Мі­ські со­лов’ї...

Ви­ми­ра­ю­чий ре­лікт ми­ну­ло­го чи скла­до­ва на­яв­ної еко­си­сте­ми?

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Пів­сто­лі­т­тя то­му, по­чи­на­ю­чи з остан­ніх днів кві­тня і до по­ча­тку черв­ня ба­га­то які жи­те­лі то­ді­шньої но­во­бу­до­ви — Ру­са­нів­сько­го ма­си­ву, чиї ві­кна ви­хо­ди­ли на на­бе­ре­жну, ма­ли не­бу­ден­ні но­чі. Адже зра­зу за до­ро­гою — спо­ча­тку то бу­ли по­кла­де­ні на пі­ску пли­ти, по­тім за­а­сфаль­то­ва­на про­їзна ча­сти­на на­бе­ре­жної — по­чи­на­ли­ся гу­сті за­ро­слі, ча­гар­ни­ки й де­ре­ва, де гні­зди­ли­ся де­ся­тки со­лов’їв. За­хо­пли­ві со­лов’їні співи лу­на­ли з ве­чо­ра й до ран­ку. За­мов­ка­ли одні спів­ці — про­дов­жу­ва­ли ін­ші. При­чо­му тьо­хка­н­ня це бу­ло над­зви­чай­но май­стер­не, ви­шу­ка­не, рі­зно­ма­ні­тне. А якщо зва­жи­ти на те, що з Гі­дро­пар­ку, до яко­го ру­кою по­да­ти — тіль­ки пе­ре­пли­сти Ру­са­нів­ську про­то­ку, під­спі­ву­ва­ли ще кіль­ка­сот пта­шок, то ли­ше уявіть, яки­ми бу­ли в ті ча­си со­лов’їні но­чі...

Ма­сив роз­бу­до­ву­вав­ся. При­бе­ре­жні ха­щі від­сту­па­ли. Со­лов’ їв мен­ша­ло. Але все одно йшло­ся про де­ся­тки ма­лень­ких спів­ців, що­прав­да, де­що менш май­стер­них, аніж ко­лись, — адже со­ло­вей впро­довж сво­го жи­т­тя зда­тен на­вча­ти­ся співу (фа­хів­ці пи­шуть, що со­лов’їне тьо­хка­н­ня мо­же ма­ти до 12 « ко­лін » ) , і мо­ло­до­го со­лов’я лег­ко від­рі­зни­ти за йо­го не­вправ­ні­стю...

Со­лов’ ї Ру­са­нів­ки та Гі­дро­пар­ку до­во­лі дов­го стій­ко три­ма­ли­ся узви­ча­є­них місць. Упро­довж 1990-х ще мо­жна бу­ло чу­ти ди­во­ви­жні ні­чні кон­цер­ти, хоч кіль­кість спів­ців та ви­шу­ка­ність співу де­да­лі зни­жу­ва­ли­ся. Та ко­ли на­ста­ли 2000-ні, з їхні­ми пе­тар­да­ми, при­ва­тни­ми ні­чни­ми са­лю­та­ми, во­гня­ни­ми фе­є­рі­я­ми на во­ді, — то ледь не зни­щи­ли по­пу­ля­цію ки­їв­ських со­лов’їв. Адже ра­пто­ві гу­чні по­стрі­ли, ви­бу­хи, сві­тло­ві ефе­кти вно­чі у пе­рі­од пта­ши­но­го гні­зду­ва­н­ня та ви­ве­де­н­ня мо­ло­дня­ку — це про­сто-та­ки зло­чи­ни. Адже пе­ре­ля­ка­ні пта­хи зри­ва­ю­ться з гнізд і не­рід­ко або не по­вер­та­ю­ться на них, або по­вер­та­ю­ться, але вже за­пі­зно... Як на­слі­док, не­має мо­ло­дня­ку, по­пу­ля­ція ско­ро­чу­є­ться.

Усе ж со­лов’ї на на­шо­му ма­си­ві якось ви­жи­ли. Про­те... Цьо­го­рі­чні їхні пі­сні по­пер­вах бу­ли за­над­то про­стень­ки­ми. Одне-два «ко­лі­на» — і все. Та по­тро­ху ні­чні «зма­га­н­ня» ма­лень­ких спів­ців на­бу­ва­ли де­да­лі біль­шої ви­тон­че­но­сті, во­ни пе­ре­йма­ли до­свід «ко­лег» і са­мі на­вча­ли ін­ших. Що­прав­да, на на­шо­му бе­ре­зі Ру­са­нів­ської про­то­ки со­лов’їв бу­ло не­ба­га­то — ледь біль­ше де­ся­тка — але во­ни бу­ли, і їм вто­ри­ли пер­на­ті спів­ці з Гі­дро­пар­ку.

Але в остан­ній де­ка­ді трав­ня ста­ло­ся не­по­прав­не. Якісь гро­шо­ви­ті ха­ми вла­шту­ва­ли о пер­шій но­чі гран­діо­зний фе­єр­верк і гро­мо­хкий са­лют на на­бе­ре­жній. Як на­слі­док, на­сту­пної до­би обе­ре­жно озва­ла­ся десь так при­бли­зно по­ло­ви­на со­лов’їв, і чи­сло спів­ців да­лі не зро­ста­ло...

Ну, а да­лі за за­ко­на­ми при­ро­ди в ки­їв­ських со­лов’їв по­ча­ли­ся ін­ші тур­бо­ти, і їм ста­ло не до співу. Що­прав­да, якийсь са­мо­від­да­ний спів­ець на ін­шо­му бе­ре­зі Ру­са­нів­ської про­то­ки про­три­мав­ся аж до де­ся­то­го черв­ня. Тож но­чі пе­ре­ста­ли бу­ти со­лов’їни­ми — до на­сту­пно­го ро­ку. Але скіль­ки цих ча­рів­них спів­ців по­вер­не­ться до місць сво­го гні­зду­ва­н­ня? Скіль­ки ви­ве­де­ться й уці­ліє пта­ши­ної мо­ло­ді? Бо ж не тіль­ки ві­тчи­зня­ні лю­би­те­лі гро­мо­хких ні­чних роз­ваг ( яких із яко­гось ди­ва не чі­пає по­лі­ція) ско­ро­чу­ють пта­ши­ну по­пу­ля­цію — зи­му­ва­ти со­лов’ ї від­лі­та­ють на Близь­кий Схід і до Пів­ні­чної Афри­ки, а там ві­до­мо, що ни­ні ро­би­ться. Про­те все ж за­ли­ша­є­ться на­дія, що хтось із них та по­вер­не­ться до Ки­є­ва, і со­лов’їні хо­ри не пі­дуть у не­бу­т­тя, осо­бли­во, якщо по­лі­ція че­сно ви­ко­ну­ва­ти­ме свої обов’яз­ки, а мі­ськра­да за­про­ва­дить зна­чні штра­фи за во­гня­ні роз­ва­ги в пе­рі­од пта­ши­но­го гні­зду­ва­н­ня. Бо ж істо­ри­чно Ки­їв по­став як ці­лі­сна еко­си­сте­ма, а не як се­ре­до­ви­ще про­жи­ва­н­ня ну­во­ри­шів та їхньої так са­мо без­тям­ної об­слу­ги, чи не так?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.