Чи во­скре­сне «Чай­ка»?

У Ки­є­ві ого­ло­си­ли про по­ча­ток ре­кон­стру­кції одно­го з най­біль­ших ба­сей­нів сто­ли­ці

Den (Ukrainian) - - Наприкінці «дня» - Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, фо­то Руслана КАНЮКИ, «День»

На по­ча­тку 2000-х я зні­мав кри­хі­тну одно­кім­на­тну квар­тир­ку в ма­ло­сі­мей­ній хру­щов­ці на ву­ли­ці іме­ні ко­му­ні­ста­під­піль­ни­ка Шам­ри­ла, не­по­да­лік Ба­би­но­го Яру та ме­тро «До­ро­го­жи­чі». Че­рез до­ро­гу від мо­го бу­дин­ку був до­во­лі за­не­дба­ний Си­ре­цький парк (ба­жа­н­ня гу­ля­ти в ньо­му не ви­ни­ка­ло) з так са­мо за­ки­ну­тою ра­дян­ською бе­тон­но­ка­хель­ною бу­дів­лею ба­сей­ну «Чай­ка». Сту­пінь ці­єї за­не­дба­но­сті, на­при­клад, яскра­во ха­ра­кте­ри­зує ви­па­док, ко­ли до ме­не при­йшов мі­лі­ціо­нер з ін­фор­ма­ці­єю, що там у ку­щах зна­йшли обе­зго­лов­ле­не ті­ло чо­ло­ві­ка.

«Чай­ка», де ко­лись тре­ну­ва­ли­ся ді­ти з мі­кро­ра­йо­нів Си­рець, Нив­ки та Лук’янів­ка, на ту мить не пра­цю­ва­ла вже 7 ро­ків і пе­ре­тво­ри­лась на до­во­лі зру­чну ло­ка­цію для спо­кій­но­го роз­пи­ва­н­ня ку­пле­но­го в най­ближ­чих ма­га­зи­нах ал­ко­го­лю, що мі­сце­ва мо­лодь і ро­би­ла ре­гу­ляр­но.

То­му я осо­би­сто від­чув до­во­лі хи­мер­ну су­міш но­сталь­гії та зди­ву­ва­н­ня — і, су­дя­чи з ко­мен­та­рів ко­лег-жур­на­лі­стів, не один я, — ко­ли нас за­про­си­ли на захід з па­те­ти­чною на­звою «Мі­жна­ро­дний гро­мад­ський фо­рум «Let’s create our future together» («Да­вай­те тво­ри­ти на­ше май­бу­тнє ра­зом») без­по­се­ре­дньо у «Чай­ку».

Пе­ред вхо­дом усі роз­пи­су­ва­ли­ся в до­ку­мен­ті, що ми вхо­ди­мо в бу­дів­лю на свій страх і ри­зик. Ко­жно­му з при­су­тніх ви­да­ва­ли ка­ску. Ве­ли­че­зний ві­део­е­кран, до­ро­га апа­ра­ту­ра, ря­ди пла­сти­ко­вих стіль­ців, яскра­во роз­фар­бо­ва­ні ма­не­ке­ни арт-ін­ста­ля­ції в ан­ти­у­то­пі­чних ін­тер’єрах до­да­ва­ли сюр­ре­а­лі­зму атмо­сфе­рі. За ті ро­ки, що я її ба­чив во­стан­нє, «Чай­ка» де­гра­ду­ва­ла до су­ціль­них ру­їн. На ща­стя, дах і сті­ни всто­я­ли, але ві­кна й на­віть на­тяк про якусь ін­фра­стру­кту­ру чи ко­му­ні­ка­ції просто зни­кли. Ча­ша ба­сей­ну пе­ре­тво­ри­ла­ся на га­ле­рею до­во­лі вправ­них гра­фі­ті, над якою за­гроз­ли­во на­ви­са­ють дві ви­шки. Сті­ни в при­мі­ще­н­нях дру­го­го та тре­тьо­го по­вер­хів роз­пи­са­ні до­бре зна­йо­ми­ми спо­жи­ва­чам нар­ко­ти­ків ого­ло­ше­н­ня­ми «спайс», «со­лі», «фен», «меф», «за­клад­ки» то­що з но­ме­ра­ми для зв’яз­ку у ме­ре­жах Skype і Telegram. Де­ін­де тхне фе­ка­лі­я­ми. За­ра­ди під­го­тов­ки до фо­ру­му з бу­дів­лі ви­ве­зли по­над 100 тонн смі­т­тя — пра­цю­ва­ли чо­ти­ри дні по­спіль. Важ­ко бу­ло по­ві­ри­ти, що в цю юдоль сму­тку при­їдуть анон­со­ва­ні до­стой­ни­ки: мер Ки­є­ва Ві­та­лій Кли­чко, но­вий По­сол ЄС в Укра­ї­ні Х’юг Мін­га­рел­лі, Пред­став­ник УВКБ ООН в Укра­ї­ні Па­бло Ма­теу, упов­но­ва­же­ний Адмі- ні­стра­ції Пре­зи­ден­та з прав лю­ди­ни Ми­ко­ла Кулеба, жур­на­ліс­тка і ме­ді­а­екс­перт Ла­ри­са Му­драк. Про­те при­бу­ли всі.

Ор­га­ні­зу­ва­ла зу­стріч гро­мад­ська іні­ці­а­ти­ва #SOSмай­бу­тнє, яка, як ска­за­но в їхніх прес-ре­лі­зах, «має на ме­ті спіль­ни­ми зу­си­л­ля­ми гро­ма­дян від­но­ви­ти та мо­дер­ні­зу­ва­ти со­ціо­куль­тур­ну сфе­ру кра­ї­ни... Ми пра­гне­мо від­но­ви­ти со­ці­аль­но ва­жли­ві об’єкти, за­не­дба­ні дер­жа­вою».

Для цьо­го #SOSмай­бу­тнє ство­рює ба­зу да­них рі­зно­ма­ні­тних істо­ри­чних та ва­жли­вих со­ці­аль­них об’єктів, ко­трі пе­ре­бу­ва­ють в ава­рій­но­му та близь­ко­му до ава­рій­но­го ста­ні. Ре­спон­ден­ти — се­ред яких чи­ма­ло ві­до­мих пу­блі­чних пер­сон ка­лі­бру Ро­ма­на Ба­ла­я­на і Оле­га Скри­пки, — фо­то­гра­фу­ю­ться на тлі цих бу­ді­вель і при­си­ла­ють в офіс ініціативи. Одні­єю з пер­ших ста­ла сві­тли­на « Чай­ки » . На­за­гал в ар­хі­ві #SOSмай­бу­тнє вже по­над 150 оди­ниць облі­ку з усіх обла­стей Укра­ї­ни.

Го­лов­на те­ма фо­ру­му бу­ла по­зна­че­на в ка­та­стро­фі­чних то­нах: гу­ма­ні­тар­ний де­фолт як за­гро­за на­ціо­наль­ній без­пе­ці Укра­ї­ни. Те­ми для дис­ку­сій від­по­від­но:

➦ акцен­ту­ва­н­ня на ви­зна­чен­ні го­лов­них орі­єн­ти­рів та стра­те­гії роз­ви­тку укра­їн­сько­го су­спіль­ства в най­ближ­чі 50 ро­ків;

➦ обго­во­ре­н­ня ді­є­во­го ін­стру­мен­та­рію для ви­ве­де­н­ня кра­ї­ни з гу­ма­ні­тар­ної кри­зи на при­кла­ді сві­то­во­го до­сві­ду;

➦ ре­фор­ма в гу­ма­ні­тар­ній/со­ціо­куль­тур­ній сфе­рі як один із прі­о­ри­те­тів дер­жав­ної по­лі­ти­ки.

Як за­зна­чи­ла Ма­рі­ан­на Онуфрик, ке­рів­ник су­спіль­них про­грам Ін­сти­ту­ту су­спіль­но-еко­но­мі­чних до­слі­джень: «У зві­ті про люд­ський ка­пі­тал, який опри­лю­дню­є­ться Все­сві­тнім еко­но­мі­чним фо­ру­мом, укра­їн­ці по­сі­да­ють 26-ту схо­дин­ку зі 130 кра­їн сві­ту, що з одно­го бо­ку свід­чить про зна­чну кон­ку­рен­тну пе­ре­ва­гу у сві­ті, але че­рез від­су­тність дер­жав­ної по­лі­ти­ки збе­ре­же­н­ня і при­мно­же­н­ня цьо­го ка­пі­та­лу він ви­ми­ва­є­ться з кра­ї­ни. На тлі то­го, що фа­кти­чно зруй­но­ва­но ін­фра­стру­кту­ру і зміст со­ці­аль­но-гу­ма­ні­тар­ної сфе­ри, а на­то­мість не про­по­ну­є­ться ні­чо­го но­во­го, май­бу­тнє не ли­ше рей­тин­гів, а й Укра­ї­ни в ці­ло­му є ду­же сум­нів­ним, хо­ча й пе­ред­ба­чу­ва­ним. Не­об­хі­дно, щоб со­ціо­куль­тур­ні ініціативи гро­ма­дян зна­хо­ди­ли під­трим­ку у дер­жа­ви, і щоб во­на, у свою чер­гу, на­ре­шті ви­ро­би­ла та до­три­му­ва­ла­ся стра­те­гії, на­прав­ле­ної на роз­ви­ток лю­ди­ни і гро­ма­ди».

Без­умов­но, ме­тою всі­єї акції бу­ло ого­ло­ше­н­ня стар­ту ре­кон­стру­кції «Чай­ки». Пер­шим ви­сту­пив Х’юг Мін­га­рел­лі. Йо­го при­су­тність ма­ла оче­ви­дну при­чи­ну: ЄС ре­гу­ляр­но фі­нан­сує пев­ні ці­льо­ві про­е­кти в кра­ї­нах-не чле­нах Со­ю­зу. А втім, по­сол був ду­же обе­ре­жним: по­обі­цяв усе­бі­чну мо­раль­ну й по­лі­ти­чну під­трим­ку, а от що­до гро­шей ухиль­но за­ува­жив, що йо­му тре­ба озна­йо­ми­ти­ся з кон­кре­тни­ми де­та­ля­ми — що, з огля­ду на на­шу пер­ма­нен­тну і все­по­жи­ра­ю­чу ко­ру­пцію, є ціл­ком здо­ро­вою по­зи­ці­єю.

Зви­чай­но зір­кою акції став Кли­чко, чия про­мо­ва якраз бу­ла на­си­че­на кон­кре­ти­кою. Го­во­рив мер до­во­лі емо­цій­но, на­во­див ба­га­то цифр: що борг мі­ста змен­шив­ся вдві­чі (бу­ло 24 мі­льяр­ди плюс два міль­йо­ни ви­плат по від­со­тках що­мі­ся­ця), а бю­джет ви­ріс на 30%, що чер­ги в ди­тсад­ки зве­де­мо до ну­ля, що зро­би­мо 300 км до­ріг, по­бу­ду­є­мо 10 ди­тсад­ків, дві шко­ли і най­біль­ший в Укра­ї­ні флаг­шток, а куль­мі­на­цію при­бе­ріг для фі­на­лу: за­про­сив усіх при­су­тніх при­хо­ди­ти на­сту­пно­го ро­ку у від­нов­ле­ний ба­сейн. При­чо­му по­вто­рив за­про­ше­н­ня ан­глій­ською.

Так, да­лі ще про­зву­ча­ло ба­га­то ці­ка­вої і пе­ре­ва­жно геть не опти­мі­сти­чної ін­фор­ма­ції про стан справ в Укра­ї­ні від ін­ших уча­сни­ків, але го­лов­не бу­ло ска­за­но. Тож по­ди­ви­мось: обі­цян­ка — ця­цян­ка чи ні. Тим па­че на чер­зі — Рі­чко­вий вок­зал, ста­діон «Старт», ру­ї­ни Сін­но­го рин­ку, по­ки­ну­ті кі­но­те­а­три, за­ги­дже­ні сти­хій­ною тор­гів­лею пло­щі та ще си­ла-си­лен­на не­спра­ве­дли­во за­бу­тих місць.

Час по­вер­ну­ти це мі­сто со­бі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.