Про сло­ве­сний мо­тлох і не­прав­ду

Які взір­ці єв­ро­пей­ської жур­на­лі­сти­ки не вар­то на­слі­ду­ва­ти

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Див­ні спра­ви ко­я­ться у ма­сме­діа сьо­го­дні­шньої Єв­ро­пи. Не у всіх, зві­сно, про­те у ба­га­тьох тих, хто вва­жав­ся сер­йо­зним і по­ва­жним. Ру­шмо зі Схо­ду на За­хід — і пе­ре­ко­най­мо­ся, що ті своє­рі­дні ди­ва є ре­аль­ні­стю, осо­бли­во ко­ли во­ни сто­су­ю­ться Укра­ї­ни.

От у інтерв’ю зна­но­му поль­сько­му ка­то­ли­цько­му ти­жне­ви­ку Niedziela львів­ський ар­хі­єпис­коп-ми­тро­по­лит Ри­мо-Ка­то­ли­цької цер­кви Ме­чи­слав Мо­кши­цький роз­по­від­ає, що укра­їн­сько­му на­ро­ду по­трі­бно ви­зна­ти свою ви­ну в ге­но­ци­ді по­ля­ків та очи­сти­ти­ся від цьо­го грі­ха, бо він пов’яза­ний із ро­сій­ською агре­сі­єю на Дон­ба­сі. На за­пи­та­н­ня жур­на­лі­ста про те, чи мо­же мо­ли­тва у май­бу­тньо­му при­не­сти дов­го­о­чі­ку­ва­ний мир і спо­кій Укра­ї­ні, ар­хі­єпис­коп Мо­кши­цький на­го­ло­шує: «Укра­ї­на по­вин­на за­ду­ма­ти­ся, чо­му так від­бу­ва­є­ться. Го­сподь не є Богом, ко­трий ка­рає свій на­род, сво­їх ді­тей, а дає нам зна­ти, на­га­ду­ю­чи про своє пра­во лю­бо­ві до ін­шої лю­ди­ни. Га­даю, що осо­бли­во ця від­по­відь по­вин­на з’яви­ти­ся за­раз, у ро­ці по­яви Бо­го­ро­ди­ці у Фа­ті­мі, яка го­во­ри­ла, що ко­му­нізм є ка­рою за грі­хи, за від­вер­не­н­ня від Бо­га, а одно­ча­сно за­кли­ка­ла до по­вер­не­н­ня, по­ку­ти і пе­ре­про­син Го­спо­да. На укра­їн­сько­му на­ро­ді на­да­лі ви­сить гріх ге­но­ци­ду, до яко­го йо­му важ­ко до­ни­ні при­зна­ти­ся і з яко­го важ­ко очи­сти­ти­ся, хоч бу­ло кіль­ка спроб так зро­би­ти, по­мі­жін­шим в 70-ту рі­чни­цю по­дій на Во­ли­ні». Да­лі ми­тро­по­лит ви­слов­лює пе­ре­ко­на­н­ня, що до­по­ки укра­їн­ці не ви­зна­ють сво­єї ви­ни та не очи­стя­ться від цьо­го грі­ха, не ма­ти­муть бла­го­сло­ве­н­ня. Мов­ляв, укра­їн­цям по­трі­бно пе­ре­про­си­ти у по­ля­ків за цей ве­ли­кий гріх ге­но­ци­ду: «У цьо­му кон­текс­ті мо­лі­мо­ся за на­вер­не­н­ня Ро­сії — щоб по­ва­жа­ла ін­ші на­ро­ди».

Ін­ши­ми сло­ва­ми, якщо укра­їн­ці ви­зна­ють свої грі­хи, то «в цьо­му кон­текс­ті » ми­тро­по­лит Мо­кши­цький за­кли­ка­ти­ме мо­ли­ти­ся за «на­вер­не­н­ня Ро­сії»...

Я ро­зу­мію всю скла­дність си­ту­а­ції жур­на­лі­стів ти­жне­ви­ка Niedziela, але чи не за­бу­ва­ють во­ни як рев­ні ка­то­ли­ки, що слу­жать не кар­ди­на­лам, а Бо­го­ві? Бо жпро­сто-та­ки на­про­шу­ю­ться за­пи­та­н­ня з при­во­ду то­го, чи так уже бу­ли без­грі­шні по­ля­ки у сво­їх від­но­си­нах з укра­їн­ця­ми? Двад­цять ро­ків жорс­ткої ко­ло­ні­аль­ної по­лі­ти­ки дру­гої Ре­чі По­спо­ли­тої, етні­чні чис­тки 1942 ро­ку на Холм­щи­ні та Бе­ре­стей­щи­ні, на­ре­шті, без­ум­не на­ма­га­н­ня си­лою втри­ма­ти Во­линь (ста­ном на по­ча­ток вза­єм­ної рі­за­ни­ни, 16% на­се­ле­н­ня — по­ля­ки, 80% — укра­їн­ці) у скла­ді гі­по­те­ти­чної по­во­єн­ної Поль­ської дер- жа­ви... Так, рі­за­ни­на бу­ла вза­єм­ною, і ре­аль­ні, а не фан­та­сти­чні ци­фри жертв за­свід­чу­ють: чи­сло вби­тих з обох бо­ків пря­мо про­пор­цій­но кіль­ко­сті пред­став­ни­ків обох етно­сів. Отож­по­ка­я­н­ня має бу­ти обо­ю­дним — так, як це вже бу­ло зро­бле­но на по­ча­тку 2000-х, і тяж­кі грі­хи об­тя­жу­ють ми­ну­ле обох на­ро­дів, але жур­на­лі­сти не на­ва­жи­ли­ся (чи не схо­ті­ли, бо ма­ють ін­шу по­зи­цію?) на­га­да­ти про це ми­тро­по­ли­ту. Сум­но — та­ки­ми є на­ра­зі взір­ці хри­сти­ян­ської жур­на­лі­сти­ки...

На за­хід від Поль­щі роз­та­шо­ва­на, як ві­до­мо, Ні­меч­чи­на, а в ній вже по­над 64 ро­ки існує ра­діо­стан­ція Deutsche Welle, яка мо­вить на за­кор­дон. І от на сай­ті ці­єї ра­діо­стан­ції з’яв­ля­є­ться до­пис про на­строї жи­те­лів Дон­ба­су з обох бо­ків фрон­ту. В ньо­му на­ве­де­ні та­кі да­ні со­ціо­ло­гі­чно­го опи­ту­ва­н­ня, про­ве­де­но­го ні­ме­цьки­ми фа­хів­ця­ми: «На під­кон­троль­них те­ри­то­рі­ях аб­со­лю­тна біль­шість опи­та­них ( 64,7 від­со­тка) ви­сту­пає за їх вхо­дже­н­ня до від­по­від­них укра­їн­ських обла­стей, то­ді як на не­під­кон­троль­них те­ри­то­рі­ях 33,1 від­со­тка ре­спон­ден­тів ви­сту­пає за ста­тус осо­бли­вої ав­то­но­мії у скла­ді Ро­сії, а 35 від­со­тків — за ста­тус осо­бли­вої ав­то­но­мії у скла­ді Укра­ї­ни». Ма­є­мо ти­по­ву ма­ні­пу­ля­цію, бо зі­став­ля­ю­ться ци­фри, які на­ле­жать до прин­ци­по­во рі­зних ви­мі­рів су­спіль­них на­стро­їв. Не знаю, сві­до­ма це ма­ні­пу­ля­ція чи ні, про­те во­на є фа­ктом.

А тим ча­сом ті со­ціо­ло­ги, на яких по­си­ла­є­ться Deutsche Welle, вста­но­ви­ли зов­сім ін­ше. Ви­яв­ля­є­ться, на під­кон­троль­них чин­ній вла­ді те­ри­то­рі­ях Дон­ба­су 65% опи­та­них хо­чуть жи­ти в скла­ді Укра­ї­ні без уся­ко­го спе­ці­аль­но­го ста­ту­су, ще 26% — зі спе­ці­аль­ним ста­ту­сом і ли­ше 9%— у Ро­сії. Ін­ши­ми сло­ва­ми, су­мар­но в Укра­ї­ні пра­гнуть жи­ти 91%. На оку­по­ва­ній же те­ри­то­рії 21% хо­че пе­ре­бу­ва­ти в Укра­ї­ні без спе­ці­аль­но­го ста­ту­су, ще 35% — зі спе­ці­аль­ним ста­ту­сом, 11% хо­че до Ро­сії без уся­ко­го спе­ці­аль­но­го ста­ту­су, а ще 33% — зі спе­ці­аль­ним ста­ту­сом. Су­мар­но ма­є­мо най­го­лов­ні­ший ре­зуль­тат, чо­гось не­по­мі­че­ний жур­на­лі­ста­ми: в Укра­ї­ні су­мар­но хо­чуть жи­ти 56%, в Ро­сії — 44% ме­шкан­ців оку­по­ва­них те­ри­то­рій. Іна­кше ка­жу­чи, на віль­ній ча­сти­ні Дон­ба­су на­яв­на стій­ка без­за­пе­ре­чна про­укра­їн­ська біль­шість, де май­же дві тре­ти­ни не по­тре­бує всі­ля­ких « осо­бли­вих ста­ту­сів » , а на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях та­ко­жє та­ка біль­шість, тіль­ки не­стій­ка. І це за умов то­таль­но­го па­ну­ва­н­ня ро­сій­ських і мі­сце­вих за­со­бів ма­со­вої де­з­ін­фор­ма­ції!

Однак про най­ва­жли­ві­ше ау­ди­то­рія Deutsche Welle не ді­зна­ла­ся.

І, на­ре­шті, пі­ді­мо ще да­лі на за­хід Єв­ро­пи. Бри­тан­ська The Guardian. Ста­т­тя в ній на­зи­ва­є­ться ду­же гу­чно: « Укра­ї­на про­ва­дить слід­ство про­ти 94- рі­чно­го єв­рей­сько­го ве­те­ра­на у спра­ві йо­го при­че­тно­сті до вбив­ства на­ціо­на­лі­ста у 1952 ро­ці». І підза­го­ло­вок: « Ве­те­ран Ра­дян­ської ар­мії Бо­рис Сте­клер по­став пе­ред ли­цем смер­ті че­рез йо­го роль у за­ги­бе­лі укра­їн­сько­го ін­сур­ген­та і мо­же по­тра­пи­ти до в’ язни­ці » . Жах! Усі ря­туй­мо ве­те­ра­на- єв­рея! Він брав участь в опе­ра­ції про­ти на­ціо­на­лі­ста, який ко­ла­бо­ру­вав із на­ци­ста­ми (про це ска­за­но у стат­ті), і за це йо­го в Укра­ї­ні зби­ра­ю­ться по­ка­ра­ти. А на до­да­чу в Укра­ї­ні вла­да не хо­че роз­слі­ду­ва­ти вбив­ство про­ро­сій­сько­го жур­на­лі­ста Бу­зи­ни...

Що ж, ку­ди там «май­страм прав­ди» Жда­но­ву та Геб­бель­су до The Guardian! Бре­хня у цій стат­ті (по­мно­же­на на при­тя­гну­то­го до ці­єї теми за ву­ха «жур­на­лі­ста Бу­зи­ну») про­сто за­шка­лює. По­чні­мо з то­го, що у вла­сно­ру­чно на­пи­са­ній ан­ке­ті ге­рой стат­ті на­зи­ває се­бе не «Сте­кле­ром», а Сте­кля­ром, і не «єв­ре­єм», а укра­їн­цем. І ве­те­ра­ном він є не Чер­во­ної/Ра­дян­ської ар­мії, а НКВД-МГБ-КГБ. І ко­ман­ду­вав він убив­ством не яко­гось «про­на­цист­сько­го ко­ла­бо­ран­та», а ви­зна­чно­го ху­до­жни­ка Ні­ла Ха­се­ви­ча, без­но­го­го ін­ва­лі­да, який не міг уте­кти від ста­лін­ських ка­ра­те­лів. І слу­жив пол­ков­ник Сте­кляр не бла­го­ро­дній спра­ві, а ні­чим не кра­що­му за на­цист­ський то­та­лі­тар­но­му ре­жи­му. Ну, а в яких стру­кту­рах він слу­жив, за­свід­чив сам «вождь на­ро­дів», пред­став­ля­ю­чи Лав­рен­тія Бе­рію (чи по­трі­бно зай­вий раз роз­ка­зу­ва­ти, ким був цей істо­ри­чний пер­со­наж?) за­ру­бі­жним де­ле­га­ці­ям сло­ва­ми: «А це наш Гімм­лер» (теж­по­стать ві­до­ма, чи не так?).

Утім, ця ста­т­тя — окре­ма те­ма. Одра­зу за­ува­жу, що ре­да­кція The Guardian ще­дро дру­кує ма­те­рі­а­ли про Укра­ї­ну (вклю­чно з на­зва­ною ви­ще стат­тею), на­пи­са­ні... ко­ре­спон­ден­том цьо­го ви­да­н­ня у Мо­скві. Ясна річ, з Бі­ло­кам’яної все ви­дно, чи не так?

Це — тіль­ки три при­кла­ди, а мо­жна бу­ло би на­ве­сти й трид­цять три. А то­му не вар­то го­во­ри­ти про « ви­со­кі зраз­ки єв­ро­пей­ської жур­на­лі­сти­ки » та рів­ня­ти­ся в усьо­му на Єв­ро­пу — над­то ба­га­то там сло­ве­сно­го мо­тло­ху й не­прав­ди, над­то ко­ли йде­ться про Укра­ї­ну. Чо­му так? Це, зно­ву-та­ки, ін­ша те­ма.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.