Iсто­ри­чні кон­та­кти між Укра­ї­ною та Нор­ве­гі­єю

Den (Ukrainian) - - Монархія В Ххi Столітті -

Історичні кон­та­кти між Укра­ї­ною та Нор­ве­гі­єю ся­га­ють кін­ця пер­шо­го ти­ся­чо­лі­т­тя н.е. До­ба спіль­ної істо­рії три­ва­ла по­над кіль­ка сто­літь, з ча­су за­сну­ва­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі, й від­обра­зи­ла­ся в спле­тін­ні вза­є­мо­впли­вів.

■ В істо­рі­о­гра­фії існує дві го­лов­ні те­о­рії по­хо­дже­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі — нор­ман­ська та аль­тер­на­тив­на їй те­о­рія ра­дян­ської істо­ри­чної тра­ди­ції. Оста­н­ня ствер­джує про слов’ян­ське по­хо­дже­н­ня ки­їв­ських кня­зів, ви­во­дя­чи на­зву «Русь» із мі­сце­вих то­по­ні­мів. Нор­ман­ська те­о­рія, на сьо­го­дні най­більш по­ши­ре­на на За­хо­ді, об­ґрун­то­вує скан­ди­нав­ське ко­рі­н­ня дав­ньо­ру­ських кня­зів, а та­кож ле­ген­дар­но­го пра­ви­те­ля Нов­го­ро­да (пі­сля 862 ро­ку) Рю­ри­ка. Від­по­від­но, по­хо­дже­н­ня на­зви «Русь» за­хі­дни­ми на­у­ков­ця­ми по­ясню­є­ться са­мо­на­звою скан­ди­нав­ських пле­мен.

■ Дис­ку­сії що­до по­хо­дже­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі (скан­ди­нав­ська на­зва — Гар­да­рі­ке) ве­ду­ться й на­да­лі. До­сте­мен­но ві­до­мо, що пер­ши­ми скан­ди­нав­ськи­ми пра­ви­те­ля­ми Ки­їв­ської Ру­сі бу­ли Аскольд і Дір, які ви­ру­ши­ли із Нов­го­ро­да до Ки­є­ва, де й осе­ли­ли­ся. Пі­сля цьо­го ба­га­то скан­ди­на­вів (ва­ря­гів) при­бу­ли до Ки­є­ва та Кон­стан­ти­но­по­ля, де слу­жи­ли в окре­мій дру­жи­ні на­йман­ців. Ін­ші ві­кін­ги-ку­пці по­дов­гу зу­пи­ня­ли­ся в Ки­є­ві, ве­ду­чи тор­гів­лю ле­ген­дар­ним шля­хом «із ва­ряг у гре­ки», із Фін­ської за­то­ки Дні­пром до Чор­но­го мо­ря.

■ У пе­рі­од з 975 по 1066 рр. Нор­ве­гія та Ки­їв­ська Русь під­три­му­ва­ли осо­бли­ві дру­жні від­но­си­ни. Ба­га­то на­щад­ків нор­везь­ких ко­ро­лів і зна­ті дов­гий час пе­ре­бу­ва­ли при Ки­їв­сько­му дво­рі, де на­вча­ли­ся вій­сько­вої спра­ви, а та­кож мо­гли бра­ти участь у по­хо­дах на Кон­стан­ти­по­ноль (скан­ди­нав­ська на­зва — Мі­кла­гард), звід­ки по­вер­та­ли­ся із ба­га­тою здо­бич­чю.

■ Так, при дво­рі Во­ло­ди­ми­ра Ве­ли­ко­го у Ки­є­ві з ран­ньо­го ди­тин­ства ви­хо­ву­вав­ся ле­ген­дар­ний нор­везь­кий ко­роль Улав Трю­гва­сон (968—1000), який, за пе­ре­ка­за­ми, крім дав­ньо­скан­ди­нав­ської, роз­мов­ляв ста­ро­слов’ян­ською мо­вою.

■ Ці­ка­во, що в ці ча­си Шве­ція на­ма­га­є­ться за­ру­чи­ти­ся со­ю­зни­цьки­ми від­но­си­на­ми із Нор­ве­гі­єю че­рез ди­на­стій­ний шлюб. У цьо­му зв’яз­ку ха­ра­ктер­ною є до­ля ма­те­рі Єли­за­ве­ти Яро­слав­ни, донь­ки швед­сько­го ко­ро­ля Ін­гі­гер­ди (пі­сля хре­ще­н­ня — кня­ги­ня Іри­на). Пе­ред тим, як укла­сти шлюб із кня­зем Яро­сла­вом, її ба­тько, ко­роль Шве­ції Улоф, по­обі­цяв її ру­ку нор­везь­ко­му ко­ро­ле­ві Ула­ву Свя­то­му (хре­сти­те­лю Нор­ве­гії, рр. прав­лі­н­ня 1015 — 1028),), че­рез що во­ни ста­ли не­при­ми­рен­ни­ми во­ро­га­ми. Існу­ють ві­до­мо­сті, що Улав Свя­тий пе­ре­бу­вав при дво­рі у кня­зя Яро­сла­ва в ча­си сво­го ви­гна­н­ня з норвезької зем­лі (бл. 1029р.), а по­вер­та­ю­чись, за­ли­шив у Ки­є­ві сво­го си­на Ма­гну­са, май­бу­тньо­го ко­ро­ля Нор­ве­гії Ма­гну­са До­бро­го (рр. прав­лі­н­ня: 1035 — 1047), на ви­хо­ва­н­ня.

■ Про­те най­більш ле­ген­дар­ним у ти­ся­чо­лі­тній істо­рії від­но­син між Ки­є­вом та Осло був шлюб Га­раль­да Су­во­ро­го та донь­ки Яро­сла­ва Му­дро­го і Ін­гі­гер­ди Єли­за­ве­ти (скан­ди­нав­ське ім’я — Ел­лі­сів). Га­ральд дов­гий час пе­ре­бу­вав при дво­рі кня­зя Яро­сла­ва, ра­зом із Ма­гну­сом, який до­во­див­ся Га­раль­ду не­бо­жем. Норвезькі са­ги роз­по­від­а­ють, що пі­сля то­го, як Яро­слав Му­дрий від­мо­вив Га­раль­до­ві у ру­ці Єли­за­ве­ти че­рез не­рів­ність та­ко­го шлю­бу, він по­дав­ся на слу­жбу до Кон­стан­ти­но­по­ля, звід­ки по­вер­нув­ся зі сла­вою не­пе­ре­мо­жно­го во­ї­на і ве­ли­ки­ми скар­ба­ми. Вва­жа­ють, що дав­ньо­скан­ди­нав­ську са­гу про Яро­слав­ну на­пи­сав сам Га­ральд, де ко­жна стро­фа за­вер­шу­є­ться та­ким по­вто­ром: «...тіль­ки ді­ва з ру­ською ко­сою мною по­гор­джує». 1045 ро­ку во­ни одру­жи­ли­ся, а при­бли­зно че­рез рік Га­ральд ра­зом із Єли­за­ве­тою та чи­слен­ною дру­жи­ною ви­ру­шив до Нор­ве­гії.

■ Пі­сля смер­ті Ма­гну­са 1047 ро­ку Га­ральд Су­во­рий став ко­ро­лем Нор­ве­гії і цьо­го ж ро­ку за­сну­вав но­ву сто­ли­цю Нор­ве­гії — мі­сто Осло, що ста­ло ко­ро­лів­ською ре­зи­ден­ці­єю. 1066 ро­ку Га­ральд за­ги­нув у би­тві за Ан­глію. Ві­до­мо, що Єли­за­ве­та че­ка­ла йо­го пе­ре­мо­жно­го по­вер­не­н­ня на Ор­кней­ських остро­вах.

■ Зі смер­тю Га­раль­да на дов­гий час пе­ре­ри­ва­є­ться пе­рі­од пе­ре­мо­жної істо­рії Нор­ве­гії, як і мо­жли­вість ве­де­н­ня не­за­ле­жної зов­ні­шньої по­лі­ти­ки. Зго­дом в ре­зуль­та­ті Каль­мар­ської унії (1397) Нор­ве­гія по­тра­пляє під вла­ду ко­ро­ля Да­нії, а з 1814 по 1905 рр. — Шве­ції. Нор­ве­гія здо­бу­ла не­за­ле­жність 1905 ро­ку.

■ Нор­ве­гія ви­зна­ла не­за­ле­жність Укра­ї­ни 24 гру­дня 1991р. Ди­пло­ма­ти­чні від­но­си­ни між Укра­ї­ною та Ко­ро­лів­ством Нор­ве­гія вста­нов­ле­но 5 лю­то­го 1992 р. По­соль­ство Ко­ро­лів­ства Нор­ве­гія в Укра­ї­ні від­кри­то 1992 ро­ку. Пов­но­мас­шта­бне По­соль­ство Укра­ї­ни в Ко­ро­лів­стві Нор­ве­гія роз­по­ча­ло ді­яль­ність у жов­тні 2004р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.