Шов­ко­вий ві­тер

У Хар­ко­ві три­ває ви­став­ка уні­каль­них кі­мо­но з ко­ле­кції місцевого япо­ні­ста

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Лю­дми­ла ЛУТИЦЬКА, Хар­ків, фо­то ав­то­ра

Ко­ле­кцію уні­каль­них кі­мо­но, яке но­си­ли у ХХ сто­річ­чі, пред­ста­ви­ла у Хар­ко­ві япо­ніст Сві­тла­на Ри­бал­ко. Се­ред них і фу­рі­со­де — «кві­тка се­ред усіх кі­мо­но», у яко­му дів­ча­та зу­стрі­ча­ли пов­но­лі­т­тя, і ди­тя­чі кі­мо­но, і стри­ма­не вбра­н­ня — для жі­нок еле­ган­тно­го ві­ку.

Сві­тла­на Ри­бал­ко досліджує япон­ську куль­ту­ру і усе, що пов’яза­не з Кра­ї­ною Вра­ні­шньо­го Сон­ця, біль­ше 15 ро­ків. Ми­сте­цтво­зна­вець, ви­кла­дач Хар­ків­сько­їа­ка­де­мі­ї­ди­зай­ну і зна­ний япо­ніст ка­же, що їй було б со­ром­но, як­би во­на жо­дною акці­єю не від­гу­кну­ла­ся на Рік Япо­ні­їв Україні. Сві­тла­на Ри­бал­ко по­ді­ли­ла­ся, що спо­ча­тку ви­вча­ла рі­зні осо­бли­во­сті япон­сько­го жи­т­тя, але десь в гли­би­ні душі від­чу­ва­ла, що шу­кає те­му, яка вну­трі­шньо від­гу­кну­лась би в ній по-осо­бли­во­му і за­хо­пи­ла на все жи­т­тя: «По­стій­но ду­ма­ла: що б та­ке зна­йти в Япо­нії, аби, як у кра­пли­ні во­ди, від­дзер­ка­лю­вав­ся увесь япон­ський все­світ? І зго­дом я зро­зумі­ла, що це са­ме кі­мо­но. Це та­ка уні­вер­саль­на «фле­шка», на яку за­пи­су­ю­ться всі ко­ди япон­сько­ї­куль­ту­ри: їїі­сто­рія, всі її політичні, ре­лі­гій­ні по­дії. І так скла­ло­ся, що до­ля зве­ла з ба­га­тьма ми­тця­ми».

Хар­ків­ський япо­ніст написала до­ктор­ську ди­сер­та­цію про япон­ське кі­мо­но. Два лі­та по­спіль во­на про­во­ди­ла опи­ту­ва­н­ня се­ред япо­нок, які но­сять на­ціо­наль­не вбра­н­ня. Укра­їн­ка за­пи­ту­ва­ла, що во­ни від­чу­ва­ють, коли вби­ра­ю­ться в кі­мо­но. Ка­же, най­біль­ше її вра­зи­ли від­по­віді, що з’яв­ля­є­ться від­чу­т­тя єдності зі сво­єю кра­ї­ною, що одя­га­ють йо­го не для се­бе, а для то­го, щоб по­ка­за­ти ша­ну го­стям свого дому.

«Япон­ці — ма­буть, чем­піо­ни з «впи­су­ва­н­ня» в одяг рі­зних зна­ків. Є кі­мо­но во­єн­но­го ча­су з па­трі­о­ти­чним ди­зай­ном. Коли ві­зе­рун­ки утво­рю­ва­ли із зо­бра­жень тан­ків, гар­мат, лі­та­ків срі­бно­кри­лих з чер­во­ни­ми ди­ска­ми. На­віть жінки і ді­ти, щоб ви­яви­ти єд­ність зі сво­єю ар­мі­єю, одя­га­ли кі­мо­но, на­при­клад, з обра­за­ми ге­ро­їв з ди­тя­чих ка­зок, хло­пчи­ків-во­я­ків на кшталт Ма­ма­та­ра. Ці обра­зи вво­ди­ли­ся у ві­зе­рун­ки, і це про­чи­ту­ва­ло­ся як образ япон­сько­го ге­роя, сол­да­та, яко­го во­ни в такий спо­сіб під­три­му­ють», — го­во­рить Сві­тла­на.

У ко­ле­кці­ї­Сві­тла­ни Ри­бал­ко кі­мо­но із вій­сько­ви­ми мо­ти­ва­ми не­має. Але із гор­ді­стю і за­хо­пле­н­ням во­на де­мон­струє від­ві­ду­ва­чам ви­став­ки «Шов­ко­вий ві­тер» фу­рі­со­де — яскра­ві кі­мо­но, які дів­ча­та во­стан­нє одя­га­ють на пов­но­лі­т­тя. Та­ких кі­мо­но у ко- ле­кці­їя­по­ні­ста кіль­ка. Ко­жне — не­по­втор­не. На­при­клад, яскра­во­чер­во­не фу­рі­со­де, над ство­ре­н­ням яко­го пів­ро­ку тру­ди­ла­ся ці­ла май­стер­ня. Япо­ніст роз­по­від­ає: ча­сто красиві кі­мо­но ви­ко­ну­ва­ли роль не ли­ше одя­гу, а й своє­рі­дно­го де­ко­ру в домі — їх роз­ві­шу­ва­ли на ви­дно­му мі­сці, не­мов ки­лим. До ре­чі, до­слі­дни­ця вбра­лась на виставку теж у кі­мо­но, яке япон­ці на­зи­ва­ють ха­о­рі. Тка­ни­ну для ньо­го ви­го­тов­ля­ють ви­клю­чно на пів­дні кра­ї­ни, в Ка­го­ші­ма. Там є ді­ю­чий вул­кан, який дві­чі на день ви­ки­дає по­піл. Мі­сце­ві жи­те­лі до­да­ють йо­го у фар­бу для тка­ни­ни і отри­му­ють ду­же скла­дну га­му ко­льо­рів з ме­та­ле­вим від­бли­ском. За­га­лом чи не в ко­жно­му ре­гіо­ні Япо­ні­ї­ви­ко­ри­сто­ву­ють рі­зні те­хні­ки ство­ре­н­ня тка­ни­ни для кі­мо­но. Сві­тла­на Ри­бал­ко роз­по­ві­ла про ві­до­мо­го ху­до­жни­ка Юме­джі, який на пи­та­н­ня щодо су­ми го­но­ра­ру за йо­го ро­бо­ти від­по­від­ав, мов­ляв, не по­трі­бно йо­му ні­чо­го, крім кі-ха­чі­джьо. Це яскра­во-жов­те кі­мо­но з тка­ни­ни, ви­го­тов­ле­но­їіз кле­но­во­го ли­стя; цим за­йма­ю­ться на остро­ві Ха­чі­джьо­джі­ма.

Сві­тла­на Ри­бал­ко за­про­си­ла усіх охо­чих не ли­ше при­йти на виставку у Хар­ків­ський ор­га­ні­за­цій­но- ме­то­ди­чний центр куль­ту­ри і ми­сте­цтва, яка три­ва­ти­ме до 5 липня, а й ста­ти її уча­сни­ком. Япо­ніст ка­же, що це за­хід із від­кри­тим фі­на­лом. Тоб­то зав­дя­ки ви­став­ці мо­жна бу­де не ли­ше по­ба­чи­ти япон­ський на­ціо­наль­ний одяг, а й ді­зна­ти­ся йо­го істо­рію, по­ба­чи­ти те­хні­ку одя­га­н­ня і на­віть про­де­мон­стру­ва­ти вла­сні та­лан­ти, які пов’яза­ні з те­мою Кра­ї­ни Вра­ні­шньо­го Сон­ця. «Бо­ги ті­ша­ться, коли ба­чать нас у кі­мо­но», — ци­тує япон­ський ви­слів Сві­тла­на Ри­бал­ко.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.