«Чи­та­ти, ду­ма­ти, вчи­ти­ся»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»

Сьо­го­дні свя­ткує день на­ро­дже­н­ня Ігор Сюн­дю­ков — лю­ди­на, дум­ку якої ці­ну­ють і по­ва­жа­ють всі ко­ле­ги в ре­да­кції. Ба­га­то­рі­чний ре­да­ктор сто­рін­ки «Істо­рія та «Я», ав­тор ста­тей на істо­ри­чну те­ма­ти­ку, без­ком­про­мі­сний і му­дрий пу­блі­цист, він дав­но став одним з най­більш упі­зна­ва­них та ав­то­ри­те­тних жур­на­лі­стів на­шо­го ви­да­н­ня. Не­зви­чний фор­мат з на­го­ди свя­та — ін­терв’ю Іго­ря Сюн­дю­ко­ва рі­дній га­зе­ті.

— Іго­ре Ра­ди­ко­ви­чу, з чо­го роз­по­ча­лась ва­ша істо­рія в«Дні»? Як ро­бо­та вре­да­кції змі­ни­ла ва­ше жи­т­тя?

— У ре­да­кції «Дня» я пра­цюю з 1999 ро­ку — най­більш про­ду­ктив­ний і ці­ка­вий час мо­го жи­т­тя. Я без­ме­жно вдя­чний го­лов­но­му ре­да­кто­ру Ла­ри­сі Ів­ши­ній, всім ко­ле­гам жур­на­лі­стам, всім без ви­ня­тку, хто до­по­ма­гав ме­ні осво­ї­ти аб­со­лю­тно но­ву га­лузь — істо­ри­чну жур­на­лі­сти­ку (ор­га­ні­чний син­тез по­пу­ляр­но­го, але не при­мі­тив­но­го (!) істо­ри­чно­го зна­н­ня та пу­блі­ци­сти­чно­го спосо­бу її по­да­чі). Що ж до то­го, як ро­бо­та в ре­да­кції змі­ни­ла моє жи­т­тя, то від­по­відь до­во­лі про­ста: во­на да­ла йо­му сенс. Все ж та­ки я до­лу­чив­ся до під­го­тов­ки й на­пи­са­н­ня ці­лої низ­ки книг на­шої се­рії «Бі­блі­о­те­ка га­зе­ти «День», і ли­ше за­ра­ди цьо­го вар­то бу­ло жи­ти й пра­цю­ва­ти! Плюс що­ти­жне­ві ви­пу­ски сто­рін­ки «Істо­рія та «Я», за які я від­по­від­аю.

— Остан­нім ча­сом ЗМІ, зокре­ма те­ле­ба­че­н­ня, по­ча­ли ви­яв­ля­ти біль­ший ін­те­рес до на­у­ки, про­те ре­зуль­та­том та­ко­го за­ці­кав­ле­н­ня ста­ла низ­ка скан­да­лів, а та­кож зро­ста­н­ня вза­єм­ної не­до­ві­ри. На ваш по­гляд, на яких за­са­дах має ґрун­ту­ва­ти­ся вза­є­мо­дія на­у­ко­во­го та ме­дій­но­го се­ре­до­вищ, щоб її на­слід­ки бу­ли по­зи­тив­ни­ми для обох сто­рін?

— Ця вза­є­мо­дія має пе­ред­усім ґрун­ту­ва­ти­ся на до­ві­рі (вза­єм­ній) ЗМІ та на­у­ков­ців. А ще — жур­на­лі­сти ма­ють ро­зу­мі­ти роль на­у­ки (справ­жньої, бо є ще і псев­до­на­у­ка, ко­тра, на жаль, теж ста­ла не­від’єм­ною скла­до­вою ма­со­вої сві­до­мо­сті). Ця роль ду­же про­ста: без на­у­ки, істо­ри­чної на­у­ки теж, а мо­же, і пе­ре­дов­сім, в Укра­ї­ни не­має і не бу­де май­бу­тньо­го. Є де­гра­да­ція і ле­га­лі­за­ція ін­те­ле­кту­аль­но­го при­мі­ти­ву, що по­да­є­ться як «мо­дерн». То­му всім нам, жур­на­лі­стам, без ви­ня­тку тре­ба чи­та­ти, ду­ма­ти, вчи­ти­ся й пра­цю­ва­ти над со­бою.

— Ва­ші пу­блі­ка­ції в«Дні» тор­ка­ю­ться рі­зно­ма­ні­тних істо­ри­чних пе­рі­о­дів— від най­дав­ні­ших ча­сів­до су­ча­сно­сті. Які те­ми або істо­ри­чні по­ста­ті ста­ли близь­ки­ми осо­би­сто вам?

— Є одна на­скрі­зна те­ма — На­род і Вла­да. Ни­ці ін­стин­кти лю­дей, які вла­до­мож­ці нав­ми­сно куль­ти­ву­ють (за­раз мо­дно на­зи­ва­ти це «по­пу­лі­змом» — на мою дум­ку, вкрай не­вда­лий й не­аде­ква­тний тер­мін, який, до цьо­го, при­хо­вує зверх­ність «Пра­ви­те­лів Ми­лі­стю Бо­жою» до всіх ін­ших), а, з ін­шо­го бо­ку, слі­по­та «елі­ти», яка в 500-й раз на­сту­пає на ті ж са­мі­сінь­кі гра­блі. І ду­ма­є­ться: укра­їн­цям стра­шен­но, тра­гі­чно не ви­ста­чає та­ких лю­дей, як, при­мі­ром, Ва­силь Стус — ди­во­ви­жний при­клад ор­га­ні­чно­го по­єд­на­н­ня «укра­ї­ноц ен­три­зму» в ми­слен­ні та все­сві­тніх, єв­ро­пей­ських прі­о­ри­те­тів у цін­ні­сно­му ви­мі­рі. КГБ зна­ло, ко­го вби­ва­ло...

— Не­що­дав­но ви ство­ри­ли сто­рін­ку в со­ці­аль­ній ме­ре­жі «Фейсбук». Що спо­ну­ка­ло вас зро­би­ти це? Які вра­же­н­ня ви отри­му­є­те від спіл­ку­ва­н­ня в ін­тер­не­ті?

— «Фейсбук» — це за­сіб ува­жно мо­ні­то­ри­ти пульс гро­мад­ської дум­ки в Укра­ї­ні. Я обов’яз­ко­во ро­блю це що­ве­чо­ра, хай би які тер­мі­но­ві спра­ви зо­бов’язу­ва­ли до ува­ги. Да­ле­ко не з усім по­го­джу­юсь (спо­ча­тку, в гру­дні— бе­ре­зні, по­спі­шав від­по­від­а­ти до­пи­су­ва­чам, чиї дум­ки ви­кли­ка­ли дис­ку­сію, за­раз цьо­го не ро­блю), про­те ва­жли­вим є ін­ше. «Фейсбук», са­ме він, а не дум­ки екс­пер­тів, ча­сом тен­ден­цій­ні, є до­сто­вір­ною «кар­діо­гра­мою» ма­со­вої сві­до­мо­сті з усі­ма її ва­да­ми. Це тре­ба зна­ти.

Ігор Сюн­дю­ков — про мі­сію жур­на­лі­ста і свою істо­рію в «Дні»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.