аль­ній са­ди­бі пи­сьмен­ни­ка, де він на­ро­див­ся 105 ро­ків то­му. Зві­сно, во­на по­мі­тно змі­ни­ла­ся від то­го ча­су: зру­ба­но ясе­ни, у за­тін­ку яких бу­ли ха­та й по­двір’ я, май­же за­гру­зла в зем­лю ста­ро­вин­на ді­до­ва клу­ня, де пев­ний час ме­шка­ли Стель­ма­хи, по­ста­рів сад, на­ще­пле­ний у пі­сля­во­єн­ні ро­ки ру­ка­ми са­мо­го Ми­хай­ла Па­на­со­ви­ча. Але все ж жи­ве в не­ве­ли­ких кім­на­тах ці­єї ха­ти та її ін­тер’єрі дух укра­їн­ської до­мів­ки, оспі­ва­ної в ав­то­біо­гра­фі­чних по­ві­стях « Гу­си- ле­бе­ді ле­тять » і « Ще­дрий ве­чір » . І чо­мусь на цьо­му по­двір’ ї весь час хо­ті­ло­ся під­ня­ти го­ло­ву до­го­ри, щоб по­ди­ви­ти­ся, чи не ле­тять над на­ми гу­си-ле­бе­ді.

■ Пам’ ятним фі­наль­ним акор­дом лі­те­ра­тур­ної ман­дрів­ки на Стель­ма­хо­ву ба­тьків­щи­ну став пе­ре­гляд до­ку­мен­таль­но­го кі­но­філь­му «Там на­вчив­ся я лю­дей лю­би­ти » , зня­то­го на сту­дії «Укр­те­ле­фільм» у від­да­ле­но­му вже від нас 1993 ро­ці. Лі­ри­чно­го зву­ча­н­ня на­да­ла пе­ре­гля­ду при­су­тність одно­сель­ців Ми­хай­ла Па­на­со­ви­ча, лі­тніх дя­ків­чан, які, ді­знав­шись про мо­жли­вість по­ба­чи­ти кі­но­фільм ра­зом з екс­кур­сан­та­ми з Він­ни­ці, та­кож при­йшли до сіль­сько­го клу­бу. Ми з хви­лю­ва­н­ням раз по раз вслу­ха­ли­ся в сло­ва, що зву­ча­ли па­ра­лель­но до за­ка­дро­во­го го­ло­су: «Ди­вись, Ні­но, он — твій», «А ото — На­та­ля». Ви­яви­лось, що на­ші ви­пад­ко­ві су­сі­ди по кі­но­за­лу, зде­біль­шо­го жі­но­чки, ко­ли­шні дя­кі­ве­цькі кол­го­спни­ці, при­йшли на кі­но­се­анс зу­стрі­ти­ся зі сво­ї­ми рі­дни­ми, чи­ма­ло з яких мо­жуть по­ба­чи­ти вже тіль­ки з екра­на.

■ Во­ни з удя­чні­стю зга­ду­ва­ли Ми­хай­ла Па­на­со­ви­ча за по­бу­до­ва­ну на Ле­нін­ську пре­мію шко­лу, за ті 5— 10 кар­бо­ван­ців, які до­пла­чу­вав їхнім ба­тькам до пен­сії, за ку­пле­ні си­ро­там- одно­сель­цям чо­бо­ти, книж­ки й зо­ши­ти. Ні­на Ва­цла­вів­на Кон­дра­тюк, удо­ва по­пе­ре­дньо­го ди­ре­кто­ра Лі­те­ра­тур­но- ме­мо­рі­аль­но­го му­зею Гри­го­рія Кон­дра­тю­ка, який про­во­див у відзня­то­му кі­но­філь­мі екс­кур­сію й про яко­го бу­ло мов­ле­но: «Ди­вись, Ні­но, он — твій » , ви­тер­ши сльо­зи, по­ба­жа­ла сві­тлої пам’яті сво­є­му чо­ло­ві­ко­ві та Ми­хай­ло­ві Стель­ма­ху. А ця пам’ять вель­ми по­трі­бна. Бо но­ві по­ко­лі­н­ня укра­їн­ців ма­ють чи­та­ти кра­щі тво­ри з лі­ри­чної про­зи Стель­ма­ха, як з гли­бо­кої кри­ни­ці, на­пи­ва­ю­чись йо­го не­по­втор­ним сло­вом, що уві­бра­ло в се­бе ві­ко­ві­чну му­дрість укра­їн­сько­го на­ро­ду, йо­го мо­раль­ні че­сно­ти, щи­ре сер­це й ми­ло­зву­чність рі­дної мо­ви.

ФОТО З ОФІ­ЦІЙ­НО­ГО САЙ­ТА УНІ­ВЕР­СИ­ТЕ­ТУ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.