Чи мо­жли­ва єд­ність хри­сти­ян Укра­ї­ни?

У Ки­є­ві впер­ше від­був­ся Еку­ме­ні­чний ти­ждень

Den (Ukrainian) - - Подробиці - На­та­лія ПУШКАРУК

Ми­ну­ло­го ти­жня На­ціо­наль­ний за­по­від­ник «Со­фія Ки­їв­ська» при­ймав пред­став­ни­ків рі­зних ре­лі­гій­них кон­фе­сій в Укра­ї­ні, ви­дав­ців, на­у­ков­ців, пред­став­ни­ків вла­ди, які взя­ли участь у се­мі­на­рі «Єд­ність хри­сти­ян Укра­ї­ни — но­вий фор­мат», що від­був­ся в рам­ках де­ся­то­го Еку­ме­ні­чно­го со­ці­аль­но­го ти­жня. Цьо­го­рі­чна те­ма — «Гі­дність — Слу­жі­н­ня — Со­лі­дар­ність: на шля­ху онов­ле­н­ня кра­ї­ни».

Від­крив за­хід ре­ктор Від­кри­то­го Пра­во­слав­но­го Уні­вер­си­те­ту Свя­тої Со­фії-Пре­му­дро­сті отець Ге­ор­гій Ко­ва­лен­ко, який звер­нув ува­гу на про­бле­ми, що існу­ють в укра­їн­ській ре­лі­гій­ній сфе­рі. Він на­вів ре­зуль­та­ти со­ціо­ло­гі­чних до­слі­джень що­до ре­лі­гій­но­сті в Укра­ї­ні, про­ве­де­них До­слі­дни­цьким цен­тром іме­ні Оле­ксан­дра Ра­зум­ко­ва спіль­но з Фон­дом Кон­ра­да Аде­на­у­е­ра. Во­ни свід­чать, зокре­ма, про те, що рі­вень ре­лі­гій­но­сті укра­їн­ців за остан­ні 10 ро­ків пра­кти­чно не змі­нив­ся: 67% укра­їн­ців вва­жа­ють се­бе ві­ру­ю­чи­ми; та­ким же ста­біль­ним є кон­фе­сій­ний ланд­шафт Укра­ї­ни: 68% укра­їн­ців вва­жа­ють се­бе пра­во­слав­ни­ми, 7% — гре­ко-ка­то­ли­ка­ми, 1% — ри­мо-ка­то­ли­ка­ми, 1,9% — про­те­стан­та­ми, про­сто хри­сти­я­на­ми —7% і не від­но­сять се­бе до жо­дно­го ві­ро­спо­віда­н­ня — 12%.

«Але, на жаль, змі­нив­ся рі­вень ви­зна­н­ня цер­кви мо­раль­ним ав­то­ри­те­том. Він сьо­го­дні ниж­че 50%», — на­го­ло­сив о. Ге­ор­гій Ко­ва­лен­ко. За йо­го сло­ва­ми, по­над 60% укра­їн­ців вва­жа­ють, що лю­ди­на мо­же бу­ти ві­ру­ю­чою і не спо­від­у­ва­ти яко­їсь кон­кре­тної ре­лі­гії, і цей по­ка­зник та­кож не­змін­ний про­тя­гом остан­ніх ро­ків.

Крім то­го, да­ні со­ціо­ло­гі­чних до­слі­джень свід­чать, що 75% укра­їн­ців по­тен­цій­но то­ле­ран­тно на­ла­што­ва­ні до ін­ших кон­фе­сій, тоб­то вва­жа­ють, що «будь-яка ре­лі­гія, що про­го­ло­шує іде­а­ли до­бра, лю­бо­ві, ми­ло­сер­дя і не за­гро­жує існу­ван­ню­ін­шої лю­ди­ни, має пра­во на існу­ва­н­ня».

«Є за­пит на від­кри­тість, плю­ра­лізм, єд­ність, ме­ре­же­вість, то­ле­ран­тність, сво­бо­ду, — за­зна­чив о. Ге­ор­гій і про­дов­жив: — А що ду­же ча­сто від­бу­ва­є­ться все­ре­ди­ні ре­лі­гій­них спіль­нот? Це кон­фе­сій­на екс­клю­зив­ність, за­кри­тість, іно­ді на­віть фун­да­мен­та­лізм, роз­ді­ле­н­ня, іє­рар­хі­чність, до­гма­ти­зо­ва­ність, мо­ва во­ро­жне­чі, то­та­лі­тар­ність». За йо­го сло­ва­ми, з огля­ду са­ме на та­кі трен­ди і від­мін­ні за­пи­ти су­спіль­ства ви­ни­кла ідея «від­кри­то­го пра­во­слав’я», «яке має бу­ти від­кри­тим до діа­ло­гу, ін­ших кон­фе­сій і ре­лі­гій, до су­спіль­ства, до осві­ти, сві­то­во­го пра­во­слав’я, яке не тіль­ки се­бе ко­мусь від­кри­ває, а й від­кри­ває се­бе со­бі». Вті­ле­н­ням та­кої ідеї став Від­кри­тий Пра­во­слав­ний Уні­вер­си­тет Свя­тої Со­фії-Пре­му­дро­сті.

Тож до­по­від­а­чі зо­се­ре­ди­ли­ся са­ме на цій те­мі — чи мо­жли­ва єд­ність хри­сти­ян Укра­ї­ни та за до­по­мо­го­ю­я­ких ме­ха­ні­змів її мо­жна вті­ли­ти в жи­т­тя.

«Ми всі ро­зу­мі­є­мо, що в Укра­ї­ні вій­на, си­ту­а­ція ду­же сер­йо­зна і не спри­яє роз­ви­тку до­сто­їн­ства слу­жі­н­ня і со­лі­дар­но­сті», — за­зна­чив мо­де­ра­тор дис­ку­сії, спів­ди­ре­ктор Де­пар­та­мен­ту «Сво­бо­да. Су­спіль­ство. Мир» Ан­ту­ан Ар­жа­ков­ський. За йо­го сло­ва­ми, більш ді­є­вим шля­хом є те, ко­ли за до­по­мо­го­ю­дис­ку­сій бо­го­сло­ви, істо­ри­ки, жур­на­лі­сти ра­зом мо­жуть зна­йти шля­хи при­ми­ре­н­ня. Він на­го­ло­сив, що в цьо­му ду­же ва­жли­ву роль ві­ді­грає вла­да Укра­ї­ни, яка ма­ла би фі­нан­су­ва­ти та­кі зу­си­л­ля на шля­ху до при­ми­ре­н­ня.

В сво­ю­чер­гу Апо­столь­ський нун­цій в Укра­ї­ні ар­хі­єпис­коп Кла­у­діо Ґу­дже­рот­ті звер­нув ува­гу на сим­во­лі­чну на­зву цьо­го­рі­чної кон­фе­рен­ції «Гі­дність — Слу­жі­н­ня — Со­лі­дар­ність». «Це три сло­ва, які за­раз сто­су­ю­ться су­спіль­ства. Але для ме- не бу­ло див­ним від­кри­т­тям, що жо­дне з цих слів не ма­ло спо­ча­тку по­зи­тив­но­го зна­че­н­ня. Во­ни ма­ли або ней­траль­не, або не­га­тив­не зна­че­н­ня», — по­яснив він. На­при­клад, сло­во «гі­дність» (англ. — dignity) по­хо­дить від ла­тин­сько­го dignus, що озна­чає suitable (гі­дний, вар­тий) — це мо­же сто­су­ва­ти­ся як чо­гось по­зи­тив­но­го, так і не­га­тив­но­го. Та­ку ж па­ра­до­ксаль­ну змі­ну зна­чень спо­сте­рі­га­є­мо й у ре­шті слів.

«Всі ці ви­сло­ви за­ле­жать від то­го, який зміст ти вкла­да­єш у них. І це са­ме ви­па­док Укра­ї­ни, — за­зна­чив ар­хі­єпис­коп і до­дав: — Це ме­та­фо­ра ни­ні­шньої си­ту­а­ції та на­шо­го зав­да­н­ня в Укра­ї­ні».

Тим ча­сом пре­зи­дент Ін­сти­ту­ту еку­ме­ні­чних сту­дій УКУ отець Іван Да­цько на­го­ло­сив на то­му, що єд­ність цер­ков, як і будь-яке ін­ше по­чи­на­н­ня, за­ле­жить від ба­жа­н­ня лю­дей вті­ли­ти її в жи­т­тя.

«Сьо­го­дні ми­ну­ло 50 ро­ків пі­сля за­кін­че­н­ня Дру­го­го Ва­ти­кан­сько­го со­бо­ру: і ка­то­ли­ки, і пра­во­слав­ні, за­га­лом усі, хто лю­бить Ісу­са Хри­ста, ді­йшли до то­го, що якщо ми хо­че­мо єд­но­сті, то на­сам­пе­ред му­си­мо цьо­го пра­гну­ти, ба­жа­ти. Всі хри­сти­я­ни ма­ють під­би­ти під­сум­ки сво­єї пра­ці і, усві­до­мив­ши, що ба­жа­н­ня є го­лов­но­ю­пе­ре­д­умо­во­ю­ві­днов­ле­н­ня, при­сту­па­ти до кон­кре­тних рі­шень, як і ко­ли ми хо­че­мо йти до ці­єї єд­но­сті та со­при­ча­стя», — ска­зав о. Іван Да­цько.

При цьо­му він на­га­дав, що сві­то­ва ре­лі­гій­на спіль­но­та пра­гне до єд­но­сті, на­вів­ши при­клад за­яви, що про­зву­ча­ла на Цер­ков­но­му ти­жні в Бер­лі­ні, ко­ли два пред­сто­я­те­лі най­біль­ших ні­ме­цьких цер­ков прив­се- лю­дно за­яви­ли, що від­те­пер пра­цю­ва­ти­муть спіль­но на від­нов­ле­н­ня єд­но­сті. За сло­ва­ми Іва­на Да­цька, в Укра­ї­ні теж «тре­ба вста­но­ви­ти кон­кре­тний час, да­ту», ко­ли пра­во­слав­ні, про­те­стан­ти, ка­то­ли­ки зно­ву бу­дуть у єд­но­сті.

При цьо­му він на­го­ло­сив, що Па­па Рим­ський Фран­циск є лю­ди­но­ю­са­ме та­ко­го ти­пу, адже він зна­хо­дить спіль­ну мо­ву з усі­ма па­трі­ар­ха­ми Схо­ду. Як­би Пон­ти­фік зро­бив та­кий за­клик, до ньо­го при­ста­ли б усі, хто ба­жає єд­но­сті, а ті, що не хо­чуть її, зна­хо­ди­ти­муть усі­ля­кі ар­гу­мен­ти, щоб не при­ста­ти до неї, при­пу­стив отець.

«Я б на­звав на­сам­пе­ред те, чо­го нам тре­ба уни­ка­ти. Про це го­во­рив ще ми­тро­по­лит Ан­дрій: «оми­най­мо ар­гу­мен­ти істо­рії». Ми істо­рії не змі­ни­мо, ми всі грі­ши­ли: і ка­то­ли­ки, і пра­во­слав­ні, ско­рі­ше чи пі­зні­ше ми всі грі­ши­ли гор­ді­стю, за­ро­зумі­лі­стю, ба­жа­н­ням па­ну­ва­ти... і істо­ри­чні ар­гу­мен­ти бу­дуть по­стій­но від­нов­лю­ва­ти цю ра­ну», — ска­зав Іван Да­цько.

Тим ча­сом про­фе­сор ка­фе­дри фі­ло­со­фії УКУ Ми­хай­ло Че­рен­ков більш ра­ди­каль­но роз­гля­нув те­му єд­но­сті укра­їн­ської цер­кви, звер­нув­ши ува­гу на по­то­чну ре­лі­гій­ну си­ту­а­ці­юв на­шій кра­ї­ні.

«Укра­їн­ська мо­дель між­цер­ков­них від­но­син вже не пра­цює. На­ші спро­би укра­ї­ні­зу­ва­ти та де­мо­кра­ти­зу­ва­ти пра­во­слав’я (я ка­жу про пра­во­слав’я, бо, згі­дно з со­ціо­ло­гі­чни­ми да­ни­ми, це все ж та­ки ві­ра біль­шо­сті, але ду­ма­юі про ін­ші кон­фе­сії), щоб зро­би­ти йо­го су­мі­сним з ін­ши­ми укра­їн­ськи­ми цер­ква­ми, ви­яви­ли­ся на­стіль­ки на­їв­ни­ми, на­скіль­ки й без­успі­шни­ми», — за­зна­чив Ми­хай­ло Че­рен­ков. За йо­го сло­ва­ми, основ­ний роз­кол в Укра­ї­ні про­ля­гає «між за­хі­дним і схі­дним хри­сти­ян­ством — ві­зан­тій­сько-мо­сков­сько­ю­ма­три­це­юі ка­то­ли­цько­про­те­стант­ськи­ми тра­ди­ці­я­ми».

«До­по­ки мо­сков­ське пра­во­слав’я про­ти­став­ля­ти­ме се­бе всьо­му і всім, ні­чо­го до­бро­го очі­ку­ва­ти не до­во­ди­ться. Але це та­кож спра­ве­дли­во сто­сов­но укра­їн­сько­го пра­во­слав’я, яке за­раз май­же пов­ні­стю зво­ди­ться до те­ми мі­сце­во­го па­трі­о­ти­зму, — за­зна­чив він і про­дов­жив: — Ли­ше в єд­но­сті не тіль­ки пра­во­слав­ній, ай у за­галь­но­хри­сти­ян­ській, цер­ква до­лає ком­пле­кси ізо­ля­ціо­ні­зму і всі су­пу­тні хво­ро­би. Ли­ше цер­ква, єди­на зі все­лен­ською, мо­же бу­ти ав­то­ри­те­тно­юі ко­ри­сною для сво­го роз­ді­ле­но­го су­спіль­ства».

І, як слу­шно зго­дом на­го­ло­сив про­ре­ктор із зов­ні­шніх зв’яз­ків УКУ Олег Ту­рій, фа­ктор вій­ни, ро­сій­ської агре­сії справ­ді впли­нув в Укра­ї­ні на сприйня­т­тя цер­кви як ін­сти­ту­ції, яка пре­тен­дує на аб­со­лю­тну прав­ду. «Але це мо­жна й по-ін­шо­му тра­кту­ва­ти — як зро­ста­н­ня гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства й у по­зи­тив­но­му сен­сі йо­го се­ку­ля­ри­зо­ва­но­сті, сприйня­т­тя цер­кви як гро­мад­сько­го ін­сти­ту­ту, який не має жо­дної мо­но­по­лії, — за­зна­чив він. — Ра­птом во­лон­те­ри ви­йшли на пер­ше мі­сце пе­ред цер­кво­ю­за рів­нем до­ві­ри. Я не ба­чу в цьо­му про­бле­ми. Нав­па­ки, це ре­а­лі­за­ція то­го, про що го­во­рить цер­ква, чо­му вчить цер­ква че­рез во­ле­ви­яв­ле­н­ня лю­дей, че­рез їхню­са­мо­ор­га­ні­за­цію ».

Крім то­го, се­ред до­по­від­а­чів на се­мі­на­рі бу­ли й го­сті з-за кор­до­ну -пре­зи­дент фун­да­ції L’Ouvre d’Orient, який роз­по­вів про хри­сти­ян­ський по­гляд на фран­цузь­ку світ­ськість.

А про­фе­сор іта­лій­сько­го уні­вер­си­те­ту RomaTre Сі­мо­на Мер­ло при­свя­ти­ла сво­ю­роз­по­відь еку­ме­ні­зму ми­ло­сер­дя. «Ми­ло­сер­дя до бі­дних збли­жує хри­сти­ян рі­зних кон­фе­сій одне з одним. Лю­бов до бі­дних, слу­жі­н­ня їм ро­бить хри­сти­ян єди­ни­ми вже сьо­го­дні, вже за­раз. Ми­ло­сер­дя — свід­че­н­ня про без­ко­ри­сли­ву лю­бов Бо­га, осо­бли­во до бі­дних, є най­більш оче­ви­дно­ю­о­зна­кою при­су­тно­сті Бо­га в су­ча­сно­му сві­ті», — на­го­ло­си­ла Сі­мо­на Мер­ло.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.