Про пра­кти­чний па­трі­о­тизм

«Во­рог го­тує на­ступ там, де є зво­лі­ка­н­ня у ви­хо­ван­ні укра­їн­ської іден­ти­чно­сті», — Ашер-Йо­зеф ЧЕРКАСЬКИЙ

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Він став за­галь­но ві­до­мим пі­сля опри­лю­дне­н­ня фо­то Сер­гія Лой­ка, де у вій­сько­во­му спо­ря­джен­ні, з ав­то­ма­том, пе­ре­бу­ває се­ред ін­ших бій­ців АТО. Ашер-Йо­зеф Чер­ка­ський­за­ли­шив Крим одра­зу пі­сля оку­па­ції. По­тім ви­рі­шив пі­ти на фронт, став до­бро­воль­цем і во­лон­те­ром. За­раз Чер­ка­ськийє де­пу­та­том Дні­пров­ської мі­ськра­ди. По­ка­зо­вим ста­ло йін­ше фо­то, де він — ор­то­до­ксаль­ний­ха­сид — сто­їть по­ряд із му­суль­ман­кою Амі­ною Оку­є­вою. «Укра­ї­на об’єд­нує», — ви­знає Ашер-Йо­зеф. Що при­му­си­ло йо­го, за­мість то­го, щоб емі­гру­ва­ти в Ізра­їль, взя­ти в ру­ки зброю? Та яки­ми ма­ють бу­ти від­но­си­ни все­ре­ди­ні кра­ї­ни для то­го щоб агре­сія ро­сій­ської ар­ма­ди і про­па­ган­ди не ма­ла ефе­ктив­но­сті?

«УКРА­ЇН­ЦІ Є ЩИРИМ І ДОБРИМ НАРОДОМ, ЩО НЕ СУПЕРЕЧИТЬ ВМІННЮ ВОЮВАТИ»

— Ашер, в ме­ре­жі роз­по­всю­дже­но фо­то­гра­фію, на якій при­су­тні ви і ві­до­ма Амі­на Оку­є­ва. Лю­ди рі­зної ві­ри в Укра­ї­ні зна­хо­дять не ли­ше по­ро­зу­мі­н­ня, а й во­ю­ють за рі­дну дер­жа­ву. РФ із са­мо­го по­ча­тку агре­сії роз­кру­чу­ва­ла й роз­кру­чує те­му так зва­них бан­де­рів­ців з на­тя­ком на те, що в Укра­ї­ні на­чеб­то лю­тує фа­шизм, а от­же, й ра­сизм, ан­ти­се­мі­тизм то­що. Як ви ба­чи­те цю си­ту­а­цію і яке ва­ше став­ле­н­ня до те­ми ти­туль­ної на­ції та ін­сти­ту­ту укра­їн­сько­го гро­ма­дян­ства?

— Ви зна­є­те, до бе­ре­зня 2014 ро­ку, тоб­то до то­го мо­мен­ту, ко­ли я з ро­ди­ною по­ли­шив Крим, ця ін­фор­ма­ція ство­рю­ва­ла від­по­від­не по­ту­жне вра­же­н­ня. То­му я пла­ну­вав вза­га­лі ви­їха­ти. Але най­біль­ше ме­не ля­ка­ла про­па­ган­да про існу­ва­н­ня ан­ти­се­мі­ти­зму в Укра­ї­ні. Чу­тки про «бан­де­рів­ців», «Пра­вий­се­ктор», Яро­ша, з яким я те­пер то­ва­ри­шую, ство­рю­ва­ли від­по­від­не ін­фор­ма­цій­не тло. 19 бе­ре­зня в Криму від­був­ся так зва­ний­ре­фе­рен­дум, а 27-го ми вже бу­ли в Дні­прі. Ко­ли я по­ба­чив укра­їн­ське па­трі­о­ти­чне під­не­се­н­ня, то бу­ло по­мі­тно, що в мо­мент агре­сії РФ став­ле­н­ня лю­де­йо­дне до одно­го змі­ни­ло­ся. Бу­ло аб­со­лю­тно ясно, що укра­їн­ці гур­ту­ва­ли­ся не ли­ше за прин­ци­пом кро­ві, а пе­ред­усім за прин­ци­пом спіль­ної дер­жа­ви та спіль­но­го во­ро­га. Не бу­ло зна­че­н­ня, хто якої на­ціо­наль­но­сті. Бу­ла спіль­на кра­ї­на, спіль­на бі­да й спіль­на за­гро­за. І до­сі, хоч де б я був в Укра­ї­ні, зокре­ма в Ки­є­ві, я зов­сім не від­чу­ваю на­віть по­га­но­го по­гля­ду у свій­бік. Зві­сно, існу­ють ідіо­ти, які мо­жуть щось пи­са­ти у «Фейс­бу­ці», але це ви­ня­тко­вість. По­бу­то­вийан­ти­се­мі­тизм мо­же бу­ти при­су­тнім де зав­го­дно, але в Укра­ї­ні це яви­ще не має йна­тя­ку на мас­шта­бність. Звер­ніть ува­гу ще йна те, що Укра­ї­на за кіль­кі­стю пра­ве­дни­ків сві­ту по­сі­дає че­твер­те мі­сце. Це озна­ка мен­таль­но­сті укра­їн­ців, які по су­ті сво­їйє то­ле­ран­тни­ми, до­бри­ми.

— Чим ча­сто ко­ри­сту­вав­ся во­рог. На­шою ро­ман­ти­чні­стю.

— Біль­ше то­го, во­рог са­ме йроз­кру­чує мі­фи про злих укра­їн­ців, яким на­чеб­то не мі­сто в Єв­ро­пі.

— Мов­ляв, за­ли­ште їх, Кремль сам роз­бе­ре­ться.

— Так. На фрон­ті нам бу­ло бай­ду­же, хто якої на­ціо­наль­но­сті. Дя­ку­ва­ти Бо­го­ві, що укра­їн­ці є щирим і добрим народом, що не суперечить вмінню воювати. Це бу­ло одним із фа­кто­рів, який­до­по­міг об’єд­на­ти­ся в кри­ти­чний­мо­мент. Укра­їн­ці не шу­ка­ють гро­мо­від­від, а бе­руть від­по­від­аль­ність на се­бе. За­раз ми всі є укра­їн­ця­ми, зокре­ма йєв­рей сько­го по­хо­дже­н­ня. Тіль­ки за­зна­чу, що са­мі укра­їн­ці, без­умов­но, є в Укра­ї­ні ти­туль­ною на­ці­єю. У нас на­ціо­наль­на дер­жа­ва — Укра­ї­на. Бу­ло б не­че­сним в кра­ї­ні, де існує ти­туль­на на­ція, не по­мі­ча­ти цей­факт. Моя по­зи­ція та­ка — все ді­ло­вод­ство, до­ку­мен­ти ма­ють бу­ти укра­їн­ською мо­вою. У ЗМІ так са­мо має до­мі­ну­ва­ти українська мо­ва. Де­хто хо­че це по­да­ти, як на­чеб­то при­гні­че­н­ня прав ро­сій­сько­мов­них або ін­ших на­цій. Ні­чо­го по­ді­бно­го. Це — нор­маль­на пра­кти­ка. А вій­на до­ве­ла, що во­рог го­тує на­ступ там, де є зво­лі­ка­н­ня у ви­хо­ван­ні укра­їн­ської іден­ти­чно­сті. І по­чи­на­ти тре­ба з мо­ви. Укра­їн­ську мо­ву по­вин­ні зна­ти всі гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни. А в по­бу­ті мо­жна роз­мов­ля­ти будь-якою мо­вою.

«СПЕКУЛЮВАТИ НА НА­ЦІО­НАЛЬ­НИХ ПИ­ТА­Н­НЯХ — ЦЕ ГРАТИСЯ ЗВОГНЕМ»

— Що­до цьо­го по­ка­зо­вою є істо­рія ів­ри­ту, який був вже мер­твою мо­вою, але єв­реї йо­го від­ро­ди­ли. Зокре­ма Елі­е­зер Бен-Єгу­да все своє жи­т­тя при­свя­тив від­ро­джен­ню ів­ри­ту як роз­мов­ної мо­ви. Йо­го ме­тою бу­ло — ві­ді­рва­тись від мов, яки­ми ко­ри­сту­ва­лись єв­реї, пе­ре­бу­ва­ю­чи під чу­жою вла­дою.

— Зві­сно. Але, на жаль, в по­лі­ти­ці мо­жна спо­сте­рі­га­ти без­від­по­від­аль­ність що­до цьо­го. На мою дум­ку, спекулювати на на­ціо­наль­них пи­та­н­нях — це гратися з во­гнем. До лю­дей­не­об­хі­дно до­но­си­ти не­об­хі­дність зна­н­ня укра­їн­ської мо­ви, не­об­хі­дність пе­ре­йме­ну­вань ву­лиць то­що. Це тре­ба ро­би­ти си­стем­но та гра­мо­тно. Ми за­раз пе­ре­бу­ва­є­мо в та­кій­еко­но­мі­чній­си­ту­а­ції, що не зна­єш, ко­ли і де спа­ла­хне. То­му ра­зом із си­стем­ною рі­шу­чі­стю по­трі­бна де­лі­ка­тність. Адже за на­ми спо­сте­рі­гає су­сі­дня дер­жа­ва, яка тіль­ки йче­кає, що ми пра­виль­ні кро­ки бу­де­мо не­пра­виль­но ре­а­лі­зо­ву­ва­ти. В та­ко­му ра­зі ре­зуль­тат бу­де зво­ро­тним. І агре­сор не ми­не та­ко­го мо­мен­ту, щоб ско­ри­ста­ти­ся ним і пі­ді­рва­ти Укра­ї­ну зсе­ре­ди­ни.

— При­чо­му єв­рей­ське пи­та­н­ня в оку­пан­та — на осо­бли­во­му при­ці­лі.

— Без­умов­но, і для цьо­го ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться як фей­ки, так і апе­ля­ції до тво­рів ми­ну­лих сто­літь про від­но­си­ни укра­їн­ців і єв­ре­їв. Та ні­хто ж не го­во­рить про те, що між на­ми не бу­ло не­зру­чних мо­мен­тів. А в якій кра­ї­ні цих мо­мен­тів не бу­ло? І ці мо­мен­ти якраз тре­ба пам’ята­ти для то­го, щоб ро­би­ти ви­снов­ки. І йде­ться не ли­ше про укра­їн­ський­та єв­рей­ський на­ро­ди. Кремль зав­жди ко­ри­сту­вав­ся вну­трі­шні­ми, зокре­ма йна­ціо­наль­ни­ми, про­бле­ма­ми все­ре­ди­ні су­сі­дніх кра­їн. Зав­да­н­ня ім­пе­рії — ді­ста­ва­ти із істо­рії спо­га­ди про не­по­ро­зу­мі­н­ня та сі­я­ти їх у ни­ні­шньо­му ча­сі. Якщо ми по­ве­де­мо­ся на це, то за­мість май­бу­тньо­го жи­ти­ме­мо в ми­ну­ло­му. Так мо­же ро­би­ти або во­рог, або ду­рень, або ду­же без­від­по­від­аль­ні й без­со­ві­сні лю­ди. Спекулювати на на­ціо­наль­них по­чу­т­тях лю­дей— це остан­нє ді­ло.

—В и — із Криму, й пи­та­н­ня від­но­син із крим­ськи­ми та­та­ра­ми вам до­бре ві­до­мо. Зре­штою, якщо по­ди­ви­ти­ся на істо­рію, то мо­жна по­ба­чи­ти, що укра­їн­ці во­ю­ва­ли з крим­ськи­ми та­та­ра­ми, так са­мо як і хо­ди­ли ра­зом у по­хо­ди. Зре­штою ви­яви­лось, що у нас є один спіль­ний во­рог. Ба­жа­но, щоб про це пам’ята­ли і по­ля­ки, які так са­мо по­тер­па­ли від Мо­скви. На ва­шу дум­ку, яку фор­му­лу спів­існу­ва­н­ня в кра­ї­ні та з су­сі­да­ми тре­ба за­про­по­ну­ва­ти для то­го, щоб ро­сій­ська про­па­ган­да роз­би­ва­лась як о ске­лю?

— Ра­дян­сько­му Со­ю­зу все ж та­ки вда­ло­ся ство­ри­ти міф про так зва­ний­ра­дян­ський­на­род. І, на жаль, ба­га­то хто в йо­го існу­ва­н­ня по­ві­рив. Мо­жли­во, це бу­ла б не­по­га­на ідея, як­би не су­тність ім­пер­сько­го ми­сле­н­ня ро­сі­ян і по­бу­до­ва ідеї ра­дян­сько­го на­ро­ду на бре­хні та кро­ві. Як мо­жна бу­ло по­бу­ду­ва­ти єди­ний­на­род при то­му, що окре­мі на­ро­ди пе­ре­се­ля­ли­ся, гно­би­лись? Не мо­жна по­бу­ду­ва­ти ве­ли­кий­на­род, як в США, на­ма­га­ю­чись ні­ве­лю­ва­ти іден­ти­чність окре­мих на­ро­дів. Укра­ї­на має, вра­хо­ву­ю­чи іден­ти­чність всіх на­цій, які жи­вуть тут, зро­би­ти все, щоб ін­те­гру­ва­ти гро­ма­дян все­ре­ди­ні кра­ї­ни. — На­ціо­наль­на си­нер­гія. — Са­ме так. Пра­кти­чний­па­трі­о­тизм. Адже справ­жній­па­трі­о­тизм по­хо­дить не від га­сел, а від пра­гне­н­ня ство­рю­ва­ти, по­єд­ну­ва­ти, бу­ду­ва­ти йза­хи­ща­ти своє. Па­трі­о­тизм по­хо­дить від усві­дом­ле­н­ня об’єктив­ної по­тре­би нор­маль­но­го спів­існу­ва­н­ня. Все ін­ше, як пра­ви­ло, бу­ває аван­тю­рою, за якою кри­є­ться або юна­цьки­йма­кси­ма­лізм, або ім­пер­ськи­йшо­ві­нізм. Але при цьо­му тре­ба усві­дом­лю­ва­ти йте, що у мер­твих не­має ки­шень. Із со­бою на Той­світ ні­чо­го не ві­зьмеш, окрім ду­ші. Ми при­йшли в цей світ на не­три­ва­лий час і є орен­да­то­ра­ми сво­го ті­ла і благ. Усе ма­те­рі­аль­не за­ли­ши­ться на­шим ді­тям та ін­шим по­ко­лі­н­ням. А от­же, не­об­хі­дно ми­сли­ти ка­те­го­рі­я­ми тво­ре­н­ня і дбай­ли­во ста­ви­ти­ся до цьо­го сві­ту, який­ми пе­ре­да­мо на­сту­пним ге­не­ра­ці­ям. Ми­сле­н­ня за прин­ци­пом: по­гра­бу­ва­ти, за­бра­ти, є руй­нів­ним.

«РО­СІЯ ПРАГНЕ ЗАХОПИТИ НЕ ПРОСТО ТЕРИТОРІЮ. В УКРА­Ї­НІ ЇЙ ПО­ТРІ­БНА ІСТО­РІЯ РУСІ»

— Чи до­по­мо­гло вам ва­ше фі­ло­соф­сько-ре­лі­гій­не ми­сле­н­ня в усві­дом­лен­ні при­чин вій­ни, та чи ві­ді­гра­ло во­но роль мо­ти­ва­ції взя­ти участь у ній? Усе ж та­ки вій­ни та гріх сто­ять по­руч.

— Вій­на не йде по­руч із грі­хом. Вій­на — це й є гріх. Лю­ди­на, яка вби­ває со­бі по­ді­бно­го, ско­ює най­біль­ший­гріх у цьо­му сві­ті. Ни­ні­шня вій­на в Укра­ї­ні спро­во­ко­ва­на ам­бі­ці­я­ми Крем­ля під со­усом так зва­но­го «рус­ско­го ми­ра». Во­ни жи­вуть минулим, а от­же, ні­чо­го до­бро­го йкон­стру­ктив­но­го, що мо­гло б да­ти на­сна­гу для роз­ви­тку по­ко­лінь, не зро­блять. Нав­па­ки, во­ни ге­не­ру­ють зло. Якщо до­зво­ля­ти цьо­му злу по­ши­рю­ва­ти­ся, то на­сту­пним по­ко­лі­н­ням, жи­т­тю не бу­де мі­сця. Це тре­ба кон­че усві­до­ми­ти. Уя­віть со­бі, як­би до­сі існу­ва­ла на­цист­ська Ні­меч­чи­на. Скіль­ки б го­ря ще при­ніс Гі­тлер? У яких ре­а­лі­ях існу­вав би ни­ні світ? То­му по­ки ми пе­ре­бу­ва­є­мо в си­ту­а­ції, ко­ли на нас на­па­ли, нам не­об­хі­дно се­бе за­хи­ща­ти. Це — на­ше пра­во йнаш обов’язок пе­ред на­щад­ка­ми — не да­ти злу мно­жи­тись і по­ши­рю­ва­ти­ся. За­хи­ща­ти своє жи­т­тя, свої ро­ди­ни, на­род і свою територію — це нор­ма. Я прийняв рі­ше­н­ня воювати за­ра­ди за­хи­сту. Там, на фрон­ті, лю­ди що­до­би ско­ю­ють по­дви­ги, від­да­ю­чи своє жи­т­тя за те, щоб за­раз ми з ва­ми тут, у Ки­є­ві чи Дні­прі, жи­ли в ми­рі. Ко­ли при­їздиш в зо­ну АТО, то чі­тко ви­дно, що там — вій­на, і лю­ди жи­вуть у ста­ні вій­ни. По­рів­ню­ю­чи жи­т­тя там і тут, ще біль­ше ро­зу­мі­єш те, як не­об­хі­дно за­хи­сти­ти мир. Му­шу ска­за­ти та­кож, що до ре­гіо­нів, які ни­ні — в ра­ді­у­сі бо­йо­вих дій, тре­ба ста­ви­тись осо­бли­во пиль­но і осо­бли­во про них пі­клу­ва­ти­ся. По­до­ба­є­ться нам це чи ні, але лю­ди пе­ре­ти­на­ють КПВВ, і ту­ди, на оку­по­ва­ну територію, во­ни до­но­сять все те, що ба­чать на віль­нійУкра­ї­ні.

— Вам не зда­є­ться, що в пла­нах Крем­ля Укра­ї­на є ли­ше ета­пом в агре­сії, яку він прагне по­ши­ри­ти по сві­ту?

— Ще здав­на Ро­сія на­са­джу­ва­ла сво­їх аген­тів по всьо­му сві­ту, і осо­бли­во — в Єв­ро­пі. Біль­ше то­го, во­на пі­клу­є­ться про те, щоб по Єв­ро­пі роз­пов­зли­ся ра­ди­каль­ні те­чії, зокре­ма йті, що спо­від­у­ють спо­тво­ре­ні ра­ди­ка­лі­зо­ва­ні ре­лі­гії. Не за­бу­вай­мо по­пу­ляр­ну в Ро­сії фра­зу: «Вчи­ли фран­цузь­кий— ді­йшли до Па­ри­жа, вчи­ли ні­ме­цький— ді­йшли до Бер­ли­на, те­пер вчи­мо ан­глій­ську...». У Укра­ї­ни Ро­сія прагне захопити не просто територію. В Укра­ї­ні їй­по­трі­бна істо­рія Русі, щоб по­зи­ціо­ну­ва­ти се­бе як дав­ню дер­жа­ву. Але світ має пам’ята­ти, що Мо­ско­вія яв­ляє со­бою за­гро­зу для всіх, а не ли­ше для Укра­ї­ни. Кремль прагне в Єв­ро­пі ство­ри­ти два фрон­ти — вну­трі­шнійі зов­ні­шній. То­ді їй­до­ве­де­ться оби­ра­ти — чи пе­ре­йма­ти­ся про­бле­ма­ми Укра­ї­ни, чи ви­рі­шу­ва­ти вла­сні — з бі­жен­ця­ми, еко­но­мі­чни­ми ви­кли­ка­ми, ре­гу­ляр­ни­ми те­ра­кта­ми. Про цю за­гро­зу має пі­клу­ва­ти­ся НАТО, в яко­го ве­ли­кий­по­тен­ці­ал. Ча­су й без то­го втра­че­но ба­га­то.

ФО­ТО З «ФЕЙСБУК»-СТОРІНКИ АШЕР-ЙОЗЕФА ЧЕР­КА­СЬКО­ГО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.