За­бло­ко­ва­ні...

Під чи­їм кон­тро­лем пе­ре­бу­ває укра­їн­ський се­гмент «Фейс­бу­ку»?

Den (Ukrainian) - - ПРЕС-КЛУБ «Дня» - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Не­що­дав­но впро­довж одно­го дня я на­штов­хнув­ся в Ін­тер­не­ті на два ці­ка­вих бло­га, ав­то­ри яких за­че­пи­ли одну й ту са­му те­му. Пе­ре­по­від­а­ти не ста­ну — про­сто про­ци­тую їхні клю­чо­ві мо­мен­ти.

Пер­ший блог на­ле­жить Урі­е­лю Штер­ну, який іме­нує се­бе гро­мад­ським ді­я­чем. Йо­го я на­во­джу пов­ні­стю — щоб не бу­ло за­ки­дів до ме­не та «Дня»: «Сна­ча­ла были по­гро­мы... В украин­ском про­странс­тве все ча­ще ста­ли ра­зда­ва­ться при­зывы фи­зи­че­ско­го уни­что­же­ния ев­ре­ев. Это уже не про­сто оди­но­чные выпа­ды, «при­вычные» ру­га­тель­ства, ха­ра­ктер­ные изде­ва­тель­ства по на­ци­о­наль­но­му при­зна­ку. По­до­бные за­яв­ле­ния на­чи­на­ют но­сить си­стем­ный ха­ра­ктер.

А мы хо­ро­шо зна­ем! Если на сце­не по­яв­ля­е­тся ру­жье, то ра­но или по­здно оно выстре­лит! Свои при­зывы ан­ти­се­ми­ты под­кре­пля­ют «ар­гу­мен­та­ми»: фо­то­гра­фи­я­ми Гит ле ра, фо то гра фи я ми жертв Освен­ци­ма, фо­то­гра­фи­я­ми мас­со­вых рас­стре­лов ев­ре­ев, в том чи­сле и фо­то­до­ку­мен­та­ми по рас­стре­лам в Ба­бьем Яру. Все это мо­жно лег­ко най­ти в украин­ском «Фейс­бу­ке».

Ан­ти­се­ми­ты не пря­чу­тся. Это — ре­аль­ные лю­ди, с ре­аль­ными фа­ми­ли­я­ми, с ре­аль­ными адре­са­ми, с ре­аль­ными фо­то­гра­фи­я­ми.

Я хо тел бы за дать ук ра ин - ским влас тям и спец служ бам очень про­стой во­прос: вы от­да­е­те се­бе отчет в том, что бу­дет даль­ше? Что по­сле­ду­ет за при­зыва­ми в со­ци­аль­ных се­тях? И ка­кие це­ли пре­сле­ду­ют те, кто акти­ви­зи­ро­вал эту те­му в украин­ском об­ще­стве? Как ско­ро на ули­цах украин­ских го­ро­дов по­яви­тся сва­сти­ка? Ко­гда на Кре­ща­ти­ке по­явя­тся лю­ди, ко­то­рые бу­дут кри­чать нам в ли­цо: «Heil Hitler!» И как ско­ро они открыто пе­ре­йдут к ев­рей­ским по­гро­мам?

Нам не стра­шно. За мно­гие ве­ка не­на­висть к мо­е­му на­ро­ду толь­ко сде­ла­ла мой на­род силь­нее. Мы прев­ра­ща­лись в одно кре­пкое це­лое, в на­цию, еди­ную по-на­сто­я­ще­му. Но обо­стрен­ный ин­стинкт за­став­ля­ет нас мо­мен­таль­но ре­а­ги­ро­вать на лю­бые про­яв­ле­ния не­тер­пи­мо­сти в об­ще­стве. Имен­но бла­го­да­ря на­шей ре­а­кции — мы выжи­ва­ем. А вот выжи­вет ли власть, ко­то­рая не за­ме­ча­ет ан­ти­се­мит­ских при­зывов или про­сто не хо­чет их за­ме­чать? Как го­во­рил один аме­ри­кан­ский пи­са­тель, ев­реи слу­жат сво­е­го ро­да «си­сте­мой ран­не­го обна­ру­же­ния» без­н­рав­ствен­но­сти для всех осталь­ных».

Дру­гий блог на­ле­жить по­е­то­ві й на­ро­дно­му де­пу­та­ту Єв­ге­ну Риб­чин­сько­му. В ньо­му ав­тор роз­по­від­ає, як йо­го вко­тре за­бло­ку­ва­ли на «Фейс­бу­ці» (на ці­лий мі­сяць) за текст, який він ду­блює у сво­є­му бло­зі. Ось го­лов­не з цьо­го текс­ту: « Не­ве­ли­чкий екс­курс в істо­рію для фа­нів ге­не­ра­ла Ва­ту­ті­на і су­про­тив­ни­ків Шу­хе­ви­ча.

■ Де­хто ка­же, що ци­та­та Жу­ко­ва про «то­пить хо­хлов в Дне­пре» — це фейк. Мо­жли­во. Про­те жер­тви би­тви за Дні­про пе­ре­ви­щу­ють най­кри­ва­ві­шу вій­сько­ву опе­ра­цію люд­ства — би­тву під Ста­лін­гра­дом. І це вже факт, аб­со­лю­тна і пе­ре­кон­ли­ва істи­на.

...До­ктор істо­ри­чних на­ук, ви­кла­дач Ки­їв­сько­го дер­жав­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Шев­чен­ка Ві­ктор Ко­роль вка­зує на май­же пов­ну від­су­тність пе­ре­прав че­рез Дні­про: ста­ном на 22 ве­ре­сня 1943 ро­ку, в роз­пал пе­ре­пра­ви, на Букрин­сько­му плац­дар­мі зна­хо­ди­ло­ся всьо­го 16 пон­то­нів. До 29 ве­ре­сня 1943 ро­ку жо­дна з ра­дян­ських ар­мій не ма­ла пон­тон­них мо­стів на Дні­прі, що не до­зво­ля­ло здій­сню­ва­ти в не­об­хі­дних роз­мі­рах пе­ре­пра­ву на Букрин­ський плац­дарм військ, боє­при­па­сів, те­хні­ки та па­ли­ва. Че­рез не­ста­чу па­ли­ва ар­мі­ям фрон­ту не бу­ла на­да­на ефе­ктив­на до­по­мо­га авіа­ці­єю.

■ «Пер­ши­ми че­рез Дні­про під стра­шним во­гнем пе­ре­прав­ля­ли бій­ців штра­фних ба­таль­йо­нів, — свід­чить Ко­роль. — Сол­да­ти плив­ли, три­ма­ю­чись за де­ре­ва, ко­ло­ди, до­шки, і то­ну­ли ти­ся­ча­ми».

«Ми про­сто не вмі­ли во­ю­ва­ти. Ми за­ли­ли во­ро­гів сво­єю кров’ю, за­ва­ли­ли сво­ї­ми тру­па­ми», — пи­ше пи­сьмен­ник Ві­ктор Астаф’єв, без­по­се­ре­дній уча­сник тих бо­їв.

■ Істо­ри­ки ствер­джу­ють, що за­галь­ні втра­ти Чер­во­ної ар­мії під час би­тви за Дні­про ста­но­ви­ли по­над 400 ти­сяч осіб.

...Із 400 ти­сяч за­ги­блих за ці чо­ти­ри мі­ся­ці ра­дян­ських сол­дат біль­шість за­ги­ну­ла у ве­ре­сні-жов­тні са­ме на Букрин­сько­му плац­дар­мі. Зна­чну ча­сти­ну з них скла­да­ли так зва­ні чор­но­сви­тни­ки — ци­віль­ні із щой­но взя­тих Чер­во­ною ар­мі­єю на­се­ле­них пун­ктів, си­ло­міць мо­бі­лі­зо­ва­ні ком­пле­кта­цій­ни­ми під­роз­ді­ла­ми вій­сько­вих ча­стин.

■ Біль­шість цих жертв — на со­ві­сті ке­ру­ю­чо­го опе­ра­ці­єю ге­не­ра­ла Ва­ту­ті­на, який на­віть ді­тей зі звіль­не­них оку­по­ва­них те­ри­то­рій Укра­ї­ни за­га­няв у кри­жа­ну дні­пров­ську во­ду і то­пив... І не­хай той, хто за­хи­щає чор­не ім’я ста­лін­сько­го ге­не­ра­ла­укра­ї­но­фо­ба, спро­бує в се­ре­ди­ні жов­тня в одя­зі пе­ре­плив­ти Дні­про. На­віть без ку­ле­ме­тно­го во­гню і без ти­сяч тру­пів на во­ді. До­пли­ве — не­хай по­ста­вить мо­ну­мент Ва­ту­ті­ну в се­бе на бал­ко­ні! І не за­бу­де на­ді­ти ко­ло­рад­ську стрі­чку на свою ва­тну ду­пу. Якщо, зви­чай­но, до­пли­ве!»

А те­пер по­рів­няй­мо оби­два текс­ти і за­ми­слі­мо­ся.

■ Як на ме­не, те, що Риб­чин­ський го­во­рить прав­ду, не ви­кли­кає сум­ні­вів. Над­то ба­га­то вже свід­чень бло­ку­ва­н­ня «Фейс­бу­ком» тих, хто не те що ви­ко­ри­сто­ву­вав «мо­ву во­ро­жне­чі», «роз­па­лю­вав» і «під­бу­рю­вав», а про­сто ци­ту­вав вір­ші Шев­чен­ка чи вів мо­ву про ча­сник сор­ту «мо­скаль» або зга­ду­вав го­ло­ву За­кар­пат­ської обл­держ­адмі­ні­стра­ції. Не раз утра­пляв під бан, ска­жі­мо, зна­ний оде­ський ху­до­жник Оле­ксандр Ройт­бурд і ба­га­то ін­ших зна­них до­пи­су­ва­чів. Ну, а те, що Штерн го­во­рить прав­ду (в сен­сі на­яв­но­сті у ФБ спе­ци­фі­чно­го ґа­тун­ку текс­тів і кар­ти­нок), теж­прийме­мо за прав­ду.

І якщо оби­два текс­ти прав­ди­ві, то гі­по­те­зу про те, що укра­їн­ський се­гмент «Фейс­бу­ку» кон­тро­лю­є­ться ро­сій­ськи­ми спец­слу­жба­ми і ви­ко­ри­сто­ву­є­ться ни­ми у вій­ні про­ти Укра­ї­ни, мо­жна вва­жа­ти до­ве­де­ною. Бо жна мі­сяць бло­ку­ють Єв­ге­на Риб­чин­сько­го не­ві­до­мо за що (за згад­ку Шу­хе­ви­ча? За кри­ти­ку на адре­су ста­лін­ських пол­ко­вод­ців? За «мо­ву не­на­ви­сті» що­до то­та­лі­та­ри­зму? Чи за сло­во «укра­ї­но­фоб» на адре­су ге­не­ра­ла Ва­ту­ті­на? До ре­чі, тут у бло­ге­ра по­мил­ка: укра­ї­но­фо­бом ге­не­рал не був, бо цей уро­дже­нець Сло­бо­жан­щи­ни мав укра­їн­ське ко­рі­н­ня і ро­до­ве прі­зви­ще «Ва­ту­тя», ли­хо жу то­му, що Ва­ту­тін на­стіль­ки бо­яв­ся Ста­лі­на й Жу­ко­ва, що на­ка­зав фор­су­ва­ти Дні­про та на­сту­па­ти на Ки­їв із Букрин­сько­го плац­дар­му, хо­ча як до­бре осві­че­ний ген­шта­біст до­бре ро­зу­мів ідіо­тизм і зло­чин­ність цих на­ка­зів). А от пер­со­на­жів з ан­ти­се­міт­ськи­ми за­кли­ка­ми, з по­си­ла­н­ня­ми на Гі­тле­ра, з усі­ма ти­ми ре­ча­ми, про які пи­ше Штерн, ви­хо­дить, чо­гось не бло­ку­ють і не ви­ки­да­ють із ФБ, їх там чи­ма­ло і во­ни по­чу­ва­ю­ться віль­но... Тож, як пи­сав ро­сій­ський по­ет укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня Во­ло­ди­мир Ма­я­ков­ський, «якщо зір­ки за­па­лю­ють, зна­чить, ко­мусь це по­трі­бно». Ко­му? Ри­то­ри­чне за­пи­та­н­ня...

■ Ще одне. Штерн чо­гось зви­ну­ва­чує у то­му, що у «Фейс­бу­ку» пов­но на­цист­ських за­кли­ків, не ко­ман­ду Мар­ка Цу­кер­бер­га, а укра­їн­ську вла­ду та спец­слу­жби, які про­сто фі­зи­чно не мо­жуть за­бло­ку­ва­ти по­ши­ре­н­ня екс­тре­міст­ських за­кли­ків у ФБ — хі­ба що вза­га­лі йо­го ви­мкну­ти в Укра­ї­ні...

■ І чи не зда­є­ться вам, що зви­ну­ва­че­н­ня укра­їн­ців у ледь не то­таль­но­му ан­ти­се­мі­ти­змі — це оче­ви­дний пе­ре­бір? А твер­дже­н­ня, що все ли­хе, мов­ляв, по­чи­на­є­ться з єв­рей­ських по­гро­мів і по­гроз на адре­су єв­ре­їв, — чи пов­на не­ком­пе­тен­тність, чи нав­ми­сна бре­хня. Біль­шо­ви­ки, як ві­до­мо, та­ких по­гро­мів не чи­ни­ли, на­то­мість узим­ку 1918-го в оку­по­ва­но­му Ки­є­ві роз­стрі­лю­ва­ли за укра­їн­ську мо­ву, а на­сту­пно­го ро­ку за­бо­ро­ня­ли «На­тал­ку Пол­тав­ку» за те, що во­на ви­ко­ну­ва­ла­ся «на этом контр­ре­во­лю­ци­он­ном языке». Ба біль­ше: в СРСР уже зни­щи­ли міль­йо­ни укра­їн­ців і ка­за­хів, ви­би­ли май­же всю крим­сько­та­тар­ську ін­те­лі­ген­цію і біль­шу ча­сти­ну укра­їн­ської, вже по­ча­ли де­пор­та­ції за етні­чною озна­кою (ко­рей­ці, по­ля­ки, укра­їн­ські нім­ці), а от із ан­ти­се­мі­ти­змом до­пі­ру за­пе­кло бо­ро­ли­ся (на дер­жав­но­му рів­ні він з’явив­ся під час т. зв. «Ве­ли­кой Оте­че­ствен­ной», але це окре­ма те­ма). Та й іта­лій­ські фа­ши­сти аж до кін­ця 1930-х не про­сто бу­ли то­ле­ран­тни­ми до єв­ре­їв: до уря­ду вхо­ди­ли етні­чні єв­реї, а Мус­со­лі­ні за­яв­ляв про те, що ан­ти­се­мі­ти в чор­них со­ро­чках, мов­ляв, гань­блять гор­де йме­н­ня фа­ши­ста та всю пар­тію. І на­віть гі­тле­рів­ці з по­ча­тку 1935-го до кін­ця 1938-го не вла­што­ву­ва­ли по­гро­мів, нав­па­ки, за­лу­ча­ли єв­ре­їв до уча­сті в олім­пій­ських ко­ман­дах... Тож«ін­ди­ка­тор» Штер­на — фаль­ши­вий і вкрай не­без­пе­чний у сен­сі су­спіль­но-по­лі­ти­чної де­зо­рі­єн­та­ції. Ін­ша річ, що і біль­шо­визм, і фа­шизм, вчи­нив­ши вже стра­хі­тли­ві зло­чи­ни, вре­шті­решт при­йшли до ан­ти­се­мі­ти­зму — про­те да­ле­ко не одра­зу, і це, знов-та­ки, ін­ша й не­про­ста те­ма.

Чи, мо­же, па­но­ві Штер­ну ви­да­є­ться, ска­жі­мо, що Ігор Ло­сєв, кри­ти­ку­ю­чи у «Дні» Ва­ди­ма Ра­би­но­ви­ча і Єв­ге­на Чер­во­нен­ка за їхні ви­сту­пи та дії, тим са­мим за­кли­кає до єв­рей­ських по­гро­мів?

■ Утім, ма­буть, до­ста­тньо. Ро­зум­ний — усе зро­зу­міє, чи не так?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.