Пом­ста... ми­тни­ка

Якою бу­де ре­а­кція єв­ро­пей­ських ім­пор­те­рів?

Den (Ukrainian) - - Економіка -

Ві­та­лій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»

По­ки в уря­ді три­ва­ють су­пе­ре­чки нав­ко­ло під­по­ряд­ку­ва­н­ня фі­скаль­ної та ми­тної служб, фі­ска­ли та ми­та­рі ма­ють мо­жли­вість не втра­ча­ти ча­су. Що­прав­да, по­да­тків­ці, які по­тра­пи­ли під щіль­ний кон­троль Мін­фі­ну та над яки­ми тя­жіє при­клад На­сі­ро­ва, за­раз ви­му­ше­ні по­во­ди­ти се­бе до­сить при­стой­но. Ін­ша спра­ва ми­тни­ки, які не від­чу­ва­ють та­ко­го фа­хо­во­го на­гля­ду...

Ми­ну­ло­го ти­жня пра­ців­ни­ки Управ­лі­н­ня за­хи­сту еко­но­мі­ки На­ціо­наль­ної по­лі­ції у Во­лин­ській обла­сті та обла­сної про­ку­ра­ту­ри за під­трим­ки бій­ців спе­цпі­дроз­ді­лу КОРД ви­яви­ли та зруй­ну­ва­ли ко­ру­пцій­ні схе­ми, ство­ре­ні на си­стем­ній осно­ві. Зокре­ма, ми­тни­ки ви­ма­га­ли й отри­му­ва­ли ко­шти за пе­ре­тин кор­до­ну кра­ї­ни транс­пор­том і то­ва­ра­ми.

Слід­чі про­ку­ра­ту­ри та по­лі­цей­ські за­три­ма­ли злов­ми­сни­ків під час отри­ма­н­ня не­пра­во­мір­ної ви­го­ди, а про­сті­ше ка­жу­чи — ха­ба­ра. По­над те, опе­ра­тив­ни­ки вста­но­ви­ли мі­сце збе­рі­га­н­ня і ви­лу­чи­ли так зва­ну чор­ну ка­су, в якій збе­рі­га­ли­ся ко­шти, не­за­кон­но отри­ма­ні ми­та­ря­ми: 90 ти­сяч до­ла­рів і 290 ти­сяч гри­вень. Там же бу­ли й до­ку­мен­ти, ко­трі за­свід­чу­ють не­за­кон­не по­хо­дже­н­ня цих ко­штів.

На­ба­га­то кре­а­тив­ні­шу схе­му, яка, на пер­ший погляд, не ли­ше не по­ру­шує за­ко­но­дав­ство, а й то­чно йо­го до­три­му­є­ться, схо­же, роз­ро­би­ли на сто­ли­чній ми­тни­ці. Однак ро­зум­ни­ки не вра­ху­ва­ли, що ви­сту­па­ють про­ти все­сві­тньо­ві­до­мої ні­ме­цької ком­па­нії Wan Hees, що по­ста­чає свою про­ду­кцію до 70 кра­їн сві­ту і ко­трій, як мо­ви­ться, не слід кла­сти паль­ця до ро­та. Тим біль­ше, що та­кі схе­ми ство­рю­ють ви­кли­ки й для всьо­го єв­ро­пей­сько­го бі­зне­су, який, згі­дно з уго­дою Укра­ї­ни з ЄС, го­ту­є­ться від­кри­ти для се­бе укра­їн­ський ри­нок.

Про суть спра­ви роз­по­від­ає ди­ре­ктор єди­но­го дистри­бу­то­ра Wan Hees в Укра­ї­ні ком­па­нії «Ві­кос» Ві­ктор Со­бець. «28 бе­ре­зня цьо­го ро­ку, від­по­від­но до кон­тра­кту, на ми­тний тер­мі­нал «Пів­ден­ний» у смт Ка­ли­нів­ка був до­став­ле­ний ван­таж (су­мі­ші та ін­гре­ді­єн­ти для ков­ба­сно­го ви­ро­бни­цтва) від Wan Hees на адре­су «Ві­кос Укра­ї­на» з усі­ма не­об­хі­дни­ми до­ку­мен­та­ми — ми­тною де­кла­ра­ці­єю, ін­вой­сом і сер­ти­фі­ка­та­ми від­по­від­но­сті», — роз­по­від­ає під­при­є­мець. Під час оформ­ле­н­ня ван­та­жу ми­тни­ки, з йо­го слів, ви­рі­ши­ли взя­ти про­би й пе­ре­ві­ри­ти то­вар на мо­жли­ву на­яв­ність нар­ко­ти­ків, пре­кур­со­рів і отруй­них ре­чо­вин».

«Ми не впер­ше за­во­зи­мо в Укра­ї­ну та­кий то­вар, — за­ува­жує Со­бець. — Ми­тни­ки й ра­ні­ше пе­ре­ві­ря­ли йо­го на нар­ко­ти­ки, але за до­по­мо­гою со­бак, і ні­чо­го сум­нів­но­го не зна­хо­ди­ли. А тут три­ма­ли три дні, і на­ші по­ясне­н­ня і звер­не­н­ня не бу­ли по­чу­ті. Тіль­ки 6 кві­тня ми отри­ма­ли від­пи­ску: мов­ляв, ді­є­мо по за­ко­ну. А за ти­ждень еле­ктрон­ною по­штою на­ді­йшов лист від ла­бо­ра­то­рії ДФС: у ньо­му спо­ві­ща­ло­ся, що хро­мо­гра­фі­чним ана­лі­зом зраз­ків 2, 3, 4 ви­яв­ле­но пре­кур­сор са­фрон».

«В усі су­мі­ші, які бу­ло надано для ана­лі­зу, дій­сно вхо­дить му­ска­тний го­ріх і екс­тракт цьо­го го­рі­ха, — по­яснює ди­ре­ктор, — то­му ро­би­ти ана­ліз на на­яв­ність там са­фро­ну вза­га­лі не­має жо­дної по­тре­би, бо, як ві­до­мо, він там є, так са­мо, як си­ниль­на ки­сло­та — у ми­гдаль­но­му го­рі­сі та в абри­ко­со­вих кі­сто­чках. Во­дно­час у ли­сті вка­зу­ва­ло­ся, що ви­зна­чи­ти кіль­кість са­фро­ну ла­бо­ра­то­рія не має змо­ги. Тим не менш, ви­сно­вок ла­бо­ра­то­рія сфор­му­ва­ла так, що це да­ло мо­жли­вість зви­ну­ва­ти­ти «Ві­кос» у то­му, що він во­зить не спе­ції для ви­го­тов­ле­н­ня ва­ре­ної ков­ба­си, а пре­кур­со­ри».

«Тож ін­спе­ктор Ки­їв­ської ми­тни­ці 24 кві­тня склав про­то­кол: то­вар кон­фі­ску­є­ться, а ме­не зви­ну­ва­чу­ють у за­ве­зен­ні са­фро­ну, — про­дов­жу­вав Со­бець. — Хо­ча «Ві­кос» 24 ро­ки на рин­ку Укра­ї­ни і ні­ко­ли не за­во­зив ані нар­ко­ти­ків, ані пре­кур­со­рів, ані отруй­них ре­чо­вин. Ми по­ста­ча­є­мо ли­ше те­хно­ло­гію та ін­гре­ді­єн­ти для м’ясо­пе­ре­ро­бної про­ми­сло­во­сті. Та пе­ре­ко­на­ти на­ших чи­нов­ни­ків не­мо­жли­во».

«Уся ця істо­рія від­бу­ва­ла­ся то­ді, ко­ли я був у від­ря­джен­ні в Ні­меч­чи­ні, — роз­по­від­ає під­при­є­мець, — По­вер­та­ю­чись в Укра­ї­ну, за­їхав на Во­линь, звід­ки я ро­дом, і зу­стрів ста­ро­го зна­йо­мо­го. Ко­ли роз­по­вів йо­му цю си­ту­а­цію, він за­пи­тав: що ж ти ро­би­ти­меш? Я й ска­зав: та за­ла­го­джу якось з ци­ми кри­хо­тру­са­ми. Та він ме­не при­со­ро­мив: зна­єш, мій пле­мін­ник, мо­ло­дий хло­пець, за­ги­нув, ви­бо­рю­ю­чи гі­дність, і ще ду­же ба­га­то лю­дей са­ме за це за­ги­ну­ли».

«Ме­ні, че­сно ка­жу­чи, ста­ло ду­же не­зру­чно, — ви­знає Со­бець. — І за­раз я пе­ред ва­ми, то­му що гі­дність, честь і со­вість вар­ті то­го, щоб за них бо­ро­ти­ся». Та пред­став­ник Wan Hees, го­лов­ний те­хно­лог від­ді­лу екс­пор­ту ком­па­нії Юрій Чор­но­ус вва­жає, що в да­но­му ра­зі стра­ждає не так честь «Ві­ко­су», як честь і ком­пе­тен­тність ні­ме­цької ком­па­нії.

«Ми вже по­над 70 ро­ків пра­цю­є­мо у 70 кра­ї­нах сві­ту, — за­зна­чає він, — якість на­шої про­ду­кції ні­ко­ли не під­да­ва­ла­ся сум­ні­ву, бо фір­ма має усі най­су­ча­сні­ші й най­скла­дні­ші для отри­ма­н­ня сер­ти­фі­ка­ти, а се­ред них і сер­ти­фі­кат ІFS, який по­трі­бен ли­ше тим, хто ви­го­тов­ляє про­ду­кти хар­чу­ва­н­ня, які ми, до ре­чі, не ви­ро­бля­є­мо».

Адво­кат Во­ло­ди­мир Та­ра­сюк вва­жає, що в той час, як Єв­ро­па від­кри­ла свої две­рі для Укра­ї­ни, укра­їн­ські ми­тни­ки за­кри­ва­ють їх для єв­ро­пей­ської про­ду­кції та єв­ро­пей­сько­го бі­зне­су. Він від­зна­чає, що хі­мі­чна ла­бо­ра­то­рія ДФС у сво­є­му ви­снов­ку по­си­ла­є­ться не на про­ве­де­ні ана­лі­ти­чні до­слі­дже­н­ня, а «на да­ні лі­те­ра­тур­них дже­рел» і ро­бить ви­сно­вок, що са­фрон вхо­дить до скла­ду му­ска­тно­го го­рі­ху, який мі­сти­ться у на­ших про­ду­ктах. Так са­мо мо­жна б вва­жа­ти не­без­пе­чною зви­чай­ну ку­хон­ну сіль, бо до її мо­ле­ку­ли вхо­дить хлор — ду­же «не­без­пе­чний» еле­мент.

Адво­кат на­га­дує, що тру­дно­щі з по­ста­ча­н­ням то­ва­рів по­ча­ли­ся ще у ве­ре­сні 2016 ро­ку, ко­ли на ми­тно­му по­сті «Пів­ден­ний» з’явив­ся но­вий на­чаль­ник. Він за­про­по­ну­вав «Ві­ко­су» змі­ни­ти бро­кер­ську ком­па­нію (у нас є роз­дру­ків­ка СМС від ньо­го з да­ни­ми бро­ке­ра, за­пев­няє Та­ра­сюк). Та ко­ли з’ясу­ва­ло­ся, що но­вий бро­кер під­няв вар­тість роз­ми­тне­н­ня від ко­ли­шніх 800 гри­вень до 20 ти­сяч (ви­прав­до­ву­вав­ся тим, що по­ло­ви­ну має від­да­ва­ти ке­рів­ни­цтву ми­тни­ці), ком­па­нія від ньо­го від­мо­ви­ла­ся.

«І тут у бе­ре­зні за­їжджає на­сту­пний ван­таж, — роз­по­від­ає адво­кат. — Ми­тни­ки пе­ре­ві­ря­ють йо­го на від­по­від­ність за­яв­ле­ним до­ку­мен­там. Та, від­би­ра­ю­чи зраз­ки, нав­ми­сне плу­та­ють їхнє мар­ку­ва­н­ня (пі­зні­ше во­ни це ви­зна­ли). Тим не менш, у ви­снов­ку від­зна­ча­ють, що зраз­ки не від­по­від­а­ють сер­ти­фі­ка­там».

«Ми­тни­ки, по­ти­ра­ю­чи ру­ки, го­во­рять: вам ж ка­за­ли, що бу­дуть про­бле­ми, — при­га­дує Та­ра­сюк, — і змі­ню­ють ми­тну став­ку з ну­ля на 10 та за­днім чи­слом ви­зна­ча­ють ве­ли­че­зну су­му для спла­ти за весь час ді­яль­но­сті ком­па­нії, а на Соб­ця скла­да­ють адмі­ні­стра­тив­ний про­то­кол за при­хо­ву­ва­н­ня від ми­тно­го кон­тро­лю на­яв­но­сті пре­кур­со­рів». «Ми­тни­ця, — до­дає адво­кат, роз­гля­дає му­ска­тний го­ріх як пре­кур­сор, хо­ча ці го­рі­хи про­да­ю­ться у нас ле­две не в ко­жно­му ма­га­зи­ні, і їх там мо­жна ку­пу­ва­ти кі­ло­гра­ма­ми».

Wan Hees звер­та­є­ться до по­соль­ства Ні­меч­чи­ни, пи­ше ли­ста в СНБО Укра­ї­ни. Тим ча­сом ім­порт­на про­ду­кція за­ли­ша­є­ться на ми­тни­ці, а «Ві­кос» зму­ше­ний ви­прав­до­ву­ва­ти­ся пе­ред укра­їн­ськи­ми пар­тне­ра­ми, які очі­ку­ють ви­ко­на­н­ня від­по­від­них угод. На за­пи­та­н­ня ко­гось із жур­на­лі­стів про тер­мі­ни збе­рі­га­н­ня про­ду­кції Wan Hees, чу­є­мо: два ро­ки. «То­ді не стра­шно, мо­жна ще за­че­ка­ти», — жар­тує «День», і всі смі­ю­ться. Та чи бу­де смі­шно, якщо з ці­єї істо­рії зро­блять свої ви­снов­ки ін­ші єв­ро­пей­ські ім­пор­те­ри?

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.