Зна­йом­те­ся: Фа­во­ри­тка, Астар­та, Хур­то­ви­на...

«День» ді­зна­вав­ся про ві­тчи­зня­ні сор­ти пше­ни­ці, які зда­тні під­ня­ти се­ре­дню вро­жай­ність по кра­ї­ні ви­ще 10 тонн із ге­кта­ра

Den (Ukrainian) - - Економікa - Ві­та­лій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»

Цьо­го ти­жня в Укра­ї­ні та й в усьо­му сві­ті від­зна­ча­ю­ться Між­на­ро­дні дні по­ля — тра­ди­цій­не про­фе­сій­не свя­то хлі­бо­ро­бів, для яко­го не ви­пад­ко­во обра­но са­ме да­ти з 21 по 23 черв­ня. Вже біль­ше мі­ся­ця як від­сі­я­ли­ся, і те­пер до­бре ви­дно, що і як ки­да­ли в зем­лю, бо ко­лос, ту­гий та важ­кий чи мля­вий та кво­лий, — то най­кра­щий ін­фор­ма­тор про хлі­бо­роб­ську май­стер­ність та її на­у­ко­во-те­хні­чне за­без­пе­че­н­ня. Апо­пе­ре­ду жни­ва, і тре­ба так їх про­вес- ти, щоб ані зер­ни­ни не ви­си­па­ло­ся на зем­лю, не згни­ло під до­щем.

■ Сло­вом, День по­ля в Укра­ї­ні мо­жна при­свя­ти­ти роз­ду­мам, ба біль­ше — фі­ло­со­фії хлі­бо­роб­ства і хлі­бо­ро­бів, які го­ду­ють кра­ї­ну та ще ле­две не пів­сві­ту. Аво­дно­час і про­бле­мам. Як роз­по­вів «Дню» ди­ре­ктор Ін­сти­ту­ту фі­зіо­ло­гії ро­слин і ге­не­ти­ки, ге­рой Укра­ї­ни Во­ло­ди­мир Мор­гун, ма­лень­кі Ні­дер­лан­ди, у яких ли­ше 2,3 міль­йо­на ге­кта­рів по­сів­них площ, за­ро­би­ли то­рік на ріль­ни­цтві 10 мі­льяр­дів до­ла­рів, а ми, ма­ю­чи 32 міль­йо­ни ге­кта­рів, ли­ше 18 мі­льяр­дів. І все че­рез те, що ми про­да­є­мо си­ро­ви­ну, а во­ни — то­ва­ри з ви­со­кою до­да­ною вар­ті­стю.

■ «Для Укра­ї­ни ціл­ком ре­аль­но вдві­чі під­ви­щи­ти вро­жай зер­но­вих куль­тур», — ска­зав «Дню» під час огля­ду сор­то­вих ді­ля­нок до­слі­дно­го го­спо­дар­ства Ін­сти­ту­ту фі­зіо­ло­гії ро­слин і ге­не­ти­ки НАН Укра­ї­ни за­сту­пник ди­ре­кто­ра ін­сти­ту­ту Ми­ко­ла Гав­ри­люк. «Ще де­сять ро­ків то­му, за до­ру­че­н­ням Ка­бмі­ну, — вів да­лі вче­ний, — я був одним із роз­ро­бни­ків про­гра­ми «Зер­но Укра­ї­ни», яка пе­ред­ба­ча­ла на­ро­щу­ва­н­ня ви­ро­бни­цтва зер­на до 80 міль­йо­нів тонн. Її бу­ло ре­тель­но до­слі­дже­но, на­у­ко­во об­ґрун­то­ва­но і обра­хо­ва­но. Ви­хо­дя­чи з по­тен­ці­а­лу за­сто­со­ву­ва­них сор­тів зер­на, спро­мо­жно­сті на­шої то­ді­шньої те­хні­ки, на­у­ки і сіль­сько­го­спо­дар­ських ви­ро­бництв, на­вче­но­сті ка­дрів, це вже на той час був для нас опти­мум, тоб­то ре­аль­на нор­ма».

■ Гав­ри­люк впев­не­ний: час, що ми­нув від­то­ді, не про­йшов да­рем­но. «Про­грес не зу­пи­ни­ти, — від­зна­чає він, і пе­ре­лі­чує: — Про­грес ми ма­є­мо те­хні­чний, те­хно­ло­гі­чний, ге­не­ти­чний. Ті сор­ти, які бу­ли в нас де­сять — п’ятнад­цять ро­ків то­му, за­без­пе­чу­ва­ли за рів- них умов 5, 6 чи на­віть 7 тонн із ге­кта­ра. По­тен­ці­ал но­вих сор­тів, зокре­ма ози­мої пше­ни­ці, ви­ве­де­них го­лов­ним чи­ном у на­шо­му ін­сти­ту­ті, — 8, 10, 12 тонн зер­на з ге­кта­ра».

■ «Та­ким чи­ном на сьо­го­дні 80 міль­йо­нів тонн — то вже не опти­мум, а мі­ні­мум. Опти­маль­ний ва­рі­ант у ме­жах 100 міль­йо­нів тонн, — упев­не­ний вче­ний. — Йти до ньо­го не­дов­го. Ка­дро­вий і ре­сур­сний по­тен­ці­ал сьо­го­дні збе­ріг­ся. Ще тро­хи ди­хає на­у­ка. Тре­ба лиш не­ве­ли­кий стар­то­вий ка­пі­тал для то­го, щоб цей про­цес при­ско­ри­ти. Кра­ї­ні по­трі­бні де­які те­хні­чні, вже по­ши­ре­ні в сві­ті, но­во­вве­де­н­ня, зокре­ма су­ча­сні ком­бай­ни. Ра­ні­ше вва­жа­ло­ся нор­маль­ним, що один агре­гат за се­зон зби­рає вро­жай зі ста ге­кта­рів. Сьо­го­дні на­ван­та­же­н­ня у де­яких ре­гіо­нах ся­гає 300 — 400 ге­кта­рів на ком­байн. Тоб­то про­ду­ктив­ність цих машин зна­чно зро­сла, а стро­ки зби­ра­н­ня і втра­ти вро­жаю зав­дя­ки цьо­му істо­тно змен­ши­ли­ся. І так має бу­ти скрізь».

■ «По­трі­бні вла­сні за­со­би за­хи­сту ро­слин, ефе­ктив­ні до­бри­ва і, го­лов­ним чи­ном, ор­га­ні­чні, бо зем­ля на­ша за­раз ша­ле­ни­ми тем­па­ми втра­чає гу­мус, — від­зна­чає аграр­ний ака­де­мік і про­дов­жує: — Ко­лись в Укра­ї­ні, пе­ред роз­ва­лом Ра­дян­сько­го Со­ю­зу, на ге­ктар ріл­лі вно­си­ли по 10—12 тонн ор­га­ні­чних до­брив. Асьо­го­дні — пра­кти­чно нуль, бо 60 чи 65% сіль­госп­під­при­ємств не ма­ють не тіль­ки жо­дної ко­рів­чи­ни, а й на­віть пти­ці».

■ «Ви­хід із ці­єї си­ту­а­ції, — до­дає Гав­ри­люк, — роз­ви­ва­ти не тіль­ки си­сте­му ор­га­ні­чно­го, а й біо­ло­гі­чно­го зем­ле­роб­ства й обро­бі­тку ґрун­ту, що вклю­чає й за­сто­су­ва­н­ня так зва­них зе­ле­них до­брив, на­при­клад, при­орю­ва­н­ня рі­па­ку, сви­рі­пи й будь-яких зла­ко- вих, а кра­ще — бо­бо­вих куль­тур. Ра­ні­ше пер­ший укіс ба­га­то­рі­чних трав ішов на зе­ле­ний корм ху­до­бі, а дру­гий при­орю­ва­ли, за­ли­ша­ю­чи зем­лю на три мі­ся­ці ви­зрі­ва­ти під по­сі­ви ози­ми­ни у ве­ре­сні».

■ «Ба­га­то що дає й чер­гу­ва­н­ня куль­тур у ча­сі та про­сто­рі, тоб­то сі­во­змі­ни, — від­зна­чає до­ктор сіль­го­спна­ук. — На жаль на­ші сі­во­змі­ни на­си­че­ні сьо­го­дні ти­ми куль­ту­ра­ми, зокре­ма со­ня­шни­ком, ку­ку­ру­дзою, со­єю, які да­ють до­хо­ди, а пше­ни­ця — основ­на про­до­воль­ча куль­ту­ра, осо­бли­во на пів­дні кра­ї­ни, не має площ і спри­я­тли­вих по­пе­ре­дни­ків для опти­маль­ної сів­би. Ози­ма пше­ни­ця по стер­ні вза­га­лі не мо­же сі­я­ти­ся — це гру­бе по­ру­ше­н­ня те­хно­ло­гії. Не­ба­жа­ним по­пе­ре­дни­ком є со­ня­шник та на­віть соя пі­зніх тер­мі­нів зби­ра­н­ня. В Сте­пу для отри­ма­н­ня ма­кси­маль­но­го уро­жаю пше­ни­ці по­трі­бно ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти пар та, ба­жа­но, зро­шу­валь­ні зем­лі, в зо­ні Лі­со­сте­пу та По­ліс­ся кра­щи­ми є зер­но­бо­бо­ві сі­во­змі­ни. Якщо усе це та де­що ін­ше ре­а­лі­зу­ва­ти у ком­пле­ксі, то ма­ти­ме­мо 100 міль­йо­нів тонн зер­на, з яких міль­йо­нів 60 мо­же пі­ти на екс­порт, при­чо­му, пі­сля гли­бо­кої пе­ре­роб­ки. Аце — до­да­тко­ва вар­тість і но­ві ро­бо­чі мі­сця: й у мі­сті, й, що осо­бли­во цін­но, у сіль­ській мі­сце­во­сті».

■ Тим ча­сом уча­сни­ки між­на­ро­дної кон­фе­рен­ції « День по­ля2017 » , яку вже не пер­ший рік про­во­дить Ін­сти­тут фі­зіо­ло­гії ро­слин і ге­не­ти­ки НАН Укра­ї­ни, ман­дру­ва­ли ( а з ни­ми й « День » ) су­пі­ща­ни­ми й по­ре­па­ни­ми че­рез за­су­ху зем­ля­ми ви­ро­бни­чо- до­слі­дно­го від­ді­лу ін­сти­ту­ту та не без за­хо­пле­н­ня роз­гля­да­ли не­скін­чен­ні ма­льов­ни­чі се­ле­кцій­ні ді­лян­ки й на­сін­ни­цькі по­сі­ви, які ( усі без ви­ня­тку), по­при від­су­тність по­ли­ву, вра­жа­ли гу­сто­тою й до­гля­ну­ті­стю пше­ни­ці.

■ « Фа­во­ри­тку вам пред­став­ля­ти не тре­ба, — роз­по­від­ав про ві­до­мий сорт пше­ни­ці, ко­трий отри­мав ти­тул «На­ціо­наль­ний стан­дарт», стар­ший на­у­ко­вий пра­ців­ник ін­сти­ту­ту Во­ло­ди­мир Оксьон, — це ге­ні­аль­ний сорт, який по­ста­вив ре­корд Укра­ї­ни з уро­жай­но­сті, один із лі­де­рів, що в дер­жав­но­му сор­то­ви­про­бу­ван­ні, що у ви­ро­бни­цтві. У Чер­ка­ській обла­сті отри­ма­но у ви­ро­бни­чих умо­вах по­над 13 тонн із ге­кта­ра. Фа­во­ри­тка вхо­дить у пер­шу п’ятір­ку за об­ся­гом зайня­тих по­сів­них площ в Укра­ї­ні й для хо­ро­ших го­спо­да­рів скрізь за­без­пе­чує ре­кор­дні вро­жаї».

■ «Сорт Астар­та, — про­дов­жує екс­кур­сію на­у­ко­вець. — Се­ле­кція йде у рі­зних на­прям­ках, але най­пер­ше — це ство­ре­н­ня аб­со­лю­тно но­вої ге­но­пла­зми. І се­ле­кціо­нер, якщо на­тра­пляє на пев­ну ге­ні­аль­ну пла­зму, все жи­т­тя по­тім на­ма­га­є­ться її по­лі­пши­ти за окре­ми­ми озна­ка­ми. По­лі­пше­н­ням Фа­во­ри­тки є Астар­та. Цей сорт близь­кий до ма­те­рин­сько­го за ге­не­ти­кою, але він про­ду­ктив­ні­ший за неї і кра­ще ада­пту­є­ться до не­спри­я­тли­вих умов. На­дбав­ка за про- ду­ктив­ні­стю про­ти Фа­во­ри­тки — 7—9 цен­тне­рів...

■ «Що­до На­тал­ки, — ого­ло­шує Оксьон, — якщо хо­че­те ви­ро­щу­ва­ти які­сне зер­но, ма­ти га­ран­то­ва­но не тре­тій, а пер­ший і дру­гий клас, та є своя пе­ре­роб­ка на бо­ро­шно і так да­лі, то цей сорт для вас. Вміст біл­ка — по­над 16%, клей­ко­ви­на 32 — 34%. Ві­дмін­ний по­лі­пшу­вач бо­ро­шна. Сорт Хур­то­ви­на — він на той ви­па­док, якщо ви за­пі­зню­є­тесь із по­сі­вом і ма­є­те по­га­но­го по­пе­ре­дни­ка. За не­ви­ба­гли­ві­стю до умов зи­мів­лі та за­су­хо­стій­кі­стю — це іде­аль­ний сорт. Під­хо­дить до рі­зних зон і, осо­бли­во, до умов укра­їн­сько­го сте­пу». (Що да­лі йде­мо, то кра­щі й кра­щі сор­ти, від­зна­чає хтось із уча­сни­ків Дня по­ля).

■ Ця оцін­ка на­штов­хну­ла «День» на за­пи­та­н­ня до ди­ре­кто­ра ін­сти­ту­ту: чи змо­же Укра­ї­на увійти до клу­бу сві­то­вих лі­де­рів не тіль­ки з екс­пор­ту зер­на, ай з екс­пор­ту сор­то­во­го на­сі­н­ня?

■ «Ми не мо­же­мо ста­ви­ти пе­ред со­бою та­кої ме­ти, хо­ча на­ші на­у­ков­ці ви­ко­на­ли б та­ке зав­да­н­ня, — від­по­вів Мор­гун, — бо ми — дер­жав­на уста­но­ва, а дер­жа­ва нас май­же не фі­нан­сує, не вва­жає не­об­хі­дним, щоб ми про­ва­ди­ли мар­ке­тинг на­шої про­ду­кції — ви­со­ко­кла­сно­го сор­то­во­го на­сі­н­ня, яке на­справ­ді мо­гло б бу­ти ціл­ком кон­ку­рен­тним і у Єв­ро­пі, і в обох Аме­ри­ках. На мар­ке­тинг нам не да­ли жо­дної ко­пій­ки».

■ «Щоб мої сор­ти бу­ли ви­зна­ні у Фран­ції, Ні­меч­чи­ні та ін­ших кра­ї­нах, тре­ба ма­ти обі­го­ві ко­шти, ма­ти ва­лю­ту, — по­яснює Мор­гун. — Бо про­це­ду­ра про­ве­де­н­ня на­ших сор­тів у ре­єстр іно­зем­них дер­жав ду­же ви­тра­тна. Чи мо­же­мо ми, ска­жі­мо, ство­рю­ва­ти сор­ти пше­ни­ці для Ку­би? Так, мо­же­мо. Але для цьо­го тре­ба ма­ти на­у­ко­во-те­хно­ло­гі­чні по­лі­го­ни, щоб « при­ціль­но стрі­ля­ти » , тоб­то ви­вчи­ти осо­бли­во­сті клі­ма­ту й зе­мель­но­го фон­ду та ін­ші де­та­лі. А в нас фі­нан­су­ва­н­ня та­ке, що ми ле­две зво­ди­мо кін­ці з кін­ця­ми на­віть у ме­жах Укра­ї­ни. Біль­ше то­го, рей­де­ри, всу­пе­реч чин­но­му за­ко­но­дав­ству, за­бра­ли зна­чну ча­сти­ну на­шої зем­лі. Це обме­жи­ло на­ші мо­жли­во­сті з про­ве­де­н­ня до­слі­джень по се­ле­кції, ви­ро­щу­ва­н­ня на­сі­н­ня но­вих сор­тів для по­треб дер­жа­ви. То­ді ми по­про­си­ли до­по­мо­ги у дер­жа­ви. І по­ста­но­вою Ка­бмі­ну нам бу­ло ви­ді­ле­но до­да­тко­во дві ти­ся­чі ге­кта­рів. Та вже че­рез кіль­ка мі­ся­ців, у кві­тні цьо­го ро­ку, це рі­ше­н­ня чо­мусь ска­со­ва­но. Сум­но...».

■ Сум­ну істо­рію роз­по­вів « Дню » і Гав­ри­люк. З йо­го слів, дер­жа­ва ство­ри­ла но­ву си­сте­му сер­ти­фі­ка­ції ро­слин, хо­ча мо­гла би не ви­тра­ча­ти­ся на неї, а ви­ко­ри­ста­ти по­тен­ці­ал ла­бо­ра­то­рій НАНУ та НААНУ. Те­пер же усі се­ле­кцій­ні ор­га­ні­за­ції кра­ї­ни, біль­шість яких на дер­жав­но­му бю­дже­ті, ма­ють пла­ти­ти аб­со­лю­тно не­пі­д­йом­ні й не пе­ред­ба­че­ні ко­што­ри­са­ми ко­шти за сер­ти­фі­ка­цію на­сі­н­ня. Скла­да­є­ться вра­же­н­ня що в 2017 ро­ці ін­спе­кту­ва­н­ня по­сі­вів та сер­ти­фі­ка­ція на­сі­н­ня за­ли­ша­є­ться під за­гро­зою зри­ву. Ачим сі­я­ти бу­де­мо?

■ Не свя­тко­вою бу­ла й бе­сі­да «Дня» з на­шим екс­кур­со­во­дом Во­ло­ди­ми­ром Оксьо­ном. Від­по­від­а­ю­чи на за­пи­та­н­ня про за­ро­бі­тну пла­ту на­у­ков­ців, він скри­вив­ся, на­че вку­сив зе­ле­не яблу­ко. «Зар­пла­ти, як і в ін­ших ін­сти­ту­тах, — ска­зав він і, на­че ви­прав­до­ву­ю­чись, по­ди­вив­ся на дру­жи­ну, яка щой­но роз­по­від­а­ла про двох сво­їх ма­лю­ків. — Усі на­дбав­ки по­зні­ма­ли, щоб під­ви­щи­ти мі­ні­мал­ку. Від­так ми зму­ше­ні звіль­ня­ти лю­дей, бо дер­жа­ва не збіль­ши­ла ін­сти­ту­ту, який із ро­ку в рік від­чу­тно збіль­шує її су­ку­пний до­хід, фонд зар­пла­ти, тож му­си­мо ви­шу­ку­ва­ти та­кі-от «ре­зер­ви».

ФО­ТО АВ­ТО­РА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.