ZERO WASTE, або Як ге­не­ру­ва­ти мен­ше смі­т­тя

Про «львів­ську кри­зу» кон­стру­ктив­но та без по­лі­ти­ки

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Дми­тро ПЛАХТА, Львів

Кри­за — це зав­жди час мо­жли­во­стей, змін і не­стан­дар­тних рі­шень. Про­бле­ма ути­лі­за­ції від­хо­дів ха­ра­ктер­на для всіх укра­їн­ських міст. Ни­ні най­більш го­стро та ще й з по­лі­ти­чним при­сма­ком во­на по­ста­ла у Льво­ві. До­ки одні ла­ма­ють го­ло­ву над тим, ку­ди ви­вез­ти смі­т­тя, ін­ші екс­пе­ри­мен­ту­ють над тим, щоб від­хо­дів у смі­тни­ках ста­ло мен­ше. Так іні­ці­а­тив­ні львів’яни про­тя­гом остан­ніх пів­ро­ку по­сту­по­во до­лу­ча­ю­ться до сві­то­во­го гро­мад­сько­го ру­ху Zero Waste ( у пе­ре­кла­ді на укра­їн­ську «нуль від­хо­дів»).

Це не просто рух чи ініціатива, а фі­ло­со­фія став­ле­н­ня до спо­жи­ва­н­ня, за якої ре­сур­си ма­кси­маль­но ви­ко­ри­сто­ву­ють про­тя­гом усьо­го жит­тє­во­го ци­клу. Во­на ба­зу­є­ться на не­об­хі­дно­сті про­ду­ку­ва­ти мен­ше смі­т­тя, уни­ка­ю­чи у по­бу­ті пла­сти­ку, по­лі­ети­ле­ну, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ре­чі з ор­га­ні­чних ма­те­рі­а­лів і та­кі, які мо­жна пе­ре­ро­би­ти.

Впро­ва­джу­ва­ти кон­це­пцію « нуль від­хо­дів » за­про­по­ну­ва­ли гро­мад­ські акти­ві­сти під час ро­бо­ти Львів­ської мі­ської ра­ди над стра­те­гі­єю по­во­дже­н­ня з твер­ди­ми по­бу­то­ви­ми від­хо­да­ми на 2017— 2022 ро­ки.

«Про­ана­лі­зу­вав­ши під­хо­ди рі­зних міст, ми зро­зумі­ли, що кон­це­пція Zero Waste за­раз на ча­сі і най­кра­ще під­хо­дить для Льво­ва. Во­на по­ля­гає в то­му, щоб пер­шо­чер­го­ві зу­си­л­ля спря­мо­ву­ва­ти на мі­ні­мі­за­цію утво­ре­н­ня від­хо­дів, на пе­ре­на­ла­шту­ва­н­ня всіх про­це­сів, які від­бу­ва­ю­ться у мі­сті, на та­кі, які б ве­ли до про­ду­ку­ва­н­ня мен­шої кіль­ко­сті смі­т­тя, від­так до змен­ше­н­ня по­тре­би в по­лі­го­нах. Кон­це­пція пе­ред­ба­чає та­кож від­по­від­аль­ність і за­лу­че­ність са­мої гро­ма­ди до про­це­су. Ва­жли­вим аспе­ктом є ана­ліз то­го, що ви­ки­да­ють у смі­тник. Необхідно усу­ва­ти са­мі при­чи­ни смі­т­тя», — від­зна­чає кон­суль­тант ЛМР з пи­тань ста­ло­го роз­ви­тку і спів­ор­га­ні­за­тор іні­ці­а­ти­ви Zero Waste Lviv Іри­на МИРОНОВА.

Львів­ську стра­те­гію по­во­дже­н­ня з твер­ди­ми по­бу­то­ви­ми від­хо­да­ми за прин­ци­пом Zero Waste роз­ро­блять ще з сі­чня. Во­на роз­ра­хо­ва­на на п’ ять ро­ків. Її ме­тою є до 2022 ро­ку пе­ре­ро­бля­ти в мас­шта­бах мі­ста близь­ко 30% ТПВ.

СОЦІАЛЬНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ

Па­ра­лель­но з ро­бо­тою над стра­те гі­єю бу ла за по чат ко ва на та кож гро­мад­ська кам­па­нія. «У «Фейс­бу­ці» ми ство­ри­ли па­блік Zero Waste Lviv, який став осе ред ком про ак - тив них львів’ ян, згур ту вав ши ме­шкан­ців, які го­то ві щось змі­ню­ва ти в сво є му що ден но му жит - ті», — про­дов­жує Іри­на Миронова.

Да­лі акти­ві­сти за­пу­сти­ли со­ці­аль ні екс пе ри мен ти. Пер ший три­вав про тя гом тиж ня у квіт ні. А дру­гий — із 5 по 25 черв­ня (не ви­пад­ко­во са­ме 21 день, адже, як ка­жуть, са­ме стіль­ки ча­су необхідно, щоб сфор­му­ва­ла­ся зви­чка).

Під час екс пе ри мен тів льві в’ я - нам про­по­ну­ва­ли за­ре­є­стру­ва­ти­ся, до­лу­чи­ти­ся до гру­пи у «ФБ» і що - дня про­тя­гом ти­жня (зго­дом трьох) ви ко ну ва ти низ ку за вдань для то - го, щоб змен­ши­ти кіль­кість смі­т­тя вдо­ма. Уча­сни­ків за­кли­ка­ли ді­ли­ти ся сво їм до сві дом і роз по ві да ти про аль­тер­на­тив­ні ва­рі­ан­ти по­во­дже­н­ня зі смі­т­тям. Пе­ре­гля­ну­ти від­гу­ки львів’ян, які на­ва­жи­ли­ся по­екс пе ри мен ту ва ти, мож на у « ФБ » за хеш те га ми # zerowastelviv та #zwl_experiment.

Ко­ор­ди­ну­ва­ли експерименти акти­ві­сти у фор­ма­ті Facebook-по­дії. Зав­да­н­ня бу­ли най­рі­зно­ма­ні­тні­ші: від ство­ре­н­ня вдо­ма вла­сної си­сте­ми сор­ту­ва­н­ня смі­т­тя до скла­да­н­ня та ви про бу ван ня пер со наль но го « Zero Waste на бо ру » ( на прик лад, тер­мо­гор­ня­тко за­мість пла­сти­ко­во­го ста­кан­чи­ка або по­ло­тня­на торба для по­хо­дів у ма­га­зин за­мість куп- ле но го по лі ети ле но во го па ке та). Над на­пи­са­н­ням зав­дань, зокре­ма, пра­цю­вав ідей­ний на­тхнен­ник іні­ці­а­ти­ви Ві­та­лій СОЛОВІЙ з Ін­сти­ту­ту мі­ста ЛМР, який над те­мою Zero Waste пра­цює вже біль­ше 5 ро­ків: «Со­ці­аль­ний екс­пе­ри­мент — це не просто щось спон­тан­не. У мі­сько­му про­сто­рі ство­рю­ють ін­тер­вен­ції, які до­по­ма­га­ють змі­ню­ва­ти зви­чні фор­ми по­ве­дін­ки лю­дей. Ми на­ма­га­є­мо­ся до­по­мог­ти лю­дям ви­йти з пев­но­го ша­бло­ну по­ве­дін­ки.

Що­до кіль­кі­сних по­ка­зни­ків, то на екс пе ри мент ре єс т ру єть ся 300 осіб. По­стять у «ФБ» в пер­ший день від 100 до 150 лю­дей. По­тім ви­ма­льо­ву­є­ться ко­гор­та 30—60 лю­дей, які актив­но про­дов­жу­ють ді­ли­ти­ся вра­же­н­ня­ми, а ре­шта 100 час від ча­су щось пи­шуть у «Фейс­бу­ці». Де­хто ка­же, що це скла­дно. Хтось про­сить біль­ше ча­су на ви­ко­на­н­ня зав­да­н­ня. Однак не­га­тив­них від­гу­ків не має. У всіх ли ше по ба жан - ня — іні­ці­а­ти­ву мас­шта­бу­ва­ти».

Пра­кти­чно ко­жен день со­ці­аль­них екс­пе­ри­мен­тів су­про­во­джу­вав­ся рі­зно­ма­ні­тни­ми про сві­тни­цьки­ми за хо да ми: пе ре гля ди те ма тич - них філь мів, май с тер- кла си, тре - нін ги, еко лек то рії, ек скур сії, на - прик лад у парк, де фун к ці о ну ють ком­по­сте­ри ор­га­ні­чних від­хо­дів.

«У дру­го­му екс­пе­ри­мен­ті ми ви­рі­ши­ли біль­ше скон­цен­тру­ва­ти­ся на лайф-по­ді­ях для то­го, аби лю­ди зна­хо­ди­ли­ся і зна­йо­ми­ли­ся. На­справ­ді чи­ма­ло є ко­ри­сних іні­ці­а­тив, але це все тре­ба зве­сти до спіль­но­го зна­мен­ни­ка.

Ми у по стій ній ко му ні ка ції з мі­сце­вою вла­дою. Львів’янам на­ба­га то прос ті ше роз по віс ти про свої проб ле ми у та ко му фор ма ті, як у нас. А ми уже по тім до но си мо цю ін­фор­ма­цію до чи­нов­ни­ків.

До ре­чі, цьо­го ра­зу взя­ло участь ду­же ба­га­то сі­мей. Пер­ший екс­пе­ри­мент був біль­ше хіп­стер­ський, а на­сту­пно­го ра­зу лю­ди вже при­хо­ди­ли сім’ями. Ті­шить, що є ба­га­то ді­тей», — від­зна­чає спів­ор­га­ні­за­тор Zero Waste Lviv Ді­а­на ПОПФАЛУШІ.

«ПРИВЧАЄМО І НА­ШИХ ДІ­ТЕЙ»

Одні­єю з най­актив­ні­ших уча­сни­ків гро­мад­ської кам­па­нії є па­ні На­та­лія, яка ра­зом зі сво­єю сім’єю жи­ве за прин­ци­пом «нуль від­хо- дів»: «Наш Zero Waste роз­по­чав­ся п’ять ро­ків то­му, ко­ли ді­ти по­ча­ли від­ві­ду­ва­ти ди­тя­чий еко­ло­го-на­ту­ра­лі­сти­чний центр, тоб­то мі­сце­вий не­ве­ли­чкий зоо­парк. Ми по­стій­ні во­лон­те­ри цьо­го цен­тру — всі ор­га­ні­чні від­хо­ди від­да­є­мо ту­ди на корм тва­рин­кам. От­же, ор­га­ні­ка як смі­т­тя, по су­ті, в нас пе­ре­ста­ла існу­ва­ти.

Те­пер ми ще й ка­лі­фор­ній­ських до­ма­шніх хро­ба­чків за­ве­ли, прав­да, щось во­ни по­ки не ду­же їдять ті від- хо­ди. Чи­ма­ло хто пра­кти­кує вдо­ма вер­ми­куль­ту­ру, тоб­то за­ли­шка­ми їжі під­го­до­вує сім’ю хро­ба­чків, які утво­рю­ють ро­дю­чий гу­мус.

Ми від мо ви ли ся від ви ко ри - ста­н­ня по­лі­ети­ле­но­вих па­ке­ти­ків, пе рей шов ши на еко тор бин ки. По - ча­ли та­кож зда­ва­ти скло і пла­стик на пе ре роб ку. Ви ки ну ти це в за - галь ний сміт ник ру ка не пі дій ма - ється, тим па­че за си­ту­а­ції, яка ни­ні скла ла ся. А одяг ми від да є мо в спіль но ту вза є мо до по мо ги « Ема - ус — Осе ля » , яка зби рає ре чі для подаль­шо­го ви­ко­ри­ста­н­ня та до по­мо ги ін шим. До сор ту ван ня, зда чі втор си ро ви ни і гра мот но го по вод - жен ням з від хо да ми при вча є мо і на­ших ді­тей».

БІ­ЗНЕС

Zero Waste — це не тіль­ки про зви­чай­них ме­шкан­ців мі­ста, а й про бі­знес. «Ва­жли­во по­мі­ча­ти смі­т­тя. На жаль, ми жи­ве­мо у час, ко­ли не звер­та­ють ува­ги на смі­т­тя та про­це­си, які ге­не­ру­ють від­хо­ди. Ба­га­то під­при­єм­ців від­кри­ває кав’яр­ні, які про­по­ну­ють взя­ти ка­ву з со­бою. Во­ни не від­кри­ва­ють ці за­кла­ди, щоб смі­ти­ти. Лю­ди, які хо­чуть взя­ти coffee to go та­кож це ро­блять не для то­го, щоб смі­ти­ти. Про­те одна кав’яр­ня у ве­ли­ко­му мі­сті ге­не­рує 600 гор­ня­ток у день. А це є гор­ня, тру­бо­чка, три­мач, кри­шка... Фа­кти­чно це гор­ня­тко жи­ве 15 хви­лин від мі­сця ці­єї кав’яр­ні до мі­сько­го смі­тни­ка, в який йо го ви­ки­нуть. Мі­сто пла­тить за при­би­ра­н­ня і пе­ре­пов­не­ні смі­тни­ки. За ве­ли­ким ра - хун­ком ні­хто ні­чо­го не ро­бить не­ле­галь­но­го, але це пи­та­н­ня жо­дним чи­ном не ре­гу­лю­є­ться. Для то­го щоб змен­ши­ти кіль­кість смі­т­тя, ми по­вин­ні зро­зу­мі­ти, звід­ки во­но бе­ре­ться. Ду­же скла­дно ін­сти­ту­а­лі­зу­ва­ти це ро­зу­мі­н­ня. Сві­до­ми­ми то­ді ма­ють бу­ти аб­со­лю­тно всі: «А як мій бі­знес бу­де впли­ва­ти?», «А який вплив бу­де у мо­єї по­ку­пки?». Во­дно­час, ко­ли ми по­ча­ли спіл­ку­ва­ти­ся з під­при­єм­ця­ми, які ма­ють та­кі ма­лень­кі кав’яр­ні в мі­сті, во­ни спо­ча­тку на­сто­ро­же­но сприйня­ли це. А да­лі вже сам по со­бі з’явив­ся рух. Ни­ні близь­ко 15 львів­ських кав’ярень на­да­ють зниж­ки клі­єн­там, які при­хо­дять зі сво­ї­ми гор­ня­тка­ми. Zero Waste спря­мо­ва­ний на ве­ли­ку кіль­кість ось та­ких не­за­ле­жних іні­ці­а­тив від бізнесу, від гро­ма­ди і, зви­чай­но, від мі­ста», — роз­мір­ко­вує еко­акти­віст Іри­на Миронова.

Ці­ка­вих іні­ці­а­тив і бі­знес-про­е­ктів у ду­сі Zero Waste, як ви­яви­ло­ся, у Льво­ві ви­ста­чає. На­при­клад, львів’ян­ка Га­ли­на СТАРУХ роз­ви­ває вла­сний бренд, ви­го­тов­ля­ю­чи еко­тор­би, ба­га­то­ра­зо­ву та­ру з тка­ни­ни на за­мі­ну одно­ра­зо­вих па­ке­тів. Свої пер­ші мі­ше­чки по­ши­ла для осо­би­сто­го ко­ри­сту­ва­н­ня. Да­лі по­ча­ли­ся за­мов­ле­н­ня від ро­ди­чів і дру­зів... І ось уже два ро­ки, як Га­ли­на роз­ви­ває вла­сну спра­ву. Ма­те­рі­а­лом для її ви­ро­бів слу­гує пе­ре­ро­бле­на втор­си­ро­ви­на. «Чи по­пу­ляр­на про­ду­кція? На ета­пі сво­го роз­ви­тку. У нас лю­ди ще не на­вчи­ли­ся еле­мен­тар­ним по­бу­то­вим зви­чкам. Однак ко­ли роз­по­ча­ла­ся те­ма Zero Waste у Льво­ві, з’явив­ся ажі­о­таж і по­пит. Ці ре­чі ста­ли по­трі­бни­ми. Ра­ні­ше біль­ше з ін­ших міст Укра­ї­ни за­мов­ля­ли, те­пер уже зде­біль­шо­го зі Льво­ва», — зі­зна­є­ться Га­ли­на Старух.

Zelenew — справ­жня ла­бо­ра­то­рія ре сай к лін гу, яка змі нює ре пу - та­цію пла­сти­ку, який тут пе­ре­роб - ля­ють і ви­го­тов­ля­ють з ньо­го ори - гі­наль­ні ко­ши­чки для фру­ктів і рі­зно го до маш ньо го на чин ня, ва зи, сві тиль ни ки та ін ші ко рис ні ре чі. «На­ро­ди­ла­ся ініціатива з ба­жа­н­ня на вчи ти ся ви ко рис то ву ва ти ті ре - сур си, яки ми за зви чай не хту ють. Ви ко рис то ву ва ти те, що за смі чує нав­ко­ли­шній про­стір, для йо­го бла­го ус т рою » , — роз по ві дає за снов - ник під­при­єм­ства Іван ТАТКО.

А «Зе­ле­на Ко­роб­ка» — це ініціатива, по­кли­ка­на на­ла­го­ди­ти сор­ту­ва­н­ня для ОСББ та офі­сів. Тут про­по­ну­ють сер­віс вста­нов­ле­н­ня кон­тей­не­рів для сор­ту­ва­н­ня смі­т­тя з їх подаль­шим об­слу­го­ву­ва­н­ням. Ор­га­ні­за­то­ри іні­ці­а­ти­ви та­кож за­охо­чу­ють ком­па­нії про­фі­нан­су­ва­ти вста­нов­ле­н­ня кон­тей­не­рів у са­до­чках, шко­лах і т.д. Крім то­го, вла­сни­ми си­ла­ми вста­нов­лю­ють в со­ці­аль­них за­кла­дах обла­дна­н­ня, аби ді­ти з юно­го ві­ку зви­ка­ли до то­го, що смі­т­тя тре­ба сор­ту­ва­ти. Акти­ві­сти від­зна­ча­ють: «За­раз це еко­іні­ці­а­ти­ва, яка, мо­жли­во, в май­бу­тньо­му пе­ре­ро­сте в со­ці­аль­не під­при­єм­ни­цтво. Основ­на на­ша ме­та — по­пу­ля­ри­за­ція куль­ту­ри сор­ту­ва­н­ня смі­т­тя в су­спіль­стві, що, на жаль, ни­ні не роз­ви­ну­то. Лю­дям тре­ба усві­до­ми­ти — сміт­тє­ва про­бле­ма просто так не ви­ни­кає і просто так не ви­рі­шу­є­ться».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.