Про від­но­си­ни з єв­ро­пей­ськи­ми су­сі­да­ми

Кіль­ка ду­мок пі­сля по­їзд­ки ки­їв­ських сту­ден­тів із ви­ста­вою до Пе­ре­ми­шля

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Га­ли­на КРИВОРЧУК

Аяк би ви хотіли жи­ти зі сво­ї­ми су­сі­да­ми: в ми­рі й зла­го­ді чи в су­пе­ре­чках і вій­ні? Пи­та­н­ня ри­то­ри­чне. Але хоч що б ми го­во­ри­ли, до­бро­су­сід­ські від­но­си­ни бу­ду­ва­ти не так вже й лег­ко. Осо­бли­во ко­ли існує ще й тре­тій су­сід, який під­ли­ває оли­ви у во­гонь, і це при­но­сить йо­му за­до­во­ле­н­ня...

До­брі сто­сун­ки вар­то бу­ду­ва­ти на рів­ні куль­тур­них про­грам і кон­та­ктів. Те­пер про це най­ча­сті­ше ка­жуть як про на­ро­дну ди­пло­ма­тію. Так ста­ло­ся, що сто­сун­ки з поль­ськи­ми дру­зя­ми по­ча­ли скла­да­ти­ся у сту­ді­ї­ВІАТЕЛ че­рез про­ект «Гра до­лі» май­же де­сять ро­ків то­му. Спо­ча­тку бу­ли від­ві­ди­ни мі­ста Пе­ре­мишль із про­гра­мою істо­ри­чних філь­мів на за­про­ше­н­ня Пів­ден­но-Схі­дно­го істо­ри­чно­го ін­сти­ту­ту. По­тім до кон­та­ктів під­клю­чи­ла­ся ве­ли­ка укра­їн­ська гро­ма­да у Пе­ре­ми­шлі, пі­зні­ше — Схі­дно-Єв­ро­пей­ський уні­вер­си­тет, по­тім кон­та­кти змі­цню­ва­ли­ся че­рез участь у фе­сти­ва­лі «Ка­ли­но­ві мо­сти», який ор­га­ні­зо­ву­ють по­ля­ки й укра­їн­ці з Оль­шти­на у Вар­мін­сько­Ма­зур­сько­му краї— ко­ли­шні ви­му­ше­ні пе­ре­се­лен­ці опе­ра­ції«Ві­сла», зго­дом від­бу­ло­ся зна­йом­ство із гре­ко-ка­то­ли­цьки­ми се­стра­ми-слу­же­бни­ця­ми з Еку­ме­ні­чно­го до­му в Прал­ків­цях у пе­ред­мі­сті Пе­ре­ми­шля, а на­да­лі за­про­ше­н­ня до Хол­ма на свя­тку­ва­н­ня юві­лею Ми­хай­ла Гру­шев­сько­го від укра­їн­ців, які ство­ри­ли в Ки­є­ві то­ва­ри­ство «холм­ща­ків» — на­щад­ків ви­му­ше­них пе­ре­се­лен­ців із Хол­ма.

Ко­жно­го ра­зу зу­стрі­чі у Поль­щі під­твер­джу­ють, що спіль­на істо­рія двох на­ро­дів і дра­ма­ти­чна, і ба­га­та на до­брі спо­га­ди і спра­ви. Для сту­дії ВІАТЕЛ ста­ло за пра­ви­ло пам’ята­ти про біль укра­їн­ських лю­дей, які жи­вуть у Поль­щі, але го­лов­не — тво­ри­ти до­бро і пра­цю­ва­ти на спіль­не й плі­дне май­бу­тнє. Са­ме то­му ко­жна по­до­рож про­хо­дить із за­лу­че­н­ням но­вих ці­ка­вих ми­сте­цьких про­е­ктів. Окрім філь­мів, які май­же що­ро­ку сту­дія де­мон­струє в поль­ських мі­стах, від­бу­ва­є­ться зна­йом­ство з укра­їн­ськи­ми кни­го­ви­дав­ця­ми, зокре­ма з «Ви­дав­ни­цтвом Го­ро­бець», а най­го­лов­ні­ше — з укра­їн­ською мо­лод­дю.

Стає вже до­брою тра­ди­ці­єю при­їжджа­ти до Пе­ре­ми­шля зі сту­ден­та­ми з май­стер­ні ре­жи­се­ра Ва­си­ля Ві­тра, май­бу­тні­ми кі­но- і те­ле­ре­жи­се­ра­ми із Ки­їв­сько­го уні­вер­си­те­ту те­а­тру кі­но і те­ле­ба­че­н­ня іме­ні І.К.Кар­пен­ка-Ка­ро­го. Ни­ні­шньо­ї­зи­ми про­ре­ктор уні­вер­си­те­ту із Пе­ре­ми­шля — Сла­во­мір Со­ле­цькі — зі сво­ї­ми ко­ле­га­ми-ви- кла­да­ча­ми по­ди­ви­ли­ся у Ки­є­ві в Цен­трі Кур­ба­са ди­плом­ну ви­ста­ву сту­ден­тів-ре­жи­се­рів «Отак за­ги­нув Гу­ска» за п’єсою Миколи Ку­лі­ша у по­ста­нов­ці за­слу­же­но­го ар­ти­ста Укра­ї­ни Ві­та­лія Сав­чу­ка — ви­кла­да­ча з май­стер­но­сті акто­ра. Поль­ські ко­ле­ги-ви­кла­да­чі бу­ли про­сто в за­хва­ті. На­сту­пно­го дня во­ни зі­зна­ли­ся, що май­же всю ніч обго­во­рю­ва­ли ви­ста­ву, і від них на­ді­йшло за­про­ше­н­ня: «При­їздіть до нас, по­ка­жіть цю ви­ста­ву, щоб і укра­їн­ці, й по­ля­ки по­ба­чи­ли мо­ло­де ми­сте­цтво укра­їн­ських сту­ден­тів».

І от на­при­кін­ці трав­ня від­бу­ла­ся по­до­рож до Пе­ре­ми­шля з ви­ста­вою «Отак за­ги­нув Гу­ска». Ця ко­ро­тка ман­дрів­ка бу­ла на­си­че­на всі­ля­ки­ми по­ді­я­ми. Схі­дно-Єв­ро­пей­ський уні­вер­си­тет свя­тку­вав День Юве­на­ле. Це дав­ня єв­ро­пей­ська тра­ди­ція, ко­ли сту­ден­ти від­зна­ча­ють своє по­до­ро­слі­ша­н­ня, і в цей день управ­лі­н­ня уні­вер­си­те­том пе­ре­хо­дить до рук сту­ден­тів. В Укра­ї­ні ще та­кої тра­ди­ції не­має, а вар­то бу­ло би за­по­зи­чи­ти. А ще бу­ла Єв­ро­пей­ська ніч му­зе­їв у Пе­ре­ми­шлі й на­сту­пно­го дня — тра­ди­цій­на екс­кур­сія до Кра­ко­ва.

Але, зви­чай­но, най­го­лов­ні­шою ме­тою по­до­ро­жі до Поль­щі бу­ла ви­ста­ва. Цьо­го ра­зу і поль­ські, й укра­їн­ські гля­да­чі при­йшли на ви­ста­ву в Укра­їн­ський на­ро­дний дім. Це дав­ня бу­дів­ля, зве­де­на укра­їн­ця­ми Пе­ре­ми­шля по­над сто ро­ків то­му, не­що­дав­но по­вер­ну­та укра­їн­ській гро­ма­ді, яка від­нов­лює і ре­став­рує її. На сце­ні Укра­їн­сько­го до­му ко­лись ви­сту­па­ла Со­ло­мія Кру­шель­ни­цька, при­їздив сю­ди Іван Фран­ко. І от те­пер — та­ка честь і на­го­да для ки­їв­ських сту­ден­тів.

А у ви­ста­ві йде­ться про ві­чні люд­ські цін­но­сті: про ро­дин­ний за­ти­шок, про спо­кій в ду­ші, ко­ли те­бе не при­ни­жу­ють, про ві­ру і хри­сти­ян­ську мо­раль. І Гу­ска в цій ви­ста­ві не ги­не. Хоч як йо­го «ді­ста­ють» біль­шо­ви­ки зі сво­єю ре­во­лю­ці­єю, хоч як йо­го при­гні­чу­ють, він, про­стий слу­жбо­вець, ба­тько се­ми до­чок, який схо­вав­ся від «біль­шо­ви­зму» на без­лю­дно­му остро­ві, щоб по­ди­ха­ти сві­жим по­ві­трям, ви­яв­ляє свій про­тест. На остро­ві бан­ди­ти жор­сто­ко б’ють йо­го і ро­ди­ну. Та Гу­ска і по­би­тий все одно збе­рі­гає свою гі­дність. Йо­го про­тест у фі­на­лі, пі­сля ве­се­ло­ї­пер­шо­ї­ді­ї­ви­ста­ви, ви­яв­ля­є­ться у за­кли­ку до ро­ди­ни і до гля­да­чів: «Ди­хай­те, я про­шу вас, ди­хай­те, ми по­вин­ні їх пе­ре­ди­ха­ти. Ди­хай­те!». Тра­гі­ко­ме­дія за Ми­ко­лою Ку­лі­шем, і сту­ден­ти гра­ють цей над­скла­дний жанр на­стіль­ки пе­ре­кон­ли­во і зав­зя­то, що ні в ко­го не ви­кли­кає зди­ву­ва­н­ня, що і ба­тьків, і ді­тей, і ня­ню, і біль­шо­ви­ків та роз­бій­ни­ків ви­ко­ну­ють одно­лі­тки, яким всьо­го ли­шень по 20 — 22 ро­ки. До­ві­ра гля­да­ча від­бу­ва­є­ться че­рез прав­ди­вий ми­сте­цький акт. І на­віть гля­да­чі, які не до­ско­на­ло ро­зумі­ли укра­їн­ську мо­ву, по­ві­ри­ли у щи­рість юних ви­ко­нав­ців.

Пов­ний зал, пов­не ро­зу­мі­н­ня, дов­гі опле­ски й ова­ції. При­ві­та­н­ня від се­стер-слу­же­бниць із Еку­ме­ні­чно­го до­му. Одна із них, се­стра Со­фія, при­ві­тав­ши сту­ден­тів із ви­ста­вою, зі­зна­ла­ся, що до­сі не ві­да­ла, що в укра­їн­ській дра­ма­тур­гі­їі­снує та­ка уні­каль­на п’єса з та­ки­ми текс­та­ми і те­ма­ми. Для не­ї­це бу­ло ра­зом із грою мо­ло­дих ви­ко­нав­ців справ­жнім від­кри­т­тям. «На­ше май­бу­тнє в та­ких ді­тях», — ска­за­ла во­на пі­сля ви­ста­ви.

Та чи все в тій по­до­ро­жі бу­ло так ща­сли­во і до­ско­на­ло? Чи вар­то зга­ду­ва­ти про при­кро­щі? Ма­буть, вар­то. Сту­ден­ти їха­ли до Пе­ре­ми­шля з на­ді­єю зі­гра­ти дві ви­ста­ви. Одну — в Укра­їн­сько­му на­ро­дно­му до­мі, дру­гу — в поль­сько­му Те­а­траль­но­му то­ва­ри­стві іме­ні Але­ксан­дра Фре­дра. Але дру­гу ви­ста­ву за яки­мось скла­дним збі­гом об­ста­вин зі­гра­ти так і не вда­ло­ся. Бу­ли не­пе­ре­кон­ли­ві по­ясне­н­ня, що в те­а­трі не­спо­ді­ва­но має від­бу­ти­ся якась ін­ша ре­пе­ти­ція, ін­ший захід то­що. А на­справ­ді ви­я­ви­ло­ся, що те­атр про­сто був за­чи­не­ний. І так у Пе­ре­ми­шлі бу­ває ча­стень­ко, ко­ли пла­ну­ю­ться укра­їн­ські куль­тур­ні про­е­кти, і від цьо­го по­тер­па­ють на­віть ме­шкан­ці Пе­ре­ми­шля, чле­ни укра­їн­ської гро­ма­ди. Зви­чай­но, бу­ло роз­ча­ру­ва­н­ня, обра­зи й зі­псо­ва­ний на­стрій. Про­те са­ме в цьо­му й по­ля­гає від­по­відь на пер­ше за­пи­та­н­ня: чи хотіли б ви жи­ти зі сво­ї­ми су­сі­да­ми в ми­рі й зла­го­ді? Щоб чи­ни­ти до­бро, та­кож по­трі­бні зу­си­л­ля. І ці зу­си­л­ля ма­ють бу­ти си­стем­ни­ми, не ви­пад­ко­ви­ми. Сьо­го­дні усі ті­ша­ться тим, що укра­їн­ці на­ре­шті отри­ма­ли дав­но очі­ку­ва­ний «бе­звіз». Єв­ро­па по­ві­ри­ла нам і ви­на­го­ро­ди­ла укра­їн­ців мо­жли­ві­стю їзди­ти і ди­ви­ти­ся світ. А чи не роз­ча­ру­є­мо ми єв­ро­пей­ців? Чим ми са­мі змо­же­мо зди­ву­ва­ти Єв­ро­пу? Щоб нас сприйня­ли в єв­ро­пей­сько­му до­мі як гі­дних лю­дей, а не упо­слі­дже­них про­ха­чів, по­трі­бно до­бре по­пра­цю­ва­ти. І мо­лодь го­то­ва вклю­чи­ти­ся у цей про­цес. На­віть ко­ли їх не­за­слу­же­но обра­жа­ють, во­ни по­во­дя­ться гі­дно. Во­ни не по­чу­ва­ю­ться мен­шо­вар­ті­сни­ми лю­дьми. Во­ни вже зро­би­ли свій пер­ший крок. Во­ни ди­ха­ють по­ві­трям сво­бо­ди на пов­ні гру­ди...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.