Актив­на обо­ро­на

«За­про­ва­ди­ти во­єн­ний стан на Дон­ба­сі на че­твер­то­му ро­ці вій­ни — ціл­ком ре­аль­но», — Ге­ор­гій ТУКА

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Ще на­пе­ре­до­дні ві­зи­ту Пе­тра По­ро­шен­ка до США з’яви­ла­ся низ­ка за­яв про мо­жли­вість від­мі­ни АТО й за­про­ва­дже­н­ня на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні но­во­го фор­ма­ту спро­ти­ву ро­сій­ській агре­сії. Ці за­яви збі­га­ю­ться зі сло­ва­ми Держ­се­кре­та­ря США Ре­кса Тіл­лер­со­на про те, що Мін­ський фор­мат не є єди­ним мо­жли­вим ал­го­ри­тмом при­пи­не­н­ня вій­ни. Тіл­лер­сон за­явив, що Укра­ї­на та РФ мо­жуть зна­йти шля­хи вре­гу­лю­ва­н­ня си­ту­а­ції нав­ко­ло Дон­ба­су за до­по­мо­гою укла­да­н­ня но­вої до­мов­ле­но­сті, яка мо­же бу­ти від­мін­ною від Мін­ських угод. Се­кре­тар РНБО Оле­ксандр Тур­чи­нов ра­ні­ше за­яв­ляв, що ни­ні «ан­ти­те­ро­ри­сти­чна опе­ра­ція се­бе ви­чер­па­ла й на­став час, ко­ли її вар­то за­вер­ши­ти». Тур­чи­нов вва­жає, що ни­ні не­об­хі­дно вста­но­ви­ти «но­вий фор­мат», що до­зво­лить за­хи­сти­ти укра­їн­ську те­ри­то­рію від так зва­ної гі­бри­дної вій­ни.

■ «День» вже пи­сав у стат­ті «Но­вий фор­мат» за­мість АТО — що це? » ( № 100 за 13 черв­ня 2017 р.) про те, якою мо­гла б бу­ти дер­жав­на стра­те­гії що­до не про­сто при­пи­не­н­ня вій­ни, а са­ме де­о­ку­па­ції всіх те­ри­то­рій Укра­ї­ни. Оче­ви­дно, що спра­ва ця не мо­же бу­ти ви­рі­ше­на «бліц­кри­гом». Го­ло­ва Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни Ан­дрій Па­ру­бій по­ві­до­мив про те, що се­кре­тар РНБО Оле­ксандр Тур­чи­нов під час за­сі­да­н­ня фра­кції «На­ро­дно­го фрон­ту» опри­лю­днив кон­це­пцію за­ко­но­про­е­кту про де­о­ку­па­цію окре­мих ра­йо­нів До­неч­чи­ни та Лу­ган­щи­ни. Ця кон­це­пція має за­про­ва­ди­ти аль­тер­на­ти­ву АТО. Па­ру­бій на­го­ло­сив, що йде­ться ли­ше про кон­це­пцію май­бу­тньо­го за­ко­но­про­е­кту. Сам текст до­ку­мен­ту по­ки що від­су­тній. Ві­до­ма ли­ше на­зва — «Про осо­бли­во­сті дер­жав­ної по­лі­ти­ки з від­нов­ле­н­ня дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту Укра­ї­ни над тим­ча­со­во оку­по­ва­ною те­ри­то­рі­єю До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей Укра­ї­ни».

«Пи­та­н­ня змі­ни фор­ма­ту обо­ро­ни над­зви­чай­но ва­жли­ве, і су­дя­чи з то­го, що во­но під­ні­ма­є­ться на най­ви­що­му рів­ні, вкрай на­галь­не, — ко­мен­тує «Дню» спів­ди­ре­ктор про­грам зов­ні­шньої по­лі­ти­ки та між­на­ро­дної без­пе­ки Цен­тру Ра­зум­ко­ва Оле­ксій МЕЛЬНИК. — Це пи­та­н­ня під­ня­ло та­кож стра­те­гі­чну те­му ко­му­ні­ка­ції між вла­дою і су­спіль­ством. По­я­ва ча­сти­ни ін­фор­ма­ції без де­таль­но­го по­ясне­н­ня, що са­ме зби­ра­є­ться ро­би­ти вла­да, ли­ше за­плу­тує су­спіль­ство та про­во­кує по­яву рі­зно­го ро­ду тлу­ма­чень, які да­ле­кі від ре­а­лій. Ці дис­ку­сії три­ва­ють нав­ко­ло за­ко­но­про­е­кту, який ма­ло хто ба­чив. На мою дум­ку, на­вряд чи в цьо­му до­ку­мен­ті з’яви­ться від­по­відь на те, як са­ме до­мог­ти­ся де­о­ку­па­ції Дон­ба­су й Кри­му та, зре­штою, при­пи­не­н­ня вій­ни. Але є два аспе­кти. Пер­ше — це не­об­хі­дність на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні за­крі­пи­ти факт то­го, що РФ — є агре­со­ром про­ти Укра­ї­ни і те­ри­то­рії ча­сти­ни Дон­ба­су та Кри­му є оку­по­ва­ни­ми. Це ва­жли­вий крок із при­ве­де­н­ня юри­ди­чно­го ви­зна­че­н­ня до норм укра­їн­сько­го та єв­ро­пей­сько­го за­ко­но­дав­ства».

■ «Дру­гий мо­мент, який ви­кли­кає за­не­по­ко­є­н­ня, — це те, що Пре­зи­ден­ту ма­ють бу­ти на­да­ні пов­но­ва­же­н­ня що­до за­сто­су­ва­н­ня си­ли, — про­дов­жує екс­перт. — На моє гли­бо­ке пе­ре­ко­на­н­ня, у Пре­зи­ден­та є до­ста­тньо ви­зна­че­них пов­но­ва­жень що­до ке­рів­ни­цтва ЗСУ й ого­ло­ше­н­ня во­єн­но­го ста­ну. Не­має сен­су ви­га­ду­ва­ти якісь юри­ди­чні аль­тер­на­ти­ви, адже в за­ко­но­дав­стві й без то­го все чі­тко ви­зна­че­но. Кон­сти­ту­ція ви­ма­гає від Пре­зи­ден­та від­по­від­них дій не ли­ше під час фа­кту агре­сії, ай у ра­зі за­гро­зи на­па­ду. Ми ж ма­є­мо оче­ви­дний факт агре­сії. То­му пи­та­н­ня во­єн­но­го ста­ну та низ­ки ін­ших за­хо­дів сто­я­ло вже в 2014 ро­ці. В стат­ті 6 Кон­сти­ту­ції чі­тко про­пи­са­ний ал­го­ритм дій. Якщо є за­гро­за агре­сії чи її факт, то Пре­зи­дент має скли­ка­ти РНБО й по­да­ти проект ука­зу до Вер­хов­ної Ра­ди, а пар­ла­мент, від­по­від­но, ухва­лює рі­ше­н­ня у по­за­чер­го­во­му по­ряд­ку. Існує ще один мі­фщо­до то­го, що на­чеб­то ми не мо­же­мо ого­ло­си­ти вій­ну про­ти РФ. На­справ­ді йде­ться не про ого­ло­ше­н­ня вій­ни РФ, а про де­кла­ра­цію ста­ну вій­ни».

Від­су­тність кон­кре­ти­ки з вуст пред­став­ни­ків вла­ди і пе­рі­о­ди­чні вки­да­н­ня ін­фор­ма­ції що­до де­о­ку­па­ції Дон­ба­су або ре­ін­те­гра­ції оку­по­ва­них те­ри­то­рій, що по­єд­ну-

ється із пра­во­вою де­зо­рі­єн­та­цію на­яв­но­сті вій­ни чи про­сто ло­каль­ної бо­роть­би із те­ро­ри­ста­ми, сти­му­лю­ють по­яву рі­зно­го ро­ду тлу­ма­чень. Цей факт ли­ше під­кре­слює від­су­тність ясної стра­те­гії що­до обо­ро­ни дер­жа­ви і від­нов­ле­н­ня кон­тро­лю кор­до­нів з бо­ку вла­ди.

«З са­мо­го по­ча­тку тре­ба бу­ло оби­ра­ти зов­сім ін­ший фор­мат від­но­син з во­ро­гом, — го­во­рить «Дню» юрист-між­на­ро­дник Во­ло­ди­мир ВАСИЛЕНКО. — Де-фа­кто Укра­ї­на ве­ла і ве­де вій­ну в по­ряд­ку са­мо­за­хи­сту від агре­сії, спи­ра­ю­чись на по­ло­же­н­ня стат­ті 51-ї Ста­ту­ту ООН. Ця ста­т­тя пе­ред­ба­чає пра­во бу­дья­кої дер­жа­ви на ін­ди­ві­ду­аль­ну й ко­ле­ктив­ну са­мо­обо­ро­ну від втор­гне­н­ня. Вій­на РФ про­ти Укра­ї­ни вже в лю­то­му 2014-го ро­ку під­па­да­ла під усі озна­ки агре­сії, від­по­від­но до ре­зо­лю­ції Ге­на­сам­блеї ООН 1974-го ро­ку «Про ви­зна­че­н­ня агре­сії». Але 14 кві­тня 2014-го ро­ку ви­ко­ну­вач обов’яз­ків Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Оле­ксандр Тур­чи­нов ви­дав указ про за­про­ва­дже­н­ня так зва­ної АТО на осно­ві За­ко­ну Укра­ї­ни «Про бо­роть­бу з те­ро­ри­змом». У цьо­му ука­зі за­зна­ча­ло­ся, що АТО бу­де ви­ко­ну­ва­тись із за­сто­су­ва­н­ням ЗСУ. Це бу­ло до­сить див­ним фор­му­лю­ва­н­ням. На­справ­ді вже то­ді ма­ла мі­сце зброй­на агре­сія РФ про­ти Укра­ї­ни, а не якісь окре­мі те­ро­ри­сти­чні акти. То­му тре­ба бу­ло по­си­ла­тись не на За­кон «Про бо­роть­бу з те­ро­ри­змом», а на За­кон «Про обо­ро­ну» від 1992-го ро­ку. Стат­ті цьо­го За­ко­ну пов­ні­стю від­тво­рю­ва­ли ви­зна­че­н­ня на­па­ду від­по­від­но до зга­да­ної ре­зо­лю­ції Ге­на­сам­блеї ООН. Всі дії РФ під­па­да­ли під неї. Згі­дно із за­ко­но­дав­ством Укра­ї­ни, си­ту­а­ція 2014 ро­ку не про­сто да­ва­ла пра­во, а й зо­бов’язу­ва­ла вла­ду вве­сти во­єн­ний стан. Це, зокре­ма, пе­ред­ба­ча­ла ста­т­тя 4 За­ко­ну «Про обо­ро­ну».

«На жаль во­єн­ний стан не бу­ло за­про­ва­дже­но, — про­дов­жує екс­перт. — Вна­слі­док цьо­го скла­ла­ся си­ту­а­ція, ко­ли одна ча­сти­на на­ції від­да­ва­ла жи­т­тя най­кра­щих сво­їх пред­став­ни­ків на фрон­ті, а ін­ша ди­ви­лась на вій­ну, як на спе­ктакль по те­ле­ба­чен­ню. До то­го ж во­єн­ний стан на схо­ді Укра­ї­ни бу­ло за­про­ва­дже­но де-фа­кто. Ду­маю, фор­маль­но во­єн­ний стан не бу­ло за­про­ва­дже­но то­му, що Пре­зи­дент ви­рі­шив змі­ню­ва­ти Кон­сти­ту­цію, що не мо­жна ро­би­ти в умо­вах за­про­ва­дже­н­ня ста­ну вій­ни. Во­дно­час ке­рів­ни­цтво дер­жа­ви вжи­ло сер­йо­зних за­хо­дів що­до від­нов­ле­н­ня обо­ро­но­зда­тно­сті кра­ї­ни. Хо­ча пе­ред­усім ве­ли­че­зну роль у від­бит­ті зброй­ної агре­сії РФ про­ти Укра­ї­ни зі­гра­ли до­бро­воль­чі фор­му­ва­н­ня укра­їн­ців. Однак не­за­про­ва­дже­н­ня во­єн­но­го ста­ну ста­ло на за­ва­ді мо­бі­лі­за­ції всіх ре­сур­сів дер­жа­ви й су­спіль­ства для від­сі­чі зброй­ної агре­сії РФ. Не бу­ло вжи­то на­ле­жних за­хо­дів для при­ду­ше­н­ня ро­сій­ської аген­ту­ри та ді­яль­но­сті «п’ятої ко­ло­ни» РФ в Укра­ї­ні. Окрім то­го, не бу­ло ство­ре­но між­ві­дом­чо­го ор­га­ну, який би під­го­ту­вав кон­со­лі­до­ва­ну пре­тен­зію Укра­ї­ни, як дер­жа­ви, що за­зна­ла агре­сії, до РФ, як дер­жа­ви, яка вчи­ни­ла та­кий акт про­ти Укра­ї­ни».

«Та­кий до­ку­мент по­ста­вив би кра­пку що­до спе­ку­ля­цій на те­му: це вну­трі­шній кон­флікт чи зов­ні­шня агре­сія і за­по­ча­тку­вав би про­цес ре­а­лі­за­ції між­на-

ро­дно-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті РФ за агре­сію про­ти Укра­ї­ни, — до­дає Во­ло­ди­мир Василенко. — Тре­ба чі­тко ви­зна­ча­ти, що РФ здій­снює про­ти Укра­ї­ни зброй­не втор­гне­н­ня, а Укра­ї­на здій­снює са­мо­за­хист. В цих умо­вах Укра­ї­на має пра­во, а вла­да по­вин­на за­про­ва­ди­ти во­єн­ний стан і здій­сню­ва­ти ра­зом із між­на­ро­дним спів­то­ва­ри­ством си­стем­ні і мас­шта­бні між­на­ро­дно-пра­во­ві сан­кції про­ти РФ. Слід однак звер­ну­ти ува­гу на той факт, що за­про­ва­дже­н­ня во­єн­но­го ста­ну юри­ди­чно уне­мо­жли­вить про­ве­де­н­ня в Укра­ї­ні ви­бо­рів».

За­сту­пник мі­ні­стра з пи­тань тим­ча­со­во оку­по­ва­них те­ри­то­рій і вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них осіб

Ге­ор­гій ТУКА в ко­мен­та­рі «Дню» ви­сло­вив на­сту­пну по­зи­цію: «За­про­ва­ди­ти во­єн­ний стан на че­твер­то­му ро­ці вій­ни — ціл­ком ре­аль­но. За­сто­су­ва­н­ня Зброй­них сил не пе­ред­ба­че­но За­ко­ном «Про бо­роть­бу з те­ро­ри­змом». Це є юри­ди­чною не­узго­дже­ні­стю. У за­ко­ні про за­про­ва­дже­н­ня во­єн­но­го ста­ну вза­га­лі ні­чо­го не йде­ться. Для цьо­го існує окре­мий за­кон. Чо­му за­раз під­ня­лась та­ка істе­ри­ка нав­ко­ло цьо­го пи­та­н­ня — ме­ні не зро­зумі­ло, адже во­єн­ний стан мо­жна бу­ло за­про­ва­джу­ва­ти й ра­ні­ше. Для чо­го то­ді при­йма­ти якийсь окре­мий за­кон? Го­лов­ним мо­ти­вом не­вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну бу­ло те, що, згі­дно із чин­ним за­ко­но­дав­ством, вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну пе­ред­ба­чає не­мо­жли­вість про­ве­де­н­ня ви­бо­рів. У но­во­му за­ко­ні, який, мо­жли­во, бу­де прийня­то, є ідея за­про­ва­дже­н­ня де­яких фра­гмен­тів за­ко­ну про во­єн­ний стан. Зокре­ма, йде­ться про утво­ре­н­ня об’єд­на­но­го опе­ра­тив­но­го шта­бу, яко­му бу­де під­по­ряд­ко­ву­ва­ти­ся зокре­ма вій­сько­во-ци­віль­ній адмі­ні­стра­ції. Але во­дно­час за­ли­ша­є­ться до­три­ма­н­ня всіх гро­ма­дян­ських прав, се­ред ін­шо­го — й про­ве­де­н­ня ви­бо­рів. Осо­би­сто я за­раз не ба­чу до­ре­чно­сті у вве­ден­ні во­єн­но­го ста­ну. Вва­жаю, що не­об­хі­дно вдо­ско­на­ли­ти за­ко­но­дав­ство що­до вій­сько­во-ци­віль­них адмі­ні­стра­цій, і цьо­го ви­ста­чить».

Що­до за­яви Ге­ор­гія Ту­ки на по­ча­тку ро­ку про мо­жли­вість де­о­ку­па­ції Дон­ба­су вже цьо­го ро­ку, остан­ній від­по­вів, що си­ту­а­ція змі­ни­ла­ся не на на­шу ко­ристь. Змі­ни­ла­ся во­на зокре­ма че­рез за­про­ва­дже­н­ня так зва­ної бло­ка­ди, вна­слі­док якої Укра­ї­на фа­кти­чно від­мо­ви­лась від де­ся­тків вла­сних під­при­ємств на оку­по­ва­ній те­ри­то­рії. Тука вва­жає, що вла­да в цьо­му пи­тан­ні про­де­мон­стру­ва­ла свою «без­зу­бість».

По­зи­ція РНБО що­до «бло­ка­ди» є не іні­ці­а­ти­вою, а за­пі­зні­лою ре­а­кці­єю вже пі­сля то­го, як Укра­ї­на втра­ти­ла кон­троль над ча­сти­ною те­ри­то­рії, по­тім низ­кою під­при­ємств, на­яв­но­сті в обі­гу на оку­по­ва­ній те­ри­то­рії ру­бля то­що. На жаль, від­чу­ва­є­ться від­су­тність ясної стра­те­гії по­ве­дін­ки вла­ди що­до оку­по­ва­них те­ри­то­рій та про­ти­дії агре­со­ру, що сти­му­лює по­яву в су­спіль­стві су­пе­ре­чли­вих іні­ці­а­тив. Більш кон­кре­тні пер­спе­кти­ви по­лі­ти­ки вла­ди що­до оку­по­ва­них те­ри­то­рій ми, мо­жли­во, по­чу­є­мо пі­сля зу­стрі­чі Пе­тра По­ро­шен­ка із До­наль­дом Трам­пом. Укра­їн­ці ба­жа­ють від­чу­ти від­по­від­ність слів і — не­хай на­віть не­по­пу­ляр­них — справ та кро­ків вла­ди. Тим біль­ше в умо­вах вій­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.