Не­до­сту­пні пар­ки

«Про­бле­ма ада­пта­ції зе­ле­них зон для лю­дей з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми ні­як не ви­рі­шу­є­ться і на­віть не ви­но­си­ться на по­ря­док ден­ний», — екс­перт

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

Ви­пад­ко­вий до­пис у Facebook від бій­ця АТО Оле­ксан­дра Кі­кі­на про­чи­та­ло, пев­но, чи­ма­ло лю­дей, та чо­мусь ма­ло хто за­ли­шив якісь від­гу­ки чи ко­мен­та­рі. Чо­ло­вік роз­по­вів про при­крий ін­ци­дент, який не­що­дав­но тра­пив­ся з йо­го по­бра­ти­мом: «У пар­ку «Фе­о­фа­нія» є дже­рель­ця з во­дою, під’їзди до них пе­ре­кри­ті шла­гба­у­ма­ми. Офі­цер, який втра­тив но­гу в АТО, на­ма­гав­ся під’їха­ти і на­бра­ти во­ди до­до­му, охо­ро­на від­мо­ви­ла­ся пу­сти­ти йо­го, са­мо­стій­но від­стань від шла­гба­у­ма до дже­ре­ла по­до­ла­ти на про­те­зі де­що про­бле­ма­ти­чно. На про­ха­н­ня по­ка­за­ти до­ку­мен­ти на за­кон­ність уста­нов­ле­них пе­ре­пон йо­му від­мо­ви­ли, він на­пи­сав за­яву на ім’я ди­ре­кції пар­ка, а у від­по­відь — ти­ша».

Ін­ци­дент з вій­сько­вим — при­крий і по­вчаль­ний. Ви­снов­ки має зро­би­ти як адмі­ні­стра­ція пар­ку, так і ко­жен із нас. Адже наш світ аб­со­лю­тно не ада­пто­ва­ний для не­зря­чих гро­ма­дян, лю­дей в ін­ва­лі­дних віз­ках та на­віть мам із ко­ля­ска­ми. Ви­їха­ти за ме­жі сво­го мі­кро­ра­йо­ну мо­же ма­ло хто з цих ка­те­го­рій, бо та­ксі — до­ро­го, а гро­мад­ський тран­спорт — не­зру­чно. Якщо «ви­лаз­ки» в мі­сто ще вда­є­ться ор­га­ні­зу­ва­ти зі сто­рон­ньою до­по­мо­гою, то пар­ки чи во­до­йми — це за­кри­ті для «осо­бли­вих» лю­дей те­ри­то­рії. І ча­сто ці пе­ре­по­ни — шту­чні.

«ЦЕ САМОВІЛЬНІ ДІЇ»

Не­що­дав­но ав­тор з ро­ди­ною ви­бра­ли­ся на сі­мей­ний від­по­чи­нок до зга­да­ної «Фе­о­фа­нії», пар­ку-пам’ятки са­до­во-пар­ко­во­го ми­сте­цтва за­галь­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня. Від­по­чи­валь­ни­ків бу­ло чи­ма­ло: хтось ді­ста­вав­ся сю­ди пі­шки, хтось за­ли­шав ав­тів­ки пе­ред шла­гба­у­мом, а де­хто та­ки проби­рав­ся сю­ди на при­ва­тно­му транс­пор­ті. Хто­зна, мо­жли­во, то був ве­сіль­ний ескорт, бо, як іде­ться на сай­ті пар­ку, про­їзд та сто­ян­ка ав­то­мо­біль­но­го транс­пор­ту на те­ри­то­рію за­бо­ро­ня­є­ться, за ви­ня­тком ве­ло­си­пе­дів та ве­сіль­них це­ре­мо­ній, для яких діє окре­мий прейску­рант. Якщо ж ду­же-ду­же тре­ба по­тра­пи­ти до «Фе­о­фа­нії» на сво­є­му ав­то, тре­ба отри­ма­ти спеціальний до­звіл, по­пе­ре­джає адмі­ні­стра­ція пар­ку. Ці­ка­во, чи ма­ють йо­го ка­во­ав­то­ма­ти, атра­кціо­ни, що сто­ять на га­ля­ви­нах? «День» на­ді­слав адмі­ні­стра­ції пар­ку від­по­від­ний ін­фор­ма­цій­ний за­пит. На від­по­відь ще че­ка­є­мо.

На дум­ку еко­ло­га та екс­пер­та На­ціо­наль­но­го еко­ло­гі­чно­го цен­тру Укра­ї­ни Оле­ксан­дра СОКОЛЕНКА, ча­сто та­кі дії ке­рів­ни­ків пар­ків ні­чим не об­ґрун­то­ву­ю­ться: «Обме­же­н­ня до­сту­пу до пар­ку пов’яза­не з йо­го ста­ту­сом та пов­но­ва­же­н­ня­ми, — по­яснив еко­лог. — Але це мо­жуть бу­ти самовільні дії. У нас бу­ває та­ке, що в зе­ле­ній зо­ні вста­но­ви­ли шла­гба­ум, бі­ля ньо­го сто­ять лю­ди і зби­ра­ють гро­ші, але хто це і для чо­го — не­ві­до­мо, а по­тім ці лю­ди зни­ка­ють. Тоб­то самовільні дії при­пу­сти­ти мо­жна, але все тре­ба пе­ре­ві­ря­ти. От є шла­гба­ум у Гі­дро­пар­ку на з’їзді на Ве­не­ці­ан­ський міст, але це не змен­шує кіль­ко­сті ав­то­мо­бі­лів, лю­ди ку­пу­ють со­бі про­їзд, по­ло­ви­на по­ка­зує якісь по­свід­ки і про­їздить без­ко­штов­но. Дру­гий ви­па­док — ву­ли­ця Тру­ха­нів­ська, яку ко­лись пом­пе­зно від­кри­ли як ве­ло­тра­су «Тро­є­щи­на — Єв­ро­пей­ська пло­ща». Сьо­го­дні це ав­то­мо­біль­ний хай­вей, я дня­ми їхав на ве­ло­си­пе­ді, ме­не ма­ло не зби­ла ма­ши­на, яка мча­ла на швид­ко­сті 150 км/год. Там так са­мо сто­їть шла­гба­ум, але вра­хо­ву­ю­чи, яка кіль­кість ав­то­мо­бі­лів ру­ха­є­ться ці­єю ву­ли­цею, ко­ри­сті від ньо­го не­має».

ДЛЯ КО­ГО ШЛА­ГБА­УМ?

До сло­ва, 2009 ро­ку Ки­їв­ра­да прийня­ла рі­ше­н­ня про вста­нов­ле­н­ня шла­гба­у­мів при в’їзді у сто­ли­чні пар­ки, щоб обме­жи­ти рух ав­ті­вок у зо­нах від­по­чин­ку. Ще то­ді ки­я­ни обу­рю­ва­ли­ся, що, при­мі­ром, у ве­ли­че­зно­му пар­ку «Дру­жби на­ро­дів», пло­щею 300 ге­кта­рів, це рі­ше­н­ня не ви­ко­ну­є­ться. Шла­гба­ум дій­сно вста­но­ви­ли, але ма­ши­ни віль­но за­їжджа­ли на те­ри­то­рію, обми­на­ю­чи шла­гба­ум лі­со­ви­ми до­ро­га­ми.

То­рік у пар­ку Пар­ти­зан­ської сла­ви КП «Ки­їв­зе­лен­буд» теж вста­но­ви­ло шла­гба­ум, що­би пе­ре­шко­джа­ти за­їзду ав­то і зро­би­ти більш ком­фор­тним пе­ре­бу­ва­н­ня го­стей у зе­ле­ній зо­ні. Але ки­я­ни на­рі­ка­ли, що че­рез ці пе­ре­по­ни у парк не по­тра­пить ні ве­ло­си­пе­дист, ні ма­ма з ди­тям у ко­ля­сці.

«За­га­лом шла­гба­у­ми як пе­ре­кри­т­тя в’їзду у зе­ле­ні зо­ни не ви­ко­ну­ють сво­їх фун­кцій, — до­дав Оле­ксандр Со­ко­лен­ко. — Що сто­су­є­ться лі­со­пар­ків, те­ри­то­рій на­ціо­наль­них пар­ків, то тут діє ін­ший ре­жим. Від­по­від­но до Лі­со­во­го ко­де­ксу за­їзди ма­ють пе­ре­кри­ва­ти­ся ста­ціо­нар­ни­ми шла­гба­у­ма­ми або ін­ши­ми пе­ре­шко­да­ми, які за­ва­жа­ють в’їзду ав­то­мо­бі­лів у будь-яку по­ру ро­ку. Мо­жуть пу­ска­ти ав­то­мо­бі­лі по­же­жні чи ін­ші спе­ці­а­лі­зо­ва­ні, але не при­ва­тні».

«ОБЛАШТОВАНИХ ПАР­КІВ ДУ­ЖЕ МА­ЛО»

А як що­до пан­ду­сів у пар­ках, спе­ці­аль­них екс­кур­сій для не­зря­чих, еко­ло­гі­чних мар­шру­тів для ко­ля­со­чни­ків? Про та­кі ре­чі пра­кти­чно ні­хто ні­чо­го не чув, на­віть екс­пер­ти еко­ло­гі­чної сфе­ри, ко­трі по кіль­ка ра­зів на мі­сяць на­ві­ду­ю­ться в об’єкти при­ро­дно-за­по­від­но­го фон­ду. Один з та­ких ман­дрів­них фа­хів­ців, еко­лог МБО « Еко­ло­гія- Пра­во­Лю­ди­на » Пе­тро ТЄСТОВ роз­по­вів, що з- по­між від­ві­да­них ним пар­ків про лю­дей з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми тур­бу­ю­ться оди­ни­ці.

« Якщо іде­ться про на­ціо­наль­ні пар­ки, то се­ред них ду­же ма­ло ту­ри­сти­чних об’ єктів, облаштованих для лю­дей з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми, — по­яснив Пе­тро Тєстов. — Якщо це озе­ро чи ін­ша во­до­йма, то за­зви­чай до ньо­го ве­де стеж­ка або до­ро­га. Якщо йде­ться про обла­што­ва­ні еко­ло­гі­чні стеж­ки, то я не чув про при­сто­со­ва­ні для лю­дей з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми. Знаю, що Мі­жгір­ський ре­гіо­наль­ний ланд­ша­фтний парк про­во­дить екс­кур­сію для не­зря­чих. Бу­ли ще по­ді­бні про­е­кти ство­ре­н­ня еко­ло­гі­чних сте­жок для лю­дей з ва­да­ми зо­ру, але во­ни не бу­ли ре­а­лі­зо­ва­ні. Тоб­то це за­ле­жить від ба­жа­н­ня ке­рів­ни­цтва, а та­кож від фі­нан­су­ва­н­ня. Бо ін­фра­стру­кту­ра, яка є в на­ціо­наль­них пар­ках, за­зви­чай ство­рю­є­ться за ко­шти гран­тів чи вла­сни­ми си­ла­ми уста­но­ви».

Оле­ксандр Со­ко­лен­ко до­пов­нив ко­ле­гу, що іні­ці­а­ти­ва про ада­пта­цію пар­ків має йти не тіль­ки від ке­рів­ни­цтва, а й від мі­ських ко­му­наль­них служб, якщо іде­ться са­ме про мі­ські зо­ни від­по­чин­ку. За сло­ва­ми екс­пер­та, жо­ден із цен­траль­них пар­ків Ки­є­ва не пе­ре­йма­є­ться цим пи­та­н­ням: «Я вза­га­лі не при­га­дую, щоб хтось по­ру­шу­вав це пи­та­н­ня. Про­бле­ма ада­пта­ції зе­ле­них зон для лю­дей з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми ні­як не ви­рі­шу­є­ться і на­віть не ви­но­си­ться на по­ря­док ден­ний. На­при­клад, КП «Ки­їв­зе­лен­буд » має цим опі­ку­ва­ти­ся у Ки­є­ві, та якщо ко­му­наль­ни­ки не по­ли­ва­ють де­ре­ва, то на­вряд чи бу­дуть вста­нов­лю­ва­ти пан­ду­си для лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю».

ФО­ТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.