«...Тут бу­ла гро­ма­дян­ська вій­на»

В Азер­бай­джа­ні 15 черв­ня 1993 р. вва­жа­ють Днем на­ціо­наль­но­го по­ря­тун­ку

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Юрій РАЙ­ХЕЛЬ

Роз­пад СРСР у дру­гій по­ло­ви­ні 1991 ро­ку від­бу­вав­ся важ­ко у кра­ї­нах Пів­ден­но­го Кав­ка­зу. Між Азер­бай­джа­ном та Вір­ме­ні­єю йшла фа­кти­чна вій­на, і це спри­чи­ня­ло вну­трі­шні тру­дно­щі. До­да­мо до цьо­го по­двій­ну по­зи­цію Мо­скви, яка так чи іна­кше пра­гну­ла ускла­дни­ти фор­му­ва­н­ня но­вих пост­ра­дян­ських дер­жав.

Улі­тку 1993 ро­ку в Азер­бай­джа­ні скла­ла­ся вкрай скла­дна вну­трі­шньо­по­лі­ти­чна си­ту­а­ція, що за­гро­жу­ва­ло руй­ну­ва­н­ням дер­жа­ви, яка щой­но від­но­ви­ла свою не­за­ле­жність.

Пе­рі­од прав­лі­н­ня На­ро­дно­го фрон­ту Азер­бай­джа­ну на чо­лі з пре­зи­ден­том Абуль­фа­зом Ель­чи­бе­єм при­пав на се­рію вій­сько­вих по­ра­зок у На­гір­но­му Ка­ра­ба­ху та в ра­йо­нах дов­ко­ла ньо­го, а та­кож на еко­но­мі­чне та фі­нан­со­ве ста­но­ви­ще, яке ускла­дню­ва­ло­ся. Цим ско­ри­ста­ли­ся си­ли все­ре­ди­ні кра­ї­ни, що пе­ре­йшли до від­кри­тої вій­сько­вої кон­фрон­та­ції з Ба­ку.

На­при­кін­ці трав­ня 1993 ро­ку по­чав­ся за­ко­лот, яким ке­ру­вав пол­ков­ник Су­рет Гу­сей­нов. Йо­го ча­сти­ни роз­по­ча­ли рух на сто­ли­цю і на по­ча­тку черв­ня пі­ді­йшли до неї. Воб­ста­нов­ці сер­йо­зної по­лі­ти­чної кри­зи, то­ді го­ло­ва Вер­хов­но­го ме­джлі­су На­хі­че­ва­ні, Гей­дар Алі­єв при­був до Ба­ку і спро­бу­вав ви­рі­ши­ти її, але Гу­сей­но­ву і пре­зи­ден­то­ві Ель­чи­бею до­мо­ви­ти­ся не вда­ло­ся.

Да­лі го­ло­вою пар­ла­мен­ту Азер­бай­джа­ну був обра­ний Гей­дар Алі­єв. Це ста­ло­ся 15 черв­ня 1993 ро­ку. Про сту­пінь сер­йо­зно­сті си­ту­а­ції пі­зні­ше зга­ду­вав Гей­дар Алі­єв. «...Тут бу­ла гро­ма­дян­ська вій­на, один в одно­го стрі­ля­ли. У ко­жно­го був свій озбро­є­ний за­гін. Аби на­ве­сти лад, ме­ні зна­до­би­ло­ся два з по­ло­ви­ною ро­ки...» По­ста­но­вою міл­лі-ме­джлі­су 24 ли­пня Алі­єв роз­по­чав здій­сню­ва­ти пов­но­ва­же­н­ня пре­зи­ден­та Азер­бай­джан­ської Ре­спу­блі­ки.

На цьо­му ви­про­бу­ва­н­ня азер­бай­джан­ської дер­жав­но­сті не за­кін­чи­ли­ся.

Кри­зу акти­ві­зу­вав пол­ков­ник азер­бай­джан­ської ар­мії Алі­крам Гум­ба­тов. Ви­сту­па­ю­чи 21 черв­ня по Лен­ко­ран­сько­му те­ле­ба­чен­ню, він ого­ло­сив про ство­ре­н­ня Та­лиш-Му­ган­ської ав­то­ном­ної ре­спу­блі­ки. Бу­ло оче­ви­дним, що за­ко­лот на­прав­ле­ний про­ти при­зна­че­н­ня Алі­є­ва на по­са­ду пре­зи­ден­та.

Про­те ду­же ско­ро ста­ло зро­зумі­ло, що за­ко­лот ви­ди­ха­є­ться. Жо­дно­го за­го­стре­н­ня від­но­син між азер­бай­джан­ця­ми і та­ли­ша­ми — іра­но­мов­ний на­род, що про­жи­ває в Азер­бай­джа­ні й Іра­ні, — не бу­ло по­мі­че­но. Більш то­го, не див­ля­чись на гу­чні за­яви Гум­ба­то­ва, жо­дної під­трим­ки бун­тів­не фор­му­ва­н­ня не отри­ма­ло. На­при­кін­ці сер­пня пе­ред бу­дів­лею мі­ськви­кон­ко­му в Лен­ко­ра­ні зі­бра­ли­ся лю­ди з про­те­стом про­ти ді­яль­но­сті Гум­ба­то­ва. Остан­ньо­му до­ве­ло­ся пе­ре­хо­ву­ва­ти­ся. За­ко­лот оста­то­чно про­ва­лив­ся.

Го­лов­ну роль у кон­со­лі­да­ції азер­бай­джан­ської дер­жа­ви, що по­ча­ла­ся зі­грав Гей­дар Алі­єв. Са­ме то­му на пре­зи­дент­ських ви­бо­рах, які від­бу­ли­ся 3 жов­тня 1993 ро­ку, Гей­дар Алі­єв отри­мав 98,8 % го­ло­сів.

Не зва­жа­ю­чи на на­стіль­ки одно­зна­чну під­трим­ку на­се­ле­н­ня, вну­трі­шньо­по­лі­ти­чна си­ту­а­ція за­ли­ша­ла­ся скла­дною. Су­рет Гу­сей­нов на по­са­ді прем’єр-мі­ні­стра спро­бу­вав зно­ву пе­ре­хо­пи­ти вла­ду, але про­грав. Ні­хто йо­го не під­три­мав. Бу­ли й ін­ші спро­би зброй­них ви­сту­пів, але всі во­ни бу­ли при­ре­че­ні.

По­лі­ти­чна не­ста­біль­ність піджив­ля­ла­ся вій­сько­ви­ми ді­я­ми, які про­дов­жу­ва­ли­ся че­рез На­гір­ний Ка­ра­бах. У трав­ні 1994 ро­ку бу­ла під­пи­са­на в Бі­шке­ку уго­да про при­пи­не­н­ня во­гню, яка фор­маль­но діє до те­пе­рі­шньо­го ча­су. При цьо­му на­пру­же­ність на лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня за­ли­ша­є­ться ви­со­кою.

При­пи­не­н­ня вій­сько­вих дій і до­зво­ли­ло Алі­є­ву зо­се­ре­ди­ти­ся на вирішенні не­від­кла­дних еко­но­мі­чних про­блем. Уже 20 ве­ре­сня 1994 ро­ку був укла­де­ний Кон­тракт сто­річ­чя з най­біль­ши­ми сві­то­ви­ми на­фто­га­зо­ви­ми кор­по­ра­ці­я­ми на роз­роб­ку ро­до­ви­ща Азе­рі-Чи­раг-Гю­не­шлі в азер­бай­джан­сько­му се­кто­рі Ка­спій­сько­го мо­ря. Це за­без­пе­чи­ло осно­ву для за­лу­че­н­ня іно­зем­них ін­ве­сти­цій, роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті та сіль­сько­го го­спо­дар­ства. За­раз це ви­гля­дає смі­шно, але до се­ре­ди­ни 1990-х ро­ків Азер­бай­джан ку­пу­вав газ у Ро­сії.

За іні­ці­а­ти­вою Алі­є­ва в кон­сти­ту­ції Азер­бай­джа­ну бу­ла ска­со­ва­на дер­жав­на мо­но­по­лія на зем­лю і ви­зна­ва­ло­ся пра­во при­ва­тної вла­сно­сті на неї.

Зав­дя­ки та­ким за­хо­дам до кін­ця 1990-х ро­ків уда­ло­ся ста­бі­лі­зу­ва­ти вну­трі­шньо­по­лі­ти­чне ста­но­ви­ще в кра­ї­ні та за­без­пе­чи­ти від­но­сно три­ва­ле еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня.

Від­по­від­но до по­ста­но­ви пар­ла­мен­ту да­та 15 черв­ня 1993 ро­ку ого­ло­ше­на Днем на­ціо­наль­но­го по­ря­тун­ку азер­бай­джан­сько­го на­ро­ду. 1998 ро­ку во­на отри­ма­ла ста­тус дер­жав­но­го свя­та.

Азер­бай­джан, як і Укра­ї­на, став об’ єктом зов­ні­шньої агре­сії. Ча­сти­на те­ри­то­рії оку­по­ва­на, і пер­спе­кти­ви мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня кон­флі­кту дов­ко­ла На­гір­но­го Ка­ра­ба­ху, як звіль­не­н­ня за­хо­пле­них зе­мель, за­ли­ша­ю­ться про­бле­ма­ти­чни­ми.

Укра­ї­на зав­жди під­три­му­ва­ла те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність Азер­бай­джа­ну. Ба­ку зав­жди ви­сту­пав у між­на­ро­дних ор­га­ні­за­ці­ях на сто­ро­ні на­шої кра­ї­ни. Все це ство­рює хо­ро­шу осно­ву для подаль­шо­го роз­ви­тку плі­дних дво­сто­рон­ніх вза­є­мин.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.