Не за на­шу сво­бо­ду...

Під час вій­ни у ЗМІ не мо­же бу­ти ан­ти­дер­жав­ної пропаганди, агі­та­ції на ко­ристь агре­со­ра й за­кли­ків до дер­жав­ної зра­ди

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «Дня» - Ігор ЛО­СЄВ

Ві­тчи­зня­ні те­ле­ка­на­ли з ве­ли­ким ен­ту­зі­а­змом ви­сві­тлю­ва­ли ви­сту­пи у мі­стах Ро­сії під ан­ти­ко­ру­пцій­ним пра­по­ром па­на На­валь­но­го. Де­хто угле­дів у то­му, що від­бу­ва­є­ться, ма­ло не сер­йо­зну кри­зу ре­жи­му Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на й со­лі­дар­ність з Укра­ї­ною. Остан­нє свід­чить про пов­не не­ро­зу­мі­н­ня спе­ци­фі­ки ро­сій­ської сві­до­мо­сті, Ро­сії як ци­ві­лі­за­цій­но­го фе­но­ме­на й осо­бли­во­стей ті­єї си­сте­ми вла­ди, що там вста­но­ви­ла­ся, окрі­пну­ла й за­сти­гла, по­чи­на­ю­чи з 2000 ро­ку. Зда­ва­ло­ся б, жи­т­тя вже дав­но ма­ло б нас на­вчи­ти, що во­рог Пу­ті­на і друг Укра­ї­ни — це не то­то­жні по­ня­т­тя. І се­ред про­те­сту вал ьни­кі­ву РФ чи­ма­ло тих, хто не зго­ден з Крем­лем у всіх пи­та­н­нях, крім Укра­ї­ни. Є й ті, ко­го Пу­тін дра­тує, оскіль­ки, на їхню дум­ку, він ви­явив­ся «сла­ба­ком», адже ро­сій­ські тан­ки не ді­йшли до Льво­ва. Як у Ро­сії на­род ві­рить у «до­бро­го ца­ря», так і в Укра­ї­ні ба­га­то хто ні­як не мо­же по­збу­ти­ся див­ної й ра­ціо­наль­но не­зро­зумі­лої ві­ри у «брат­ський ро­сій­ський на­род-ви­зво­ли­тель». Ось, мов­ляв, роз­бе­ру­ться во­ни там з Пу­ті­ним, і не­гай­но в на­ших від­но­си­нах на­ста­не ера спра­ве­дли­во­сті й зго­ди.

У цьо­му кон­текс­ті вель­ми ці­ка­вим був ви­ступ на те­ле­ка­на­лі «UA:Крим» ві­до­мої ро­сій­ської де­мо­кра­тки Оль­ги Кур­но­со­вої, яка ни­ні про­жи­ває в Укра­ї­ні. Спо­ча­тку во­на дов­го вправ­ля­ла­ся у зви­чай­ній лі­бе­раль­ній ри­то­ри­ці «за все хо­ро­ше й про­ти всьо­го по­га­но­го». Але ве­ду­чий «зі­псу­вав пі­сню», по­ста­вив­ши їй пря­ме за­пи­та­н­ня про Крим. І тут дів­чи­ну по­ча­ло «ков­ба­си­ти». Во­на по­ча­ла на­пу­ска­ти ту­ма­ну, ки­да­ти за­гад­ко­ві фра­зи, тон­кі на­тя­ки, мов­ляв, ба­га­то що в Кри­му за ці три ро­ки змі­ни­ло­ся. Так, як за­хо­плю­ва­ти пів­острів, то й мі­ся­ця а як по­вер­та­ти — то й 100 ро­ків не ви­ста­чить. З плу­та­них мір­ку­вань ро­сій­ської де­мо­кра­тки ви­хо­ди­ло, що по­вер­та­ти Крим Укра­ї­ні скла­дно, та й чи тре­ба це ро­би­ти... Ось во­но, мур­ло ро­сій­сько­го ім­пе­рі­а­лі­зму, яке не­ми­ну­че ви­ла­зить з-під усіх де­мо­кра­ти­чних ма­сок. Ві­ри­ти цій пу­блі­ці не мо­жна. Про­да­дуть во­ни нас за 5 ко­пі­йок, якщо ма­ти­ме­мо ду­рість їм до­ві­ря­ти. А Крим — це те пи­та­н­ня, на яко­му їх лег­ко ви­кри­ва­ти. Щой­но во­ни у ньо­му по­чи­на­ють уни­ка­ти пря­мих і чі­тких від­по­від­ей, усю їхню про­гре­сив­ну ри­то­ри­ку мо­жна від­ки­да­ти як сло­ве­сне лу­шпи­н­ня.

НІ­ЧО­ГО АНТИІМПЕРСЬКОГО

То­му не слід спо­ку­ша­ти­ся ро­сій­ськи­ми ан­ти­ко­ру­пцій­ни­ми про­те­ста­ми, оскіль­ки ні­чо­го антиімперського у них не­має. Спо­ді­ва­ти­ся укра­їн­ці мо­жуть ли­ше на се­бе, на вла­сні си­ли й рі­шу­чість.

Зві­сно, по­ве­се­лив господар Крем­ля сво­єю прес-кон­фе­рен­ці­єю, де здій­снив екс­курс у те, що він вва­жає істо­рі­єю укра­їн­сько­го на­ціо­на­лі­зму. Вель­ми ек­зо­ти­чно бу­ло спри­йма­ти в йо­го мір­ку­ва­н­нях у ро­лі укра­їн­ських на­ціо­на­лі­стів ді­ду­ся Гру­шев­сько­го й Дра­го­ма­но­ва. А зов­сім вже роз­чу­лив у цій ро­лі Ві­ктор Ме­двед­чук. Утім, йо­го Пу­тін з та­ким са­мим успі­хом міг на­зва­ти й «да­лай-ла­мою»... Крем­лів­ський на­чаль­ник на­га­ду­вав слід­чо­го МГБ, який щось за­вчив з ме­тою за­ліз­ти в ду­шу під­слі­дно­му, чле­но­ві ОУН, яко­го він до­пи­тує. Але за­вчив по­га­но, як го­во­рять у Ро­сії, «че­рез пень-ко­ло­ду». На жаль, пу­тін­ські екс­пер­ти не роз­по­ві­ли йо­му про справ­ді ви­да­тно­го укра­їн­сько­го на­ціо­на­лі­ста Дми­тра Дон­цо­ва, який за­кін­чив юри­ди­чний фа­куль­тет Санкт-Пе­тер­бурзь­ко­го уні­вер­си­те­ту, де здо­бу­ва­ти­муть ви­щу осві­ту па­ни Пу­тін і Ме­две­дєв.

За­кли­ки ж до фе­де­ра­лі­за­ції Укра­ї­ни з бо­ку лі­де­ра фа­кти­чно су­пе­ру­ні­тар­ної ім­пе­рії ви­гля­да­ли аб­сур­дно. У Ро­сії йде про­цес по­сту­по­вої лі­кві­да­ції за­ли­шків фе­де­ра­лі­зму. За епо­ху Пу­ті­на бу­ли лі­кві­до­ва­ні Ко­мі-Пер­мя­цький й Ко­ря­цький ав­то­ном­ні окру­ги, а Жи­ри­нов­ський (вір­ний ру­пор Крем­ля) за­кли­кає вза­га­лі всі ав­то­но­мії РФ лі­кві­ду­ва­ти, за­мі­нив­ши їх гу­бер­ні­я­ми. Ті ав­то­ном­ні утво­ре­н­ня, що ще за­ли­ша­ю­ться, аб­со­лю­тно бу­та­фор­ські й ре­аль­них прав не ма­ють.

Ко­ли ка­зан­ські та­та­ри, що ма­ють свою Ре­спу­блі­ку Та­тар­сан, за­хо­ті­ли пе­ре­ве­сти свою ка­зан­сько­та­тар­ську мо­ву на ла­тин­ську гра­фі­ку, не­гай­но з Мо­скви отри­ма­ли по ру­ках: не смі­ти! Ли­ше ки­ри­ли­ця... Але якщо ка­зан­ські та­та­ри не мо­жуть са­мі ви­рі­шу­ва­ти, який ал­фа­віт має бу­ти в їхній рі­дній мо­ві, то що во­ни то­ді вза­га­лі мо­жуть?

ПРО ПРО­ДАЖ ЗЕМ­ЛІ

А на ка­на­лі ICTV став­ся справ­жній бе­не­фіс Юлії Тимошенко у про­гра­мі «Сво­бо­да сло­ва», де во­на ви­сту­пи­ла з яскра­вим спі­чем про­ти про­да­жу зем­лі. За її сло­ва­ми, це бу­де зро­бле­но на ко­ристь олі­гар­хі­чної вер­хів­ки. Уже сьо­го­дні 15—20 сі­мей в Укра­ї­ні не­за­кон­но ску­пи­ли де­ся­тки ти­сяч ге­кта­рів зем­лі. Во­на пря­мо на­зва­ла одно­го з цих лен­длор­дів — Пе­тра По­ро­шен­ка. Але ін­ших лен­длор­дів Тимошенко не на­зва­ла, не­зва­жа­ю­чи на всю її від­чай­ду­шну смі­ли­вість. А я пам’ятаю, як іще пі­сля По­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції лю­дей з ото­че­н­ня Тимошенко зви­ну­ва­чу­ва­ли в пре­сі у ску­пів­лі зе­мель, зокре­ма в Ки­їв­ській обла­сті.

Зві­сно, ду­же б не хо­ті­ло­ся, щоб зе­мель­на ре­фор­ма по­вто­ри­ла ві­до­му нам «ва­у­чер­ну» при­ва­ти­за­цію з її вель­ми не­ра­ді­сни­ми на­слід­ка­ми, кла­но­во-олі­гар­хі­чною си­сте­мою й зу­бо­жі­н­ням мас.

За да­ни­ми Тимошенко, дві тре­ти­ни на­ших під­при­ємств, пі­сля то­го як їх при­ва­ти­зо­ву­ва­ли, бу­ли зни­ще­ні, роз­пи­ля­ні на ме­та­ло­брухт і т.д. Зро­зумі­ло, в про­це­сі роз­про­да­жу сіль­сько­го­спо­дар­ської зем­лі бу­де без­ліч під­став­них осіб (зокре­ма й від іно­зем­ців). Уза­га­лі, про­да­ва­ти зем­лю в кра­ї­ні, де па­ну­ють без­за­ко­н­ня й ха­ос, де не­має гі­дних до­ві­ри су­дів і про­ку­ро­рів, де все за­хльо­стує «дев’ятий вал» ко­ру­пції — аван­тю­ра. Тимошенко на­зва­ла кон­кре­тні ви­пад­ки зброй­них на­па­дів банд рей­де­рів не фер­ме­рів з ме­тою ви­лу­че­н­ня у них зем­лі. Але ж і фер­ме­ри мо­жуть ство­ри­ти зброй­ні ан­ти­рей­дер­ські за­го­ни. І що то­ді? Ора­тор за­ува­жи­ла, що в су­сі­дній Поль­щі ді­ють 2 міль­йо­ни 600 ти­сяч фер­мер­ських го­спо­дарств, а в Укра­ї­ні їх бу­ло 42 ти­ся­чі, а ни­ні за­ли­ши­ло­ся 38 ти­сяч...

Во­на на­ве­ла свої ци­фри й фа­кти, які ще тре­ба пе­ре­ві­ри­ти: Ка­на­да зем­лю ні­би­то про­дає, Ізра­їль — ду­же ма­ло й під украй жорс­тким кон­тро­лем (іна­кше всю цю кра­ї­ну вже дав­но ску­пи­ли б шей­хи Пер­ської за­то­ки), США ви­ку­пля­ють зем­лю у гро­ма­дян у вла­сність дер­жа­ви. По­тім Тимошенко по­ча­ла ви­ма­га­ти про­ве­де­н­ня ре­фе­рен­ду­му про про­даж зем­лі, не шко­ду­ю­чи зви­чай­них по­пу­ліст­ських ле­сто­щів про «му­дрий укра­їн­ський на­род». На жаль, не зав­жди й не скрізь ми та­кі. А то б іна­кше по­во­ди­ли­ся на ви­бо­рах і в су­спіль­но­му жит­ті.

Але Тимошенко лег­ко пор­ва­ла сво­їх опо­нен­тів, які ма­ли жа­лю­гі­дний ви­гляд. Бі­дний Бо­рис Ку­шні­рук, еко­но­міст, між ін­шим, че­рез без­си­л­ля й без­ви­хідь по­ру­шив пи­та­н­ня про... «пла­сти­чні опе­ра­ції» па­ні Юлії. Що там й ка­за­ти, еко­но­мі­чний ар­гу­мент... Не сим­па­ти­зую їй, але при­єм­но, що во­на по­ка­за­ла справ­жню суть на­ших про­фе­сій­них (не злі­за­ють з усіх екра­нів) те­ле­ві­зій­них ба­зік, зда­тних по­вер­хо­во мір­ку­ва­ти на будь-які теми.

СВО­БО­ДА СЛО­ВА ПІД ЧАС ВІЙ­НИ?

А на NEWS ONE від­бу­ва­є­ться щось не­зви­чай­не: па­ні­ка й кри­ки, пов’яза­ні з тим, що ра­дник ше­фа МВС нар­деп Ан­тон Ге­ра­щен­ко ви­сло­вив­ся в ін­тер­не­ті про не­об­хі­дність на­ве­де­н­ня ла­ду в ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі. На NEWS ONE ви­рі­ши­ли, що це сто­су­є­ться їх. До сту­дії при­йшов нар­деп Но­він­ський і зви­ну­ва­тив вла­ду у бо­роть­бі з «ге­не­ти­чною пам’ят­тю укра­їн­ців». Ма­буть, пан, який при­їхав з Ро­сії на ПМЖ до Укра­ї­ни, кра­ще за ін­ших зна­є­ться на цьо­му фе­но­ме­ні. По­тім він ду­же дов­го про­слав­ляв сво­бо­ду сло­ва на NEWS ONE. Але під час вій­ни сво­бо­да сло­ва має бу­ти обме­же­на. Не мо­же бу­ти сво­бо­ди ан­ти­дер­жав­ної пропаганди, агі­та­ції на ко­ристь агре­со­ра, за­кли­ків до дер­жав­ної зра­ди, до за­ко­ло­тів і громадянської не­по­ко­ри.

А та­кож до зри­ву обо­рон­них за­хо­дів, мо­бі­лі­за­ції то­що. Не має бу­ти й спів­пра­ці укра­їн­ських ЗМІ з ор­га­на­ми пропаганди кра­ї­ни-агре­со­ра.

З де­яко­го ча­су на Дон­ба­сі ве­де роботу те­ле­ка­нал «До те­бе». По­ки він шу­кає свій стиль і ма­не­ру по­да­чі ін­фор­ма­ції. Не­що­дав­но там ви­сту­пив ві­до­мий во­лон­тер Юрій Ка­сья­нов, який зви­ну­ва­тив вла­ду в то­му, що во­на про­во­дить під час вій­ни по­лі­ти­ку де­мі­лі­та­ри­за­ції Укра­ї­ни, зни­же­н­ня рів­ня па­трі­о­ти­зму, щоб по­тім ска­за­ти: ви са­мі не хо­че­те во­ю­ва­ти за свою кра­ї­ну, то­му ми ви­му­ше­ні пі­ти на умо­ви Пу­ті­на. На жаль, це ду­же схо­же на прав­ду. Та й ма­со­ві пе­ре­слі­ду­ва­н­ня укра­їн­ських до­бро­воль­ців це під­твер­джу­ють: за да­ни­ми на­чаль­ни­ка шта­бу ба­таль­йо­ну «Дон­бас» Сер­гія Акі­мо­ви­ча (ви­ступ на ка­на­лі «ZIK»), про­ти до­бро­воль­ців, які вря­ту­ва­ли кра­ї­ну від пов­ної «Но­во­ро­сії» 2014 ро­ку, по­ру­ше­но 10 ти­сяч (!) кри­мі­наль­них справ... Про­ти «се­па­рів» би так бо­ро­ли­ся...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.