При­єм­не та ко­ри­сне

У «Ми­сте­цько­му Ар­се­на­лі» від­кри­ла­ся ви­став­ка «In progress. Дрес-код Укра­ї­ни до­би Не­за­ле­жно­сті»

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ган­на ПАРОВАТКІНА Фо­то Ар­те­ма СЛІПАЧУКА, «День»

40 укра­їн­ських ди­зай­не­рів, 200 най­зна­ме­ни­ті­ших мо­де­лей одя­гу, ство­ре­них ни­ми в пе­рі­од з 1991 р., пред­ста­ви­ли блиск і шик ві­тчи­зня­ної «ін­ду­стрії кра­си» на ви­став­ці «In progress. Дрес-код Укра­ї­ни до­би Не­за­ле­жно­сті», яку ор­га­ні­зу­ва­ли за­ра­ди... но­ві­тньої істо­рії Укра­ї­ни.

— «Дрес-код Укра­ї­ни» чу­до­во впи­су­є­ться у но­вий «курс» «Ар­се­на­лу». Ми хо­че­мо ро­би­ти про­е­кти з ши­ро­ким куль­ту­ро­ло­гі­чним кон­текс­том, — роз­ка­за­ла «Дню» Ле­ся ОСТРОВСЬКА-ЛЮТА, ге­не­раль­ний ди­ре­ктор «Ми­сте­цько­го Ар­се­на­лу» . — У цій ви­став­ці є по­зи­ція, жи­ва дум­ка... Ку­ра­тор про­е­кту, істо­рик мо­ди Зоя Зви­ня­цьків­ська роз­гля­дає крізь при­зму істо­рії но­ві­тню істо­рію не­за­ле­жної Укра­ї­ни. А са­му мо­ду — в кон­текс­ті су­ча­сно­го ми­сте­цтва...

«УКРА­ЇН­СЬКИЙ ГЛАМУР»

За сло­ва­ми З. Зви­ня­цьків­ської, за­дум та­кої ви­став­ки ви­ник ще ро­ків де­сять то­му. Ко­ли во­на взя­ла­ся пи­са­ти книж­ку, в якій ана­лі­зує, як змі­ню­ва­ли­ся за ро­ки не­за­ле­жно­сті на­ше су­спіль­ство та Укра­ї­на. Зав­да­н­ня в «Ар­се­на­лі» ви­ко­на­но май­же іде­аль­но. «Мі­ну­сом» гі­гант­ської екс­по­зи­ції, яка зайня­ла чи не весь пер­ший по­верх гі­гант­сько­го «Ар­се­на­лу» (а те­пер уя­віть со­бі, яким ди­вом вда­ло­ся зі­бра­ти стіль­ки екс­по­на­тів, ство­ре­них на­ши­ми мо­де­льє­ра­ми, по­чи­на­ю­чи з 1991 р.), мо­жна на­зва­ти хі­ба що пев­ну па­фо­сність. Так, по­ряд з на­ря­дом пер­шої ле­ді кра­ї­ни Ма­ри­ни По­ро­шен­ко, в яко­му во­на бу­ла на інав­гу­ра­ції Пре­зи­ден­та, мо­жна по­ба­чи­ти і стенд ди­зай­нер­ських су­конь в етні­чно­му сти­лі (з ру­чною ви­шив­кою, ме­реж­ка­ми, ме­ре­жи­вом, бі­се­ром) від Ро­ксо­ла­ни Бо­гу­цької, які бу­ло ство­ре­но спе­ці­аль­но для Ка­те­ри­ни Ющен­ко...

З гу­мо­ром, до ре­чі, на «Дрес-ко­ді Укра­ї­ни» та­ко­жв­се га­разд. Хо­че­те анек­до­тів про но­вих ро­сі­ян — «бра­тел» у ма­ли­но­вих піджа­ках на кшталт пер­шої по­ло­ви­ни 1990-х? Ці­лий зал при­свя­че­ний від­по­від­но­му пе­рі­о­ду на­шої істо­рії, при­кра­ше­ний му­ра­ля­ми з зо­бра­же­н­ня­ми цих «ге­ро­їв ча­су», та ще й текс­та­ми анек­до­тів. А блиск су­ча­сної по­пту­сів­ки зна­ме­нує... кін­на ста­туя з «дзер­каль­но­го» скла, на­че ди­ско­те­чна ку­ля, на якій ви­со­чіє ма­не­кен у сце­ні­чно­му ко­стю­мі із срі­бної пар­чі зі стра­за­ми — та­ким був ко­стюм для ви­сту­пу спів­а­чки Олі По­ля­ко­вої ав­тор­ства Ган­ни Бу­блик...

Ек­спо­зи­ція роз­би­та на те­ма­ти­чні роз­ді­ли: «1991—1997. Но­ві сво­бо­ди. Но­ві елі­ти», «1997—2010. Діа­лог з на­ціо­наль­ною тра­ди­ці­єю. Укра­їн­ський гламур» та «2010 — наш час. Но­вий ур­ба­нізм. Ан­ти­гла­мур та Но­ві кри­те­рії успі­ху». Ко­жно­му роз­ді­лу від­ве­де­но по два за­ли, а там...

Сам час, зда­є­ться, во­скрес і ви­рує яскра­ви­ми фар­ба­ми! Ось — зо­ло­то, пар­ча, ви­ти­сне­на шкі­ра, хі­пі- і рейв-шик зраз­ка 1990-х. (При­га­дую ста­нов­ле­н­ня Ві­кто­рії Гресь, ко­тра роз­по­чи­на­ла як те­а­траль­на ху­до­жни­ця, або жбла­го­го­вій­ний жах пу­блі­ки на по­ка­зах пе­ред ко­ле­кці­я­ми Оле­ксія За­лев­сько­го.) А ось — ба­чу піджак ав­тор­ства ху­до­жни­ка Іллі Чі­чка­на, з ко­ле­кції арт-кри­ти­ка і ку­ра­то­ра Ко­стян­ти­на До­ро­шен­ка.

Опі­сля одя­гне­них «по-ба­га­то­му», в зо­ло­то і стра­зи, на­при­кін­ці 1990-х — на по­ча­тку 2000-х, епо­ха по­ма­ран­че­во­го Май­да­ну за­ли­ши­ла по со­бі пам’ять у ви­гля­ді «на­ціо­наль­них» мо­ти­вів у твор­чо­сті біль­шо­сті ди­зай­не­рів. (Так-так, са­ме в цьо­му роз­ді­лі ви­став­ки — фан­та­сти­чної кра­си су­кні та аксе­су­а­ри від Ро­ксо­ла­ни Бо­гу­цької, Окса­ни Ка­ра­ван­ської та К° — ди­зай­не­рок, чиї іме­на трі­ум­фаль­но «гри­мі­ли» в се­ре­ди­ні ми­ну­ло­го де­ся­ти­лі­т­тя.)

ХАЙ-ТЕК, МІНІМАЛІЗМ І ПРАГМАТИЗМ

Наш час — це су­ціль­ний хай-тек, мінімалізм і прагматизм. І «ре­сай­клінг» — від мо­де­льє­ра-ху­до­жни­ці Ясі Хо­мен­ко (одяг, ство­ре­ний із пе­ре­ро­бле­них ма­те­рі­а­лів, цю пра­кти­ку сьо­го­дні вва­жа­ють осо­бли­во «еко­ло­гі­чною»).

— На кон­кур­сі Alta Moda 1996-го я ви­пу­сти­ла на по­ді­ум мо­дель, «одя­гне­ну» ли­ше в ку­бі­чну кон­стру­кцію з по­лі­ети­ле­ну. Сві­тло по­тра­пля­ло у куб — і зда­ва­ло­ся, на­че ого­ле­ний чо­ло­вік пла­ває в аква­рі­у­мі. Гра сві­тла так ме­не на­ди­хну­ла, що бу­ли ство­ре­ні ще фі­гу­ри, «за­пов­не­ні» сві­тлом. Це на їхньо­му тлі сьо­го­дні від­кри­ва­ла ви­став­ку Ма­ри­на По­ро­шен­ко, — роз­по­від­ає ху­до­жни­ця Окса­на ЧЕПЕЛИК.

Пі­сля пе­ре­мо­ги в кон­кур­сі то­го ж1996 ро­ку во­на го­стю­ва­ла у Фран­ції на за­про­ше­н­ня Кар­де­на. Пам’ять про це не зни­кає, як і са­ма кра­са, сво­го ча­су ство­ре­на на­ши­ми ди­зай­не­ра­ми...

— Істо­рія ма­те­рі­аль­ної куль­ту­ри — це істо­рія про нас, гро­ма­дян Укра­ї­ни. Про на­ші стра­хи та мрії, ба­жа­н­ня та упе­ре­дже­н­ня і про те, яким чи­ном во­ни змі­ню­ва­ли­ся упро­довж усіх ро­ків не­за­ле­жно­сті, — ка­же ку­ра­тор ви­став­ки Зоя ЗВИ­НЯ­ЦЬКІВ­СЬКА. — Від 1991-го ми­ну­ло вже 26 ро­ків, і за­раз я про­сто фі­зи­чно від­чу­ваю, як те, свід­ком чо­го ми бу­ли, зни­кає. Ми ма­є­мо збе­рег­ти пам’ять!

...«In progress. Дрес-код Укра­ї­ни до­би Не­за­ле­жно­сті» — це не ли­ше те­о­ре­ти­чні роз­ду­ми про «час і се­бе». Є та­ко­жо­сві­тня про­гра­ма, яка, спо­ді­ва­ю­ся, за­ці­ка­вить не ли­ше по­ці­но­ву­ва­чів ми­сте­цтва й мо­ди.

Лі­нор Го­ра­лік про­ве­де ле­кцію «Гламур та ін.: но­ва есте­ти­ка та пос­тпе­ре­бу­дов­ний ко­стюм». Зго­дом вла­шту­є­мо пу­блі­чні дис­ку­сії. Одну при­свя­ти­мо про­бле­мі, яка остан­ні­ми ро­ка­ми ста­ла акту­аль­ною для Укра­ї­ни: як мо­жна і як не мо­жна по­во­ди­ти­ся зі ста­ри­ми, «істо­ри­чни­ми» ви­ши­ван­ка­ми. За­раз ста­ро­вин­ний одяг пе­ре­ши­ва­ють, «осу­ча­сню­ють», але до­слі­дни­ки-фоль­кло­ри­сти про­ти цьо­го. Тож хто має ра­цію: на­у­ка чи пе­ре­сі­чні спо­жи­ва­чі?

Ще одна дис­ку­сія має від­бу­ти­ся пі­сля пре­зен­та­ції ві­до­мо­го сай­та ragu.li. Хо­че­мо за­про­си­ти йо­го пред­став­ни­ка, а та­ко­жекс­пер­тів, у то­му чи­слі й юри­стів. І ра­зом з’ясу­ва­ти: чи мо­жна, з юри­ди­чної та ети­чної то­чки зо­ру, ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти в пу­блі­чній сфе­рі фо­то лю­дей, як це робить «Ра­гу.лі»?

За про­гра­мою вер­ні­са­жу за­пла­но­ва­но по­ка­зи мо­ло­дих ві­тчи­зня­них ди­зай­не­рів, зокре­ма Ясі Хо­мен­ко, Ма­ші Ре­ви та ін. ■ Ви­став­ку мо­жна по­ба­чи­ти до 6 сер­пня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.