Як­би Гам­ле­та за­бра­ли в ар­мію

ТЮГ на Ли­пках по­ка­зав прем’єру — «Бі­ло­ксі-блюз»

Den (Ukrainian) - - Культура - Іван БАБЕНКО

П’єсу Ні­ла Сай­мо­на по­ста­вив Ма­ксим Ми­хай­ли­чен­ко. Час дії — 1943 рік, Дру­га сві­то­ва вій­на, мі­сце дії — штат Міс­сі­сі­пі, мі­сте­чко Бі­ло­ксі, ар­мій­ський на­вчаль­ний та­бір, ку­ди по­тра­пи­ли ше­сте­ро мо­ло­дих но­во­бран­ців пе­ред від­прав­ко­ю­на фронт.

П’єса на­пи­са­на по­над трид­цять ро­ків то­му. Для дра­ма­тур­га це спо­гад про ча­си ще дав­ні­ші, про во­єн­ну мо­ло­дість, втра­ту не­вин­но­сті й то­му по­ді­бні ре­чі, про які він зга­дує тро­хи іро­ні­чно й сен­ти­мен­таль­но. Якщо для Сай­мо­на це те, що дав­но ми­ну­ло, то для ре­жи­се­ра Ми­хай­ли­чен­ка — це не «десь-ко­лись», а «тут і те­пер». Ре­жи­сер від са­мо­го по­ча­тку за­го­стрює си­ту­а­цію: ми ба­чи­мо хло­пця й дів­чи­ну, що зу­стрі­ча­ю­ться (чи роз­лу­ча­ю­ться) в на­пів­тем­ря­ві, на тлі сві­тло­го пря­мо­ку­тни­ка, що пі­до­зрі­ло на­га­дує мо­ги­лу не­ві­до­мо­го сол­да­та на Ар­лінг­тон­сько­му цвин­та­рі. Це на­ла­што­вує на дра­ма­ти­чний лад, на­віть ко­ли на­пе­ред зна­єш, що жо­ден із пер­со­на­жів не за­ги­не...

На сай­ті те­а­тру, в ано­та­ції до ви­ста­ви, її про­бле­ма­ти­ку ви­зна­че­но так: «Чи втра­тить люд­ська ду­ша свою ін­ди­ві­ду­аль­ність, ко­ли з лю­ди­ни по­чнуть лі­пи­ти ма­ши­ну для вбив­ства»? Це ска­за­но до­сить то­чно. Втім, ре­жи­сер ін­ди­ві­ду­а­лі­зує не всіх но­во­бран­ців. Біль­шість із них на­мі­че­ні до­сить ескі­зно, за­галь­ни­ми штри­ха­ми. На­віть той, від чи­йо­го іме­ні ав­тор ве­де роз­по­відь, ря­до­вий Юджин Мо­ріс Дже­ром (ар­тист Гліб Ми­хай­ли­чен­ко) не над­то від­рі­зня­є­ться від сво­їх одно­пол­чан. Ти ми­лу­є­шся їхньо­ю­гра­ці­єю мо­ло­дих ле­о­пар­дів, але не ду­же роз­рі­зня­єш їхні облич­чя. Осо­би­стість ко­жно­го не так про­яв­ле­на, як ма­є­ться на ува­зі. В цьо­му сен­сі во­ни — го­то­ві сол­да­ти, з них вже не тре­ба ні­чо­го «лі­пи­ти». За­те ре­жи­се­ра пе­ред­усім ці­кав­лять двоє пер­со­на­жів: ря­до­вий Ар­нольд Епштейн (Бо­г­дан Да­ни­люк) і сер­жант Мер­фі Ту­мі (Оле­ксандр Віл­ков). Актор Віл­ков зро­бив со­бі стра­шний грим — ма­буть, цей сер­жант го­рів у тан­ку. До то­го ж він яв­но кон­ту­же­ний і стра­ждає на­па­да­ми ша­лен­ства. А по­руч оцей на­чи­та­ний мі­шку­ва­тий очка­рик Епштейн, яко­го ба­тько на­вчив дба­ти про гі­дність і спів­чу­т­тя (це сло­во сер­жант не мо­же ви­мо­ви­ти, во­но у ньо­го не впи­су­є­ться в пра­ви­ла вій­ни). Ра­зю­чі­ший кон­траст важ­ко при­ду­ма­ти. Ма­буть, як­би прин­ца Гам­ле­та за­бра­ли в ар­мі­ю­ря­до­вим і він би там по­вчав сво­го ко­ман­ди­ра, мов­ляв, об­хо­ди­ти­ся з жи­вою лю­ди­ною скла­дні­ше, аніж гра­ти на флей­ті — оце бу­ло б са­ме те, що ми тут ба­чи­мо. Пі­кан­тно­сті си­ту­а­ції до­дає ще й те, що Оле­ксандр Віл­ков — актор до­свід­че­ний і ві­до­мий, а Бо­г­дан Да­ни­люк ра­ні­ше ви­хо­див на сце­ну ТЮГу ли­ше в кіль­кох ди- тя­чих ви­ста­вах, і це йо­го пер­ша «до­ро­сла» роль. От­же, між акто­ра­ми ні­би по­вто­рю­є­ться ко­лі­зія п’єси: сер­жант і но­во­бра­нець. Вар­то ска­за­ти, що в цьо­му ду­е­ті мо­ло­дий ар­тист три­ма­є­ться ду­же до­стой­но. Йо­го діа­ло­ги з сер­жан­том ви­кли­ка­ють се­ред пу­блі­ки хви­лю­до­бро­го смі­ху. Це не ре­гіт, а са­ме сміх ти­хо­го спів­чу­т­тя й со­лі­дар­но­сті. Бо дис­ку­сії Ту­мі й Епштей­на про ми­ло­сер­дя — це, вла­сне, те, що ни­ні­шня вій­на зро­би­ла для нас про­бле­ма­ти­чним і ні­би­то «не­своє­ча­сним». У су­пе­ре­чці між сер­жан­том і но­во­бран­цем пе­ре­ма­га­ють обоє. Пер­ший ви­знав не­об­хі­дність ми­ло­сер­дя, дру­гий — не­об­хі­дність ди­сци­плі­ни. Але їхнє по­ро­зу­мі­н­ня дра­ма­ти­чне: обоє по­ки­да­ють сце­ну ра­ні­ше за всіх, і ми не зна­є­мо, що з ни­ми бу­де да­лі. Так бу­ває з сол­да­та­ми, про яких ка­жуть, що во­ни «зни­кли без­ві­сти»...

ФОТО МАРІЇ ЛИМАНСЬКОЇ

Ви­ста­ва по­ру­шує ва­жли­ву про­бле­му: «Чи втра­тить люд­ська ду­ша свою ін­ди­ві­ду­аль­ність, ко­ли з лю­ди­ни по­чнуть лі­пи­ти ма­ши­ну для вбив­ства»?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.