«Зав­тра.UA» – щоб за­хи­сти­ти «по­за­вчо­ра­шніх»,

Або Ще раз про ін­сти­тут ре­пу­та­ції

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Іван КАПСАМУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Не зва­жа­ю­чи на те, що пре­зи­дент­ські і пар­ла­мент­ські ви­бо­ри да­ле­ко по­пе­ре­ду, під­го­тов­ча ро­бо­та в цьо­му на­прям­ку не зу­пи­ня­є­ться ні­ко­ли. Кла­но­во-олі­гар­хі­чні стру­кту­ри, які, по су­ті, ке­ру­ють кра­ї­ною, під рі­зним со­усом під­три­му­ють «ста­рих» і го­ту­ють «но­вих», аби яко­мо­га дов­ше впли­ва­ти на по­лі­ти­чні про­це­си, а от­же, збе­рі­га­ти і при­мно­жу­ва­ти свої ка­пі­та­ли. Осо­бли­во ци­ні­чно тут по­во­дя­ться ті, хто, вла­сне, і ство­рю­вав цю си­сте­му. За ба­га­то ро­ків во­ни на­стіль­ки ви­тон­чи­ли свою «май­стер­ність», що ро­зі­бра­ти­ся в си­ту­а­ції мо­жуть да­ле­ко не всі. Про що мо­ва?

Не­що­дав­но у Ки­є­ві від­був­ся за­хід, який був до­сить актив­но роз­ре­кла­мо­ва­ний і ви­кли­кав не­о­дно­зна­чну ре­а­кцію. Фонд олі­гар­ха Ві­кто­ра Пін­чу­ка про­вів 10-й Що­рі­чний мо­ло­ді­жний фо­рум, на яко­му сти­пен­ді­а­ти про­гра­ми «Зав­тра.UA» роз­ро­би­ли 24 со­ці­аль­ні про­е­кти, спря­мо­ва­ні на ви­рі­ше­н­ня про­блем, що сто­ять пе­ред ме­шкан­ця­ми міст До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей. На від­по­від­но­му сай­ті zavtra.in.ua йде­ться про те, що фо­рум сти­пен­ді­аль­них про­грам « Зав­тра. UA » об’ єд­нав близь­ко 400 сти­пен­ді­а­тів, се­ред них 9 отри­му­ва­чів гран­тів про­гра­ми «Все­сві­тні сту­дії», які на­вча­ти­му­ться на ма­гі­стрів у най­кра­щих уні­вер­си­те­тах сві­ту, та 100 но­вих пе­ре­мож­ців сти­пен­ді­аль­ної про­гра­ми «Зав­тра.UA».

Але це не все. Щоб до­да­ти со­лі­дно­сті за­хо­ду, Фонд Ві­кто­ра Пін­чу­ка вже за тра­ди­ці­єю на­ма­га­є­ться за­про­си­ти лю­дей, що­до яких в су­спіль­стві скла­ла­ся — біль­ше чи мен­ше — по­зи­тив­на ре­пу­та­ція (тут мо­жна зга­да­ти що­рі­чні — Ял­тин­ський фо­рум, укра­їн­ський ланч на Да­во­сько­му еко­но­мі­чно­му фо­ру­мі, а в цьо­му ро­ці був за­по­ча­тко­ва­ний від­по­від­ний ланч і на Мюн­хен­ській без­пе­ко­вій кон­фе­рен­ції). От­же, цьо­го ра­зу «у це­ре­мо­нії на­го­ро­дже­н­ня взя­ли участь: прем’єр-мі­ністр Укра­ї­ни Во­ло­ди­мир Грой­сман, му­зи­кант та гро­мад­ський лі­дер Свя­то­слав Ва­кар­чук, го­лов­ний ре­да­ктор га­зе­ти «Дзер­ка­ло ти­жня» Юлія Мо­сто­ва, на­ро­дний де­пу­тат, гро­мад­ський ді­яч та за­снов­ник не­уря­до­вої ор­га­ні­за­ції Global Office Му­ста­фа Найєм, бі­зне­смен і фі­лан­троп Ві­ктор Пін­чук».

На­пев­но, як­би Пін­чук дій­сно був бі­зне­сме­ном і фі­лан­тро­пом, який з бла­ги­ми на­мі­ра­ми для кра­ї­ни ре­а­лі­зо­вує всі свої про­е­кти, то пи­тань би не бу­ло. На­віть біль­ше, в та­ко­му ви­пад­ку йо­го ді­яль­ність мо­жна бу­ло тіль­ки ві­та­ти. Однак, як по­ка­зує пра­кти­ка, не все так про­сто. Чо­му?

МИ­КО­ЛА ТОМЕНКО: «КУЧМА МАЄ ТА­КЕ Ж ВІДНОШЕННЯ ДО ДЕМОКРАТИЧНИХ НОРМ КОНСТИТУЦІЇ, ЯК ЯНУКОВИЧ ДО БЕЗВІЗУ!»

Бу­кваль­но на­пе­ре­до­дні мо­ло­ді­жно­го фо­ру­му прем’єр-мі­ністр Во­ло­ди­мир Грой­сман, який на­сту­пно­го дня став го­лов­ним го­стем за­хо­ду, ра­птом роз­си­пав­ся в ком­плі­мен­тах на адре­су Ле­о­ні­да Ку­чми — те­стя Ві­кто­ра Пі­чну­ка. «Якщо бу­ти аб­со­лю­тно че­сним, то не­об­хі­дно ска­за­ти, що най­біль­ше для роз­ви­тку мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня в на­шій кра­ї­ні зро­бив дру­гий пре­зи­дент Укра­ї­ни Ле­о­нід Да­ни­ло­вич Кучма — це оче­ви­дний факт. При ньо­му бу­ла прийня­та Кон­сти­ту­ція, при ньо­му був прийня­тий за­кон про мі­сце­ве са­мов­ря­ду­ва­н­ня, який впер­ше дав нам мо­жли­вість пі­ді­йти до пи­та­н­ня мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня», — за­явив він у За­по­ріж­жі під час ви­сту­пу на Мі­жре­гіо- наль­ній кон­фе­рен­ції з пи­тань впро­ва­дже­н­ня ре­фор­ми де­цен­тра­лі­за­ції (ua.interfax.com.ua).

По­ді­бна за­ява одра­зу отри­ма­ла ре­а­кцію. «Бі­да, ко­ли очіль­ни­ки дер­жа­ви не зна­ють істо­рії на­ціо­наль­но­го кон­сти­ту­ціо­на­лі­зму, — на­пи­сав у се­бе в «ФБ» на­ро­дний де­пу­тат 4-8 скли­кань Ми­ко­ла Томенко. — Пер­ша Кон­сти­ту­ція Не­за­ле­жної Укра­ї­ни бу­ла ухва­ле­на пар­ла­мен­том 28 черв­ня 1996 ро­ку ВСУПЕРЕЧ по­зи­ції Ле­о­ні­да Ку­чми. Увер­сії про­е­кту Конституції від 23 ли­сто­па­да 1995 ро­ку від Ку­чми — мо­дель силь­ної пре­зи­дент­ської ре­спу­блі­ки з дво­па­ла­тним пар­ла­мен­том і мі­ні­маль­ни­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня за каль­кою Ро­сій­ської конституції. Да­лі біль­ше, цей про­ект ав­то­ри­тар­ної Конституції Кучма сво­їм ука­зом ви­ніс на ре­фе­рен­дум без зго­ди ВР. На­то­мість де­пу­та­ти ухва­ли­ли кон­сти­ту­цій­ною біль­ші­стю Основ­ний За­кон Укра­ї­ни, в яко­му пре­зи­дент­сько-пар­ла­мент­ська ре­спу­блі­ка без дво­па­ла­тно­го пар­ла­мен­ту! Та­ким чи­ном кон­сти­ту­цій­ний ре­фе­рен­дум від Ку­чми, за­пла­но­ва­ний на 25 ве­ре­сня 1996 ро­ку, бу­ло ска­со­ва­но. Отож Кучма має та­ке ж відношення до демократичних норм Конституції 1996 ро­ку, як Янукович до безвізу!».

Як ба­чи­мо, укра­їн­ські по­лі­ти­ки, не див­ля­чись на чи­слен­ні фа­кти і тра­гі­чні на­слід­ки для кра­ї­ни, про­дов­жу­ють хва­ли­ти дру­го­го пре­зи­ден­та Ле­о­ні­да Ку­чму. «Ми ма­є­мо ре­жим па­ну­ва­н­ня олі­гар­хі­чних мо­но­по­лій, ба­тьком яких став Кучма, — ко­мен­тує «Дню» на­ро­дний де­пу­тат Сер­гій Ви­со­цький. — Са­ме він був ар­бі­тром пе­ре­роз­по­ді­лу пост­ра­дян­сько­го спад­ку на те­ри­то­рії Укра­ї­ни. Цей ре­жим пе­ред­ба­чає спад­ко­вість змі­ни по­лі­ти­чних по­ко­лінь в па­ра­ди­гмі збе­ре­же­н­ня олі­гар­хі­чно­го впли­ву. Тоб­то змі­ню­ю­ться пар­тії, по­лі­ти­чні облич­чя, але за їх спи­на­ми за­ли­ша­ю­ться грав­ці ве­ли­ко­го мо­но­поль­но­го бі­зне­су. Так ве­дуть се­бе всі олі­гар­хи. Окре­мі з них з ча­сом втра­ча­ють вплив, ін­ші нав­па­ки збе­рі­га­ють і при­мно­жу­ють йо­го, але прин­ци­пи, за яки­ми існує олі­гар­хі­чний ре­жим, за­ли­ша­ю­ться не­змін­ни­ми. І всі олі­гар­хи є спо­лу­че­ни­ми по­су­ди­на­ми».

СЕР­ГІЙ ЩЕРБИНА: «ПІН­ЧУК ДУ­ЖЕ ТОНКО ПРА­ЦЮЄ З ТАК ЗВАНИМИ ЛІ­ДЕ­РА­МИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

Зда­є­ться в су­спіль­стві вже тро­хи підза­бу­ли, але вар­то на­га­да­ти і про «бо­лі­сні ком­про­мі­си» Ві­кто­ра Пін­чу­ка, які він опри­лю­днив в гру­дні 2016го в аме­ри­кан­сько­му ви­дан­ні Wall Street Journal. То­ді олі­гарх фа­кти­чно ви­вів фор­му­лу ком­про­мі­су за­ра­ди до­ся­гне­н­ня «ми­ру» в Укра­ї­ні, умов­но ви­зна­ю­чи укра­їн­ські те­ри­то­рії за Укра­ї­ною, але де-фа­кто він про­по­ну­вав від­мо­ви­тись від них на ко­ристь оку­пан­та до кра­щих ча­сів. Пів­ро­ку то­му ста­т­тя Пін­чу­ка ви­кли­ка­ла хви­лю обу­ре­н­ня се­ред гро­мад­сько­сті, ча­сти­на по­лі­ти­ків і гро­мад­ських акти­ві­стів на­віть бой­ко­ту­ва­ла укра­їн­ський сні­да­нок в Да­во­сі. Але, як ба­чи­мо, че­рез пев­ний час обу­ре­н­ня ви­ві­три­ло­ся і вчо­ра­шні кри­ти­ки зно­ву в го­стях у Пін­чу­ка. «Він ду­же тонко пра­цює із су­спіль­ною дум­кою і так званими лі­де­ра­ми громадянського суспільства, — ко­мен­тує «Дню» жур­на­ліст Сер­гій Щербина. — На­го­ло­шую — так званими, то­му що ча­сто ці лю­ди вва­жа­ють, що ма­ють бла­гу ціль і для цьо­го не гре­бу­ють до­по­ма­га­ти то­му ж Пін­чу­ку, Гри­го­ри­ши­ну чи Льо­во­чкі­ну. Це ма­ні­пу­ля­тив­на по­лі­ти­ка».

Спі­вак Свя­то­слав Ва­кар­чук не впер­ше вже ви­сту­пав пе­ред пу­блі­кою, ска­жі­мо так, не на му­зи­чні те­ми. При­клад. «Сьо­го­дні зі мною тра­пи­ла­ся ці­ка­ва істо­рія, — пи­ше 14 черв­ня у «ФБ» Оле­ксій Да­ви­ден­ко. — Я впер­ше в жит­ті жив­цем по­чув ви­ступ Свя­то­сла­ва Ва­кар­чу­ка. Ні. Не спів Ва­кар­чу­ка пе­ред ба­га­то­ти­ся­чною ау­ди­то­рі­єю фа­нів, як ви мо­гли по­ду­ма­ти. А дов­гий ви­ступ Ва­кар­чу­ка гар­ною ан­глій­ською мо­вою як одно­го з го­лов­них спі­ке­рів па­нель­ної дис­ку­сії, ор­га­ні­зо­ва­ної Ки­їв­ською шко­лою еко­но­мі­ки, про май­бу­тнє укра­їн­ської еко­но­мі­ки. Ау­ди­то­рія зі­бра­ла­ся ду­же со­лі­дна. Уза­лі бу­ли іно­зем­ні екс­пер­ти і ви­да­тні ди­пло­ма­ти, то­пи най­біль­ших укра­їн­ських і між­на­ро­дних кор­по­ра­цій, мі­ні­стри і про­від­ні про­за­хі­дні по­лі­ти­ки, де­пу­та­ти­опти­мі­сти-акти­ві­сти-жур­на­лі­сти... Ва­кар­чук ду­же хо­че ста­ти Пре­зи­ден­том Укра­ї­ни! І якщо хтось спри­ймає це як жарт, то сам він про це ду­має ціл­ком сер­йо­зно і вже по­чав актив­ні кро­ки в цьо­му на­прям­ку. Уцей ве­чір він брав сло­во ча­сто, го­во­рив дов­го і ба­га­то... Пі­сля по­ба­че­но­го, для ме­не вже не ви­гля­дає та­ким див­ним по­ява Ва­кар­чу­ка в пре­зи­дент­ських со­ціо­ло­гі­чних опи­ту­ва­н­нях. За­пи­шіть. Ва­кар­чук хо­че!».

«На­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, Ва­кар­чук дій­сно пла­нує бу­ти кан­ди­да­том на на­сту­пних пре­зи­дент­ських ви­бо­рах, — ка­же Сер­гій Щербина. — Ско­рі­ше всьо­го під кі­нець цьо­го ро­ку по­чне­ться актив­на ре­клам­на кам­па­нія. Бе­зу­мов­но, в цьо­му по­чи­нан­ні йо­го під­три­мує Ві­ктор Пін­чук. Остан­ній ві­до­мий тим, що вміє ви­яви­ти і зна­йти від­по­від­ний під­хід до пер­спе­ктив­них кан­ди­да­тур. Але, на мою дум­ку, Ва­кар­чук у спи­ску Пін­чу­ка не пер­ший і не остан­ній. Але вар­то пам’ята- ти, що Пін­чук є ча­сти­ною ни­ні­шньої вла­ди, як і був ча­сти­ною по­пе­ре­дньої вла­ди. Тоб­то він збе­рі­гає свій вплив за будь-яких ча­сів. Він впли­ває на прийня­т­тя ба­га­тьох рі­шень че­рез свої лю­дей в по­лі­ти­ці. То­му важ­ко на­зва­ти Пін­чу­ка опо­зи­цій­ним олі­гар­хом. Вза­га­лі фра­за «по­зи­цій­ний олі­гарх» є нон­сен­сом».

МИРОСЛАВА ГОНГАДЗЕ: «НА БО­ЛО­ТІ ФУНДАМЕНТ НЕ ЗБУДУЄШ»

Ви­ступ Юлії Мо­сто­вої вза­га­лі ви­кли­кав ба­га­то схваль­них від­гу­ків. Хтось роз­ши­фру­вав її ви­ступ і ви­клав у ЗМІ, хтось ді­лив­ся сво­ї­ми ко­мен­та­ря­ми і вра­же­н­ня­ми в со­цме­ре­жах. Дій­сно, бу­ло ска­за­но ба­га­то пра­виль­них слів. Вла­сне, як і Ва­кар­чу­ком. Але і тут є своя під­но­го­тна. «Юля, справ­ді ці­ка­во, на­тхнен­но і ін­но­ва­цій­но, але на фо­ру­мі з Пін­чу­ком? Ро­зу­мію, що це, як ви­гля­дає, го­лов­на пла­тфор­ма, але на бо­ло­ті фундамент не збудуєш, як не ста­ра­тись, пер­ше тре­ба бо­ло­то ви­су­ши­ти», — на­пи­са­ла у се­бе на «ФБ» жур­на­ліс­тка Мирослава Гонгадзе.

Сто­сов­но Му­ста­фи Найє­ма, то на за­хо­дах ро­ди­ни Ку­чми-Пін­чу­ка він да­ле­ко не впер­ше. Мо­жна на­віть ска­за­ти — по­стій­ний гість. По­чи­на­ю­чи ще з ча­сів ро­бо­ти в «Укра­їн­ській прав­ді», ко­ли Найєм за ра­ху­нок Фон­ду Пін­чу­ка їздив на за­хо­ди олі­гар­ха і ви­сві­тлю­вав їх, і за­кін­чу­ю­чи ді­яль­ні­стю в яко­сті на­ро­дно­го де­пу­та­та, який якось ви­знав, що не знав, що отри­му­вав гро­ші, про які він про­зві­ту­вав в де­кла­ра­ції, від Фон­ду Пін­чу­ка. По­ка­зо­во і те, що пра­цю­ю­чи в «УП», яку за­сну­вав вби­тий Ге­ор­гій Гонгадзе, Найєм, як і йо­го ко­ле­га Сер­гій Ле­щен­ко, пи­са­ли про ре­зо­нан­сну « спра­ву Гонгадзе — По­доль­сько­го», але зго­дом пе­ре­ста­ли це ро­би­ти. На­віть біль­ше, став­ши на­ро­дни­ми де­пу­та­та­ми — жо­дно­го ви­сту­пу з ви­мо­гою роз­слі­ду­ва­ти цю спра­ву. Це про стан­дар­ти в жур­на­лі­сти­ці, та і в пар­ла­мен­ті та­кож.

По­тер­пі­лий у «спра­ві Гонгадзе — По­доль­сько­го» Оле­ксій По­доль­ський, ко­мен­ту­ю­чи фо­то, на яко­му Ві­ктор Пін­чук по­зує із сти­пен­ді­а­та­ми про­гра­ми «Зав­тра.UA», вза­га­лі за­явив, що «це старт Ві­кто­ра Пін­чу­ка в Пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни». «А те, що він за­лу­чає і про­су­ває рі­зних гро­мад­ських ді­я­чів, спів­а­ків, де­пу­та­тів, — це все для то­го, щоб мі­цні­ше «об­ста­ви­ти», щоб пра­виль­но по­во­див­ся, ни­ні­шньо­го пре­зи­ден­та Пе­тра По­ро­шен­ка, як це ко­лись во­ни зро­би­ли з Яну­ко­ви­чем. Це за­па­сні за­кла­дні на рі­зні ви­пад­ки жи­т­тя», — до­дає По­доль­ський.

Який ви­хід? «Вийти з олі­гар­хі­чної си­сте­ми ми змо­же­мо ли­ше то­ді, ко­ли чер­го­ва вла­да зро­зу­міє, що ре­жим фун­кціо­ну­ва­н­ня олі­гар­хі­чних мо­но­по­лій спри­яє кра­ху дер­жа­ви і її еко­но­мі­ки, — від­по­від­ає Сер­гій Ви­со­цький. — Тоб­то ре­жим, при яко­му олі­гар­хі­чні кла­ни си­дять на по­то­ках, які пов’яза­ні з дер­жа­вою, та ви­ко­ри­сто­ву­ють сто­сун­ки із дер­жа­вою, щоб на­прав­ля­ти ці по­то­ки, ра­но чи пі­зно при­зве­де до за­не­па­ду кра­ї­ни. Не­об­хі­дно зруй­ну­ва­ти мо­но­по­лії, які бу­ли сфор­мо­ва­ні в Укра­ї­ні. Нам не­об­хі­дна при­ва­ти­за­ція дер­жав­ної вла­сно­сті, по­трі­бні про­зо­рі про­це­ду­ри утво­ре­н­ня та­ри­фів, ко­ли це пи­та­н­ня бу­де ви­ве­де­но за дуж­ки впли­ву олі­гар­хі­чних груп. По­ки то­чка опо­ру не змі­сти­ться з олі­гар­хів на се­ре­дній клас, бу­дуть ство­рю­ва­тись і від­по­від­ні по­лі­ти­чні про­е­кти, які бу­дуть об­слу­го­ву­ва­ти ін­те­ре­си не стіль­ки суспільства, скіль­ки кон­кре­тних мо­но­по­лі­стів як в бі­зне­сі, так і у вла­ді. Остан­ні бу­дуть за­ли­ша­тись за­ку­лі­сни­ми грав­ця­ми в по­лі­ти­ці».

«Зав­тра» — щоб за­хи­сти­ти тих, хто «по­за­вчо­ра», — на­пи­са­ла у се­бе у «ФБ» го­лов­ний ре­да­ктор «Дня» Ла­ри­са Ів­ши­на. А ще во­на на­го­ло­шує, що «лю­ди, які від­ві­ду­ють по­ді­бні за­хо­ди, не бо­я­ться втра­ти­ти ре­пу­та­цію, то­му що у нас до­сі не­має ін­сти­ту­ту ре­пу­та­ції».

МАЛЮНОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.