Не­ви­ди­мий слон

Вла­ду про­сять змі­ни­ти за­ко­но­дав­ство й роз­слі­ду­ва­ти се­ксу­аль­ні зло­чи­ни в зо­ні во­єн­но­го кон­флі­кту

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ми­ко­ла МИРНИЙ, жур­на­ліст Центру ін­фор­ма­ції про пра­ва лю­ди­ни, спе­ці­аль­но для «Дня»

Узо­ні кон­флі­кту про­дов­жу­ють ко­ї­ти­ся се­ксу­аль­ні зло­чи­ни, однак через не­до­ско­на­ле за­ко­но­дав­ство та не­спро­мо­жність вла­ди роз­слі­ду­ва­ти їх во­ни ли­ша­ю­ться не­ви­ди­ми­ми. Пра­во­за­хи­сни­ки за­кли­ка­ють вла­ду до дій.

З по­ча­тком зброй­но­го кон­флі­кту в Україні пра­во­за­хи­сні ор­га­ні­за­ції об’єд­на­ли­ся в ко­а­лі­цію «Спра­ве­дли­вість за­ра­ди ми­ру на Дон­ба­сі». Ко­а­лі­ція до­ку­мен­тує по­ру­ше­н­ня прав лю­ди­ни, онов­лю­ю­чи роз­ро­бле­ну в Британії ба­зу Memex Patriarch. Пра­во­за­хи­сни­ки спо­ді­ва­ю­ться, що їхня ро­бо­та до­по­мо­же в май­бу­тньо­му при­тяг­ти до від­по­від­аль­но­сті вин­них у між­на­ро­дних зло­чи­нах.

Окре­му ува­гу во­ни при­ді­ля­ють се­ксу­аль­но­му та ґен­дер­но-об­умов­ле­но­му на­силь­ству. Про­вів­ши по­над 300 гли­бин­них ін­терв’ю із по­стра­жда­ли­ми від кон­флі­кту та екс­пер­та­ми, які спів­пра­цю­ють із ни­ми, ко­а­лі­ція за­яв­ляє про 206 ви­пад­ків рі­зних форм се­ксу­аль­но­го на­силь­ства. 11 із них ста­ли­ся на під­кон­троль­ній уря­ду Укра­ї­ни те­ри­то­рії.

«Ми з’ясу­ва­ли, що ко­жен тре­тій ре­спон­дент, який утри­му­вав­ся у не­за­кон­них мі­сцях не­сво­бо­ди, свід­чив про фа­кти се­ксу­аль­но­го на­силь­ства у цих мі­сцях», — роз­по­від­ає пра­во­за­хи­сник Володимир Щер­ба­чен­ко.

Пра­во­за­хи­сни­ки за­фі­ксу­ва­ли та­кі фор­ми се­ксу­аль­но­го на­силь­ства, як при­му­со­ва про­сти­ту­ція, сте­ри­лі­за­ція, ушко­дже­н­ня ста­те­вих ор­га­нів, при­мус до ого­ле­н­ня та пу­блі­чний по­каз в ого­ле­но­му ви­гля­ді, при­ни­же­н­ня, по­гро­зи се­ксу­аль­ним на­силь­ством, три­ва­ле спіль­не утри­ма­н­ня жі­нок ра­зом із чо­ло­ві­ка­ми. Окрім цьо­го, во­ни за­фі­ксу­ва­ли два ви­пад­ки по­шко­дже­н­ня утроб ва­гі­тних жі­нок.

Схо­жі ви­снов­ки і в до­по­віді Мо­ні­то­рин­го­вої мі­сії ООН із прав лю­ди­ни в Україні про се­ксу­аль­не на­силь­ство, пов’яза­не з кон­флі­ктом в Україні, яка бу­ла опри­лю­дне­на в лю­то­му 2017 ро­ку за ре­зуль­та­та­ми ре­гу­ляр­но­го мо­ні­то­рин­гу з по­ча­тку 2014.

Роз­слі­ду­ва­ти та­кі зло­чи­ни вкрай важ­ко, по­яснює го­ло­ва Мо­ні­то­рин­го­вої мі­сії ООН із прав лю­ди­ни в Укра­ї­ни Фіо­на Фрей­зер. «По­стра­жда­лі не го­во­рять про те, що з ни­ми сталося через пси­хо­ло­гі­чну трав­му, від­чу­т­тя гань­би чи страх пом­сти, а також то­му, що не ві­рять в ефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня. Ча­сто жер­твам по­трі­бно кіль­ка ро­ків, аби зі­бра- тись із си­ла­ми і по­ві­до­ми­ти про зло­чин», — роз­по­від­ає во­на.

Мі­сія по­ві­дом­ляє, що се­ксу­аль­не на­силь­ство найчастіше за­сто­со­ву­ва­ло­ся в кон­текс­ті по­збав­лен­ні во­лі як ме­тод ка­ту­ва­н­ня чо­ло­ві­ків та жі­нок, аби ви­би­ти зі­зна­н­ня, при­му­си­ти від­да­ти свою вла­сність або ви­ко­на­ти ін­ші дії. Ви­пад­ки се­ксу­аль­но­го на­силь­ства також ма­ли мі­сце і на блок­по­стах та в на­се­ле­них ра­йо­нах, де при­су­тні озбро­є­ні люди.

НУЛЬОВА СТА­ТИ­СТИ­КА

Хоч та­кі зло­чи­ни не є ча­сти­ною ши­ро­ко­мас­шта­бно­го та си­стем­но­го на­па­ду на ци­віль­не на­се­ле­н­ня, як це було у зброй­них кон­флі­ктах Юго­сла­вії, Ру­ан­ді чи Кон­го, але це не озна­чає, що їх не по­трі­бно роз­слі­ду­ва­ти На­цпо­лі­ції та вій­сько­вій про­ку­ра­ту­рі, на­го­ло­шу­ють пра­во­за­хи­сни­ки. Во­ни вка­зу­ють, що у пра­во­охо­рон­ців нульова ста­ти­сти­ка у при­тя­гнен­ні вин­них до від­по­від­аль­но­сті.

Дер­жав­ні ор­га­ни не до­ку­мен­ту­ють та­кі зло­чи­ни, в то­му чи­слі й ті, які мо­жуть бути ква­лі­фі­ко­ва­ні як во­єн­ні зло­чи­ни, не ана­лі­зу­ють до­сту­пну ін­фор­ма­цію та не фор­му­ють до­ка­зо­ву ба­зу для ор­га­нів на­ціо­наль­ної й між­на­ро­дної юсти­ції.

На­цпо­лі­ція Лу­ган­ської обла­сті, опи­тав­ши про­тя­гом 2014 — 2016 ро­ків звіль­не­них з по­ло­ну чо­ло­ві­ків та жі­нок, не вста­но­ви­ла ви­пад­ків се­ксу­аль­но­го на­силь­ства.

«За ін­фор­ма­ці­єю Вій­сько­вої про­ку­ра­ту­ри сил АТО, про­тя­гом 2015 ро­ку за 152-ю стат­тею Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу («зґвал­ту­ва­н­ня») в зо­ні АТО від­кри­ли два кри­мі­наль­ні про­ва­дже­н­ня. Але зго­дом їх за­кри­ли за від­су­тні­стю скла­ду зло­чи­ну. У 2016 ро­ці не від­кри­ли жодного про­ва­дже­н­ня», — роз­по­від­ає Володимир Щер­ба­чен­ко.

НЕ­ДО­СКО­НА­ЛЕ ЗА­КО­НО­ДАВ­СТВО

Та­ка ста­ти­сти­ка не від­обра­жає ре­аль­них обсягів проблеми, бо слід­чі та про­ку­ро­ри через не­до­ско­на­ле за­ко­но- дав­ство не вра­хо­ву­ють ген­дер­ний аспект під час ква­лі­фі­ка­ції зло­чи­нів.

«В Україні нор­ма пра­ва до­сі не від­по­від­ає нор­мі жи­т­тя. Па­ра­до­ксаль­но, але на тре­тьо­му ро­ці війни і за­ко­но­дав­ство, і пра­кти­ка так і не при­сто­со­ва­ні до ре­аль­них умов роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­нів, вчи­не­них у хо­ді зброй­но­го кон­флі­кту», — ка­же го­ло­ва прав­лі­н­ня Центру гро­ма­дян­ських сво­бод Олександра Ма­твій­чук.

За­ста­рі­лий Кри­мі­наль­ний ко­декс Укра­ї­ни не ви­зна­чає ген­дер­но-об­умов­ле­но­го або се­ксу­аль­но­го на­силь­ства. Сьо­го­дні в Україні ст. 154 (при­му­шу­ва­н­ня до всту­пу в ста­те­вий зв’язок) ви­ко­ри­сто­ву­ють ли­ше у ви­пад­ках, коли по­стра­жда­ла ма­те­рі­аль­но або слу­жбо­во за­ле­жна від зло­чин­ця. Цю ста­т­тю вкрай рід­ко за­сто­со­ву­ють до се­ксу­аль­но­го на­силь­ства в умо­вах кон­флі­кту.

Кри­мі­наль­ний ко­декс передбачає зло­чи­ни, пов’яза­ні з се­ксу­аль­ною екс­плу­а­та­ці­єю та при­му­со­вою ва­гі­тні­стю, але та­кі нор­ми ви­ко­ри­сто­ву­ють ли­ше в кон­текс­ті тор­гів­лі лю­дьми (ст. 149). А це вже обме­жує сфе­ру за­сто­су­ва­н­ня цих по­ло­жень, пе­ре­ко­на­ні в Мо­ні­то­рин­го­вій мі­сії ООН.

За­ко­но­дав­ство та су­до­ва пра­кти­ка ви­зна­ча­ють зґвал­ту­ва­н­ня як ста­те­ві зно­си­ни між осо­ба­ми про­ти­ле­жної ста­ті про­ти во­лі жер­тви, яке по­єд­на­не із фі­зи­чним на­силь­ством, по­гро­зою на­силь­ства або з ви­ко­ри­ста­н­ням без­по­ра­дно­го стану по­тер­пі­лої лю­ди­ни. Та та­ке ви­зна­че­н­ня не охо­плює зґвал­ту­ва­н­ня між лю­дьми однієї ста­ті.

Ду­ма­ти, що се­ксу­аль­но­го на­силь­ства за­зна­ють ли­ше жінки — по­мил­ко­во, ка­жуть у ко­а­лі­ції «Спра­ве­дли­вість за­ра­ди ми­ру на Дон­ба­сі». Із 206 за­фі­ксо­ва­них ви­пад­ків 94 зло­чи­ни чи­ни­ла­ся над чо­ло­ві­ка­ми.

Окрім то­го, Кри­мі­наль­ний ко­декс не вра­хо­вує «ви­му­ше­ної зго­ди», коли лю­ди­на бо­ї­ться від­мо­ви­ти у ста­те­во­му кон­та­кті, усві­дом­лю­ю­чи об­ста­ви­ни.

«Ви­зна­че­н­ня у ст. 152 КК Укра­ї­ни («зґвал­ту­ва­н­ня») не від­по­від­ає нор­мам між­на­ро­дно­го пра­ва хо­ча б то­му, що передбачає ли­ше «ста­те­вий кон­такт при­ро­дним спосо­бом», тоб­то аналь­не чи ораль­не про­ни­ка­н­ня ква­лі­фі­ку­є­ться не як зґвал­ту­ва­н­ням, а як на­силь­ни­цьке за­до­во­ле­н­ня ста­те­вої при­стра­сті. Біль­ше то­го, зло­чи­ни про­ти ста­те­вої сво­бо­ди роз­слі­ду­ю­ться через при­зму зго­ди чи не­зго­ди жер­тви. Ми вва­жа­є­мо, що в кон­текс­ті зброй­но­го кон­флі­кту не має бути та­кої кон­це­пції. Адже є об­ста­ви­ни, які не до­зво­ля­ють да­ти до­бро­віль­ну зго­ду, на­віть якщо вер­баль­но во­на бу­ла ви­слов­ле­на», — по­яснює пред­став­ни­ця Мо­ні­то­рин­го­вої мі­сії ООН На­та­лія Пи­ли­пів.

Во­на звер­тає ува­гу, що в Україні не кри­мі­на­лі­зо­ва­ні до­ма­га­н­ня. «Але ж до­ма­га­н­ня ста­ю­ться на блок- по­стах. Якщо вій­сько­вий пов­ні­стю обма­цав жін­ку і утри­му­вав її, то це ж се­ксу­аль­не на­силь­ство, за яке ні­хто не не­сти­ме від­по­від­аль­но­сті!» — роз­по­від­ає На­та­лія Пи­ли­пів.

У до­по­віді Мі­сія кон­ста­ту­ва­ла, що укра­їн­ській си­сте­мі пра­во­су­д­дя бра­кує за­ко­нів, ін­сти­ту­цій­ної спро­мо­жно­сті та досвіду, аби ефе­ктив­но роз­слі­ду­ва­ти та роз­гля­да­ти в су­дах та­кі спра­ви. Через це зло­чин­ці за­ли­ша­ю­ться без­кар­ни­ми, і це про­во­кує но­ві зло­чи­ни.

«Ми ба­чи­мо сві­жі ви­пад­ки се­ксу­аль­них зло­чи­нів на­віть у 2017 ро­ці. Мо­жли­во, во­ни менш жор­сто­кі, але та­ка пра­кти­ка про­дов­жу­є­ться по оби­два бо­ки лі­нії зі­ткне­н­ня», — роз­по­від­ає На­та­лія Пи­ли­пів.

Во­на вважає: щоб ви­пра­ви­ти си­ту­а­цію, по­до­ла­ти пра­во­вий ва­ку­ум не­до­ста­тньо, для пра­во­охо­рон­ців по­трі­бно про­во­ди­ти сер­йо­зні та дов­го­три­ва­лі тре­нін­ги.

«Юри­ди­чна пра­кти­ка, яка є за­раз, не дає змо­ги ефе­ктив­но роз­слі­ду­ва­ти зло­чи­ни. Ста­т­тя 84 Кри­мі­наль­но­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу передбачає низ­ку до­ка­зів, які мо­жуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­тись у кри­мі­наль­них спра­вах, в то­му чи­слі свід­че­н­ня жер­тви та свід­ків. Але во­ни у нас май­же не ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться. Лю­дей, яких по­зба­ви­ли во­лі в кон­текс­ті кон­флі­кту, які­сно не опи­ту­ють, що са­ме во­ни спо­сте­рі­га­ли під час по­ло­ну», — ка­же пред­став­ни­ця Мо­ні­то­рин­го­вої мі­сії ООН.

«У спра­вах про зґвал­ту­ва­н­ня слід­чі та про­ку­ро­ри зо­се­ре­джу­ю­ться ли­ше на двох ви­дах су­до­во-медичної екс­пер­ти­зи як до­ка­зах — іму­но­біо­ло­гі­чна екс­пер­ти­за для вста­нов­ле­н­ня фа­кту про­ни­кне­н­ня та так зва­не зня­т­тя по­бо­їв для до­ка­зу не­до­бро­віль­но­сті акту. Перший тре­ба про­ве­сти про­тя­гом 36 го­дин, за умо­ви, що біо­ло­гі­чний ма­те­рі­ал збе­ріг­ся. У кра­що­му — ви­пад­ку про­тя­гом семи днів. Але ча­сто це не­мо­жли­во, якщо зло­чин від­бу­вав­ся в кон­текс­ті по­збав­ле­н­ня во­лі. Якщо не бу­де ре­зуль­та­тів цих двох ви­дів екс­пер­ти­зи, вва­жай­те, що кри­мі­наль­на спра­ва — мер­твий ви­па­док. Во­на ніколи не ді­йде до за­ли су­ду, а жер­тва ніколи не отри­має до­сту­пу до пра­во­су­д­дя», — по­яснює На­та­лія Пи­ли­пів.

ЩО РОБИТИ?

Володимир Щер­ба­чен­ко шко­дує, що в кра­що­му ви­пад­ку по­стра­жда­лі в Україні отри­му­ють пер­вин­ну ме­ди­чну до­по­мо­гу. А сер­йо­зно­го об­сте­же­н­ня і лі­ку­ва­н­ня — їм го­ді й че­ка­ти. Він ре­ко­мен­дує Україні ра­ти­фі­ку­ва­ти Єв­ро­пей­ську кон­вен­цію щодо від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків жер­твам на­силь­ни­цьких зло­чи­нів.

У пар­ла­мент­сько­му ко­мі­те­ті з прав лю­ди­ни зна­ють про про­бле­му се­ксу­аль­но­го, ґен­дер­но-об­умов­ле­но­го на­силь­ства та без­кар­но­сті. Там слід­ку­ють за зві­та­ми Мо­ні­то­рин­го­вої мі­сії ООН та пра­во­за­хи­сних ор­га­ні­за­цій. Го­ло­ва ко­мі­те­ту та де­пу­тат від фра­кції «Ба­тьків­щи­на» Гри­го­рій Не­ми­ря роз­по­від­ає, що у трав­ні зу­стрів­ся з роз­ро­бни­ка­ми за­ко­но­про­е­кту «Про вне­се­н­ня змін до Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу щодо за­без­пе­че­н­ня йо­го гар­мо­ні­за­ції з по­ло­же­н­ня­ми між­на­ро­дно­го пра­ва». Ни­ми ви­сту­пи­ла ко­а­лі­ція пра­во­за­хи­сних гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій «Пра­во­за­хи­сний по­ря­док ден­ний» та прав­ни­ків На­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка. Цей до­ку­мент до­зво­ляє при­бра­ти ва­ку­ум у за­ко­но­дав­стві. «Ми до­мо­ви­ли­ся про на­сту­пні кро­ки, що має бути зро­бле­но, аби цей законопроект за­ре­є­стру­ва­ли в пар­ла­мен­ті. Я вже го­во­рив із де­яки­ми де­пу­та­та­ми, щоб во­ни ви­сту­пи­ли спів­ав­то­ра­ми до­ку­мен­та, щоб бу­ла під­трим­ка біль­шо­сті фра­кцій і щоб він не від­кла­дав­ся у пар­ла­мен­ті в дов­гу скринь­ку», — ска­зав Гри­го­рій Не­ми­ря.

Тим ча­сом на­ро­дний де­пу­тат від БПП Іри­на Су­сло­ва пе­ре­ко­на­на, що для по­до­ла­н­ня без­кар­но­сті пар­ла­мен­ту по­трі­бно ра­ти­фі­ку­ва­ти Стам­буль­ську кон­вен­цію. «Але де­пу­та­ти зу­хва­ло про­ва­ли­ли го­ло­су­ва­н­ня за її ра­ти­фі­ка­цію і за за­ко­но­про­е­кти про ім­пле­мен­та­цію кон­вен­ції. Щоб усі де­пу­та­ти зро­зумі­ли свою від­по­від­аль­ність за не­ра­ти­фі­ка­цію кон­вен­ції, ми на­ве­де­мо ба­га­то при­кла­дів, що та­ке до­ма­шнє, еко­но­мі­чне, пси­хо­ло­гі­чне, фізичне на­силь­ство. Якщо во­ни не го­ло­су­ва­ти­муть за ці за­ко­ни, то під­три­му­ва­ти­муть крив­дни­ків», — шко­дує во­на.

Окрім цьо­го, де­пу­тат по­ві­до­ми­ла, що най­ближ­чим ча­сом бу­де роз­ро­бля­ти­ся по­ря­док ім­пле­мен­та­ції по­ло­жень Стам­буль­сько­го про­то­ко­лу ООН в укра­їн­ське за­ко­но­дав­ство спіль­но з гро­мад­ською ор­га­ні­за­ці­єю «Укра­ї­на без тор­тур» та упов­но­ва­же­ною Вер­хов­ної Ра­ди з прав лю­ди­ни. Він до­по­мо­же бо­ро­ти­ся, зокре­ма, з на­силь­ством, раб­ством та ка­ту­ва­н­ня­ми. До­ку­мент ви­зна­чає про­це­ду­ри та стан­дар­ти фі­кса­ції ушко­джень, про­ве­де­н­ня пси­хі­а­три­чних екс­пер­тиз, до­пи­ту жертв та свід­ків, збо­ру до­ка­зів, а також ети­чні за­са­ди та прин­ци­пи ефе­ктив­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня ви­пад­ків ка­ту­вань.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.