«Кан­нcький лев» – в Ки­є­ві

Ген­на­дій КУРОЧКА: «Наш успіх — це ще один сти­мул укра­їн­ським ком­па­ні­ям не на­ма­га­ти­ся по­вто­рю­ва­ти чу­жий до­свід, а тво­ри­ти своє»

Den (Ukrainian) - - Культура - Ан­дрій ПЛАХОНІН

На 64-му фе­сти­ва­лі «Канн­ські ле­ви » ( CannesLionsInternationalFestivalofCreativity, який за­вер­шив­ся ци­ми ви­хі­дни­ми у фран­цузь­ких Кан­нах, проект «Сві­док» Укра­їн­сько­го кри­зо­во­го ме­ді­а­цен­тру (УКМЦ) здо­був «Брон­зо­во­го ле­ва». Впер­ше за 25 ро­ків укра­їн­ська ком­па­нія здо­бу­ла на­го­ро­ду най­пре­сти­жні­шо­го у сві­ті фе­сти­ва­лю в га­лу­зі ре­клам­ної ін­ду­стрії. Про при­чи­ни ми­ну­лих нев­дач і та­єм­ни­ці ни­ні­шньо­го успі­ху «День» роз­мов­ляв з ав­то­ром кон­це­пції про­е­кту « Сві­док » , чле­ном прав­лі­н­ня Укра­їн­сько­го кри­зо­во­го ме­ді­а­цен­тру Ген­на­ді­єм КУРОЧКОЮ.

— Що за­раз ви від­чу­ва­є­те біль­ше — ей­фо­рію від здо­бу­тої на­го­ро­ди чи роз­ча­ру­ва­н­ня, що Лев не зо­ло­тий?

— Для ме­не, для на­шої ко­ман­ди цей «Брон­зо­вий лев» ко­штує біль­ше, ніж все «зо­ло­то» фе­сти­ва­лю. 25 ро­ків укра­їн­ські ком­па­нії бра­ли участь у цьо­му фе­сти­ва­лі: за ці 25 ро­ків бу­ло близь­ко де­ся­тка но­мі­на­цій — і жо­дної на­го­ро­ди. Наш «Брон­зо­вий лев» зруй­ну­вав це про­кля­т­тя. Ві­рю, по­пе­ре­ду в нас і в ін­ших укра­їн­ських ком­па­ній ще не один «Зо­ло­тий лев».

— 25 ро­ків нев­дач? Во­че­видь, та­єм­ни­ця ва­шої пе­ре­мо­ги, зокре­ма, і в то­му, що ви на­ре­шті зро­зумі­ли, в чо­му по­ми­ля­ли­ся ва­ші ко­ле­ги? Чи не по­ді­ли­те­ся з ни­ми?

— Я вчу­ся не на чу­жих по­мил­ках, а на сво­їх. Ко­ли 2015 ро­ку проект УКМЦ UNhundred здо­був «зо­ло­то » на фе­сти­ва­лі ре­кла­ми SabreAward в Лон­до­ні, ми з На­тал­кою По­по­вич по­ста­ви­ли со­бі за ме­ту здо­бу­ти на­го­ро­ду на Канн­сько­му фе­сти­ва­лі . 2016 ро­ку ми при­ве­зли ту­ди одра­зу де­сять на­ших про­е­ктів. І жо­ден з них не по­тра­пив на­віть до шорт-ли­стів. Не то­му, що це по­га­ні, не­які­сні про­е­кти. То­му що ми не ро­зумі­ли, про що цей фе­сти­валь. Адже зда­є­ться, на­віть змі­на на­зви фе­сти­ва­лю — за­мість фе­сти­ва­лю ре­кла­ми кіль­ка ро­ків то­му він став фе­сти­ва­лем кре­а­ти­ву — ма­ла ста­ти нам під­каз­кою. Тут па­нує не ре­кла­ма, це фе­сти­валь ідей. Ідей, які не про­сто ру­ха­ють впе­ред ре­клам­ну га­лузь, а й ство­рю­ють но­ву якість жи­т­тя. Які сто­су­ю­ться не окре­мо взя­тої кра­ї­ни, як на­ші то­рі­шні про­е­кти, а які хви­лю­ють, які мо­жуть змі­ни­ти увесь світ. Це фе­сти­валь не про­сто гар­но­го пі­а­ру, ди­зай­ну, ре­кла­ми — це фе­сти­валь Іло­нів Ма­сків від них. Для пе­ре­мо­ги не до­сить ство­ри­ти гар­ний про­дукт на рів­ні най­кра­щих стан­дар­тів га­лу­зі — по­трі­бно за­зир­ну­ти за го­ри­зонт, ту­ди, де до те­бе не був ні­хто.

— За­зир­ну­ти в май­бу­тнє, Ілон Маск... Йде­ться про те­хно­ло­гі­чно скла­дні, ви­тра­тні про­е­кти? Чи не це пе­ред­усім від­ля­кує укра­їн­ські ком­па­нії від уча­сті у фе­сти­ва­лі?

— Нав­па­ки, де­ко­ли най­кра­щі ідеї не­ймо­вір­но про­сті. Цьо­го ро­ку одра­зу кіль­ка ви­щих на­го­род здо­був проект «Без­стра­шна дів­чи­на» — брон­зо­ва фі­гур­ка дів­чин­ки, що смі­ли­во ди­ви­ться в облич­чя зна­ме­ни­то­му «Би­ко­ві Волл-Стріт» на Ман­хет­те­ні. На­ро­ди­ся та­ка ідея в Укра­ї­ні, твор­цям ли­ше по­трі­бно бу­ло за­пла­ти­ти кіль­ка де­ся­тків до­ла­рів за ескіз і зна­йти в ін­тер­не­ті бан­ки чи ін­ве­сти­цій­ні ком­па­нії, яких за­ці­ка­вить проект з те­ма­ти­кою ген­дер­ної рів­но­сті. Ма­кси­мум кіль­ка со­тень до­ла­рів ви­трат. Зна­є­те, який ефект був че­рез два мі­ся­ці пі­сля вста­нов­ле­н­ня ці­єї скуль­пту­ри? Без­пла­тної ре­кла­ми в со­ці­аль­них ме­ре­жах, пре­сі, на те­ле­ба­чен­ні — на три з по­ло­ви­ною мі­льяр­ди до­ла­рів. То­рік ана­ло­гі­чний ефект був від «Ли­ста ми­ру» — зви­чай­но­го текс­ту на дві ти­ся­чі зна­ків, який BurgerKing адре­су­вав сво­є­му одві­чно­му кон­ку­рен­то­ві McDonald’s.

— А ваш проект, він та­кий са­мо про­стий?

— Нав­па­ки, ко­ли я за­про­по­ну­вав цю ідею, ме­ні не­о­дно­ра­зо­во до­во­ди­ло­ся чу­ти, що проект ду­же скла­дний, на­віть не­зро­зумі­лий — і те­хні­чно не ви­йде, і на­род не зро­зу­міє. До ре­чі, за­ува­жу, наш успіх — це ще один сти­мул укра­їн­ським ком­па­ні­ям не бо­я­ти­ся вла­сних ідей, не слу­ха­ти ске­пти­ків, не на­ма­га­ти- ся по­вто­рю­ва­ти в Укра­ї­ні пе­ре­ві­ре­ний чу­жий до­свід, а тво­ри­ти своє.

Наш проект «Сві­док» — це ча­сти­на ме­мо­рі­аль­них за­хо­дів на честь 75річ­чя тра­ге­дії Ба­би­но­го Яру. Він скла­да­є­ться ні­би з двох ча­стин: вла­сне про­е­кту «Сві­док» — му­зи­чно­го пам’ятни­ка жер­твам Го­ло­ко­сту, на­пи­са­но­го укра­їн­ським ком­по­зи­то­ром Свя­то­сла­вом Лу­ньо­вим і бли­ску­че ви­ко­на­но­го юни­ми му­зи­кан­та­ми і спів­а­ка­ми, а та­кож ін­ста­ля­ції «Шо­фар», на­зва­ної на честь тра­ди­цій­но­го єв­рей­сько­го ду­хо­во­го ін­стру­мен­та. На ідею про­е­кту на­ди­хну­ла ци­та­та із При­тчей Со­ло­мо­но­вих: «Роз­ту­ляй ву­ста за без­мов­но­го». Ві­тер у спе­ці­аль­но вста­нов­ле­них по­ро­жни­стих тру­бах, ди­тя­чі го­ло­си, му­зи­чні ін­стру­мен­ти, які ні­би вто­рять йо­му, ви­сту­па­ють як сві­док тра­ге­дії 75-рі­чної дав­ни­ни, слу­гу­ють го­ло­са­ми тих, ко­го вже дав­но не­має.

— От­же, на­сту­пно­го ро­ку зно­ву до Канн?

— Я бе­ру­ся за проект, ли­ше якщо у ме­не є 50% га­ран­тія успі­ху. Що­най­мен­ше 50% га­ран­тій успі­ху є зав­жди, ко­ли я бе­ру­ся за проект ( смі­є­ться).

«Зо­ло­то» — це вже вто­рин­не. На­ша на­го­ро­да, наш «Брон­зо­вий лев» — це на­го­ро­да всьо­го кре­а­тив­но­го кла­су Укра­ї­ни, сти­мул бра­ти від­по­від­аль­ність не ли­ше за ре­а­лі­за­цію сво­їх бі­зне­сі­дей, а й за май­бу­тнє кра­ї­ни у свої ру­ки. В укра­їн­ців ве­ли­че­зний твор­чий по­тен­ці­ал, але куль­гає ре­а­лі­за­ція. Час ста­ва­ти до­ро­сли­ми, по­трі­бна упев­не­ність у со­бі. Знаю, ми мо­же­мо, і «Канн­ський лев» — ли­ше по­ча­ток шля­ху.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФОТО НАДАНО УКРА­ЇН­СЬКИМ КРИЗОВИМ МЕДІАЦЕНТРОМ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.