Не­ви­зна­че­ність як ста­тус

Справ­жній ви­хід Укра­ї­ни з Ім­пе­рії ли­ше по­чи­на­є­ться

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Ка­пі­ту­лян­ти на всіх те­ле­ка­на­лах сум­нів­но­го по­хо­дже­н­ня не втом­лю­ю­ться ри­да­ти, рва­ти на со­бі со­ро­чки, ствер­джу­ва­ти, що на­род так вто­мив­ся від вій­ни, що го­то­вий уже на ка­пі­ту­ля­цію. При цьо­му ка­пі­ту­лян­ти по­стій­но спе­ку­лю­ють на не­ми­ну­чих на будь-якій вій­ні втра­тах. Во­ни мов­чать про те, що мир уна­слі­док ка­пі­ту­ля­ції бу­ває не­зрід­ка гір­шим і кри­ва­ві­шим за вій­ну. УНР у вій­ні за не­за­ле­жність за­зна­ла по­рів­ня­но не­ве­ли­ких втрат, на­віть мі­зер­них, якщо їх по­рів­ня­ти з жер­тва­ми чер­во­но­го те­ро­ру й Го­ло­до­мо­ру. Поль­ща втра­ти­ла у вій­ні 1939 ро­ку не так уже й ба­га­то лю­дей, жер­тви об­чи­слю­ва­ло­ся де­ся­тка­ми ти­сяч, а в мир­ний пе­рі­од пі­сля по­раз­ки за­ги­ну­ло кіль­ка міль­йо­нів поль­ських гро­ма­дян. Агі­та­то­ри за ка­пі­ту­ля­цію сві­до­мо пе­ре­кру­чу­ють і ма­ні­пу­лю­ють, на­ма­га­ю­ться від­ро­ди­ти у сві­до­мо­сті су­спіль­ства ар­хе­тип по­раз­ки — «по­кір­не те­ля­тко двох ма­ток ссе», «па­ни б’ються, а у хо­ло­пів чу­би трі­щать» і так да­лі. Хо­ча вель­ми не за­ва­ди­ло б з’ясу­ва­ти, а за що па­ни б’ються. Якщо ли­ше за своє пан­ське, то хай са­мі роз­би­ра­ю­ться, але якщо за спіль­ну спра­ву, за на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си, той є сенс їх під­три­ма­ти. На­род вто­мив­ся від не­ви­зна­че­но­сті, від нав’яза­ної нам вла­дою Укра­ї­ни гео­по­лі­ти­чної ши­зо­фре­нії: вій­на — не вій­на, бо­роть­ба — не бо­роть­ба, во­рог — не во­рог. Ми стра­жда­є­мо че­рез дво­їстість, че­рез без­прин­ци­пність, яка у ви­ко­нан­ні на­шої вер­хів­ки стає вже не­стер­пною. Уся ця про­бле­ма­ти­ка до­сить го­стро обго­во­рю­ва­ла­ся на Пер­шо­му На­ціо­наль­но­му у про­гра­мі Юрія Ма­ка­ро­ва «Вій­на і мир». Зві­сно, як зав­жди ін­те­лі­ген­тно, без мо­дних ни­ні те­ле­за­ви­вань і істе­рик, без шту­чної афе­кта­ції й ро­бо­ти на пу­блі­ку. Бу­ла сер­йо­зна й до­вір­ча роз­мо­ва про те, що не­по­ко­їть ду­же ба­га­тьох. Йде вій­на, а міль­йо­ни на­ших лю­дей їздять до кра­ї­ни, що на­па­ла на Укра­ї­ну. Мо­же, їм кра­ще там і за­ли­ши­ти­ся? Ба­га­то хто до­сі не хо­че ро­зі­рва­ти пу­по­ви­ну, що пов’язує їх з агре­со­ром. Це про­бле­ма. І це наслідки по­лі­ти­ки, що здій­сню­ва­ла­ся в Укра­ї­ні всі ро­ки не­за­ле­жно­сті, фор­маль­ної, а не фа­кти­чної. Хтось по­жар­ту­вав: «Укра­ї­на ви­йшла з Ро­сії, але Ро­сія з Укра­ї­ни не ви­йшла». Прав­да, як по­ка­зу­ють на­ве­де­ні ви­ще об­ста­ви­ни, справ­жній ви­хід Укра­ї­ни з Ім­пе­рії ли­ше по­чи­на­є­ться.

ВАЖ­КО КОМЕНТУВАТИ...

А на ка­на­лі ZIK у сту­дії Оста­па Дро­здо­ва теж обго­во­рю­ва­ли по­ді­бно­го ро­ду про­бле­ма­ти­ку. Один з ке­рів­ни­ків гро­мад­ської бло­ка­ди ОРДЛО пан Ві­но­грод­ський за­явив, що Укра­ї­на вже за­хо­пле­на Ро­сі­єю, зокре­ма 55% ко­штів у бан­ків­ській си­сте­мі Укра­ї­ни на­ле­жить Ро­сії. При­віт па­ні Гон­та­ре­вій і то­му, хто її при­зна­чав ке­ру­ва­ти На­ціо­наль­ним бан­ком. Біль­шість стра­те­гі­чних під­при­ємств Укра­ї­ни на­ле­жить РФ. На­віть на­ші ло­те­реї кон­тро­лює Ро­сія...

Без вну­трі­шньо­го очи­ще­н­ня кра­ї­ни на зов­ні­шньо­му фрон­ті нам не ви­три­ма­ти. Без гли­бо­кої, грун­тов­ної де­ру­си­фі­ка­ції (іде­о­ло­гі­чної, по­лі­ти­чної, еко­но­мі­чної) ми при­ре­че­ні на по­раз­ку.

Що­до від­но­син з РФ, у будь-яко­му ра­зі не­об­хі­дна ду­же сер­йо­зна, без­пе­чна для нас ди­стан­ція й здо­ро­ва від­чу­же­ність. Що да­лі, то кра­ще. Зна­ме­ни­те га­сло Миколи Хви­льо­во­го збе­рі­гає свою акту­аль­ність. Зо­рян Шкі­ряк тор­кнув­ся про­бле­ми ро­сій­ських «де­мо­кра­тів» з їхні­ми ім­пер­ськи­ми пе­ре­ко­на­н­ня­ми й за­ро­зумі­лою зне­ва­гою до Укра­ї­ни. За сло­ва­ми ра­дни­ка го­ло­ви МВС, сьо­го­дні на Дон­ба­сі про­ти нас во­ю­ють і ті, хто 2012 ро­ку ви­хо­див на Бо­ло­тну пло­щу в Мо­скві... Гли­бо­ке вну­трі­шнє не­прийня­т­тя не­за­ле­жної Укра­їн­ської дер­жа­ви — це те, що об’єд­нує ро­сій­сько­го «де­мо­кра­та» з ро­сій­ським фа­ши­стом. Мо­сков­ські лі­бе­ра­ли ні­як не мо­жуть при­ми­ри­ти­ся з тим, що де­мо­кра­ти­чні про­е­кти в Укра­ї­ні здій­сню­ю­ться «ту­біль­ця­ми» без їхньо­го чуй­но­го ке­рів­ни­цтва. Усі ці Мі­ло­ви ні­як не хо­чуть по­ди­ви­ти­ся в дзер­ка­ло й по­ба­чи­ти там по­лі­ти­чних бан­кру­тів, які про­гра­ли все.

Їхній про­вал при­вів до вла­ди ре­жим Пу­ті­на. Ко­му по­трі­бні по­ра­ди й ре­ко­мен­да­ції лу­зе­рів?

Як зав­жди, ду­же ра­ди­каль­но ви­сту­пив Дми­тро Кор­чин­ський. На йо­го дум­ку, вся вла­сність юри­ди­чних і фі­зи­чних осіб РФ в Укра­ї­ні має бу­ти кон­фі­ско­ва­на. Кор­чин­ський ви­сло­вив зди­ву­ва­н­ня, чо­му до­сі не при­тя­гне­ні до від­по­від­аль­но­сті мі­ські го­ло­ви-се­па­ра­ти­сти в Хар­ко­ві, Оде­сі, Кри­во­му Ро­зі...

У кон­текс­ті ці­єї теми сприйня­ло­ся й ін­фор­ма­цій­не по­ві­дом­ле­н­ня Укра­їн­сько­го ра­діо про те, що в Мо­скві при кон­во­ю­ван­ні по­лі­цей­ськи­ми екс-ди­ре­кто­ра єди­ної на всю Ро­сію укра­їн­ської бі­бліо­те­ки па­ні Ша­рі­ної їй зла­ма­ли хре­бет. Та­ке важ­ко коментувати. Але це символ ставлення

до укра­їн­сько­го в Ро­сії. За­те у нас без­пе­ре­шко­дно діє ве­ли­ка кіль­кість усі­ля­ких ро­сій­ських стру­ктур, ді­яль­ність яких рід­ко збі­га­є­ться з офі­цій­но де­кла­ро­ва­ною. Вра­хо­ву­ю­чи яло­вість на­шої вла­ди, за­кри­ва­ти ці стру­кту­ри, ма­буть, те­ждо­ве­де­ться гро­ма­дян­сько­му су­спіль­ству.

ІНСТИНКТ ДЕР­ЖА­ВИ

На ICTV у «Сво­бо­ді сло­ва» обго­во­рю­ва­ли «вер­то­лі­тну акцію» ГПУ. До сту­дії за­ві­тав сам го­лов­ний вій­сько­вий про­ку­рор Ана­то­лій Ма­ті­ос, який на­ма­гав­ся пе­ре­ко­на­ти пу­блі­ку у від­су­тно­сті пі­а­ру у сво­їх і Юрія Лу­цен­ка ді­ях. Ну, дай Бог, щоб усе так і бу­ло. Але якщо акція, зав­дя­ки су­дам і су­д­дям за­зна­ла кра­ху, то за­знає кра­ху й усе ке­рів­ни­цтво кра­ї­ни, оскіль­ки про­де­мон­струє, що є слаб­ким і не кон­тро­лює дер­жа­ву. Ін­ко­ли ме­ні спа­дає на дум­ку: а мо­же ви­ща вла­да за­ці­кав­ле­на в ні­кчем­но­сті і де­якій ар­ха­ї­чній на­шої су­до­вої си­сте­ми, адже, ко­ри­сту­ю­чись цим, зав­жди мо­жна все зва­ли­ти на не­ке­ро­ва­ність су­дів, спу­стив­ши бо­роть­бу про­ти се­па­ра­ти­зму й ко­ру­пції на галь­мах? Мов­ляв, ми все зро­би­ли, ко­ру­пціо­не­рів на вер­то­льо­тах при­ве­зли до Ки­є­ва, але су­ди...

З без­жа­лі­сною кри­ти­кою ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра і йо­го вій­сько­во­го за­сту­пни­ка ви­сту­пив від мі­кро­фо­ну нар­деп Єгор Со­бо­лєв. За йо­го сло­ва­ми, ця па­ра Лу­цен­ко — Ма­ті­ос зру­чна й тим, хто втік з Укра­ї­ни, і тим, хто за­ли­шив­ся нею пра­ви­ти. Со­бо­лєв ска­зав: якщо ГПУ не має жо­дних пре­тен­зій до Юрія Бой­ка, Ахме­то­ва й Ме­двед­чу­ка, то про яку успі­шну ро­бо­ту Лу­цен­ка мо­жна го­во­ри­ти?

Про­ти Со­бо­лє­ва ви­сту­пив нар­деп Сер­гій Ви­со­цький, який по­чав за­хи­ща­ти Лу­цен­ка, мов­ляв, усі пре­тен­зії ко­ле­ги-де­пу­та­та ма­ють бу­ти адре­со­ва­ні не Лу­цен­ку, а Пре­зи­ден­то­ві Укра­ї­ни.

Про­те Со­бо­лєв під­бив під­су­мок: ке­рів­ни­ка­ми на­шої дер­жа­ви ста­ли лю­ди, які бу­ли й за­ли­ша­ю­ться пар­тне­ра­ми Яну­ко­ви­ча. Ось чо­му все, що ро бить ся, — імі та ція. Але по - тім, пі сля спра вед ли вої кри ти ки ГПУ, нар­деп ра­птом по­чав роз­хва­лю­ва­ти НАБУ, САП, НАЗК. Але су­спіль­ство тол­ку від цих ор­га­ні­за­цій не ба­чить. І чим кра­щим за них бу де рек ла мо ва ний Со бо лє вим ан - ти­ко­ру­пцій­ний суд?

На Ес­пре­со-TV у про­гра­мі «Ва­ша сво­бо­да» Олесь До­ній ре­а­гу­вав на пу­блі­чну (не пер­шу й не остан­ню) кра­діж­ку го­спо­да­рем Крем­ля пер­со­на­лій укра­їн­ської істо­рії, цьо­го ра­зу Ан­ни Яро­слав­ни, до­чки ки­їв­сько­го кня­зя Яро­сла­ва Му­дро­го й ко­ро­ле­ви Фран­ції. Утім, пу­блі­чна, від­кри­та кра­діж­ка на­зи­ва­є­ться гра­бе­жем або роз­бій­ним на­па­дом.

До­ній пра­вий, ко­ли за­яв­ляє, що в Укра­ї­ні по­ши­ре­н­ням укра­їн­ської ідеї за­йма­ю­ться іде­а­лі­сти і ро­ман­ти­ки, а в Ро­сії на ідею «рус­ско­го ми­ра» пра­цює вся міць дер­жав­но­го апа­ра­ту. Те, що у нас здій­сню­є­ться ку­стар­ни­ми ме­то­да­ми, в Ро­сії ро­би­ться на ін­ду­стрі­аль­ній осно­ві. Ду­маю, що цю си­ту­а­цію до­бре від­чув ко­ле­ктив га­зе­ти «День», який уже ба­га­то ро­ків не­се в ма­си укра­їн­ську ідею без до­по­мо­ги, під­трим­ки й ро­зу­мі­н­ня з бо­ку офі­цій­них уста­нов.

Ро­сій­ська вер­хів­ка ще більш зло­дій­ку­ва­та й ци­ні­чна, ніж на­ша, про­те во­ло­діє по­ту­жним дер­жав­ни­цьким ін­стин­ктом. Ось чо­му всі ці ро­ки во­на про­во­ди­ла актив­ну істо­ри­чну по­лі­ти­ку, на­пов­нив­ши не ли­ше свою кра­ї­ну ве­ли­че­зною кіль­кі­стю філь­мів, се­рі­а­лів, кни­жок на істо­ри­чну те­ма­ти­ку, де по­дії ми­ну­ло­го по­да­ю­ться в кон­текс­ті ідей «рус­ско­го ми­ра». Бо­йо­ві ко­ра­блі ро­сій­сько­го фло­ту отри­му­ва­ли на­зви на честь ста­ро­дав­ніх ки­їв­ських кня­зів. Усі­ля­ко під­три­му­ва­ли ру­си­сти­ку на ка­фе­драх за­хі­дних уні­вер­си­те­тів. Крем­лів­ська вла­да не вва­жа­ла все це за­ба­вою вузь­ко­го ко­ла на­ціо­наль­но сві­до­мої ін­те­лі­ген­ції. Нав­па­ки, для них істо­рія бу­ла най­ва­жли­ві­шою дер­жав­ною спра­вою. За­те у нас до­сі іде­а­лі­сти й ро­ман­ти­ки ор­га­ні­зо­ву­ють «за­хід Сон­ця вру­чну»...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.