Як «зв’яза­ти» ча­си-5

Мо­нар­хія в ХХІ сто­літ­ті — на при­кла­ді Ко­ро­лів­ства Нор­ве­гія

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Га­зе­та «День» про­дов­жує на сво­їх сто­рін­ках дис­ку­сію що­до ді­є­зда­тно­сті та де­мо­кра­ти­чно­сті ін­сти­ту­ту мо­нар­хії в кра­ї­нах Єв­ро­пи. Ми по­ча­ли ви­сві­тлю­ва­ти цю те­му з при­кла­ду Ве­ли­ко­бри­та­нії. У стат­ті під на­звою «Мо­нар­хі­чна ідея у ХХI сто­літ­ті» за­зна­ча­є­ться, що «для ве­ли­кої ча­сти­ни бри­тан­ців ко­ро­на — це не просто істо­ри­чний су­ве­нір, а й ціл­ком пра­це­зда­тний і по­трі­бний у су­ча­сно­му сві­ті ін­сти­тут». З дру­го­го бо­ку, ав­тор «Дня» фі­ло­соф Ан­дрій Ба­у­мей­стер на­вів ар­гу­мен­ти на ко­ристь то­го, що мо­нар­хія є су­ча­сною («День» №78-79). А у «Дні» №№83-84, 93-94 і 97-98, №102-103 (2017), від­по­від­но за 18 трав­ня, 1, 8, 16 черв­ня ц. р., ми роз­по­ві­ли про роль мо­нар­хії в Да­нії, Ні­дер­лан­дах, Іспа­нії та Шве­ції. Про­по­ну­є­мо чи­та­чам погляд на те, як за­без­пе­чу­є­ться зв’язок ми­ну­ло­го з су­ча­сним у Ко­ро­лів­стві Нор­ве­гія.

«ПО­ЄД­НА­Н­НЯ РИНКОВОЇ ЕКО­НО­МІ­КИ ТА СКАНДИНАВСЬКОЇ МО­ДЕ­ЛІ»

У Ко­ро­лів­стві Нор­ве­гія з на­се­ле­н­ням 5,23 млн осіб за­без­пе­че­но по­єд­на­н­ня ринкової еко­но­мі­ки та скандинавської мо­де­лі з обов’яз­ко­вим ме­ди­чним стра­ху­ва­н­ням і ком­пле­ксною си­сте­мою со­ці­аль­но­го стра­ху­ва­н­ня. Нор­ве­гія має зна­чні за­па­си на­фти, при­ро­дно­го га­зу, мі­не­ра­лів, лі­со­ма­те­рі­а­лів, мо­ре­про­ду­ктів, прі­сної во­ди та гі­дро­енер­ге­ти­ки. Нор­ве­гія є дру­гим у сві­ті пі­сля Ки­таю екс­пор­те­ром ри­би. На гі­дро­еле­ктро­стан­ції при­па­дає май­же 98—99% еле­ктро­енер­гії, що ви­ро­бля­є­ться в кра­ї­ні, що є най­біль­шим по­ка­зни­ком у сві­ті.

На на­фто­ву про­ми­сло­вість при­па­дає близь­ко чвер­ті ва­ло­во­го вну­трі­шньо­го про­ду­кту кра­ї­ни. Нор­ве­гія по­сі­дає че­твер­те мі­сце у сві­ті в пе­ре­лі­ку кра­їн за роз­мі­ром до­хо­ду на ду­шу на­се­ле­н­ня — 73,4 тис. до­ла­рів, згі­дно з да­ни­ми сві­то­во­го бан­ку та МВФ. Кра­ї­на є най­біль­шим до­бу­ва­чем на­фти і при­ро­дно­го га­зу за ме­жа­ми Се­ре­дньо­го Схо­ду на ду­шу на­се­ле­н­ня. З 2001 по 2006-й а та­кож з 2009 до 2014 рр. Нор­ве­гія ма­ла най­ви­щий ін­декс люд­сько­го роз­ви­тку у сві­ті. Во­на та­кож очо­лює спи­сок кра­їн за ін­де­ксом про­цві­та­н­ня вже п’ять ро­ків по­спіль.

ПРО ОСО­БЛИ­ВІСТЬ НОРВЕЗЬКОЇ МО­НАР­ХІЇ

У Нор­ве­гії дер­жав­на вла­да роз­ді­ля­є­ться між пар­ла­мен­том, ко­ро­лем та Вер­хов­ним су­дом, як це про­пи­са­но в Кон­сти­ту­ції 1814 ро­ку. Між 1661 та 1814 рр. Нор­ве­гія бу­ла аб­со­лю­тною мо­нар­хі­єю, а до 1661 ро­ку ко­роль ді­лив вла­ду з нор­везь­кою зна­т­тю. Пі­сля за­сну­ва­н­ня 872 ро­ку, зав­дя­ки зли­т­тю кіль­кох дрі­бних ко­ро­лівств, Нор­ве­гія стає одним із най­ста­рі­ших до­сі існу­ю­чих ко­ро­лівств у сві­ті. От­же, пе­ре­лік нор­везь­ких мо­нар­хів вклю­чає по­над ші­ст­де­сят ко­ро­лів і гра­фів.

Кон­сти­ту­цій­ну мо­нар­хію в Нор­ве­гії бу­ло за­про­ва­дже­но пі­сля від­окрем­ле­н­ня кра­ї­ни від Шве­ції 1905 ро­ку. Це за­слу­га ко­ро­ля Хо­ко­на VII з ди­на­стії Шле­звиг-Голь­штейн-Сьон­нер­бор­гГлю­кс­бур­гів, яко­го нор­веж­ці по­про­си­ли ста­ти гла­вою дер­жа­ви. Він був дру­гим си­ном дат­сько­го ко­ро­ля Фрі­дрі­ха VIII та ко­ро­ле­ви Лу­ї­зи Шве­цької й при на­ро­джен­ні мав ім’я Карл. При­був­ши до Нор­ве­гії, він змі­нив ім’я на дав­ньо­нор­веж­ське Хо­кон, а йо­го син — з Оле­ксан­дра на Ола­фа.

Хо­кон VII — один із не­ба­га­тьох ви­бра­них мо­нар­хів, ко­трий швид­ко за­слу­жив по­ша­ну та при­хиль­ність сво­їх під­да­них і ві­ді­гра­вав основ­ну роль в об’єд­нан­ні норвезької на­ції в бо­роть­бі за звіль­не­н­ня від ні­ме­цької п’яти­рі­чної окупації під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни. До сво­єї смер­ті 1957-го, у ві­ці 85 ро­ків, Хо­кон ке­ру­вав Нор­ве­гі­єю уже 52-й рік.

Із 22 черв­ня 1958 ро­ку до 17 сі­чня 1991 ро­ку ко­ро­лем був йо­го син Олаф V, який сво­їм га­слом обрав сло­ва: «Все для Нор­ве­гії». Олаф був ду­же по­пу­ляр­ним се­ред нор­веж­ців. Йо­го на­віть про­зва­ли «на­ро­дним ко­ро­лем». Він їздив кра­ї­ною без охо­ро­ни та не мав яки­хось пільг. Під час енер­ге­ти­чної кри­зи, ко­ли уряд жорс­тко обме­жив ко­ри­сту­ва­н­ня ав­то­транс­пор­том, ко­роль Олаф їздив у сво­їх спра­вах трам­ва­єм. Олаф V був при­хиль­ни­ком кон­сти­ту­цій­ної мо­нар­хії та де­мо­кра­ти­чних сво­бод. Він на­ма­гав­ся три­ма­ти­ся осто­ронь по­лі­ти­чної бо­роть­би та пар­тій. Про­те він до­сить ча­сто ви­сту­пав із го­стри­ми та най­ва­жли­ві­ши­ми пи­та­н­ня­ми. Крім то­го, при­ді­ляв ува­гу обо­ро­ні кра­ї­ни.

Ни­ні­шній ко­роль — Га­ральд V— є тре­тім у по­ко­лін­ні пі­сля від­нов­ле­н­ня Ко­ро­лів­ства Нор­ве­гія 1905 ро­ку. Він сту­пив на трон 17 сі­чня 1991 ро­ку. Ко­роль за­хо­плю­є­ться ві­триль­ним спор­том і не­о­дно­ра­зо­во брав (як і йо­го ба­тько) участь у чем­піо­на­тах сві­ту (зо­ло­та ме­даль у скла­ді ко­ман­ди — 1987 рік), Єв­ро­пи та Олім­пій­ських іграх (1964, 1968 і 1972). 1964 ро­ку ніс нор­везь­кий пра­пор на Олім­пій­ських іграх у То­кіо.

Йо­го син — крон­принц Хо­кон — бу­де ко­ро­лем у на­сту­пно­му по­ко­лін­ні. Пі­сля схо­дже­н­ня на пре­стол він іме­ну­ва­ти­ме­ться­ся ко­ро­лем Хо­ко­ном VIII. Принц Хо­кон від­мін­но бі­гає на ли­жах, во­дить яхту, за­хо­плю­є­ться дель­та­пла­не­ри­змом. Зав­зя­тий те­а­трал, з усіх дра­ма­тур­гів від­дає пе­ре­ва­гу рі­дно­му Ген­рі­ку Іб­се­ну.

«КО­РОЛЬ ВИКОНУЄ СИМВОЛІЧНІ ТА ПРОТОКОЛЬНІ ФУНКЦІЇ»

Сьо­го­дні обов’яз­ки ко­ро­ля, в основ­но­му, пред­став­ни­цькі та це­ре­мо­ні­аль­ні. В Кон­сти­ту­ції го­во­ри­ться, що «ви­ко­на­вча вла­да на­ле­жить ко­ро­лю», але на­справ­ді це озна­чає, що во­на по­кла­де­на на уряд. Ко­жної осе­ні ко­роль офі­цій­но від­кри­ває за­сі­да­н­ня Стор­тин­гу (Нор­везь­ко­го пар­ла­мен­ту). Він ві­ді­грає ва­жли­ву роль у зв’яз­ку зі змі­на­ми уря­ду та го­ло­вує у Дер­жав­ній ра­ді в Ко­ро­лів­сько­му па­ла­ці. Ко­роль і ко­ро­ле­ва про­во­дять дер­жав­ні ві­зи­ти до ін­ших кра­їн і при­йма­ють за­кор­дон­них глав дер­жав, які від­ві­ду­ють Нор­ве­гію. Не­що­дав­но при­зна­че­ні по­сли в Нор­ве­гії з ін­ших кра­їн по­вин­ні по­да­ти свої вір­чі гра­мо­ти ко­ро­лю під час офі­цій­ної ау­ди­то­рії в Ко­ро­лів­сько­му па­ла­ці. Ко­роль є Го­лов­но­ко­ман­ду­ва­чем зброй­них сил кра­ї­ни і є ге­не­рал-гу­бер­на­то­ром в ар­мії та ВПС, а та­кож адмі­ра­лом у Вій­сько­во-Мор­сько­му фло­ті. Ко­роль та­кож був фор­маль­ним го­ло­вою Цер­кви Нор­ве­гії від­по­від­но до стат­ті 4 Кон­сти­ту­ції, до кон­сти­ту­цій­ної по­прав­ки від 21 трав­ня 2012 ро­ку.

Ра­дник, за­сту­пник го­ло­ви мі­сії по­соль­ства Нор­ве­гії Фре­дрік Ар­тур по­яснив в інтерв’ю «Дню» від­мін­ність у нор­везь­ко­му сприйнят­ті ко­ро­лів, що бу­ли у Се­ре­дньо­му ві­ці та під час со­ю­зу зі Шве­ці­єю і Да­нію. «Дня нас це не був нор­везь­кий ко­роль, а мо­нарх, який пра­вив рі­зни­ми кра­ї­на­ми, і Нор­ве­гія бу­ла, якщо це ска­за­ти ко­ре­ктно, ко­ло­нія, а ін­ші кра­ї­ни, як-от Да­нія чи Шве­ція, ма­ли щось на зра­зок вер­хо­вен­ства у по­рів­нян­ні з Нор­ве­гі­єю в цьо­му со­ю­зі», — ска­зав ди­пло­мат.

За йо­го сло­ва­ми, роль ко­ро­ля і мо­нар­хії у трьох скан­ди­нав­ських мо­нар­хі­ях пев­ною мі­рою є схо­жою. «Ко­роль не має ве­ли­ких по­лі­ти­чних пов­но­ва­жень. З дру­го­го бо­ку, нор­везь­кий ко­роль має пра­во си­ді­ти в су­ді, ве­ту­ва­ти чи зу­пи­ня­ти дію за­ко­нів, а та­кож має вплив як осо­би­стість. Але го­лов­ним чи­ном ко­роль зде­біль­шо­го виконує символічні та протокольні функції як гла­ва дер­жа­ви. Він не пра­вить у пар­ла­мент­ській де­мо­кра­тії, де уряд ба­зу­є­ться на біль­шо­сті чи пар­ла­мент­ській ко­а­лі­ції. Йо­го роль бу­ла змен­ше­на, а во­дно­час йо­го вплив як гла­ви дер­жа­ви силь­ний», — роз­по­від­ає пан Ар­тур.

Так, справ­ді, про­дов­жує він, ко­роль раз на мі­сяць, а мо­жли­во, ча­сті­ше зу­стрі­ча­є­ться з прем’єр-мі­ні­стром, а та­кож має ре­гу­ляр­ні зу­стрі­чі з мі­ні­стром за­кор­дон­них справ і мі­ні­стром обо­ро­ни.

«У пре­ам­бу­лі Кон­сти­ту­ції на­пи­са­но, що ко­роль має пра­во обго­во­рю­ва­ти з уря­дом по­лі­ти­чні пи­та­н­ня. Але, на мою дум­ку, він у сво­їй ро­лі як ко­роль не впли­ває ні на про­цес ухва­ле­н­ня рі­шень, ні на са­мі рі­ше­н­ня. На­скіль­ки я знаю, ко­роль ні­ко­ли не ви­сло­вив свій погляд чи дум­ку у спо­сіб, що бу­ло б сприйня­то як під­трим­ка по­лі­ти­чної пар­тії чи ру­ху. Він бе­ре участь у за­сі­да­н­нях уря­ду чи су­ду, але ні­ко­ли не ви­слов­лює свою дум­ку. Яні­ко­ли не чув, щоб під час обго­во­ре­н­ня чи ухва­ле­н­ня уря­дом рі­ше­н­ня ко­роль го­во­рив, що во­но йо­му не по­до­ба­є­ться, що тре­ба йо­го змі­ню­ва­ти чи вза­га­лі ухва­лю­ва­ти но­ве», — за­зна­чив ди­пло­мат.

З одно­го бо­ку, по­яснює він, існує тра­ди­ція, за якою мі­ні­стри чи їхні се­кре­та­рі ін­фор­му­ють ко­ро­ля про по­лі­ти­чні дис­ку­сії, які від­бу­ва­ю­ться в уря­ді, а та­кож, зві­сно, про по­лі­ти­чну си­ту­а­цію за­га­лом. Це по­ясню­є­ться тим, що ко­роль справ­ді сам ви­яв­ляє ін­те­рес до по­лі­ти­чно­го жи­т­тя і вва­жає за свій обов’язок бу­ти в кур­сі то­го, що від­бу­ва­є­ться в кра­ї­ні, що обго­во­рю­є­ться в уря­ді та уря­до­вих ко­лах.

«КО­РОЛЬ Є СИМВОЛОМ, ЯКИЙ ОБ’ЄД­НУЄ ЛЮ­ДЕЙ»

Ра­зом з тим, про­дов­жує пан Ар­тур, ко­роль, як і будь-який гро­ма­дя­нин Нор­ве­гії, має пра­во ви­слов­лю­ва­ти свою дум­ку. «Але з роз­ви­тком мо­нар­хії і з огля­ду на те, що її роль як по­лі­ти­чно­го чин­ни­ка слаб­ша­ла, він не бу­де цьо­го ро­би­ти. Якщо він роз­по­чне по­лі­ти­чні дис­ку­сії, це лег­ко дасть ар­гу­мен­ти тим, хто ви­сту­пає про­ти мо­нар­хії, ска­за­ти: ко­роль не по­ви­нен ві­ді­гра­ва­ти по­лі­ти­чну роль. І якщо та­кою є йо­го во­ля, то всі дис­ку­сії про май­бу­тнє мо­нар­хії мо­жуть від­но­ви­тись», — ска­зав ди­пло­мат.

Якщо го­во­ри­ти про го­лов­ну роль мо­нар­ха в Нор­ве­гії, то ко­роль є символом на­ціо­наль­ної єд­но­сті, на­го­ло­шує пан Ар­тур. Ми­ну­ло­го ро­ку ко­роль Га­ральд ви­сту­пав із силь­ни­ми про­мо­ва­ми за ін­клю­зив­ність но­вих етні­чних груп у нор­везь­ку ро­ди­ну, вклю­ча­ю­чи мен­ши­ни етні­чно­го і ре­лі­гій­но­го по­хо­дже­н­ня, а та­кож се­ксу­аль­ної орі­єн­та­ції.

Ко­роль зна­чною мі­рою та­кож є символом, який об’єд­нує лю­дей, при­чо­му зі спе­ці­аль­ним на­го­ло­сом на по­тре­би тих, які по­тре­бу­ють під­трим­ки. І це одна з при­чин то­го, чо­му ко­роль і ко­ро­ле­ва є ду­же по­пу­ляр­ни­ми, на­го­ло­шує ди­пло­мат. І са­ме в ча­си на­ціо­наль­ної кри­зи чи на­ціо­наль­ної жур­би він ви­сту­пає як мо­гу­тній сим­вол єд­но­сті. На­при­клад, ко­ли Брей­вик здій­снив жа­хли­вий те­ракт, убив­ши май­же со­тню лю­дей, ко­роль від­ві­дав ро­ди­ни жертв. Від­так він, крон­принц і за­га­лом ко­ро­лів­ська ро­ди­на ста­ли символом та­кої під­трим­ки.

ПРО РОЛЬ КОРОЛІВСЬКОЇ РО­ДИ­НИ

«У нас бу­ва­ють при­ро­дні ка­та­стро­фи і, зокре­ма, бу­ва­ють ду­же силь­ні злив­ні штор­ми на за­хі­дно­му узбе­реж­жі, а та­кож силь­ні по­же­жі в де­яких ча­сти­нах Нор­ве­гії, і ко­роль та ко­ро­ле­ва ча­сто від­ві­ду­ють ці мі­сця, щоб ви­сло­ви­ти спів­чу­т­тя й під­трим­ку лю­дям, які ці­ну­ють це», — від­зна­чає пан Ар­тур.

«Ко­ли від­зна­чав­ся юві­лей ко­ро­ля з на­го­ди 25-річ­чя пе­ре­бу­ва­н­ня на тро­ні, — про­дов­жує він, — то на свя­тку­ван-

ня бу­ли за­про­ше­ні не ли­ше чле­ни королівської ро­ди­ни, а й во­ни са­мі ви­хо­ди­ли до лю­дей, і по­до­ро­жу­ва­ли по всій Нор­ве­гії, і по­бу­ва­ли аб­со­лю­тно в ко­жно­му ку­то­чку кра­ї­ни. І на та­кі юві­леї за­зви­чай ор­га­ні­зо­ву­ють ве­чір­ки в са­ду, на які за­про­шу­ють та­кож пев­ні мар­гі­наль­ні гру­пи, хво­рих на СНІД, пред­став­ни­ків етні­чних мен­шин. Іна­кше ка­жу­чи, ко­ро­лів­ська ро­ди­на де­мон­струє свою ін­клю­зив­ність. Якщо ви зу­стрі­не­те со­тню лю­дей на ву­ли­ці Осло чи в яко­мусь ін­шо­му нор­везь­ко­му мі­сті й за­пи­та­є­те, що ви ду­ма­є­те про мо­нар­хію як ор­га­ні­за­цію дер­жа­ви, то, на­пев­но, ча­сти­на лю­дей ска­же: так, у прин­ци­пі, ми рад­ше за те, щоб від­да­ти пе­ре­ва­гу ре­спу­блі­ці, аніж мо­нар­хії. Але якщо ту са­му со­тню лю­дей за­пи­та­ти, чи лю­блять во­ни й під­три­му­ють ко­ро­ля, то 99 із них да­дуть від­по­відь: так».

Тож одна з при­чин, чо­му мо­нар­хія, ко­роль і ко­ро­ле­ва є по­пу­ляр­ни­ми в Нор­ве­гії, — це спо­сіб і ма­не­ри по­ве­дін­ки ко­ро­ля та ко­ро­ле­ви, які по­слі­дов­но ви­сту­па­ють як сим­вол єд­но­сті, ці­лі­сно­сті та ін­клю­зив­но­сті. Як­би ко­роль або крон­принц, або крон­прин­це­са, або ін­ші чле­ни королівської ро­ди­ни по­во­ди­лись не та­ким чи­ном чи вда­ва­лись до по­лі­ти­чно­го екс­тре­мі­зму, то це під­ри­ва­ло би по­пу­ляр­ність мо­нар­хії. Але оскіль­ки не­має скан­да­лів, пов’яза­них із нор­везь­ким ко­ро­лем чи ко­ро­ле­вою та оскіль­ки для цьо­го не­має жо­дних при­во­дів, то «жов­тій пре­сі» не­має про що пи­са­ти, ска­зав за­сту­пник по­сла.

Це по­ясню­є­ться тим, що ко­роль і ко­ро­ле­ва ви­ко­ну­ють свою мі­сію як об’єд­нав­чий сим­вол у нор­везь­ко­му су­спіль­стві, у кон­сти­ту­цій­ній стру­кту­рі, а та­кож просто як осо­би­сто­сті ви­со­ко­го рів­ня мо­ра­лі.

КРОН­ПРИН­ЦЕ­СА МО­ЖЕ СТА­ТИ КО­РО­ЛЕ­ВОЮ НОР­ВЕ­ГІЇ

Згі­дно зі змі­на­ми Кон­сти­ту­ції Нор­ве­гії, ни­ні жін­ки та­кож ма­ють пра­во успад­ко­ву­ва­ти ко­ро­ну. До цьо­го існувало агно­сти­чне пра­ви­ло успад­ку­ва­н­ня тро­ну від ба­тька до си­на, від си­на до си­на, але ни­ні крон­прин­це­са теж мо­же ста­ти ко­ро­ле­вою Нор­ве­гії.

Фі­нан­су­ва­н­ня ді­яль­но­сті ко­ро­ля, ко­ро­ле­ви і за­га­лом королівської ро­ди­ни за­без­пе­чу­є­ться що­рі­чни­ми ви­пла­та­ми з бю­дже­ту. І жа­лу­ва­н­ня, або апа­наж — гро­шо­ве утри­ма­н­ня (франц.), — на­да­є­ться із дер­жав­но­го бю­дже­ту. Дер­жа­ва на­дає ко­ро­лів­ській ро­ди­ні зам­ки і ста­рі при­мі­ще­н­ня. Крім то­го, ко­роль та ко­ро­лів­ська ро­ди­на ма­ють при­ва­тну вла­сність. Во­ни мо­жуть про­да­ва­ти чи ку­пу­ва­ти вла­сність, яка на­ле­жить до їхньої вла­сно­сті.

«КОРОЛІ — ПО­НАД ДИСКУСІЯМИ, І ЦЕ ЗАБЕЗПЕЧУЄ ЇМ ЛЕГІТИМНІСТЬ»

Від­по­від­а­ю­чи на за­пи­та­н­ня про зв’язок та вплив мо­нар­хії на роз­ви­ток де­мо­кра­тії, пан Ар­тур від­зна­чив: «Ми за­зви­чай ду­ма­є­мо про де­мо­кра­тію як про щось та­ке, що йде зни­зу до­го­ри, а не нав­па­ки. Але, на мою дум­ку, один із най­кра­щих і най­ва­жли­ві­ших спосо­бів, які під­три­му­вав ко­роль і до­кла­дав зу­силь до роз­ви­тку де­мо­кра­тії, по­ля­гав ось у чо­му. Він сто­яв осто­ронь по­лі­ти­чних про­це­сів. І королі не­у­хиль­но до­три­му­ва­лись та­ко­го по­ло­же­н­ня, що роз­ви­ток де­мо­кра­тії, в то­му чи­слі пар­ла­мент­ської де­мо­кра­тії, — то є спра­ва са­мо­го на­ро­ду, який сам має ви­рі­шу­ва­ти. А ко­роль, зі сво­го бо­ку, не мо­же бра­ти участь у цих дис­ку­сі­ях. Королі — по­над дискусіями. І це дає їм легітимність. Бо якщо во­ни бра­ти­муть участь у що­ден­них по­лі­ти­чних дис­ку­сі­ях, то одні лю­ди ска­жуть, що під­три­му­ють нас, а не вас, то­що. При­га­дую, ко­ли під час вій­ни бу­ла роз­мо­ва про ко­му­ні­стів, ко­роль Хо­кон, бу­ду­чи гла­вою дер­жа­ви, ска­зав, що він є ко­ро­лем для всіх — для ба­га­тих та бі­дних, пра­вих і лі­вих.

На мою дум­ку, роль ко­ро­ля, яка бу­ла ви­зна­че­на упро­довж три­ва­ло­го ча­су і пе­ред­ба­ча­ла не­втру­ча­н­ня у по­лі­ти­чні рі­ше­н­ня, бу­ла ду­же до­брою для роз­ви­тку кон­сен­су­су та де­мо­кра­тії. Ко­жен у Нор­ве­гії — будь-то по­лі­тик чи на ло­каль­но­му, чи ре­гіо­наль­но­му, чи на­ціо­наль­но­му рів­ні — ні­хто не ска­же, що ко­роль під­три­мує ме­не, а не вас. Якщо ви за­пи­та­є­те ме­не, який лі­дер пі­сля 1905 ро­ку був силь­ним, то для ме­не ва­жать пе­ред­усім та­кі ха­ра­кте­ри­сти­ки, як хо­ро­ший лі­дер та ви­да­тний по­лі­тик, а не за­лі­зний ку­лак чи силь­на лю­ди­на. Якраз прем’єр-мі­ністр Нор­ве­гії, со­ці­ал-де­мо­крат Йо­ран Пер­сон був силь­ним по­лі­ти­ком і одним з ар­хі­те­кто­рів та іні­ці­а­то­рів роз­роб­ки норвезької си­сте­ми до­бро­бу­ту. Мо­жли­во, він і не був мо­нар­хі­стом, але він ро­зу­мів, що роль, яку з ро­ка­ми здо­був ко­роль, бу­ла ко­ри­сною для Нор­ве­гії».

Пан Ар­тур роз­по­вів, що в йо­го кра­ї­ні існує ши­ро­кий кон­сен­сус що­до зов­ні­шньої та вну­трі­шньої по­лі­ти­ки, роз­ви­тку ін­фра­стру­кту­ри, бу­дів­ни­цтва до­ріг. «Пев­на річ, що­до цих пи­тань існу­ють по­лі­ти­чні дис­ку­сії, роз­хо­дже­н­ня між пар­ті­я­ми, але за­га­лом за­галь­на кар­ти­на по­лі­ти­чно­го на­пря­му Нор­ве­гії, по­лі­ти­чної орі­єн­та­ції між Схо­дом і За­хо­дом, ЄС, США, НАТО зна­чною мі­рою по­бу­до­ва­на на кон­сен­су­сі. Зав­жди є лю­ди, які ви­сту­па­ють про­ти будь-чо­го, але це ду­же ега­лі­тар­не су­спіль­ство у пла­ні то­го, що сто­су­є­ться по­лі­ти­чних рі­шень та по­лі­ти­чних ду­мок чи по­гля­дів, — на­го­ло­сив він.

«НИ­НІ­ШНІЙ КО­РОЛЬ ДО­БРЕ ЗНАЄ ПРО НОРВЕЗЬКІ ІСТОРИЧНІ ЗВ’ЯЗ­КИ З УКРА­Ї­НОЮ»

Для нас, укра­їн­ців, ці­ка­во, чи зна­ють норвезькі королі про історичні кон­та­кти між Укра­ї­ною та Нор­ве­гі­єю і про ле­ген­дар­ний у ти­ся­чо­лі­тній істо­рії від­но­син між на­ши­ми кра­ї­на­ми шлюб Га­раль­да Су­во­ро­го із донь­кою Яро­сла­ва Му­дро­го та Ін­гі­гер­ди Єли­за­ве­тою (скан­ди­нав­ське ім’я — Ел­лі­сів). Як роз­по­від­ає пан Ар­тур, за йо­го ві­до­мо­стя­ми, всі королі з 1905 ро­ку ду­же ці­ка­ви­лись істо­рі­єю. Він пе­ре­ко­на­ний, що ни­ні­шній ко­роль, як йо­го ба­тько та дід, до­бре знає про норвезькі історичні зв’ яз­ки з Укра­ї­ною, зокре­ма про те, як ві­кін­ги по­тра­пи­ли в Укра­ї­ну, які бу­ли шлю­би з ту­те­шні­ми прин­ца­ми тут. «То­му во­ни ду­же до­бре обі­зна­ні що­до істо­рії кра­ї­ни та її зв’яз­ків, у то­му чи­слі з Укра­ї­ною, у дав­ні ча­си», — за­зна­чив за­сту­пник по­сла.

Від­по­від­а­ю­чи на за­пи­та­н­ня, чи вар­то кра­ї­нам за­про­ва­джу­ва­ти у се­бе кон­сти­ту­цій­ну мо­нар­хію, яка, згі­дно з опи­ту­ва­н­ня­ми, забезпечує най­ви­щий рі­вень де­мо­кра­тії, пан Ар­тур ви­сло­вив свою дум­ку: «Це ви­рі­шу­ва­ти са­мим кра­ї­нам, їхнім на­ро­дам. Во­ни ма­ють ви­зна­чи­ти­ся з фор­мою дер­жав­но­го прав­лі­н­ня і з тим, ко­го хо­чуть ба­чи­ти на чо­лі дер­жа­ви: пре­зи­ден­та, прем’єр-мі­ні­стра чи ко­ро­ля.

«Іспа­нія пі­сля пе­рі­о­ду прав­лі­н­ня Фран­ка ви­рі­ши­ла від­но­ви­ти мо­нар­хію на чо­лі з ко­ро­лем Кар­ло­сом. Де­я­кі ін­ші дер­жа­ви теж так вчи­ни­ли, але бу­ло б не­ро­зум­но ска­за­ти, на­при­клад, Укра­ї­ні, що ви ма­є­те за­про­ва­ди­ти мо­нар­хію», — за­зна­чив пан Ар­тур.

ФОТО З САЙТА ROYALTYMONARCHY.BLOGSPOT.COM

Ко­роль Га­ральд (на­ро­див­ся 21лю­то­го) і ко­ро­ле­ва Со­ня (на­ро­ди­лась 4 ли­пня) від­зна­чи­ли своє ві­сім­де­ся­ти­річ­чя 9 трав­ня 2017 ро­ку пи­шним бан­ке­том в Осло

ФОТО З САЙТА NORDICVISITOR.COM

Ко­ро­лів­ський па­лац в Осло — офі­цій­на ре­зи­ден­ція нор­везь­ко­го мо­нар­ха. Па­лац був по­бу­до­ва­ний в пер­шій по­ло­ви­ні XIX сто­лі­т­тя як Нор­везь­ка ре­зи­ден­ція ко­ро­ля Шве­ції Кар­ла XIV, оскіль­ки на той час Нор­ве­гія вхо­ди­ла до скла­ду Шве­ції

ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

Карл ІІІ Йо­хан (Карл ХІV Йо­хан швед­ський), син адво­ка­та з По, Фран­ція, став ко­ро­лем Нор­ве­гії і Шве­ції 1818 ро­ку. Він взяв со­бі га­сло: «Лю­бов на­ро­ду є мо­єю ви­на­го­ро­дою». Йо­го порт­рет на­ма­лю­вав Фран­суа Же­рар

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.