«Вов­чак змі­нює істо­рію і до­лі»

Во­лон­тер Сер­гій При­ходь­ко — про те, чо­му ко­жні ви­хі­дні вже біль­ше ро­ку їздить в ур­очи­ще, «де на­ро­ди­лась ар­мія УПА», і як під­три­мує во­ї­нів АТО

Den (Ukrainian) - - Суспільство - На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк

Во­ли­ня­ни зав­жди зна­ли, що у Вов­ча­ку, ур­очи­щі, ку­ди і до­ро­ги не­ма, бу­ла ба­за «лі­со­вих хло­пців». Ще влі­тку 1942 ро­ку тут по­чи­на­ли­ся ро­бо­ти по ство­рен­ню ба­зи для одно­го з пер­ших під­роз­ді­лів УПА, і якщо у пі­сні одній спів­а­є­ться про те, що «десь да­ле­ко на Во­ли­ні ро­ди­лась ар­мія УПА», то мо­ва са­ме про ур­очи­ще Вов­чак. Тут був штаб, ка­зар­ми, рі­зно­ма­ні­тні май­стер­ні, го­спі­таль, під­стар­шин­ська шко­ла та ін­ші ви­ро­бни­чі під­роз­ді­ли, не­об­хі­дні для по­бу­ту і бо­йо­во­го ви­шко­лу пов­стан­ців. Пі­сля вій­ни вла­да про­йшла­ся по цьо­му мі­сцю тра­кто­ра­ми і буль­до­зе­ра­ми, мі­сце­вість змі­ни­ла­ся нев­пі­знан­но. На­віть ко­ли­шні упів­ці, які сю­ди по­тра­пля­ли, не мо­гли впі­зна­ти зна­йо­мі, зда­ва­ло­ся, мі­сця. То­му ен­ту­зі­а­стам, які пра­цю­ють над від­нов­ле­н­ням Вов­ча­ка, до­ве­ло­ся по­чи­на­ти все на рів­но­му, як ка­жуть, мі­сці і з ну­ля.

18 черв­ня у Вов­ча­ку — пер­ше пре­столь­не свя­то у хра­мі, спо­ру­дже­но­му на честь Всіх свя­тих зем­лі укра­їн­ської і освя­че­но­му то­рік, на Успі­н­ня. Ме­не на ньо­го за­про­сив Сер­гій При­ходь­ко, один з во­лон­те­рів, які що­ви­хі­дних, у будь-яку по­го­ду, при­бу­ва­ють в ур­очи­ще з рі­зних ку­то­чків Во­ли­ні (хо­ча осно­ву лю­дей, які ство- рю­ють му­зей під від­кри­тим не­бом, скла­да­ють ту­рій­ські «сво­бо­дів­ці»). Від­нов­ле­н­ня істо­ри­чної об­ста­нов­ки у Вов­ча­ку — то, на­справ­ді, важ­ка фі­зи­чна пра­ця. Ві­днов­лю­ва­ти ба­зу пов­стан­ців, роз­ка­зує Сер­гій, до­во­ди­ться за кре­сле­н­ня­ми, які зро­би­ли ста­рі воя- ки УПА, по на­ма­льо­ва­но­му ни­ми пла­ну мі­сце­во­сті. Спо­ру­джу­ва­ли блін­даж і кри­їв­ку, у яких за ба­жа­н­ням мо­жна й пе­ре­но­чу­ва­ти, аби від­чу­ти дух ті­єї епо­хи, від­нов­лю­ва­ли око­пи, об­ши­ва­ли їх де­ре­вом, ко­сять тра­ву, роз­чи­ща­ють ча­гар­ни­ки... Якщо не­зни­щен­на пам’ять, то й істо­рія по­вер­та­є­ться у цей лі­со­вий за­ку­ток. У Вов­ча­ку вже про­во­ди­ли фе­сти­ва­лі па­трі­о­ти­чної пі­сні, ви­шко­ли мо­ло­ді, па­трі­о­ти­чні та­бо­ри. «Рік то­му Вов­чак змі­нив моє жи­т­тя. Вже і пер­ше пре­столь­не свя­то на­шо­го хра­му, і рі­чни­ця на­ша з На­тал­кою, — ка­же Сер­гій про дру­жи­ну, з якою по­зна­йо­мив­ся у Вов­ча­ку. — Вов­чак від­ро­джу­є­ться і змі­нює до­лі».

Пра­цює Сер­гій При­ходь­ко за­ві­ду­ва­чем сто­ма­то­ло­гі­чно­го від­ді­ле­н­ня у Ту­рій­ській рай­лі­кар­ні. Зу­би уча­сни­кам не­ого­ло­ше­ної вій­ни на схо­ді лі­кує без­ко­штов­но. Ка­же, що «не під­ні­ма­є­ться ру­ка бра­ти з них гро­ші». Ще до Вов­ча­ка він за­по­ча­тку­вав бла­го­дій­ний про­ект, який на­звав «По- смі­шка ге­роя». У сво­є­му від­ді­лен­ні обла­шту­вав ви­став­ку «На за­хи­сті дер­жа­ви», яка роз­ка­зує про по­дії, про ге­ро­їв вій­ни на схо­ді, па­ці­єн­там про­по­нує не­ве­ли­ку під­бір­ку па­трі­о­ти­чної лі­те­ра­ту­ри, «що­би з ко­ри­стю ко­ро­та­ли час у чер­зі».

Не­вдов­зі ж, по­ві­до­мив з гор­ді­стю, ви­ру­шає у Ко­стян­ти­нів­ку, аби звід­ти з мо­біль­ним пе­ре­сув­ним сто­ма­тка­бі­не­том ви­їжджа­ти до по­зи­цій укра­їн­ських вій­сько­вих, які не мо­жуть на­дов­го за­ли­ша­ти ці по­зи­ції, але зу­би лі­ку­ва­ти ж тре­ба. Зби­ра­є­ться бу­ти там два ти­жні, і це будуть ти­жні, ко­ли, як лі­кар, він ні­чо­го не за­ро­бить, а ли­ше ви­тра­тить вла­сне. Сто­ма­то­ло­гі­чну до­по­мо­гу укра­їн­ським сол­да­там на­дає во­лон­тер­ська ор­га­ні­за­ція «Три­зу­бДен­тал», ко­тра по­лі­ку­ва­ла зу­би вже ти­ся­чам бій­ців.

Пі­сля по­вер­не­н­ня зі схо­ду Сер­гія зно­ву че­ка­ти­ме Вов­чак: мі­сце ге­ро­ї­чної істо­рії укра­їн­ців, мі­сце бо­роть­би за на­цію і дер­жа­ву. Хай це не зву­чить бра­вур­но, але на та­ких чо­ло­ві­ках як Сер­гій, які не виступають з три­бун, не рвуть на гру­дях со­ро­чку, але ро­блять зна­чно біль­ше для дер­жа­ви сво­єю не­по­мі­тною, на пер­ший по­гляд, пра­цею, і три­ма­є­ться на­ція, і фор­му­є­ться дер­жа­ва.

ФО­ТО НАДАНО АВТОРОМ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.