Ві­дгук на ста­т­тю «Пам’ятник Щор­су – за­ли­ши­ти»

(«День» №78-79 від 12 трав­ня 2017 ро­ку)

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

Ша­нов­ні дру­зі! Не що дав но у ва шій га зе ті на реш ті на дру ку ва ли во лан ня лю ди ни із здо ро вим глуз дом про збе ре жен ня пам’ ят ни ка М. Щор су. Ще ми ну ло го ро ку про це я пи­сав ки­їв­сько­му мі­сько­му го­ло­ві Кли­чку. «Но­ві ком­со моль ці » тіль ки зни щу ють все, а «кор­ча­гі­ни» ще й бу­ду­ва­ли «вузь­ко­ко­лій­ки». Та я та­ки тро­хи не про те.

У Ри зі сто їть пам’ ят ник « чер во ним ла тись ким стріль - цям», які фа­кти­чно вря­ту­ва­ли Ле­ні­на і ма­ли пе­ред біль­шо­ви­змом ін­ші за­слу­ги. Це не за­ва­ди - ло Ла­твії ста­ти чле­ном Єв­ро­сою зу і НАТО. В Гель сін кі є пам’ ят ник ро сійсь ким ім пе ра - то­рам, і Фін­лян­дія (пря­мо ска­же­мо) не­по­га­но жи­ве. 10 ро­ків я від ві дую і від по ві даю за два фе­сти­ва­лі в Поль­щі: «Пі­длясь - ка Окта­ва Куль­тур» в Бі­ло­сто­ці і « Під лясь ка осінь » — фес ти - валь ук ра їн ців Під ляш шя. Пам’ ятаю, яко го роз ма ху на - бра­ла бу­ла дум­ка зне­сти у Вар - ша­ві ра­дян­ську «ви­со­тку». По­тім за пал змен шив ся, а цьо го ро­ку вже по­чув, що бу­ди­нок істо­ри­чний, цін­ний і хай сто­їть.

На­шим же де­ко­му­ні­за­то­рам із ком со моль сь ки ми за маш ка - ми і ме то да ми ро бо ти, як то му тан­цю­ри­сту, щось за­ва­жає.

Тож збе ре же мо пре крас ну спо­ру­ду!

Під Хмель ни­цьким кінь не кра­щий, а бі­ля Дер­жав­ної при­кор­дон­ної слу­жби ко­ник вза­га - лі смі­шний.

Ко­лись у Кра­сно­да­рі всі ко­за­ки одно­мо­мен­тно ста­ли на­щад­ка­ми «бі­лих». На моє за­пи­та­н­ня: «А де ж взя­ли­ся чер­во­ні?» — по­чув від­по­відь: «Так то іно­го­ро­дні». То­ді­шній мер В.О. Са­мой­лен­ко збу­ду­вав пам’ятник всім по­ле­глим у гро­ма­дян­ській вій­ні. На пли­ті по­руч бу­ли (і є) «бу­дьо­нів­ка» і бі­ло­гвар­дій­ський ка­шкет.

Тре ба, щоб бов ду ри в уря ді не про­по­ну­ва­ли укра­їн­ську ко­смо­нав­ти­ку по­чи­на­ти від Л. Ка­де ню ка. До ре чі, він сам го во - рив, що пер ший ук ра їнсь кий кос мо навт та ки П. Р. По по вич. Не тре­ба да­ру­ва­ти Ро­сії (а во­на й без на шої зго ди все за бе ре) С. П. Ко ро льо ва, Юрія Шар гея ( Кон д ра тю ка) та й ін ших: і ра - дянсь ко го та й до ре во лю цій но­го (1917 р.) пе­рі­о­дів.

До сло­ва. Два ро­ки в Кра­сно­да­рі бу­ло за­кри­то на­ше то­ва­рист во. І хо ча зму ше ний бу ти в Укра­ї­ні, мої уче­ни ці під по­ді­бною на звою пе ре ре єс т ру ва ли укра­їн­ську ор­га­ні­за­цію і дня­ми во­на зно­ву по­ча­ла ді яти.

З по ва гою і по ба жан ня ми плід ної ро бо ти і збіль шен ня ти­ра­жу Ми­ко­ла СЕРГІЄНКО, Кі­ро­во­град­ська область

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.