Ше­ре­шев­ський смі­є­ться

У Му­зеї істо­рії Ки­є­ва від­кри­ла­ся ви­став­ка «До­ро­бок 13—17»

Den (Ukrainian) - - Культура -

Урам­ках про­е­кту Kyїv art school пред­став­ле­но но­вий ав­тор­ський аль­бом «Вла­ди­слав Ше­ре­шев­ській. До­ро­бок» (ви­дав­ни­цтво Art Huss). Ни­ні ча­си не­лег­кі, але іро­ні­чна му­за ху­до­жни­ка не мов­чить. Над во­ро­га­ми Укра­ї­ни во­на смі­є­ться... зпри­ці­лом у ві­чність і зму­шує ра­зом із со­бою ре­го­та­ти усіх!

— Я то­бі даю до­звіл: по­три ніс Бе­ну, — ска­зав Вла­ди­слав ШЕ­РЕ­ШЕВ­СЬКИЙ. Він на­віть го­лос зни­зив до май­же ше­по­ту, і, як у ди­тин­стві, за­для пе­ре­кон­ли­во­сті окру­глив очі. Ми са­ме про­ща­ли­ся, обі­йшов­ши йо­го «зві­тну» ви­став­ку під на­звою «До­ро­бок 13—17» у Му­зеї істо­рії Ки­є­ва. «Бен» в екс­по­зи­ції зна­йшов­ся май­же нав­про­ти вхо­ду до лі­фто­во­го май­дан­чи­ка зтре­тьо­го по­вер­ху на пер­ший. — Я зу­ми­сне на ніс йо­му два ша­ри ла­ку на­ніс, аби тер­ли. Гро­ші при­йдуть, якщо до­тор­кну­ти­ся до цьо­го но­са, ось по­ба­чиш!

І тут я не ви­три­ма­ла, і роз­ре­го­та­ла­ся. На­пи­са­ти кла­сний порт­рет Бен­джа­мі­на Фран­клі­на а-ля Жо­зеф Дю­пле­сі (тоб­то, «як на 100-до­ла­ро­вій ку­пю­рі») у сво­їй, уні­каль­ній ма­не­рі. І на пов­но­му сер­йо­зі «змі­цни­ти» йо­му ніс, бо по хо­ду спра­ви ви­га­дав « гро­шо­ву » при­кме­ту, міг тіль­ки він — найі­ро­ні­чні­ший ки­їв­ський ху­до­жник Вла­ди­слав Ше­ре­шев­ський.

«Ше­рік», як здав­на звуть йо­го дру­зі-при­я­те­лі. По­ба­чив­ши йо­го кар­ти­ни, одра­зу зга­ду­єш «кла­си­чних» жи­во­пи­сців-по­пе­ре­дни­ків ро­дом ізріз них кра­їн і сто­літь, а ще осо­би­сто за­снов­ни­ка ві­тчи­зня­ної су­ча­сної шко­ли жи­во­пи­су Фе­до­ра Кри­чев­сько­го, а ще... Втім, твор­чість ві­ко­ві­чно­го ан­фан тер­рібль укра­їн­сько­го су­ча­сно­го ар­ту Ше­ре­шев­сько­го, за тра­ди­ці­єю, на­стіль­ки ци­та­тна, й іро­ні­чна, й са­мо­і­ро­ні­чна, що в йо­го присутності всер­йоз­кле­ї­ти яр­ли­ки про будь-які «тра­ди­ції» теж не зру­ки. Від­чу­ва­єш: ку­ме­дно це виглядає. І сам ти ви­гля­да­єш смі­шним.

— Ви­став­ка в ме­не чу­до­ва, — у сво­їй ма­не­рі роз­по­від­ав ху­до­жник. — З підза­го­лов­ком: «Аль­фа-жи­во­пис». Це то­му, що всі кар­ти­ни об’ єд­нує ба­гат­ство жи­во­пи­су. Адже гу­мор ба­чать пра­кти­чно всі. Дру­гий « шар » кар­тин впі­зна­ють від­со­тків 70 гля­да­чів. А ось щоб оці­ни­ти са­ме жи­во­пис ...

На від­мі­ну від по­пе­ре­дньої юві­лей­ної ви­став­ки Ше­ре­шев­сько­го у по­стмай­дан­не лі­то 2014 р. на ни­ні­шній у Му­зеї істо­рії Ки­є­ва, впа­дає в око май­же аб­со­лю­тна від­су­тність порт­ре­тів дів­ча­ток і хло­пчи­ків в укра­їн­ських ви­ши­ван­ках й ві­но­чках. (Їх за­мі­ни­ли ва­рі­а­ції на те­ми ба­ле­рин Де­га.) Вза­га­лі — на но­вих по­ло­тнах мі­ні­мум офі­цій­ної укра­їн­ської сим­во­лі­ки. Де­що пла­ка­тний — але ду­же-ду­же щи­рий у Ше­ре­шев­сько­го — ма­льо­ва­ний па­трі­о­тизм по­вер­нув­ся у більш зви­чні рам­ки гри зкла­си­кою. На­то­мість і по­лі­ти­чна іро­нія пе­ре­ро­сла у справ­жній сар­казм.

— «Пер­ший шар» сприйня­т­тя мо­їх ро­біт — це гу­мор, смі­шно. А ось під ним — « дру­гий шар»... Є, зві­сно, в ме­не па­ра­фра­зи з кла­си­чно­го жи­во­пи­су. Он — Ра­фа­ель, сік­сти­нець. Тут, ди­вись, — вза­га­лі ці­лий цикл за мо­ти­ва­ми « ве­ли­ко­го » Вер­ме­є­ра. Є сє­ров­ські мо­ти­ви — та ба­га­то всьо­го! Але го­лов­не — в син­те­зі то­го і цьо­го у кар­ти­нах. Зав­дя­ки та­ко­му по­єд­нан­ню смі­шне мо­же во­дно­час ви­да­ва­ти­ся ще й сум­ним. Та це вже — для тих, хто зов­сім ро­зу­міє, — ка­же Ше­ре­шев­ський.

Ми про­хо­ди­мо уздовж екс­по­зи­ції, й ху­до­жник роз­по­від­ає ме­ні пра­кти­чно про ко­жну зро­біт. Стри­пти­зер­ка на жер­ди­ні — ге­ро­ї­ня по­ло­тна під «цу­кер­ко­вою» на­звою «Ве­чір­ній Ки­їв» — ви­яв­ля­є­ться не просто сим­во­лом су­ча­сної Укра­ї­ни. Во­на ще й на­пи­са­на на тлі «ва­рі­а­ції» на те­му пей­за­жу Ку­їн­джі. Який «Ше­рік», що­прав­да, за­ма­лю­вав, ко­ли, за йо­го сло­ва­ми, «ви­йшло за­над­то кра­си­во». Ді­тла­хи зба­то­ном на кар­ти­ні «Хлі­бний дар» на­га­ду­ють про кла­си­чне по­ло­тно ро­сій­сько­го ху­до­жни­ка-ре­а­лі­ста Ре­ше­тні­ко­ва. Порт­рет Го­го­ля під­пи­са­ний «Го­голь наш». Порт­рет ки­ян­ки Гол­ди Ме­їр. «Це збір- ний образ, не кон­кре­тний бо­єць до­бро­ба­та», — пе­ре­ко­нує ху­до­жник. («Тре­тій шар» в мо­їх кар­ти­нах — це ко­ли ко­жен в них ба­чить своє», — тут же уто­чнює він). По­руч — п’яні мор­ди мо­ло­ді «ВКон­та­кті». Лі­тній ба­тько сі­мей­ства зру­шни­цею зі­брав­ся на вій­ну («Ба­тько, не стрі­ляй!»). «Куль­тур­но від­по­чи­ва­ють» за го­ріл­ча­ним сто­лом про­ле­та­рі з«ко­ло­рад­ськи­ми» стрі­чка­ми («Пле­бей­сціт», «Ра­ша ту­дей»), і т.ін.

— « Пле­бей­сціт » і « Ба­тько, не стрі­ляй! » — ро­бо­ти ча­су за­хо­пле­н­ня Кри­му. «Схі­дна ме­ди­ци­на» — це по­ча­ток 2015 ро­ку, актив­на фа­за вій­ни на схо­ді. Як і «Ра­ша ту­дей». А ось кар­ти­на «SOS»: ді­тки в ка­му­фля­жі смо­кчуть чу­па-чупс. Це — ан­ти­во­єн­на кар­ти­на, я го­во­рю про те, що де­ко­му кра­ще смо­кта­ти чу- па- чу­пси, ніж стрі­ля­ти, — ко­мен­тує Ше­ре­шев­ський. Щоб роз­ря­ди­ти об­ста­нов­ку, я пи­таю про «бек­гра­унд» порт­ре­та Йо­ди з«Зо­ря­них во­єн», який, за сло­ва­ми мо­го ві­за­ві, просто « за­те­сав­ся» на ви­став­ку.

Ми оби­два, оста­то­чно зга­дав­ши, який світ ви­рує за ме­жа­ми ви­став­ко­вих за­лів, якийсь час мов­чи­мо. І по то­му я з’ ясо­вую, чи мо­жуть йо­го кар­ти­ни «на зло­бу дня» збе­рег­ти­ся «для ві­чно­сті»? І ма­ло не впер­ше він від­по­від­ає без­і­ро­нії:

«Ти ро­зу­мі­єш, по­ма­ран­че­ва ре­во­лю­ція ма­ло на ме­не впли­ну­ла в пла­ні твор­чо­сті або ін­те­ре­су до політики. А оста­н­ня за ча­сом — ду­же силь­но. Ось я і пи­шу те, про що ду­маю, про те, що ме­не най­біль­ше хви­лює. І впев­не­ний, що са­ме «по­лі­ти­чний» жи­во­пис і за­ли­ши­ться в істо­рії! Він ство­ре­ний тут і за­раз — лю­ди­ною, яка са­ма бе­ре участь у по­ді­ях. Ця прав­да, цей на­стрій не по­вто­ри­ться. Ти, до ре­чі, пам’ята­єш мою на­пи­са­ну під час Май­да­ну кар­ти­ну «Ще не вмер­ла», зу­смі­хне­ною ба­бу­сею в укра­їн­сько­му він­ку? Так ось, дня­ми ме­ні роз­по­ві­ли, що її те­пер ви­вча­ють у США як при­клад жи­во­пи­су Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті. Уяв­ля­єш?» — вже зно­ву по­смі­ха­є­ться лу­ка­во Ше­рік.

...Ніс на­пи­са­но­му ма­слом Бен­джа­мі­ну Фран­клі­ну я тер­ти не ста­ла. Гро­шей, зві­сно, як у всіх і зав­жди, не­має. Але до чо­го ж гар­ний тут жи­во­пис! На ро­бо­ти ху­до­жни­ка кра­ще са­мо­му по­ди­ви­ти­ся. І від цьо­го від­чу­ва­ти ща­стя. Бо ж са­ме для то­го й ство­рює В.Ше­ре­шев­ський свої кар­ти­ни.

Ро­бо­ти май­стра мо­жна по­ба­чи­ти в Му­зеї істо­рії Ки­є­ва до 2 ли­пня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.