«Ве­ли­кий ні­мець і ве­ли­кий єв­ро­пе­єць»

Сві­то­ві лі­де­ри вша­но­ву­ють екс-кан­цле­ра Ні­меч­чи­ни Гель­му­та Ко­ля

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - На­та­лія ПУШКАРУК

Ци­ми дня­ми у сві­ті зга­ду­ють вне­сок ко­ли­шньо­го кан­цле­ра Ні­меч­чи­ни Гель­му­та Ко­ля в об’єд­на­н­ня ФРН і НДР у єди­ну Ні­меч­чи­ну та у вста­нов­ле­н­ня єв­ро­пей­ської єд­но­сті. Зокре­ма, пре­зи­дент Єв­ро­ко­мі­сії Жан-Клод Юн­кер в ін­терв’ю ні­ме­цько­му ви­дан­ню Bild за­явив: «Ще до смер­ті Гель­мут Коль був на­го­ро­дже­ний по­че­сним гро­ма­дян­ством за свої ви­ня­тко­ві за­слу­ги. Ось чо­му ми зо­бов’яза­ні Ко­лю єв­ро­пей­ською це­ре­мо­ні­єю на дер­жав­но­му рів­ні, і я осо­би­сто бу­ду сте­жи­ти за тим, щоб во­на від­бу­ла­ся».

Ни­ні­шній кан­цлер Ні­меч­чи­ни Ан­ге­ла Мер­кель вша­ну­ва­ла пам’ять сво­го ко­ли­шньо­го на­став­ни­ка, який на­дав їй її пер­шу мі­ні­стер­ську по­са­ду в 1991 ро­ці. У кни­зі спів­чут­тів Мер­кель на­пи­са­ла: «У Гель­му­ті Ко­лі ми втра­ти­ли ве­ли­ко­го нім­ця та ве­ли­ко­го єв­ро­пей­ця. Він зро­бив май­же без­пре­це­ден­тний вне­сок у від­нов­ле­н­ня єд­но­сті кра­ї­ни та єв­ро­пей­ської гар­мо­нії». Ан­ге­ла Мер­кель на­зва­ла Ко­ля «уда­чею для нім­ців».

Ко­ли­шній пре­зи­дент США Джордж Гер­берт Во­кер Буш, який пра­цю­вав із Ко­лем і ра­дян­ським лі­де­ром Ми­хай­лом Гор­ба­чо­вим над об’єд­на­н­ням Схі­дної і За­хі­дної Ні­меч­чи­ни, на­звав Ко­ля «істин­ним дру­гом сво­бо­ди» і ска­зав, що вва­жав йо­го «одним з най­ви­да­тні­ших лі­де­рів пі­сля­во­єн­ної Єв­ро­пи». «Ті­сна спів­пра­ця з мо­їм ду­же хо­ро­шим дру­гом за­ли­ши­ться одні­єю з най­біль­ших ра­до­стей мо­го жи­т­тя. Упро­довж на­ших зу­силь Гель­мут був ка­ме­нем — во­дно­час стій­ким і силь­ним», — ска­зав Буш.

Пре­зи­дент Ні­меч­чи­ни Фран­кВаль­тер Штайн­ма­єр на­звав Ко­ля «ви­ня­тко­вим по­лі­ти­ком» із «силь­ним ха­ра­кте­ром».

Пре­зи­дент Фран­ції Ем­ма­ну­ель Ма­крон на­пи­сав у Twitter ні­ме­цькою мо­вою, що Коль був «піо­не­ром об’єд­на­ної Ні­меч­чи­ни та фран­цузь­ко-ні­ме­цької дру­жби». При цьо­му фран­цузь­кий лі­дер опу­блі­ку­вав фо­то, на яко­му лі­де­ри Фран­ції і Ні­меч­чи­ни Фран­суа Міт­те­ран і Гель­мут Коль три­ма­ю­ться за ру­ки на знак при­ми­ре­н­ня між обо­ма кра­ї­на­ми.

Бри­тан­ський прем’єр-мі­ністр Те­ре­за Мей на­зва­ла екс-кан­цле­ра «гі­ган­том єв­ро­пей­ської істо­рії».

Пре­зи­дент СШАДо­нальд Трамп на­звав Ко­ля «дру­гом і со­ю­зни­ком Спо­лу­че­них Шта­тів», а ко­ли­шній пре­зи­дент СШАБілл Клін­тон ска­зав, що «да­ле­ко­гля­дне ке­рів­ни­цтво Ко­ля під­го­ту­ва­ло Ні­меч­чи­ну та всю Єв­ро­пу до ХХІ сто­лі­т­тя».

«Щи­рі спів­чу­т­тя ні­ме­цько­му на­ро­ду че­рез не­по­прав­ну втра­ту лю­ди­ни-епо­хи Гель­му­та Ко­ля, лі­де­ра, який зро­бив без­цін­ний вне­сок у змі­цне­н­ня єв­ро­пей­ської єд­но­сті та по­до­ла­н­ня шра­мів хо­ло­дної вій­ни», — на­пи­сав у Facebook укра­їн­ський Пре­зи­дент Пе­тро По­ро­шен­ко.

Гель­мут Коль пі­шов з жи­т­тя у п’ятни­цю, 16 черв­ня, у ві­ці 87 ро­ків. Він обі­ймав по­са­ду кан­цле­ра Ні­меч­чи­ни про­тя­гом 16 ро­ків, йо­го оби­ра­ли на по­са­ду гла­ви уря­ду чо­ти­ри ра­зи по­спіль. На ви­бо­рах 1982 ро­ку він обі­йшов усіх су­пер­ни­ків і став най­мо­лод­шим кан­цле­ром за всю істо­рію Фе­де­ра­тив- ної Ре­спу­блі­ки, ко­ли йо­му бу­ло 52 ро­ки, пи­ше Бі-Бі-Сі.

Чверть сто­лі­т­тя він очо­лю­вав пар­тію Хри­сти­ян­сько-де­мо­кра­ти­чний со­юз (ХДС). Гель­му­та Ко­ля пам’ята­ють перш за все за те, що він став кан­цле­ром, який об’єд­нав Схі­дну і За­хі­дну Ні­меч­чи­ну в єди­ну кра­ї­ну.

Коль був при­хиль­ни­ком ідеї єди­ної Єв­ро­пи, і ба­га­то в чо­му са­ме зав­дя­ки йо­му вда­ло­ся під­пи­са­ти Ма­а­стри­хт­ський до­го­вір, який за­клав осно­ви Єв­ро­со­ю­зу. Крім то­го, Коль став спів­ав­то­ром про­е­кту єди­ної єв­ро­пей­ської ва­лю­ти — єв­ро.

«День» звер­нув­ся до екс­пер­та з про­ха­н­ням про­ко­мен­ту­ва­ти роль і зна­че­н­ня Гель­му­та Ко­ля для сві­ту, Єв­ро­пи та, зокре­ма, для Укра­ї­ни.

«ЦЕ КАЛІБР ПО­ЛІ­ТИ­КІВ, ЯКІ ЗМІНЮВАЛИ ІСТО­РІЮ НЕ ЛИ­ШЕ СВО­ЄЇ КРА­Ї­НИ, А Й ЄВ­РО­ПИ»

Во­ло­ди­мир ОГРИЗКО, мі­ністр за­кор­дон­них справ Укра­ї­ни (2007— 2009 рр.):

— Я зу­стрі­чав­ся з Гель­му­том Ко­лем у скла­ді де­ле­га­цій, брав участь у пе­ре­го­во­рах. Мо­жу ска­за­ти, що він був ці­ка­вим спів­ро­змов­ни­ком.

Що­до зна­че­н­ня для Єв­ро­пи це не­пе­ре­сі­чна, ви­да­тна по­лі­ти­чна постать, якій вда­ло­ся зро­би­ти не­мо­жли­ве, бо це са­ме йо­го за­слу­га, що Ні­меч­чи­на вре­шті-решт об’єд­на­ла­ся. Це не від­бу­ло­ся, як ка­жуть, за одну ніч. Це бу­ла ду­же гар­но спла­но­ва­на, від­пра­цьо­ва­на стра­те­гія, яка зайня­ла ба­га­то ро­ків.

І са­ме зав­дя­ки ро­зум­ній по­лі­ти­ці Ко­ля вда­ло­ся ре­а­лі­зу­ва­ти мрію нім­ців про те, щоб на­ре­шті зно­ву об’єд­на­ти­ся в одній кра­ї­ні.

Він був ве­ли­ким єв­ро­пей­цем, одно­ча­сно ба­чив об’єд­на­ну Ні­меч- чи­ну, ін­кор­по­ро­ва­ну в єв­ро­пей­ський про­цес. Це те, що по­ту­жно ви­рі­зня­ло йо­го з-по­між ін­ших по­лі­ти­чних ді­я­чів. Він зро­зу­мів стра­те­гі­чну ва­жли­вість пар­тнер­ських від­но­син з Фран­ці­єю. Він ро­зу­мів, що це хре­бет єв­ро­пей­ської ін­те­гра­ції, і зро­бив все для то­го, щоб тем­ні сто­рін­ки істо­рії між дво­ма кра­ї­на­ми бу­ли за­мі­не­ні пер­спе­кти­ва­ми єв­ро­пей­ської єд­но­сті.

Якщо бра­ти Схід Єв­ро­пей­сько­го кон­ти­нен­ту, він, без­умов­но, мав прі­о­ри­те­том Ро­сію. Це бу­ло успад­ко­ва­но ще він Ра­дян­сько­го Со­ю­зу, від то­го, що йо­му вда­ло­ся пе­ре­ко­на­ти Гор­ба­чо­ва пі­ти на об’єд­на­н­ня Ні­меч­чи­ни, то­му він про­дов­жу­вав за інер­ці­єю від­да­ва­ти на­ле­жне на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі в пер­шу чер­гу Ро­сії, а від­так ува­га до всіх ін­ших кра­їн бу­ла на по­ря­док мен­шою, в то­му чи­слі, до ре­чі, і до Укра­ї­ни. За фор­маль­но при­я­зним став­ле­н­ням до всьо­го то­го, що від­бу­ва­ло­ся в Укра­ї­ні, він так чи іна­кше ро­зви­ток від­но­син з на­шою кра­ї­ною (при­найм­ні до тих пір, по­ки був кан­цле­ром) ба­чив че­рез при­зму від­но­син з Мо­сквою. В цьо­му, мо­жли­во, є і на­ша ви­на, то­му що ми не де­мон­стру­ва­ли та­ких зру­шень, які ро­би­ли Поль­ща, Бал­тій­ські кра­ї­ни чи Че­хія, де Ні­меч­чи­на ду­же актив­но ін­ве­сту­ва­ла в ре­фор­ми. У нас їх не бу­ло, то­му мо­жна бу­ло зро­зу­мі­ти пра­гма­ти­ка-нім­ця, який ба­чив сенс ро­би­ти щось, ко­ли це да­ва­ло пра­кти­чні ре­зуль­та­ти.

У нас я по­ки що не ба­чу лі­де­рів мас­шта­бу Гель­му­та Ко­ля. Я би по­рів­няв йо­го з де Гол­лем у Фран­ції сво­го ча­су, з Мар­га­рет Те­тчер. Це калібр по­лі­ти­ків, які мі­ня­ли істо­рію не ли­ше сво­єї кра­ї­ни, а й Єв­ро­пи в ці­ло­му, що ма­ли вплив на гло­баль­ний ро­зви­ток.

Хо­ті­ло­ся б, щоб і ми до­жи­ли до сво­го Ва­шинг­то­на, але у ме­не ве­ли­кі сум­ні­ви, що це на по­ряд­ку ден­но­му.

ФО­ТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.