Юлі­ус Штрей­хер і Во­ло­ди­мир Соловйов: мі­сце в істо­рії

На звіль­не­н­ня міз­ків ро­сі­ян від отру­ти пу­ті­ні­зму, ймо­вір­но, бу­де по­трі­бно ду­же ба­га­то ча­су

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, Мо­сква, спе­ці­аль­но для «Дня»

Пу тінсь ку Ро сію остан нім ча­сом ча­сто-гу­сто по­рів­ню­ють з гі­тле­рів­ською Ні­меч­чи­ною. Під­ста­ви для по­рів­ня­н­ня: агре­сив­на зов­ні­шня по­лі­ти­ка, за­хо­пле­н­ня чу­жих те­ри­то­рій, вста­нов­ле­н­ня ди­кта­ту­ри усе­ре ди ні кра ї ни, при ду шен ня опо - зи ції, ство рен ня гі ган­тсь кої ма - ши­ни із про­ми­ва­н­ня міз­ків, сво­го ана ло га « мі ніс тер ст ва прав ди » . Сим­во­лом на­цист­ської про­па­ган­ди був ре­да­ктор жур­на­лу «Штур­мо­вик» Юлі­ус Штрей­хер, го­лов - ним « ге ро єм » пу тінсь ких ін фор - ма цій них військ став ве ду чий кіль­кох про­грам на те­ле­ба­чен­ні і ра­діо Во­ло­ди­мир Соловйов. І той і той ви­ро­бля­ють одна­ко­ві про­ду­кти — бре­хню та не­на­висть. Об’єкти різ ні. У Штрей хе ра був один об’єкт — єв­реї. У Со­лов­йо­ва об’єктів кіль­ка, але основ­них три: Захід, Укра­ї­на й опо­зи­ція.

■ У сво їх без пе рер в них « ве - че­рах» в те­ле­ві­зо­рі Соловйов для про­ду­ку­ва­н­ня бре­хні й не­на­ви­сті ви ко рис то вує бри гад ний під ряд, за про шу ю чи до сту дії най ре ак - цій­ні­ших пред­став­ни­ків ро­сій­ської по лі ти ки, куль ту ри і ме діа, яких сам Соловйов при­зна­чає ви­дат ни ми пись мен ни ка ми, ге ні - аль­ни­ми ми­сли­те­ля­ми і най­біль­ши­ми по­лі­ти­ка­ми. У цьо­му ляль­ко­во­му те­а­трі Соловйов ви­сту­пає в ро­лі де­мі­ур­га, який ство­рює світ бре­хні та не­на­ви­сті і який на­се­ляє цей світ ка­ри­ка­тур­ни­ми пер­со­на­жа­ми, в ко­жно­го з яких своя роль: у пи­сьмен­ни­ка Оле­ксан­дра Про­ха­но­ва — роль бла­жен­но­го юро­ди­во­го, що ма­лює сві­тле цар­ство «рус­ско­го ми­ра»; в по­лі­то­ло­га В’яче­сла­ва Ков­ту­на — фун­кція по ка зу ва ти всім ро сі я нам, що в Укра­ї­ні жи­вуть смі­шні дур­ні, до яких не­мо­жли­во ста­ви­ти­ся без гу­мо­ру. По­стій­ні істе­ри­ки Ж. в ефі­рі ма ють ви кли ка ти від чут тя вдя­чно­сті до Пу­ті­на за те, що він вже який рік по­спіль утри­мує на думсь ко му лан цю зі цьо го бо же - віль­но­го і не дає йо­му вла­шту­ва­ти ядер­ний апо­ка­лі­псис. По­лі­то­лог Зло­бін успі­шно ві­ді­грає роль ко рис но го іді о та, де мон ст ру ю чи ро­сі­я­нам, що аме­ри­кан­ці у гли­би­ні ду­ші ви­зна­ють пра­во­ту Пу­ті­на і по­ту­жність Ро­сії, але, оскіль­ки в них там су­ціль­на цен­зу­ра і го­ні­н­ня на іна­ко­дум­ців, ви­му­ше­ні за­йма­ти­ся ру­со­фо­бі­єю, аби не по­тра­пи­ти в се­бе вдо­ма під роз­да­чу.

■ Ор­га­нізм Со­лов­йо­ва про­ду­кує та­ку кіль­кість бре­хні й не­на­ви­сті, що май­же що­ден­ні чи­слен­ні те­ле­е­фі­ри та­кі об­ся­ги вмі­сти­ти не мо жуть. То му над лиш ки ці­єї смер дю чої суб стан ції Со ло вйов зли­ває в свою що­ден­ну про­гра­му на ра діо стан ції « Вес ти FM » під на­звою «Пол­ный кон­такт». Са­ме тут пу тінсь кий ана лог Юлі у са Штрей­хе­ра за­гли­блює слу­ха­чів у бе зод ню сво го внут ріш ньо го сві - ту, де­мон­стру­ю­чи ту во­і­сти­ну не­людсь ку злість, яку він має до всьо го, що жи ве, во ру шить ся, ми­слить і від­чу­ває. Про­по­ную на хвиль­ку за­зир­ну­ти до одно­го з йо­го остан ніх ефі рів для то го, щоб зро­зу­мі­ти, що са­ме втов­кма­чу­є­ться в го ло ви ро сі ян у що ден но му ре­жи­мі. У «Пол­ном кон­та­кте» від 13.06.2017 Со ло вйов мір кує про акцію про­те­сту про­ти ко­ру­пції.

■ «Во­ни все стиль­нень­кі, во­ни всі з те­ле­фо­на­ми, во­ни всі ма­жо­ри», — роз­ва­лив­шись у крі­слі з не­при­хо­ва­ною не­на­ви­стю ці­дить Соловйов крізь зу­би. І одра­зу ж ро­бить ви­сно­вок: «А чо­му? То­му що во­ни ді­ти ко­ру­пціо­не­рів. Це ді­ти тих, ко­го бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю ухо­пи­ла за за­днє мі­сце, у ко­го, на­пев­но, хтось із ба­тьків вже си­дить або пе­ре­бу­ває під умов­ним тер­мі­ном, у ко­го образ вла­ди по­хи­тнув­ся. Ра­ні­ше во­ни бу­ли при вла­ді, со­лод­ко жи­ли і кра­ли, а те­пер їхні сім’ї ви­ле­ті­ли». Кі­нець ци­та­ти.

■ Юлі­ус Штрей­хер у «Штур­мо­ви­ку» пи­сав, що Ісус Хри­стос був арій­цем, і це не по­тре­бує жо­дних до ка зів, оскіль ки це оче вид ний факт. Во­ло­ди­мир Соловйов у «Пол­ном кон­та­кте» ствер­джує, що на Твер­ську про­ти ко­ру­пції ви­йшли ді­ти ко­ру­пціо­не­рів, і як до­каз на­во­дить на­яв­ність у ба­га­тьох із них те­ле­фо­нів. За да­ни­ми мо­біль­них опе­ра­то­рів, на ко­жно­го мо­скви­ча в се­ре­дньо­му при­па­дає по­над три мо­біль­них те­ле­фо­ни. Якщо вва­жа­ти, що за ко­жним мо­біль­ни­ком кри­є­ться ко­ру­пціо­нер, то мас­штаб цьо­го зла в Ро­сії та­кий, що йо­го не мо­жна пе­ре­мог­ти, на­віть зни­щив­ши все на­се­ле­н­ня.

■ Вста­но­вив­ши у та­кий ори­гі­наль­ний спо­сіб зло­чин­не по­хо­дже­н­ня всіх уча­сни­ків акції про­те­сту, Соловйов по­чи­нає на каль­ку­ля­то­рі під­ра­хо­ву­ва­ти, який від­со­ток про­те­сту­валь­ни­ки за­йма­ють від за­галь­ної кіль­ко­сті гро­ма­дян, що пе­ре­бу­ва­ють на ву­ли­цях сто­ли­ці. Каль­ку­ля­тор по­ві­до­мив сво­го го­спо­да­ря, що їх два відсотки, че­рез що Соловйов стра­шнен­но зра­дів. «Ві­чні два відсотки лай­на! — за­во­лав Соловйов. — Ось ці два відсотки лай­на вва­жа­ють, що во­ни мо­жуть ди­кту­ва­ти, як нам жи­ти!». Злість пе­ре­пов­ню­ва­ла весь ор­га­нізм Со­лов­йо­ва, і бу­ло ви­дно, що йо­му не­гай­но по­трі­бно ви­ли­ти цю отру­ту на ко­гось кон­кре­тно­го. Йо­го на­пар­ник Ган­на Ша­фран, яка зав­жди під­та­кує, для цьо­го яв­но не го­див­ся. Со­ло - вйо­ву по­трі­бна бу­ла жер­тва, і він по­чав при­йма­ти дзвін­ки у сту­дію.

■ За­те­ле­фо­ну­ва­ла лю­ди­на на ім’я Ма­ксим, який за­пи­тав Со­лов­йо­ва, чо­му він з та­кою злі­стю від­гу­ку­є­ться про не­зна­йо­мих йо­му лю­дей, а та­кож чо­му, якщо про­те­сту­валь­ни­ків так ма­ло, про­ти них так озбро­ї­ли­ся фе­де­раль­ні ЗМІ. Це бу­ло те, чо­го так по­тре­бу­вав Соловйов. «Це не лю­ди! — ра­ді­сно за­во­лав Соловйов, — це мер­зен­ні по­кидь­ки, кло­пи! Ко­ли ба­чиш на ті­лі лю­ди­ни кло­па, ти йо­го зни­щу­єш, хо­ча клоп і ма­лий по­рів­ня­но з лю­ди­ною! Ти, Ма­кси­ме, клоп на ті­лі Ро­сії! Мер­зен­ний, смер­дю­чий клоп!». Ви­зна­чив­ши ви­до­ву на­ле­жність ра­діо­слу­ха­ча Ма­кси­ма, Соловйов по­чав по­ясню­ва­ти ін­шо­му слу­ха­че­ві, чо­му він ка­же про опо­зи­цію в та­кій сти­лі­сти­ці, по­стій­но їх обра­жає. «Лю­дей не обра­жаю, а по­кидь­ків на­зи­ваю по­кидь­ка­ми, — по­ві­до­мив Соловйов і до­дав: — Це — не лю­ди, це мер­зо­та». Пі­сля чо­го Соловйов по­яснив, що «На­валь­ний не про­ти Пу­ті­на, що На­валь­ний по­вер­нув сво­їх го­пни­ків про­ти лю­дей, про­ти на­ро­ду». І мрій­но до­дав, що як­би не по­лі­ція, з про­те­сту­валь­ни­ка­ми ро­зі­бра­ли­ся б са­мі гро­ма­дя­ни.

■ Ту лю­ту злість, яку Соловйов і йо­го по­плі­чни­ки має до ро­сій­ської опо­зи­ції, до Укра­ї­ни і до За­хо­ду, не мо­жна по­ясни­ти ли­ше ви­ко­на­н­ням держ­за­мов­ле­н­ня. Це ду­же щи­ре від­чу­т­тя, що йде з гли­би­ни ду­ші. Одним із ви­то­ків цьо­го від­чу­т­тя з пев­но­го ча­су став страх. Соловйов і ча­сти­на ля­льок з йо­го те­а­тру ціл­ком аде­ква­тно спри­йма­ють те, що від­бу­ва­є­ться. Зна­ють ре­аль­не ста­но­ви­ще Ро­сії у сві­ті. Ба­чать ре­аль­ний мас­штаб про­те­сту. Зна­ють справ­жню ці­ну «86%-ї пу­тін­ської біль­шо­сті». А то­му чу­до­во ро­зу­мі­ють, що від прір­ви справ­жньої кри­зи пу­тін­ську Ро­сію ря­тує ли­ше ка­та­стро­фі­чне здрі­бні­н­ня по­лі­ти­чної елі­ти За­хо­ду, яка ні­як не ухва­лить рі­ше­н­ня про зни­ще­н­ня пу­тін­сько­го ре­жи­му еко­но­мі­чни­ми ме­то­да­ми. А пер­со­наль­но Пу­ті­на і йо­го най­більш одіо­зних по­плі­чни­ків, вклю­чно, без­умов­но, із Со­лов­йо­вим, ря­тує від су­ду ли­ше слаб­кість опо­зи­ції і лю­тість дер­жгвар­дій­ців. І що на за­хист Пу­ті­на і Со­лов­йо­ва по­трі­бної ми­ті не ви­йде й со­та ча­сти­на по­рів­ня­но з тим, скіль­ки ви­хо­дить на за­клик На­валь­но­го.

■ Пу­тін­ський ре­жим по­рів­ня­но з гі­тле­рів­ським по­ки що при­ніс сво­їй кра­ї­ні і люд­ству за­га­лом на­ба­га­то мен­ше жертв, що від­рі­зняє йо­го у «кра­щий» бік. Але є і від­мін­но­сті в гір­ший. Юлі­у­са Штрей­хе­ра ви­со­ко ці­ну­вав Гі­тлер, Во­ло­ди­ми­ра Со­лов­йо­ва ви­со­ко ці­нує Пу­тін. Але, не­зва­жа­ю­чи на під­трим­ку фю­ре­ра, Геб­бельс за­бо­ро­няв Штрей­хе­ру пу­блі­чні ви­сту­пи, Ге­рінг не до­пу­скав по­ши­ре­н­ня «Штур­мо­ви­ка» в очо­лю­ва­них ним уста­но­вах, і на­віть у Гі­тле­рю­ген­ді на ви­да­н­ня Штрей­хе­ра бу­ло на­кла­де­но та­бу. Тоб­то на­віть у на­цист­ській вер­хів­ці па­то­ло­гі­чний ан­ти­се­мі­тизм Штрей­хе­ра ба­га­тьом ви­да­вав­ся на­дмір­ним і від ньо­го пра­гну­ли три­ма­ти­ся яко­мо­га да­лі. Це при то­му, що «Штур­мо­вик» був при­ва­тним ви­да­н­ням і йо­го бісну­ва­тий ан­ти­се­міт ви­да­вав на свій страх і ри­зик. Ро­сій­ський двій­ник Штрей­хе­ра, Соловйов, пра­цює на дер­жав­но­му те­ле­ба­чен­ні, і аб­со­лю­тно не­мо­жли­во со­бі уяви­ти, щоб йо­го хтось по­чав обме­жу­ва­ти.

■ «Штур­мо­вик» Штрей­хе­ра ви­хо­див раз на ти­ждень на­кла­дом менш як півмільйона. Соловйов ви­хо­дить у все­ро­сій­ський ефір двічі на день, і су­ку­пний об­сяг йо­го ау­ди­то­рії об­чи­слю­є­ться де­ся­тка­ми міль­йо­нів. Вла­да очма­ні­лих ме­діа у пу­тін­ській Ро­сії на­ба­га­то біль­ша і за охо­пле­н­ням, і за впли­вом. Звіль­не­н­ня сві­до­мо­сті нім­ців від на­ци­зму ве­ло­ся вкрай ін­тен­сив­но і три­ва­ло не менш як три де­ся­ти­лі­т­тя. Звіль­не­н­ня міз­ків ро­сі­ян від отру­ти пу­ті­ні­зму, ймо­вір­но, по­тре­бу­ва­ти­ме ще біль­ше ча­су.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.