Ка­чи­ні істо­рії

«02-15.06.2017»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­дрей ПЛАХОНИН

Про тес ти, що про ко ти ли - ся Ро сі­єю в по не ді лок, озна ме ну ва ли но вий етап за кру чу ван ня гай - ок. Пе­ре­да­вив­ши буль­до­зе­ра­ми всіх « за мо ро же них гу сей » , Кремль узяв­ся за «на­дув­них ка­чок» — за­мість во­ро­гів зов­ні­шніх зо се ре див ся те пер на внут - рі­шніх, бо що пта­ши­на сим­во­лі­ка, так дар­ма, чи що, у них дво­го­ло­вий ар­хе­о­пте­рикс на гер­бі.

■ День Ро­сії цьо­го ро­ку був за ду ма ний ор га ні за то ра ми як іс то рич на ре кон ст рук ція, і, в де­яко­му ро­зу­мін­ні, як ре­кон­стру­кція і від­був­ся. Ін­ша спра­ва, що уча­сни­ки з обох сто­рін бу­ли по- різ но му до ці­єї ре кон ст рук - ції го то ві. Якщо вла да по ка за - ла, як у кра щі ім персь кі дні, вмін ня швид ко й ефек тив но роз­прав­ля­ти­ся з про­те­ста­ми, то опо­зи­ція про­де­мон­стру­ва­ла ви­ключ но су ї ци даль ні схиль нос - ті, ки­нув­ши, в сти­лі Пів­ні­чно­го то­ва­ри­ства де­ка­бри­стів, пе­ре­не­сен ням ак ції про тес ту з про - спек ту Са ха ро ва на Тверсь ку, де на честь свя­та Дня Ро­сії пла­ну­ва­ли­ся ма­со­ві гу­ля­н­ня, ру­ка­ви­чку вла­ді, і просто без­віль­но дав­ши се­бе скру­ти­ти. — Теж та­ка со­бі ре­кон­стру­кція з від­но­сно не­дав­ньо­го ми­ну­ло­го — се­рії акцій на за­хист ро­сій­ської Конс ти ту ції ( пам’ ята є те дво річ ну епо­пею «Стра­те­гії-31»?). Якщо на Тверсь кій у по не ді лок ко - мусь і пах ло Май да ном, то че - рез те, що очо лю вав бан ди тів ро сійсь кої Нац г вар дії ко лиш - ній ко­ман­дир ки­їв­сько­го «Бер­ку ту » , вбив ця Не бес ної Сот ні Сер­гій Ку­сюк.

■ Те, що ста ло ся у по не ді - лок, не акт муж нос ті, а про яв від­чаю, свід­че­н­ня без­си­л­ля, не­ро­зу­мі­н­ня, яку ме­ту ста­ви­ти та за до по мо гою яких за со бів до ці­єї ме­ти йти. Зда­ва­ло­ся б, про­сте, че рез оче вид ність зви ну ва - че­н­ня всім зро­зумі­ле, га­сло бо­роть­би з ко­ру­пці­єю по­вин­не бу­ло б спри­я­ти ма­кси­маль­ній мо­бі лі за ції учас ни ків про тес тів. Як ви­яви­лось, у ньо­му са­мо­му за­кла­де­но про­ти­річ­чя — чи го­то ві ор га ні за то ри прий ня ти чин­ний ре­жим, як­би він не був ко­рум­по­ва­ний, і яка мі­ра ди­кта­ту­ри в ім’я ті­єї чи ін­шої ви­со­кої в їхній уяві ме­ти (від ре­а­бі­лі­та­ції ко­му­ні­зму, ім­пер­ської ідеї до ба­наль­но­го про­ти­сто­я­н­ня за­гро­зі гро ма дянсь кої вій ни) є прийня­тною для них. Рі­зні від по ві ді на ці пи тан ня і ви­зна­ча­ють роз’ єд на - ність не вдо во ле них пу - тінсь ким ре жи мом у Ро сії, по яс нює їх нє більш во­ро­же став­ле­н­ня одне до одно­го, ніж до тих, хто си дить у Крем лі. Аби гас лом бо роть би з ко руп ці­єю ви вес ти на ву ли ці хоч би со­тні ти­сяч (а в Ро­сії для пе ре мо ги не об хід ні міль йо ни), по тріб ний ін - ший рі вень гро ма дянсь кої са­мо­сві­до­мо­сті, якої, на­при­клад, Ру­му­нія до­ся­гла за дов­гих три де ся ти річ чя ін тег ра ції до Єв­ро со ю зу. — Шлях, який Ро - сії, якщо їй по­ща­стить, ще ли - ше на­ле­жить прой­ти.

■ Кре­а­тив­ний клас і осві­че­на ча­сти­на мо­ло­ді, не­ба­жа­не ди­тя ін­фор­ма­цій­ної ре­во­лю­ції, — основ­ні ру­шії сьо­го­дні­шніх про­те­стів у Ро­сії. Але який еле­кто­раль­ний ре­зерв ці­єї лі­бе­раль­ної опо­зи­ції, щоб до­зво­ли­ти їй ви­йти із за­ча­ро­ва­них де­кіль­кох від­сот ків під трим ки ро сі ян? На жаль, ве ли ка час ти на го ло сів ро­сій­сько­го про­те­стно­го еле­кто­ра­ту, якщо в Ро­сії ко­ли-не­будь прой­дуть де­мо­кра­ти­чні ви­бо­ри, ді­ста­не­ться ра­ди­ка­лам із про­ти­ле­жних кін ців по лі тич но го спе­ктра. Та й се­ре­дній клас пу­тін­ської Ро­сії — це не не­за­ле­жні від дер­жа­ви са­мо­до­ста­тні гро­ма­дя ни, а де що на впа ки. За пу - тін­ські пів­то­ра де­ся­ти­річ­чя ви­рос ла мов чаз на біль шість, що пра­цює на дер­жа­ву або дер­жав­ні кор­по­ра­ції, яка зви­кла в усьо­му по­кла­да­ти­ся на цю дер­жа­ву, і до то­го ж у ній і ли­ше у ній ба­чить га­ран­тію сво­єї ста­біль­но­сті. Во ни про го ло су ють за будь­ко го, хто по обі цяє їм « міц ну вла­ду» і ко­ли­шню час­тку від на­фто­во­го пи­ро­га, а будь-які де­мо­кра­ти­чні та лі­бе­раль­ні га­сла й на­да­лі спри­йма­ти­му­ться ни­ми як за­гро­за но­вих го­ло­дних 90-х. Та й якщо взя­ти цей хва­ле­ний ро­сій­ський кре­а­тив­ний клас, то в ду­же і ду­же ба­га­тьох під тон­кою шку­рою лі­бе­ра­ла — ли­та ра­дян­ська брон­за або на­віть ще ім­пер­ських ча­сів мідь.

■ Ні, не зу сил ля ми лі бе - раль­ної опо­зи­ції і на­віть не під еко­но­мі­чним ти­ском ззов­ні, ли­ше під влас ним тя га рем об ва - лить ся Ва ви лонсь ка пу тінсь ка вер ти каль — упа дуть ґра ти, і по сад же ні в ній па ву ки зно ву вчеп лять ся в гор ло один од но - му. Хоч який ре­жим при­йде на змі­ну пу­тін­сько­му, цим ми­лим і смі­ли­вим хло­пчи­кам і дів­ча­ткам, яких у по­не­ді­лок кру­ти­ли на ву ли цях міст Ро сії, від ве де - на роль жер­тви. — Все одно, на­ступ на дик та ту ра або роз лю­че - ний роз ва лом ім пе рії, яка не від­бу­ла­ся, на­род їх обов’яз­ко­во би­ти­муть. Цей шлях по­кір­ли­во про­йшло вже не одне по­ко­лі­н­ня мис ля чих лю дей Ро сії, хоч який би На­валь­ний їх за со­бою во див. — У мо ро ці ро сійсь ких бо­літ, ли­ше ко­ли їх б’ють, во­ни від­чу­ва­ють, що жи­ві.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.