Гар­мо­нія з ха­о­су чи­сел

Ли­тов­ський ми­тець Ан­дрюс Ша­ра­по­вас пе­ре­тво­рив ста­ти­сти­ку рів­ня 4G-по­кри­т­тя на му­зи­ку

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День», фо­то Ан­дрю­са ШАРАПОВАСА

На уро­ках соль­фе­джіо ба­га­то ча­су ви­тра­ча­ють на ви­вче­н­ня му­зи­чних ін­тер­ва­лів. От квін­та охо­плює п’ять сту­пе­нів. Чи­ста квін­та, на­при­клад, між до-бе­ка­ром і соль-бе­ка­ром, мі­стить три з по­ло­ви­ною то­ни і вва­жа­є­ться ми­ло­зву­чним ін­тер­ва­лом. А якщо за­мість соль-бе­ка­ру взя­ти соль-ді­єз, по­чу­є­мо різ­кий три­во­жний звук — це змен­ше­на квін­та, три­тон, який, від­по­від­но, мі­стить три то­ни. Тож у му­зи­ці спон­тан­на твор­чість пе­ре­плі­та­є­ться з ма­те­ма­ти­кою.

Існує по­ня­т­тя ге­не­ра­тив­ної му­зи­ки, в осно­ві якої — ви­ко­ри­ста­н­ня ал­го­ри­тмів. По 18 черв­ня у Віль­ню­сі, у фі­лії укра­їн­ської га­ле­реї ЦЕХ, пред­став­ля­ють кі­не­ти­чну ге­не­ра­тив­ну арт-ін­ста­ля­цію. Ли­тов­ський ми­тець Ан­дрюс Ша­ра­по­вас роз­ро­бив об’єкт, який зав­дя­ки спе­ці­аль­но­му ал­го­ри­тму одну се­кун­ду пе­ре­гля­ду рів­ня 4G-по­кри­т­тя пе­ре­тво­рює на одну се­кун­ду му­зи­ки. Кіль­кість ін­тер­нет-з’єд­нань у рі­зних ре­гіо­нах Ли­тви ви­зна­чає ритм і гу­чність зву­ку. Об­ся­гза­ван­та­же­ної ін­фор­ма­ції впли­ває на йо­го ви­со­ту. Ста­ти­сти­чні по­ка­зни­ки се­сій та­кож впли­ва­ють на яскра­вість сві­тла і швид­кість ті­ньо­вих ані­ма­цій.

ТОЧНІ ДАНІ ТА АБСТРАКЦІЯ

Ін­ста­ля­ція скла­да­є­ться з 77 се­гмен­тів. У ко­жно­му з них є ме­та­ле­ва план­ка, акти­ва­тор зву­ку, са­унд­дем­пфер, ре­зо­на­тор і ме­ха­тро­нік. Се­гмен­ти роз­мі­ще­ні у ви­став­ко­во­му про­сто­рі так, що є чо­ти­ри вузь­кі та 11 ши­ро­ких на­прям­ків ру­ху. Ство­рю­ва­ти ін­ста­ля­цію Ан­дрю­су Ша­ра­по­ва­су до­по­ма­га­ла ко­ман­да з по­над 70 фа­хів­ців — про­гра­мі­стів, ін­же­не­рів, еле­ктро­ме­ха­ні­ків. Ро­бо­та три­ва­ла близь­ко п’яти мі­ся­ців.

За за­ду­мом автора, вір­ту­аль­на дво­ви­мір­на ін­фор­ма­ція на­бу­ває ха­ра­кте­ри­стик ре­аль­но­го об’єкта. «Ось чо­му я ви­ко­ри­став му­зи­ку як за­сіб ви­ра­же­н­ня — це про­сто­ро­ве і аб­стра­ктне, яке кон­тра­стує з пла­скою то­чні­стю ста­ти­сти­ки», — по­яснює Ан­дрюс Ша­ра­по­вас.

Стру­кту­ра об’єкта ба­га­то в чо­му про­ди­кто­ва­на про­сто­ром, де йо­го роз­мі­сти­ли: він ство­рю­вав­ся під роз­мі­ри та аку­сти­чні ха­ра­кте­ри­сти­ки га­ле­реї ЦЕХ. Але від по­ча­тку ми­тець знав, що ін­ста­ля­ція скла­да­ти­ме­ться з се­гмен­тів. «Все від­бу­ва­ло­ся ду­же ор­га­ні­чно, — го­во­рить Ан­дрюс. — Оста­то­чне ба­че­н­ня з’яви­лось не одра­зу. Спер­шу я зна­йшов від­по­віді на свої по­ча­тко­ві, до­во­лі аб­стра­ктні запитання. По­тім рі­зні фа­кто­ри впли­ва­ли на рі­ше­н­ня, зна­йде­ні під час ство­ре­н­ня ро­бо­ти».

«НАЧЕ ВСЕ­РЕ­ДИ­НІ МУЗИЧНОЇ ШКАТУЛКИ»

Ми­тець, який жи­ве та пра­цює у Віль­ню­сі, остан­ні 18 ро­ків ство­рює еле­ктро­аку­сти­чну му­зи­ку, те­а­тра­лі­зо­ва­ні пер­фор­ман­си і ві­део. «Я «флір­ту­вав» з кі­не­ти­чним ми­сте­цтвом ра­ні­ше, але це мій пер­ший про­ект та­ко­го мас­шта­бу, — ді­ли­ться Ан­дрюс Ша­ра­по­вас. — Ме­не ці­ка­вить ста­ти­сти­чний за­пис дій, зро­бле­них ве­ли­кою кіль­кі­стю лю­дей, як фор­ма ха­о­су і шу­му. У ме­не є хо­ро­ший друг- фі­зик, який сво­го ча­су пра­цю­вав з те­мою шу­му, і він по­ясню­вав ме­ні де­які аспе­кти цьо­го яви­ща. Ме­ні ці­ка­ві рі­зні фор­ми по­ряд­ку і шу­му, а та­кож мо­жли­во­сті ран­до­мі­за­ції, тоб­то ви­пад­ко­во­го ви­бо­ру».

«Цей про­ект за­про­по­ну­ва­ла ство­ри­ти віль­ню­ська про­да­кшн-сту­дія SomeFilms. На­шу га­ле­рею обрав сам ми­тець, який по­тім на­ді­слав об- ґрун­ту­ва­н­ня, що ін­ста­ля­ція є ори­гі­наль­ним тво­ром, — роз­по­від­ає Оле­ксандр Ще­лу­щен­ко, за­снов­ник га­ле­реї ЦЕХ. — Це ду­же важ­ка ро­бо­та: 200 об’єктів, що ге­не­ру­ють звук, не зов­сім зро­зумі­лий про­стір і ре­аль­ність, в яку ти по­тра­пля­єш. Мої пер­ші вра­же­н­ня від ін­ста­ля­ції — наче опи­нив­ся у буд­дист­ській сту­пі, де грає по­той­бі­чна му­зи­ка. Ще це мо­жна по­рів­ня­ти з пе­ре­бу­ва­н­ням все­ре­ди­ні яко­їсь музичної шкатулки».

«ЛЮДЕЙФОРМУЮТЬ ПО­ТО­КИ ІН­ФОР­МА­ЦІЇ»

«Та­ка му­зи­ка по­ка­зує, що ха­о­ти­чна ді­яль­ність лю­ди­ни мо­же пе­ре­тво­рю­ва­ти­ся на де­що гар­мо­ній­не, — роз­мір­ко­вує Ан­дрюс Ша­ра­по­вас. — У шир­шо­му сен­сі ми са­мі є ма­ши­на­ми зі збо­ру ста­ти­сти­чних да­них. Ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ко­ро­тко­стро­ко­ву і дов­го­стро­ко­ву пам’ять, пам’ять ті­ла і по­чут­тів, ми по­стій­но зби­ра­є­мо і за­сво­ю­є­мо ін­фор­ма­цію. Ми фор­му­є­мо- ся її по­то­ка­ми. З одно­го бо­ку, чи­сла до­по­ма­га­ють спро­сти­ти і про­мар­ку­ва­ти дані, а з дру­го­го — во­ни мо­жуть при­ве­сти до аб­стра­кції. По­ня­т­тя не­скін­чен­но­сті при­хо­дить до нас че­рез чи­сла, тож обме­же­н­ня або спро­ще­н­ня що­до них вель­ми умов­ні. Чи­сла мо­жуть бу­ти ду­же екс­пан­сив­ни­ми».

Ав­тор ін­ста­ля­ції зі­зна­є­ться, що на­ле­жить до лю­дей, які стру­кту­ру­ють все, що ро­блять. «Де­які рі­ше­н­ня що­до чи­сел мо­жуть ма­ти для ме­не вну­трі­шнє сим­во­лі­чне зна­че­н­ня, але це «моя пі­со­чни­ця», — про­дов­жує Ан­дрюс. — Я ба­чу ба­га­то, щоб утри­ма­тись від сві­до­мо­го са­мо­об­ме­же­н­ня. Стру­кту­ру­ва­н­ня на­справ­ді дає сво­бо­ду. Ко­ли ви мо­же­те ро­би­ти що зав­го­дно, ви не мо­же­те ро­би­ти ні­чо­го. Ко­ли ви ма­є­те на­бір пра­вил, ви віль­ні в їхніх ме­жах. Я не ба­чу в цьо­му жо­дно­го кон­флі­кту. Мо­жли­во, просто так пра­цює мій ро­зум, але ме­ні по­трі­бні чі­ткі ви­зна­че­н­ня. І це — по­да­ру­нок, бо зму­шує бу­ти ви­на­хі­дли­вим».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.