Зна­йом­тесь, ше­дев­ри!

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, фо­то Ар­те­ма СЛІПАЧУКА, «День»

Чор­но­во­ло­сий мо­ло­дик вту­пив­ся у паль­ці й лі­ни­во ба­ви­ться з па­ли­чкою. Це — Пон­тій Пі­лат, яким йо­го уявив поль­ський ху­до­жник Яцек Маль­чев­ський. Із екс­плі­ка­ці­ї­ді­зна­юсь, що та­ко­го не­зви­чно­го про­ку­ра­то­ра Ри­му ми­тець ма­лю­вав зі сво­го дру­га, жи­во­пи­сця та ре­став­ра­то­ра Ме­чи­сла­ва Га­се­цько­го. Сам Хри­стос, зв’яза­ний чо­ло­вік, який ру­кою під­пи­рає під­бо­рі­д­дя й ди­ви­ться ні­би в ні­ку­ди, має ав­то­порт­ре­тні ри­си. Кар­ти­ну «Хри­стос пе­ред Пі­ла­том», ство­ре­ну 1910 ро­ку, за­раз мо­жна по­ба­чи­ти в Му­зеї Ха­нен­ків на ви­став­ці «Ма­ляр­ство поль­ське» в рам­ках про­е­кту «Єв­ро­пей­ський ви­мір».

МИ­СТЕ­ЦТВО, ЯКЕ ФОРМУВАЛО НА­ЦІО­НАЛЬ­НУ ПАМ’ЯТЬ

Ек­спо­на­ти ви­став­ки — а це по­над двад­цять по­ло­тен поль­ських ми­тців XVIII — по­ча­тку XX сто­літь — зі збір­ки Львів­сько­ї­на­ціо­наль­но­ї­га­ле­ре­ї­ми­стецтв іме­ні Бо­ри­са Во­зни­цько­го. У га­ле­реї збе­рі­га­є­ться най­цін­ні­ша в Укра­ї­ні й по­ту­жна в мас­шта­бах Єв­ро­пи ко­ле­кція тво­рів поль­ських ху­до­жни­ків. Зокре­ма, це кар­ти­ни зга­да­но­го Яце­ка Маль­чев­сько­го, Ген­ри­ка Се­мі­рад­сько­го, Яна Ма­тей­ка, Оль­ги Бо­знан­ської, Вой­це­ха Кос­са­ка... Ці скар­би у кра­ї­ні рід­ко ба­чать і ма­ло зна­ють, і ось впер­ше їх пред­ста­ви­ли в Ки­є­ві.

«Львів — мі­сто, де на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя від­бу­ва­ли­ся три на­ціо­наль­ні від­ро­дже­н­ня: укра­їн­ське, поль­ське в умо­вах без­дер­жав­но­сті та єв­рей­ське, — го­во­рить Та­рас ВОЗНЯК, ге­не­раль­ний ди­ре­ктор Львів­ської на­ціо­наль­ної га­ле­реї ми­сте­цтві­ме­ні Бо­ри­са Во­зни­цько­го. — Від­по­від­но, ко­жне це се­ре­до­ви­ще формувало свій ка­нон. В умо­вах без­дер­жав­но­сті ми­сте­цтво є фор­мою де­кла­ру­ва­н­ня то­го, що ми існує- мо й роз­ви­ва­є­мо­ся. Так фор­му­ва­ла­ся не тіль­ки на­ціо­наль­на пам’ять — на ви­став­ці ми ба­чи­мо не тіль­ки істо­ри­чні кар­ти­ни, а й на­ціо­наль­ні мі­фи. І оскіль­ки Львів був одним із цен­трів на­ціо­наль­но­го від­ро­дже­н­ня, там за­ли­ши­лось так ба­га­то на­справ­ді ше­дев­рів поль­сько­го ми­сте­цтва. Ли­ше одна-дві збір­ки у Поль­щі мо- жуть кон­ку­ру­ва­ти з усі­ма львів­ськи­ми му­зе­я­ми».

Чо­го вар­тує ли­ше кар­ти­на «За при­кла­дом бо­гів» Ген­ри­ка Се­мі­рад­сько­го, на якій па­ра за­ко­ха­них зі­йшла на бе­рег із чов­на та обі­йма­є­ться, по­ді­бно до мар­му­ро­вих Аму­ра та Пси­хе­ї­по­руч. Во­ї­ни на ко­нях жа­ха­ю­ться на­пів­роз­кла­де­ним реш­ткам фран­цузь- ких сол­да­тів, які осо­бли­во ви­рі­зня­ю­ться на сні­гу, — це «Ве­сна 1813 ро­ку» Вой­це­ха Кос­са­ка, май­стра істо­ри­чно­го жи­во­пи­су, який по­лю­бляв те­му на­по­ле­о­нів­ських війн. А по­руч — кві­ти се­ред сні­гу, то­чні­ше, жін­ка у кві­тча­сто­му вбран­ні на кар­ти­ні «Зи­мо­ве сон­це в Кар­па­тах» Вла­ди­сла­ва Гу­раль­сько­го. Тож «Ма­ляр­ство поль­ське» про­бу­джує огром про­ти­ле­жних емо­цій.

РІ­ЗНІ ТА ПРЕКРАСНІ

«У жо­дно­му му­зе­ї­на­шо­ї­кра­ї­ни не­має та­кої пер­фе­ктної ко­ле­кці­ї­поль­сько­го жи­во­пи­су! — за­хо­пле­но ка­же Оле­на ЖИВКОВА, ку­ра­тор­ка ви­став­ки «Ма­ляр­ство поль­ське», за­сту­пни­ця ге­не­раль­но­го директора Му­зею Ха­нен­ківз на­у­ко­вої ро­бо­ти. — У Ки­є­ві її вза­га­лі не­має. До ре­чі, на цій ви­став­ці ми по­ка­зу­є­мо одну кар­ти­ну поль­сько­го автора з на­ших фон­дів, то­му що ра­ні­ше у нас не бу­ло на­го­ди пред­ста­ви­ти її в пев­но­му кон­текс­ті». Йде­ться про роботу «Би­стра на-

Чим вра­жає «Ма­ляр­ство поль­ське», пред­став­ле­не у Му­зеї Ха­нен­ків

про­ве­сні» ви­да­тно­го поль­сько­го пей­за­жи­ста Юлі­а­на Фа­ла­та. По­руч — йо­го ж ро­бо­та «Сніг» із львів­сько­ї­збір­ки.

Ху­до­жни­ки су­сід­ки-Поль­щі в Укра­ї­ні ві­до­мі мен­ше, ніж фран­цузь­кі, іта­лій­ські, ні­дер­ланд­ські. Про­те пред­став­ле­ні в Му­зе­ї­Ха­нен­ків ав­то­ри зна­ні в ба­га­тьох кра­ї­нах. Тим біль­ше, ча­сто во­ни вчи­лись і пра­цю­ва­ли по всьо­му сві­ту. Той-та­ки Юлі­ан Фа­лат вчив­ся в Мюн­хен­ській ака­де­мі­ї­ми­стецтв, по­до­ро­жу­вав Єв­ро­пою та Азі­єю, де­сять ро­ків про­був у Бер­лі­ні на осо­би­сте за­про­ше­н­ня ім­пе­ра­то­ра Віль­гель­ма ІІ. А ро­бо­ти ху­до­жни­ці­екс­пе­ри­мен­та­тор­ки Оль­ги Бо­знан­ської, яка біль­шу ча­сти­ну жи­т­тя про­ве­ла в Па­ри­жі, екс­по­ну­ва­ли­ся у Са­ло­ні Тю­їль­рі та на ре­гу­ляр­них па­ризь­ких ви­став­ках жі­нок-ху­до­жниць. Та­кож Оль­га Бо­знан­ська бу­ла ка­ва­ле­ром ор­де­ну По­че­сно­го ле­гіо­ну. Ху­до­жни­ця усла­ви­лась сво­ї­ми порт­ре­та­ми, от і на ви­став­ці у Му­зе­ї­Ха­нен­ків мо­жна по­ба­чи­ти її «Пор­трет ді­тей».

«Ми ви­рі­ши­ли по­ка­за­ти поль­ське ми­сте­цтво як одну з по­ту­жних шкіл єв­ро­пей­сько­го ми­сте­цтва від XVIII до ХХ сто­літь, — ко­мен­тує Оле­на Живкова. — Пра­гну­ли по­ка­за­ти всі на­пря­ми, рі­зних ху­до­жни­ків: ака­де­мі­стів, ре­а­лі­стів, мо­дер­ні­стів. У одно­му про­сто­рі скла­дно об’єд­на­ти та­кі рі­зні тво­ри, але, як на ме­не, це вда­ло­ся. Зокре­ма то­му, що Та­рас Возняк до­зво­лив нам ві­ді­бра­ти най­кра­ще». До ре­чі, ді­зна­ти­ся істо­рію то­ї­чи ін­шо­ї­кар­ти­ни, кон­текст, у яко­му тво­рив ав­тор, мо­жна зав­дя­ки фа­хо­вим ано­та­ці­ям, для яких ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли ма­те­рі­а­ли на­у­ков­ців Львів­сько­ї­на­ціо­наль­но­ї­га­ле­ре­ї­ми­стецтв іме­ні Бо­ри­са Ві­зни­цько­го — Іго­ря Хо­ми­на та Ві­кто­рі­ї­Су­сак.

НЕ­ВІ­ДО­МІ СКАР­БИ УКРА­ЇН­СЬКИХ МУ­ЗЕ­ЇВ

Сам про­ект «Єв­ро­пей­ський ви­мір » , акту­аль­ний від сво­єї по­яви 2012 ро­ку, в кон­текс­ті ро­сій­сько­ї­агре­сі­ї­та ін­те­гра­ції

Укра­ї­ни до ЄС, стає ще ва­жли­ві­шим. « За ча­сів Яну­ко­ви­ча, ко­ли Ро­сія ду­же хо­ті­ла по­вер­ну­ти Укра­ї­ну в ло­но «сов­ка», в Мо­скві від­бу­ла­ся ви­став­ка єв­ро­пей­сько­го жи­во­пи­су з му­зе­їв Укра­ї­ни. Над цим про­е­ктом пра­цю­ва­ли не ли­ше по­лі­ти­ки, а й про­фе­сіо­на­ли. Ми ві­ді­бра­ли з дев’яти му­зе­їв Укра­ї­ни сто ше­дев­рів, які й по­ка­за­ли в Ро­сії. Але ро­сі­я­ни на­зва­ли ту ви­став­ку « По­вер­не­н­ня « Свя­то­го Лу­ки » , за на­звою кар­ти­ни Фран­са Халь­са з оде­сько­го му­зею, пре­зен­то­ва­но­ї­на цій ви­став­ці, й це ма­ло свій під­текст, — зга­дує Оле­на Живкова. — Ту са­му ви­став­ку, ко­ли во­на за­кін­чи­ла роботу в Мо­скві, роз­мі­сти­ли у на­ших за­лах. І на­зва­ли її, тро­хи в пи­ку тій на­зві, «Єв­ро­пей­ський ви­мір». Бо в му­зе­ях Укра­ї­ни справ­ді збе­рі­га­ю­ться ве­ли­че­зні скар­би єв­ро­пей­сько­го ми­сте­цтва. Ми — Єв­ро­па ще й то­му, що збе­рі­га­є­мо ча­сти­ну єв­ро­пей­сько­ї­куль­тур­но­ї­спад­щи­ни».

« Ма­ляр­ство поль­ське » є тре­тьою ви­став­кою у рам­ках про­е­кту « Єв­ро­пей­ський ви­мір » . Крім зга­да­но­ї­ви­став­ки 2012 ро­ку, три ро­ки то­му в Ки­є­ві по­ка­за­ли «Скар­би ба­ро­нів де Шо­ду­ар» — екс­по­зи­цію єв­ро­пей­сько­го жи­во­пи­су з Жи­то­мир­сько­го кра­є­знав­чо­го му­зею.

«В Укра­ї­ні є ше­дев­ри, яки­ми пи­ша­ло­ся б ко­жне єв­ро­пей­ське мі­сто. Але ці тво­ри май­же не­ві­до­мі в на­шій кра­ї­ні, — ве­де да­лі Оле­на Живкова. — Всі мо­гли б їзди­ти до Льво­ва по­ди­ви­ти­ся Жор­жа де Ла­ту­ра, до Лу­цька — Юбе­ра Ро­бе­ра, ори­гі­наль­но­го, пре­кра­сно­го. До Оде­си їзди­ли б по­ба­чи­ти тво­ри Фран­са Халь­са й Алес­сан­дро Ма­нья­ско. Я мо­жу про­дов­жи­ти пе­ре­лік, у на­ших ре­гіо­наль­них му­зе­ях мо­жна зі­бра­ти ко­ле­кцію ше­дев­рів... Але на­ші лю­ди ско­рі­ше пі­дуть у Лувр або по­їдуть в Ам­стер­дам — ди­ви­ти­ся то­го ж Халь­са, а в Луцьк чо­мусь не по­їдуть. І про­ект « Єв­ро­пей­ський ви­мір » за­по­ча­тку­ва­ли, щоб зро­би­ти мо­дни­ми, ві­до­ми­ми, улю­бле­ни­ми на­ші ше­дев­ри, які пред­став­ля­ють в Укра­ї­ні єв­ро­пей­ську куль­ту­ру».

В Єв­ро­пі не­рід­ко вла­што­ву­ють по­ту­жні ви­став­ки, які га­стро­лю­ють мі­ста­ми. «Там на та­кі про­е­кти зав­жди існу­ють спон­со­ри, — за­ува­жує за­сту­пни­ця ге­не­раль­но­го директора Му­зею Ха­нен­ків. — Це — до­ро­го, і, як пра­ви­ло, спон­со­ра­ми та­ких про­е­ктів ви­сту­пає не дер­жа­ва. Про­те це вдя­чна спра­ва, по­пу­ляр­на в За­хі­дній Єв­ро­пі. Спо­ді­ва­юсь, у нас теж на­ста­не час, ко­ли хтось зго­ло­си­ться на та­кий про­ект».

Тож від­кри­ва­є­мо своє єв­ро­пей­ське — на­при­клад, на ви­став­ці «Ма­ляр­ство поль­ське» у На­ціо­наль­но­му му­зе­ї­ми­стецтв іме­ні Бо­г­да­на та Вар­ва­ри Ха­нен­ків. Ви­став­ка три­ває по 3 ве­ре­сня.

Ген­рик Се­ми­рад­ський. «Хри­стос і са­ма­ри­тян­ка». 1890 р.

Га­брі­ель Го­ген­дорф. «Під Бо­ри­со­вом». 1889 р.

Юзеф Ме­гоф­фер. «Europa Jubilans» («Єв­ро­па, що трі­ум­фує»). 1905 р.

Вла­ди­слав Яро­цький. «Зи­мо­ве сон­це в Кар­па­тах». 1929 р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.