Па­ра­ди пе­ре­мог

Під сті­на­ми Мі­ні­стер­ства за­кор­дон­них справ Укра­ї­ни лу­на­ла «Му­зи­ка віль­них лю­дей»

Den (Ukrainian) - - Культура - Оле­ксій КУЖЕЛЬНИЙ, на­ро­дний ар­тист Укра­ї­ни; фо­то Артема СЛІПАЧУКА, «День»

Не за­ра­ди опти­мі­зму, хо­ча і йо­го нам ка­та­стро­фі­чно не ви­ста­чає, а для ко­ор­ди­на­ції з ре­а­лі­я­ми жи­т­тя вар­то бу­ло б за­по­ча­тку­ва­ти не за­мість, а на до­пов­не­н­ня па­ра­ду пе­ре­мо­ги па­ра­ди пе­ре­мог. Хай не ве­ли­чних і на­віть не до­ле­но­сних, але ду­же не­об­хі­дних.

Open air Мі­ні­стер­ства за­кор­дон­них справ Укра­ї­ни, за­по­ча­тко­ва­не три ро­ки то­му, зда­є­ться, за ду­хом сво­їм, є дій­ством ду­же спів­зву­чним. Пер­ший МЗС Open air, який від­був­ся 19 черв­ня 2015 ро­ку і ви­явив уні­каль­ні аку­сти­чні вла­сти­во­сті атрі­у­му при йо­го кам’яни­ці, був при­свя­че­ний укра­їн­ським бран­цям ув’язне­ним у Ро­сії. То­ді «Ні­чні се­ре­на­ди» у ви­ко­нан­ні На­ціо­наль­но­го ка­мер­но­го ан­сам­блю «Ки­їв­ські со­лі­сти» за­зву­ча­ли у від­кри­то­му про­сто­рі не тіль­ки як гімн ні­жно­сті і ко­хан­ню, а й му­жно­сті і не­злам­но­сті лю­дей, у сер­цях яких жи­ве лю­бов та вір­ність.

Цей сим­во­лі­чний па­рад пе­ре­мог — пе­ре­мог над во­ро­гом, об­ста­ви­на­ми, — 7 жов­тня 2016-го про­дов­жив пер­фор­манс «Я — ве­те­ран». І ча­рів­на му­зи­ка Ор­ке­стру по­че­сної вар­ти Окре­мо­го пол­ку Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни пе­ре­мо­жно зли­ва­ла­ся з ме­ло­ді­єю дзво­нів Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го.

Цьо­го­річ Open air МЗС Укра­ї­ни став кон­цер­тним май­дан­чи­ком для Koktebel Jazz Festival, який зму­ше­ний був ви­їха­ти із Кри­му. Мо­жна ска­за­ти, що джа­зо­вий кон­церт «Му- зи­ка віль­них лю­дей» фа­кти­чно став від­дзер­ка­ле­н­ням па­ра­ду між­на­ро­дної під­трим­ки тих, хто рі­зни­ми мо­ва­ми й ін­стру­мен­та­ми ви­сту­пає про­ти ро­сій­ської оку­па­ції Кри­му.

Джаз — це му­зи­ка сво­бо­ди. Са­ме так во­на спри­йма­ла­ся у ви­ко­нан­ні одно­го з най­ві­до­мі­ших укра­їн­ських джа­зме­нів Іго­ря За­ку­са, спів­а­чки Іван­ки Чер­він­ської, Z-Band, які пред­ста­ви­ли про­гра­му «Ко­ло­мий­ки», а та­кож джа­зо­вої пі­а­ніс­тки На­та­лії Ле­бе­дє­вої, яка із секс­те­том ви­ко­на­ла ав­тор­ські джа­зо­ві ба­че­н­ня тво­рів Фрі­де­рі­ка Шо­пе­на у прем’єр­ній про­гра­мі Quests. За­вер­шаль­ним акор­дом кон­цер­ту ста­ла му­зи­ка одно­го з най­яскра­ві­ших ком­по­зи­то­рів укра­їн­сько­го джа­зу — Усе­і­на Бе­кі­ро­ва — уро­джен­ця Сім­фе­ро­по­ля, ви­зна­но­го пі­а­ні­ста та кла­ві­шни­ка, який пред­ста­вив свою ав­тор­ську про­гра­му.

Те, що ко­жно­го ро­ку пе­ред са­мим по­ча­тком кон­цер­тів із не­бес па­дає по­ту­жна зли­ва, ви­да­є­ться зна­ком по­стій­но­го онов­ле­н­ня за­со­бів са­мо­ви­яв­ле­н­ня су­ча­сної укра­їн­ської ди­пло­ма­тії. Роль її, зда­є­ться аб­со­лю­тно зро­зумі­лою, а от шля­хи до­ся­гне­н­ня ре­зуль­та­тів, як і в ко­жній спра­ві, ма­ють по­стій­но онов­лю­ва­тись і роз­ви­ва­тись. Жар­ту­ють, що ди­пло­мат — це чо­ло­вік, який зда­тен пе­ре­ко­на­ти свою дру­жи­ну, що шуб­ка з нор­ко­во­го ху­тра зро­бить її тов­сті­шою. Сер­йо­зні­ша фор­му­ла ди­пло­ма­тії на­зи­ває її вмі­н­ням пра­ти до чи­сто­го у бру­дній во­ді. Ди­пло­ма­ти­чна мо­ва — скла­дні ву­зли про­блем має пе­ре­во­ди­ти у ду­же про­сті фор­му­ли: це як пе­ре­кла­сти з укра­їн­ської на будь-яку ін­шу: «Чор­на смо­ро­ди­на ще зе­ле­на, то­му що чер­во­на».

Пе­ред по­ча­тком кон­цер­ту мі­ністр за­кор­дон­них справ Укра­ї­ни Пав­ло Клім­кін при­ві­тав по­че­сних го­стей — по­сла Шве­ції Мар­ті­на Ха­ґстрьо­ма та по­сла Ли­тви Ма­рю­са Яну­ко­ні­са — аб­со­лю­тно слу­шно на­го­ло­сив­ши, що їхні кра­ї­ни про­де­мон­стру­ва­ли ді­є­ву дру­жність до на­шої дер­жа­ви. Хо­ча, ма­буть, не усі­ля­кий ви­яв со­лі­дар­но­сті з на­ми стає за­галь­но­ві­до­мим. Ухва­ле­ний у Бі­ло­ру­сі за­кон, який пе­ред­ба­чає кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність для тих, хто во­ює в Укра­ї­ні на бо­ці не­за­кон­них зброй­них фор­му­вань, — це теж до­во­лі рі­шу­чий і кра­сно­мов­ний жест...

Що­ро­ку на по­ді­бних кон­цер­тах стає біль­ше гля­да­чів, ма- буть, їх те­ри­то­рія із ча­сом роз­ши­ри­ться на всю Ми­хай­лів­ську пло­щу сто­ли­ці (а з ура­ху­ва­н­ням гля­да­чів пря­мої ін­тер­нет-транс­ля­ції — весь світ), і по­сту­по­во з му­зи­чних ве­чо­рів во­ни пе­ре­ро­стуть у де­мон­стра­цію но­вих ди­пло­ма­ти­чно-ми­сте­цьких при­йо­мів, яки­ми до­ся­га­є­ться та­ка тон­ка ма­те­рія, як сим­па­тія між на­ро­да­ми, кра­ї­на­ми, лю­дьми.

Ще ро­ків п’ять то­му, пе­ре­бу­ва­ю­чи за кор­до­ном і роз­по­від­а­ю­чи про Укра­ї­ну тим, хто плу­тав її з Кра­ї­ною (Серб­ською Ре­спу­блі­кою), вар­то бу­ло на­зва­ти ім’я Ан­дрія Шев­чен­ка й одра­зу ста­ти іден­ти­фі­ко­ва­ним як гро­ма­дя­нин ці­ка­вої кра­ї­ни. Не тіль­ки іме­на ге­ні­їв укра­їн­сько­го на­ро­ду, а й на­ша істо­рія ще з ча­сів Три­піль­ської ци­ві­лі­за­ції ма­ли б зро­би­ти нас і зро­зумі­лі­ши­ми, і більш ша­но­ва­ни­ми. Про­сте Шев­чен­ко­ве: «Раз до­бром зі­грі­те сер­це ввік не прохо­ло­не», пе­ре­кла­де­не усі­ма мо­ва­ми сві­ту, і для при­кла­ду, ні­би ви­ши­те на комп’ютер­ній «ми­шці» у фор­мі ру­шни­ка, зба­га­ти­ло би на­шою му­дрі­стю ін­ші на­ро­ди, за­свід­чи­ло б на­шу му­дрість. Аго­лов­не — мо­гло б бу­ти де­ше­вим у гро­шо­во­му ви­мі­рі ко­ри­сним «ди­пло­ма­ти­чним» су­ве­ні­ром.

Зда­є­ться, бі­ля ко­жно­го укра­їн­сько­го по­соль­ства за кор­до­ном ро­сте де­ре­во. У сто­ли­ці Йор­да­нії на­ші ди­пло­ма­ти ви­са­ди­ли парк укра­їн­сько-йор­дан­ської дру­жби і вправ­но йо­го до­гля­да­ють. Так от чом би та­ке де­ре­во бі­ля по­соль­ства не зро­би­ти ге­не­а­ло­гі­чним де­ре­вом на­шої дер­жа­ви, при­кра­сив­ши йо­го гіл­ки не­ве­ли­чки­ми пар­су­на­ми ге­ро­їв До­би Кня­жої, Ге­тьман­ської, су­ча­сної. До­свід ди­пло­ма­тів по­єд­на­ний із зна­н­ня­ми ре­жи­се­рів, ди­зай­не­рів міг би з іні­ці­а­ти­ви Мі­ні­стер­ства за­кор­дон­них справ ви­ли­ти­ся у ми­сте­цький рух за при­ва­бли­вий імідж Укра­ї­ни.

Ащо­до па­ра­дів пе­ре­мог, на мою дум­ку, за­по­ча­тко­ва­ний МЗС Укра­ї­ни про­ект Open air вар­то бу­ло б обго­во­ри­ти, зба­га­ти­ти про­по­зи­ці­я­ми й ада­пту­ва­ти до спе­ци­фі­ки ін­ших мі­ні­стерств, ко­жне з яких має свої ма­лень­кі і ве­ли­кі пе­ре­мо­ги, з яких має скла­да­ти­ся за­галь­ний пе­ре­мо­жний по­ступ дер­жа­ви до віль­но­го за­мо­жно­го ща­сли­во­го жи­т­тя рів­ної се­ред рів­них в Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі, у ми­рі і зла­го­ді з усім су­щим на пла­не­ті Зем­ля та із са­мою со­бою.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.