...I не «зра­до­фі­ли», і не «по­ро­хо­бо­ти»

Дні­про впер­ше зби­рає бло­ге­рів. Кри­те­рій — ...«дру­зі кра­ї­ни»

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ва­дим РИЖКОВ, «День», Дні­про

16-18черв­ня в Дні­прі від­бу­де­ться пер­ший в Укра­ї­ні фе­сти­валь бло­ге­рів «Дні­пров­ський пост». Захід при­уро­че­ний до Між­на­ро­дно­го дня бло­ге­ра і про­хо­дить у рам­ках про­гра­ми ме­ра мі­ста Бо­ри­са Фі­ла­то­ва «Куль­тур­на столиця». Для жи­те­лів і го­стей Дні­пра під­го­ту­ва­ли на­си­че­ну про­гра­му: про­тя­гом трьох днів по­над 40 ав­то­рів з усі­єї Укра­ї­ни обго­во­рять кіль­ка го­стрих тем на се­ми дис­ку­сій­них па­не­лях. Вхід на фе­сти­валь аб­со­лю­тно віль­ний. Ко­жен гість змо­же взя­ти участь у дис­ку­сії.

Анон­со­ва­ний захід ви­кли­кав ре­зо­нанс. У яко­мусь сен­сі бло­го­сфе­ра стає пря­мим кон­ку­рен­том ЗМІ й по­лі­ти­ки, а жур­на­лі­сти­ка чи не все­на­ро­дною спра­вою. Адже за­ве­сти свою сто­рі­но­чку-що­ден­ник у со­ці­аль­ній ме­ре­жі мо­же бу­кваль­но будь-хто, як і по­ши­рю­ва­ти ін­фор­ма­цію, при­чо­му швид­ко й опе­ра­тив­но. Утім, залишаються ве­ли­кі сум­ні­ви що­до то­го, чи змо­жуть бло­ге­ри й со­ці­аль­ні ме­ре­жі по­ті­сни­ти тра­ди­цій­ні ЗМІ, оскіль­ки будь-який вид ді­яль­но­сті пе­ред­усім ви­ма­гає ква­лі­фі­ка­ції й про­фе­сіо­на­лі­зму. А но­ві мо­жли­во­сті су­ча­сних те­хно­ло­гій мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти не ли­ше для до­бра, а й для зла без твер­дої гро­ма­дян­ської по­зи­ції.

У будь-яко­му ра­зі, іні­ці­а­то­ри май­бу­тньо­го за­хо­ду в Дні­прі обі­ця­ють — на зу­стрі­чі бу­де ці­ка­во. «День» ді­знав­ся по­дро­би­ці про все­укра­їн­ський фе­сти­валь від йо­го ор­га­ні­за­то­ра — ві­до­мо­го бло­ге­ра й по­за­шта­тно­го ра­дни­ка мі­сько­го го­ло­ви у пи­та­н­нях куль­ту­ри Єв­ге­на ГЕНДІНА.

«ТА­КО­ГО ФОР­МА­ТУ ТОЧНО НЕ БУ­ЛО»

— Як з’яви­ла­ся ідея про­ве­де­н­ня фе­сти­ва­лю?

— Ідея на­ле­жить мо­є­му дру­го­ві й ко­ле­зі Гри­го­рію Гель­фе­ру. Він зде­біль­шо­го чи­тає «Фейсбук», а я ту­ди пи­шу. Ко­ли у нас в Дні­прі з’яви­ла­ся про­гра­ма «Куль­тур­на столиця» з ду­же рі­зни­ми за­хо­да­ми, я на­віть не по­ду­мав про та­кий фе­сти­валь. Хо­ча це ці­ка­ва й ма­со­ва ау­ди­то­рія. А Гель­фер не­спо­ді­ва­но за­про­по­ну­вав: слу­хай, а чом би не зі­бра­ти всіх ме­трів, щоб ра­зом з бар­дів­ським, джа­зо­вим, тан­цю­валь­ним і рок-фе­сти­ва­лем був ще й фе­сти­валь бло­ге­рів? Та­кий фе­сти­валь мо­же ста­ти ві­зи­тів­кою на­шо­го мі­ста — ко­ли при­їжджа­ють зна­ко­ві лю­ди, лі­де­ри гро­мад­ської дум­ки, яких чи­та­ють і хо­чуть по­ба­чи­ти і з яки­ми просто ці­ка­во спіл­ку­ва­ти­ся.

Це ста­не­ться впер­ше в Укра­ї­ні. У нас в Дніп рі бу ли окре мі зу - стрі­чі з бло­ге­ра­ми, які пред­став­ля­ли свої книж­ки. При­їжджа­ли Сер­гій Іва нов і Пав ло Бе лянсь кий. Я на віть мо де ри ру вав од ну зу стріч. А за раз бу де зу стріч з ці лим спек - тром бло­ге­рів, які пи­шуть про по­лі ти ку, « за жит тя » , про Дон бас і АТО. Ось та­ко­го фор­ма­ту точно не бу­ло, щоб лю­ди зу­стрі­ча­ли­ся одра­зу з кіль ко ма де сят ка ми бло ге рів з усі­єї кра ї ни.

«СКЛА­ДНІ ЛЮ­ДИ — ЦІ БЛО­ГЕ­РИ, АЛЕ ЦЕ ТЕЖ ЦІ­КА­ВО»

— Але ж бло­ге­ри рі­зні. Ко­го ви за­про­си­ли на фе­сти­валь?

— Ме­не, зви­чай­но, мо­жуть по­кри­ти­ку­ва­ти. Я знаю бло­го­сфе­ру й був упев­не­ний на­пе­ред, що обов’яз­ко­во з’яв­ля­ться пи­та­н­ня: а чо­му не по­кли­ка­ли то­го й чо­му по­кли­ка­ли цьо­го? Це одна сто­ро­на, а дру­га — я знав, з ким я маю спра­ву: з ам­бі­тни ми людь ми. Я че кав біль шої кіль­ко­сті від­мов, але на­справ­ді — всьо­го кіль­ка лю­дей від­мо­ви­ли­ся. Во­ни ка­жуть: «Єв­ге­не, ми вас по­ва­жа­є­мо, але ж вам не по­трі­бен мор­до­бій?» Ще кіль­ка бло­ге­рів ска­за­ли: не тре­ба ме­не на одну па­нель ось з цим са­ди­ти. Най­біль­ший го­лов­ний біль у ме­не — як охо­пи­ти весь спектр і хто з ким не мо­же си­ді­ти. Скла­дні лю­ди — ці бло­ге­ри, але це теж ці­ка­во. Одні бо­я­ться, що збе­ру­ться «по­ро­хо­бо­ти», ін­ші бо­я­ться, що збе­ру­ться «зра­до­фі­ли». Я брав на се­бе від­по­від­аль­ність і за­про­шу­вав тих, ко­го вва­жаю дру­гом мо­єї кра­ї­ни. Але при цьо­му в Дні­прі ма­ють зі­бра­ти­ся рі­зні лю­ди. Так, є бло­ге­ри, які пи­шуть не­при­єм­ні ре­чі, але це їхній по­гляд. Я за­про­шу­вав лю­дей, які пи­шуть ці­ка­во, пи­шуть ав­тор­ськи й до­сить ре­гу­ляр­но. За­про­шу­вав тих, хто не по­мі - че­ний у від­вер­то за­мов ле­ній ро­бо­ті, і що важ ли во — це лю ди на, яку чи­та­ють. Ось, вла­сне, й усе.

— Які ці­лі й зав­да­н­ня у цьо­го фе­сти­ва­лю?

— Ко­ли ми по­чи­на­ли мі­ську про гра му « Куль тур на сто ли ця » , нам хо­ті­ло­ся, щоб у Дні­прі бу­ло ці­ка­во жи­ти, хоч як це па­фо­сно зву­чить. Щоб бу­ла можливість при­їха­ти до нас, по­ди­ви­ти­ся, по­ста­ви­ти запитання кон­тро­вер­сій­но­му ме­ро­ві Фі ла то ву. Це імідж міс та, це кар­тин­ка мі­ста. Це має бу­ти й го­ро­дя­нам ці­ка­во, й при­вер­та­ти ува­гу до Дні­пра. Ко­ли ми ро­би­ли джаз­фе­сти­валь то­рік, ні­хто не ві­рив, що при­їдуть сві­то­ві зір­ки й бу­де му­зи­ка та­ко­го кла­су. Пі­сля цьо­го за­го­во­ри­ли: ов­ва! Де­хто вва­жає, що якщо гро­ші на фе­сти­валь ви­тра­ти­ти, то на до­ро­ги мен­ше за­ли­ши­ться. На мій по­гляд, мі­сто мо­жна роз­гля­да­ти як пев­не під­при­єм­ство, в яко­му акціо­не­ри — всі жи­те­лі. Будь-яке під­при­єм­ство вкла­дає в ре­кла­му, і якщо вкла­да­ти у фе­сти­ва­лі, то в мі­сті йде роз­ви­ток. То­му що все мо­жна вкла­сти в до­ро­ги і втра­ти­ти куль­ту­ру.

«ЦЕ ВІДКРИТИЙ ДИСКУСІЙНИЙ МАЙДАНЧИК»

— Що вклю­чає про­гра­ма за­хо­ду? — 16 черв­ня, в п’ятни­цю, пла­ну єть ся від крит тя фес ти ва лю в Му­зеї укра­їн­сько­го жи­во­пи­су, в му­зей­но­му са­ду. Я хо­тів би, щоб на від­крит­ті був та­кий «при­кол» — си­ня до­ріж­ка у ви­гля­ді фейс­бу­чно­го зна­ку з лі­те­рою F, яка ве­де до ма­лень­кої сце­ни. За ви­ня­тком від­кри­т­тя й за­кри­т­тя у нас не бу­де та­ких мо мен тів, ко ли всі бло ге ри збе­ру­ться ра­зом. Усі па­не­лі з обме­же­ною кіль­кі­стю уча­сни­ків. У п’ятни­цю, пі­сля офі­цій­но­го від­кри­т­тя, бу­де пер­ша па­нель у му­зеї. Уза­га - лі, пла­ну­є­ться сім па­не­лей. Бу­де дві по лі тич ні па не лі з роз ді лен - ням — вну­трі­шня й зов­ні­шня по­лі­ти­ка. По­тім — ін­фор­ма­цій­на вій­на й су­спіль­ство в цьо­му ста­ні.

Дві па­не­лі з ши­ро­кою на­звою «За жи­т­тя», то­му що є бло­ге­ри, які пи­шуть про все. Я теж ду­же ма­ло про по­лі­ти­ку пи­шу. Ще одна па­нель — пись мен ни ки зі сво ї ми книж­ка­ми. То­му що при­їжджа­ють і Горь­кий Лук, і Павло Бе­лян­ський, і На­та­лія Вла­щен­ко.

І ще в му­зеї бу­де па­нель «Дон­бас і АТО», бо при­їжджа­ють лю­ди, які пов’яза­ні з цим, — по­пу­ляр­ні бло­ге­ри з Дон­ба­су і «ато­шни­ки» — лю­ди, які бра­ли участь у вій­ні. У ці­ло­му, шість па­не­лей про­хо­дить у Му­зеї укра­їн­сько­го жи­во­пи­су, а одна — в обл­держ­адмі­ні­стра­ції, з якою ми спів­пра­цю­є­мо. Ця па­нель при­свя­че­на ін­но­ва­ці­ям і еко­но­мі­ці. Я спо­ді­ва­ю­ся, що там будуть ці­ка­ві дис­ку­сії — Ді­ма Ду­бі­лет, Олег Го­ро­хов­ський, Яні­ка Ме­ри­ло, Іл­ля Ке­ніг­штейн. Ми хо­че­мо, щоб па­не­лі не на­кла­да­ли­ся одна на одну, й у лю­дей бу­ла можливість ви­бо­ру.

Сер­це­ви­на фе­сти­ва­лю — це зу­стріч бло­ге­рів з лю­дьми, жи­те­ля­ми мі­ста, з при­їжджи­ми. Зав­да­н­ня мо­де­ра­то­ра — не за­ти­ка­ти рот, а да­ти можливість усім ви­сло­ви­ти дум­ку. За всі­єї су­пе­ре­чно­сті Фі­ла­то­ва тре­ба від­да­ти йо­му на­ле­жне, він не ста­вить жо­дних умов. І Філатов не роз­по­від­а­ти­ме: лю­біть ме­не, ди­ві­ться, як бу­ду­ю­ться за­во­ди, фа­бри­ки й ав­то­ба­ни. Фе­сти­валь бло­ге­рів — це відкритий дискусійний майданчик. — Що має ста­ти під­сум­ком? — Ко­лись, на са­мо­му по­ча­тку, бу­ла за­дум­ка, щоб уча­сни­ки фе­сти­ва­лю на­пи­са­ли бло­ги про Дні­про й мо­гли отри­ма­ти за це приз — но­ут­бук або щось та­ке. А по­тім ми від­мо­ви­ли­ся від цьо­го. Під­сум­ком має ста­ти те, що бло­ге­ри по­їдуть спов­не­ні зна­н­ня про на­ше мі­сто з пер­шо­дже­ре­ла. Го­лов­не — це спіл­ку­ва­н­ня, можливість ді­зна­ти­ся чу­жу то­чку зо­ру. Та­кий під­су­мок в ки­ше­ню не по­кла­деш. Це куль­тур­ний і су­спіль­ний івент, а за­раз, ко­ли ін­те­рес пі­ді­грі­ва­є­ться в со­цме­ре­жах, — бу­де ще ці­ка­ві­ше.

— Чо­му основ­ним май­дан­чи­ком ви­бра­ли му­зей?

— То­му що не хо­ті­ло­ся, щоб це був якийсь зал кон­цер­тний або при­мі­ще­н­ня в адмі­ні­стра­ції. У Ки­є­ві є «Ар­се­нал», а у нас роль та­ко­го куль- тур­но­го май­дан­чи­ка грає Му­зей укра­їн­сько­го жи­во­пи­су, який і роз­та­шо­ва­ний у се­ре­дмі­сті. На одно­му по­вер­сі про­хо­ди­ти­муть па­не­лі, на ін­шо­му — про­да­ва­ти­му­ться книж­ки, на тре­тьо­му мо­жна бу­де по­спіл­ку­ва­ти­ся. Му­зей і йо­го тво­рець Олег На­у­мов до­по­ма­га­ють нам з ре­а­лі­за­ці­єю про­гра­ми «Куль­тур­на столиця». То­му Му­зей укра­їн­сько­го жи­во­пи­су стає цен­тром куль­тур­но­го жи­т­тя Дні­пра. Тут про­хо­ди­ли ши­кар­ні ви­став­ки Ма­твія Вайс­бер­га, Ма­рії При­ма­чен­ко, й не без на­шої під­трим­ки. Тут зав­жди зру­чно для та­ких за­хо­дів — я дав­но мрі­яв про дні­пров­ський «Ар­се­нал».

«ГО­ЛОВ­НЕ — НА ЦІЙ «ГОЛЦІ» ЗА­ЛИ­ША­ТИ­СЯ СА­МИМ СО­БОЮ»

— Хто та­кий бло­гер у тво­їй уяві? — Остан­ні­ми ро­ка­ми ці лю­ди істо­тно по­ті­сни­ли ЗМІ. Ста­ло зро­зу­мі ло, що не обов’ яз ко во в пре сі пра­цю­ва­ти, що так на­ба­га­то швид­ше до­хо­дить ін­фор­ма­ція. Але у ме­не за­раз ду­же скла­дне став­ле­н­ня до бло­го­сфе­ри. То­му що бло­ге­рів ду­же ба­га­то, ду­мок ду­же ба­га­то, ма­ні­пу­ля­цій ду­же ба­га­то. Бло­ге­ри з’яви­ли ся ра зом із соц ме ре жа ми. До цьо­го бу­ли ко­лон­ки, але їх ве­ли або жур­на­лі­сти, або якісь за­про­ше­ні лю­ди. Бло­гер­ство як яви­ще у нас по­ча­ло­ся з «Жи­во­го Жур­на­лу». І роз­цві­ло з по­явою «Фейс­бу­ку», ко­ли з’яви­ли­ся лю­ди, які вмі­ють пи­са­ти, ма­ють свій по­гляд на си­ту­а­цію й пи­шуть ці­ка­во. Я шість ро­ків на «Фейс­бу­ці», але спо­ча­тку за­хо­див до ме­ре­жі, ко­ли ми ви­га­ду­ва­ли свої му­зи­чні но­ме­ри. Я хо­тів, щоб їх ба­чи­ли лю­ди, адже про­би­ти­ся на те­ле­ба­че­н­ня бу­ло не­ре­аль­но. А в ме­ре­жі це швид­ко роз­хо­ди­ло­ся, щой­но ви­кла­да­ли. По­тім я за­вів у «Фейс­бу­ці» свій що­ден­ни­чок, і він за­ли­ша­є­ться до­сі. Але ме­ні не­ком­фор­тно, ко­ли ме­не за­пи­ту­ють: а чо­му ти не ви­сло­вив­ся з то­го чи ін­шо­го при­во­ду? Ме­ні по­до­ба­є­ться пи­са­ти про куль­тур­ні за­хо­ди — це мен­ше лай­ків, але во­ни для ме­не цін ні ші. При єм но ко ли лю ди спри­йма­ють твої сло­ва. Го­лов­не, щоб на цій «голці» за­ли­ша­ти­ся са­мим со­бою.

«СИТУАЦІЯ З БЛО­ГЕ­РА­МИ НА­ГА­ДУЄ ІСТО­РІЮ З КВК»

— Бло­ге­ри змо­жуть за­мі­ни­ти жур­на­лі­стів?

— Пра­кти­чно це вже й від­бу­ва­є­ться — бло­ге­ри ста­ли су­спіль­ною си­лою. У цьо­му є й плю­си, й мі­ну­си. Ситуація з бло­ге­ра­ми, умов­но ка­жу­чи, на­га­дує істо­рію з КВК. То­ді на те­ле­ба­чен­ні з’яви­ли­ся лю­ди, які не про­йшли шко­лу ми­сте­цтва, те­а­тру, лі­те­ра­ту­ри, але во­ни за­по­ло­ни­ли екра­ни. Я ду­маю, що це проблема й жур­на­ліс­тки, яка є ду­же за­ан­га­жо­ва­ною й не­по­во­ро­ткою і в якій по­ча­ла­ся втра­та вла­сної дум­ки. На від­мі­ну від тра­ди цій них ЗМІ, бло ге ри швид ше мо­жуть ви­стрі­ли­ти, швид­ше від­обра­зи­ти. По­ки во­ни не мо­жуть пе­ре­плю­ну­ти за охо­пле­н­ням ау­ди­то­рії ли­ше те­ле­ба­че­н­ня, хо­ча ві­део­бло­ги вже існу­ють. Сер­йо­зний бло­гер мо­же не за­кін­чу­ва­ти жур­фак, але мо­же одра­зу отри­ма­ти зво­ро­тний зв’язок з чи­та­чем, і це ду­же спо­ку­сли­во. Ме­ні зда­є­ться, що та­кий фе­сти­валь бло­ге­рів тре­ба бу­ло зі­бра­ти ще рік-два то­му.

Але осо­би­сто у ме­не за­раз став­ле­н­ня до «Фейс­бу­ку» су­пе­ре­чли­ве. Я ба­чу у со­цме­ре­жах ба­га­то не ли­ше до­бро­го, а й зло­го. Хо­ча зло, зві­сно, не в са­мих со­цме­ре­жах, а в лю­ди­ні. Просто да­ле­ко не всі вмі­ють філь­тру­ва­ти ін­фор­ма­цію, ро­зу­мі­ти, ана­лі­зу­ва­ти, а це мо­же при­зве­сти до по­га­них на­слід­ків. «Фейсбук» — він ве­ли­кий, як оке­ан і в ньо­му ба­га­то план­кто­ну. Але є й справ­жні ки­ти.

*** Вар­то за­ува­жи­ти, що усі­ля­кий роз­ви­ток і про­су­ва­н­ня бло­гер­ства не зні­ма­ють з укра­їн­ців зав­да­н­ня до­кла­да­ти зу­силь, щоб свої «ки­ти» — про­фе­сій­ні й укра­ї­но­цен­три­чні, ро­зум­ні — у нас «во­ди­ли­ся» і в тра­ди­цій­ній жур­на­лі­сти­ці.

Єв­ген ГЕНДІН: Бло­ге­ри ста­ли су­спіль­ною си­лою. У цьо­му є й плю­си, й мі­ну­си. На від­мі­ну від тра­ди­цій­них ЗМІ, бло­ге­ри швид­ше мо­жуть ви стрі ли ти, швид ше від об ра зи ти. По ки во ни не мо жуть пе ре плю ну ти за охоп лен ням ау­ди то рії ли ше те ле ба чен ня, хо ча ві де об ло ги вже існу­ють. Сер­йо­зний бло­гер мо­же не за­кін­чу­ва­ти жур­фак, але мо­же одра­зу отри­ма­ти зво­ро­тний зв’язок з чи­та­чем, і це ду­же спо­ку­сли­во. Я ду маю, що це проб ле ма й жур на ліс т ки, яка є ду­же за­ан­га­жо­ва­ною й не­по­во­ро­ткою і в якій по­ча­ла­ся втра­та вла­сної дум­ки

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.