День скор­бо­ти і су­ча­сна по­лі­ти­ка

У на­па­ді Ні­меч­чи­ни на СРСР ні­яко­го одно­сто­рон­ньо­го ві­ро­лом­ства не бу­ло. Бу­ло вза­єм­не ві­ро­лом­ство

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Бо­рис СОКОЛОВ, про­фе­сор, Мо­сква

22черв­ня 1941 ро­ку по­ча­ла­ся Ве­ли­ка Ві­тчи­зня­на вій­на, як її на­зи­ва­ли в СРСР і Ро­сії, або ж від­крив­ся ра­дян­сько-ні­ме­цький (Схі­дний) фронт Дру­гої сві­то­вої вій­ни, як ка­жуть у ре­шті сві­ту. Але ли­ше в Ро­сії на­пад Ні­меч­чи­ни на СРСР за­ли­ша­є­ться го­лов­ною по­ді­єю всі­єї Дру­гої сві­то­вої вій­ни, пі­сля якої во­на ні­би­то на­бу­ла по-справ­жньо­му сер­йо­зно­го ха­ра­кте­ру, а до цьо­го, мов­ляв, бу­ла су­ціль­на «гра в під­дав­ки» з Гі­тле­ром з бо­ку за­хі­дних дер­жав. Та­ке тра­кту­ва­н­ня, ра­зом із те­зою про «ві­ро­лом­ний на­пад» Ні­меч­чи­ни на Ра­дян­ський Со­юз вір­но слу­жи­ло спра­ві ма­кси­маль­ної мі­лі­та­ри­за­ції еко­но­мі­ки та су­спіль­но­го жи­т­тя в СРСР і та­ким же ці­лям слу­жить у су­ча­сній Ро­сії.

■ Уто­му, що Ро­сії ні­би­то всю­ди за­гро­жу­ють смер­тель­ні не­без­пе­ки з бо­ку ін­ших дер­жав, ні­би­то бу­ло і у ви­пад­ку з Ра­дян­ським Со­ю­зом, Кремль зна­хо­дить ви­прав­да­н­ня сво­їй агре­сив­ній зов­ні­шній по­лі­ти­ці, осо­бли­во що­до пост­ра­дян­ських дер­жав. Але на­віть у Си­рії ро­сій­ська про­па­ган­да по­стій­но зна­хо­дить ар­ма­ди че­чен­ських, по­волзь­ких або се­ре­дньо­а­зі­ат­ських бо­йо­ви­ків-ісла­мі­стів, ні­би­то го­то­вих усі­єю сво­єю по­ту­жні­стю на­ва­ли­ти­ся на Ро­сію, і са­ме їхньою при­су­тні­стю — як справ­жньою, так і уяв­ною — об­ґрун­то­вує ро­сій­ську участь у гро­ма­дян­ській вій­ні в Си­рії на сто­ро­ні ре­жи­му Ба­ша­ра Аса­да. А 1939 ро­ку хі­ба ж не Ста­лін ра­зом із Гі­тле­ром сві­до­мо ве­ли до но­вої сві­то­вої вій­ни? Уньо­го був шанс за­по­біг­ти вій­ні, всту­пив­ши в со­юз із за­хі­дни­ми де­мо­кра­ті­я­ми. Але та­кий ва­рі­ант ра­дян­ський ди­кта­тор сер­йо­зно не роз­гля­дав, спо­ді­ва­ю­чись, що тим­ча­со­вий со­юз із Гі­тле­ром, а по­тім ра­пто­ве і швид­ке па­ді­н­ня Ні­меч­чи­ни за­без­пе­чать йо­му єв­ро­пей­ську ге­ге­мо­нію.

■ На­справ­ді в на­па­ді Ні­меч­чи­ни на СРСР ні­яко­го одно­сто­рон­ньо­го ві­ро­лом­ства не бу­ло. Бу­ло вза­єм­не ві­ро­лом­ство, вір­ні­ше, не­до­вір’я. Ста­лін не ві­рив Гі­тле­ру і не сум­ні­вав­ся, що той зби­ра­є­ться на ньо­го на­па­сти. Але так са­мо Гі­тлер не ві­рив Ста­лі­ну і не сум­ні­вав­ся, що той зби­ра­є­ться на ньо­го на­па­сти. Рі­зни­ця бу­ла ли­ше в стро­ках. Ста­лін спо­ча­тку зби­рав­ся на­па­сти на Ні­меч­чи­ну влі­тку 1940 ро­ку, і то­му по­ква­пли- во роз­стрі­ляв поль­ських офі­це­рів у Ка­ти­ні. Від­так за­зда­ле­гідь при­зна­чив да­ту на­па­ду на 12 черв­ня 1941 ро­ку, але по­тім пе­ре­ніс її на ли­пень че­рез не­го­тов­ність військ. Гі­тлер спо­ча­тку пла­ну­вав на­пад на СРСР на 15 трав­ня 1941 ро­ку, але че­рез Бал­кан­ську кам­па­нію пе­ре­ніс йо­го на 22 черв­ня.

■ Кон­кре­тні фа­кти я за­раз на­во­ди­ти не бу­ду. Чи­та­чі «Дня» лег­ко зна­йдуть їх у мо­їх по­пе­ре­дніх пу­блі­ка­ці­ях на цю те­му. За­раз ва­жли­ві­ше ін­ше. І Ста­лін, і Гі­тлер роз­гля­да­ли пла­но­ва­ні ни­ми на­па­ди один на одно­го як пре­вен­тив­ні уда­ри, хо­ча оби­два не ма­ли скіль­ки-не­будь до­сто­вір­них да­них про те, ко­ли са­ме су­про­тив­ник зби­ра­є­ться зав­да­ти сво­го уда­ру. Рі­зни­ця бу­ла ли­ше в то­му, що Ста­лін був упев­не­ний, що Гі­тлер на­па­де на ньо­го не ра­ні­ше 1942 ро­ку, і вва­жав за кра­ще спо­ча­тку по­кін­чи­ти з Ан­глі­єю. А ось Гі­тлер до­пу­скав, що Ста­лін мо­же на­па­сти на ньо­го і в 1941-му. Але на­віть якщо б Ста­лін устиг уда­ри­ти пер­шим, це не змі­ни­ло б ні хо­ду та ре­зуль­та­ту вій­ни, ні по­зи­цію Ан­глії та США.

■ Тре­ба усві­дом­лю­ва­ти те, що за­хі­дні дер­жа­ви під­три­ма­ли Ра­дян­ський Со­юз не стіль­ки як жер­тву агре­сії, скіль­ки як слаб­ку дер­жа­ву в по­єдин­ку на­о­дин­ці з на­цист­ською Ні­меч­чи­ною, пе­ре­мо­га якої в цьо­му по­єдин­ку за­гро­жу­ва­ла і Бри­тан­ській ім­пе­рії, і Аме­ри­ці не­злі­чен­ни­ми ли­ха­ми. Як­би Гі­тлер зму­сив Ра­дян­ський Со­юз до ка­пі­ту­ля­ції і пе­ре­тво­рив би на слу­хня­но­го са­те­лі­та, він би на­ва­лив­ся всі­єю по­ту­жні­стю ні­ме­цьких зброй­них сил і ні­ме­цької еко­но­мі­ки на за­хі­дних су­про­тив­ни­ків, та ще й ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ра­дян­ські при­ро­дні ре­сур­си. Ось са­ме щоб уни­кну­ти по­ді­бної не­ве­се­лої пер­спе­кти­ви, Ан­глія та США під­три­ма­ли СРСР.

■ Так са­мо за­раз Аме­ри­ка та її за­хі­дні со­ю­зни­ки під­три­му­ють Укра­ї­ну в її про­ти­сто­ян­ні ро­сій­ській агре­сії не то­му, що їм по­до­ба­є­ться укра­їн­ський уряд, а то­му, що по­раз­ка Укра­ї­ни в цій бо­роть­бі за­гро­жує кра­хом усі­єї єв­ро­а­тлан­ти­чної си­сте­ми без­пе­ки.

■ Уро­сій­ській істо­рі­о­гра­фії лю­блять на­го­ло­шу­ва­ти, що у Гі­тле­ра бу­ли ли­хо­дій­ські пла­ни що­до роз­чле­ну­ва­н­ня СРСР. Са­ме збе­ре­же­н­ня ім­пе­рії за­ли­ша­є­ться го­лов­ною цін­ні­стю для пе­ре­ва­жної біль­шо­сті ро­сій­ських істо­ри­ків і по­лі­ти­ків. А на­справ­ді, як­би Гі­тлер, на­при­клад, під­три­мав ство­ре­н­ня не­за­ле­жної Укра­їн­ської дер­жа­ви і зу­мів би сфор­му­ва­ти ба­га­то­чи­сель­ну укра­їн­ську ар­мію, у ньо­го з’явив­ся б сер­йо­зний шанс не ли­ше ґрун­тов­ні­ше роз­би­ти Чер­во­ну ар­мію, але і зна­чно обме­жи­ти рі­вень її опо­ру. То­ді б він зміг пе­ре­ки­ну­ти до­ста­тньо сил на за­хі­дні фрон­ти й обме­жи­ти со­ю­зне про­су­ва­н­ня плац­дар­ма­ми в Пів­ден­ній Іта­лії та Нор­ман­дії. Ін­ша спра­ва, що та­кий сце­на­рій роз­ви­тку по­дій при­звів би ли­ше до то­го, що вій­на за­кін­чи­ла­ся б во­се­ни 1945 ро­ку ма­со­ва­ним аме­ри­кан­ським атом­ним бом­бар­ду­ва­н­ням го­лов­них ні­ме­цьких міст. І по­ді­бний сце­на­рій був аб­со­лю­тно не­ре­аль­ним, оскіль­ки Гі­тлер ди­вив­ся на за­во­йо­ва­ні кра­ї­ни як на про­те­кто­ра­ти і ко­ло­нії, в усьо­му слу­хня­ні ні­ме­цькій во­лі.

■ Уре­зуль­та­ті Ста­лін пе­ре­міг, але ли­ше при ви­рі­шаль­ній під­трим­ці за­хі­дних дер­жав і, справ­ді за­ва­лив­ши во­ро­га тру­па­ми, втра­тив­ши від 40 до 41 млн осіб, п’яту ча­сти­ну до­во­єн­но­го на­се­ле­н­ня. На жаль, ми до цих пір не зна­є­мо ба­га­тьох за­ги­блих по­і­мен­но. На­при­клад, 323-я стрі­ле­цька ди­ві­зія, згі­дно з жур­на­лом бо­йо­вих дій, з 17 по 19 гру­дня 1941 ро­ку, в пе­рі­од кон­тр­на­сту­пу під Мо­сквою, втра­ти­ла 496 уби­тих і 1200 зни­клих без­ві­сти (май­же всі за­ги­ну­ли, оскіль­ки нім­ці, від­сту­па­ю­чи, по­ло­не­них пра­гну­ли не бра­ти, а де­зер­ти­ру­ва­ти в лю­тий мо­роз мо­гли тіль­ки са­мо­вбив­ці). А згі­дно з ба­зою ди­ві­зій­них по­і­мен­них до­не­сень про втра­ти, ви­кла­де­ній «Ме­мо­рі­а­лом» (http://www.teatrskazka.com/Raznoe /DivDocs/DivDocs02.html), втра­ти ці­єї ди­ві­зії за вка­за­ний пе­рі­од скла­ли ли­ше 90 уби­тих. А з 15 по 25 сі­чня 1944 ро­ку 256-та ди­ві­зія в бо­ях за Кі­ро­во­град за по­то­чни­ми по­ві­дом­ле­н­ня­ми втра­ти­ла 250 уби­тих, а за по­і­мен­ни­ми — ли­ше 154. Утім, про­тя­гом 1944—1945 ро­ків, як пред­став­ля­є­ться, без­по­во­ро­тні втра­ти ду­же за­ни­жу­ва­ли і в по­то­чних до­не­се­н­нях, за ра­ху­нок при­зва­них без­по­се­ре­дньо в ча­сти­ни. Й іме­на зна­чної ча­сти­ни за­ги­блих ми не ді­зна­є­мо­ся ні­ко­ли.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.