«Лю­ди хо­чуть змі­ню­ва­ти­ся

Жи­те­лі й го­сті Ми­ко­ла­є­ва — про те, що вчить удо­ско­на­лю­ва­ти­ся

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Алев­ти­на ДОБРОВОЛЬСЬКА Ми­ко­ла­їв

Ко­рін­ний жи­тель не зав­жди по­мі­чає змі­ни на ма­лень­ких ву­ли­чках або в су­спіль­ній ді­яль­но­сті. Уро­джен­цям Ми­ко­ла­є­ва ці­ка­ві лю­ди, з яки­ми во­ни зу­стрі­ча­ю­ться що­дня, — акти­ві­сти, ор­га­ні­за­то­ри, ту­ри­сти. Ін­ко­ли не­має ча­су озир­ну­ти­ся й від­зна­чи­ти щось но­ве. А ман­дрів­ник, як пра­ви­ло, мі­ня­ю­чи мі­ста, ана­лі­зує й по­рів­нює все по­га­не й хо­ро­ше.

Оле­ксандр ЗАПОРОЖЕЦЬ,

ме­ді­а­кон­суль­тант (ро­дом з Оде­си):

— Ми­ко­ла­їв за­ли­шає пі­сля се­бе ду­же гні­тю­че вра­же­н­ня. Я про­вів у цьо­му мі­сті тро­хи біль­ше ро­ку, і ме­ні зда­є­ться, що йо­му бра­кує барв. Ми­ко­ла­їв сі­рий і ну­дний. Осо­бли­во з жов­тня до бе­ре­зня. Єди­не, чим мо­жна зайня­ти­ся в цьо­му мі­сті в осін­ньо-зи­мо­вий пе­рі­од, — спо­сте­рі­га­ти за це­ло­фа­но­ви­ми па­ке­та­ми, які по­мір­но про­пли­ва­ють повз твій бал­кон.

Якщо ви ту­рист, схо­діть до зоо­пар­ку, на цен­траль­ну на­бе­ре­жну, яка тут на­зи­ва­є­ться Ни­жній БАМ, про­ко­ті­ться на ка­те­рі й ті­кай­те з цьо­го мі­ста. Якщо ж ви ви­рі­ши­ли за­три­ма­ти­ся, прой­ді­ться цен­траль­ною ву­ли­цею, по­ди­ві­ться на пам’ятник ко­ра­бе­лам і свя­то­му Ми­ко­лі, від­ві­дай­те ка­то­ли­цький ко­стел на ву­ли­ці Де­ка­бри­стів і лю­те­ран­ську кір­ху на Адмі­раль­ській. Оста­н­ня, що­прав­да, не йде ні в яке по­рів­ня­н­ня з оде­ською. Мо­жна про­гу­ля­ти­ся на пляж «Стріл­ка», по­ди­ви­ти­ся на па­горб з на­пи­сом «Ми­ко­ла­їв», прой­ти­ся до яхтклу­бу, по­ди­ви­ти­ся на тан­ки в пар­ку Пе­ре­мо­ги. Але це все теж роз­ва­ги на один раз.

Якщо ви лю­би­тель го­стрих від­чут­тів, ви­ру­шай­те на На­мив або до Жов­тне­во­го (спаль­ні ра­йо­ни мі­ста з під­ви­ще­ним рів­нем зло­чин­но­сті. Ми­ко­ла­їв­ський Бронкс). Але кра­ще одра­зу бе­ріть кви­тки на по­тяг і ви­їжджай­те.

На­ба­га­то ці­ка­ві­ше не сам Ми­ко­ла­їв, а Ми­ко­ла­їв­ська область — ви­брав­шись за ме­жі мі­ста, ви мо­же­те отри­ма­ти ве­ли­ке за­до­во­ле­н­ня від від­ві­дин роз­ко­пок в Оль­вії, про­гу­ля­нок без­ме­жни­ми пі­ща­ни­ми пля­жа­ми Кін­бурн­ської ко­си, мо­жна за­ну­ри­ти­ся в Ра­до­но­ве озе­ро в Мі­гії, за­зир­ну­ти в уще­ли­ну ди­я­во­ла в Актов­сько­му кань­йо­ні і по­до­ла­ти на чов­ні по­ро­ги Пів­ден­но­го Бу­гу.

Юлія МЕЛЬНIЧЕНКО,

вчи­тель мо­лод­ших кла­сів:

— Я за вда­чею ро­ман­тик і тро­хи фі­ло­соф, то­му ду­же пра­гну по­мі­ча­ти хо­ро­ше.

Зов­сім не­дав­но ви­рі­ши­ла зайня­ти­ся спор­том, в цьо­му я но­ва­чок. О сьо­мій ран­ку, ко­ли я вла­сне ви­хо­джу на про­біж­ку, На­бе­ре­жна ме­ні зда­є­ться ра­ни­мою й тро­хи са­мо­тньою. У та­кий час пра­ців­ни­ки ко­сять тра­ву, лю­ди ви­гу­лю­ють сво­їх со­бак, пен­сіо­не­ри сер­йо­зно тре­ну­ю­ться на спор­тив­но­му май­дан­чи­ку. У цен­трі мі­ста у нас є тре­на­же­ри, які і я всти­гла по­лю­би­ти. Але я тро­хи там тре­ну­ю­ся і та­кож тро­хи ча­су при­ді­ляю бі­гу, але по­мі­чаю, що лю­ди, яким, на хви­ли­но­чку, за 60 ро­ків, за­йма­ю­ться спор­том три­ва­лий час, при­бли­зно го­ди­ни дві, а мо­же й біль­ше.

Це ме­ні го­во­рить про те, що лю­ди хо­чуть змі­ню­ва­ти­ся. Лю­ди хо- чуть бу­ти актив­ни­ми в будь-яко­му ві­ці. Во­ни спе­ці­аль­но про­ки­да­ю­ться ра­но вран­ці, щоб пі­ти на спор­тив­ний май­дан­чик, на­тре­ну­ва­ти своє ті­ло, на­бра­ти­ся енер­гії, по­спіл­ку­ва­ти­ся один з одним, обго­во­ри­ти по­го­ду, остан­ні по­дії з су­спіль­но­го або по­лі­ти­чно­го жи­т­тя, одним сло­вом, во­ни за­ці­кав­ле­ні в то­му, що від­бу­ва­є­ться дов­ко­ла. А най­ва­жли­ві­ше, во­ни за­хо­пле­ні со­бою, сво­ї­ми дум­ка­ми, вну­трі­шнім сві­том, фі­зи­чною фор­мою. Якщо лю­ди­на зайня­та ство­ре­н­ням се­бе і сво­го «Я» у ві­ці за 60, во­на ро­зу­міє, що озна­чає фра­за «вчи­ти­ся й удо­ско­на­лю­ва­ти­ся про­тя­гом усьо­го жи­т­тя», й це чу­до­во.

Са­ме та­кі лю­ди ве­дуть за со­бою ін­ших, менш іні­ці­а­тив­них, але від­по­від­аль­них, актив­них жи­те­лів мі­ста.

Са­ме ці лю­ди під­штов­ху­ють ін­ших ор­га­ні­зо­ву­ва­ти яко­мо­га ча­сті­ше спор­тив­ні за­хо­ди в Ми­ко­ла­є­ві й обла­сті. Але при­кро, що не зав­жди ці за­хо­ди гі­дно оці­ню­ю­ться. До спор­ту чо­мусь ба­га­то хто ста­ви­ться не­сер­йо­зно. Але див­ля­чись на пен­сіо­не­рів, які нам, мо­ло­дим, да­дуть фо­ру, вчи­шся удо­ско­на­лю­ва­ти­ся й бу­ду­ва­ти се­бе.

Те­тя­на ЖАРЕНОВА,

ор­га­ні­за­тор со­ці­аль­них про­е­ктів:

— Усе хо­ро­ше і по­га­не, що є в мі­сті, — це лю­ди.

З хорошого — лю­ди ду­же чуй­ні, до­брі й схиль­ні до на­да­н­ня до­по­мо­ги оди­не одно­му. Прийти на до­по­мо­гу під час сні­го­па­ду, взя­ти участь в зби­ран­ні ко­штів для хво­рих лю­дей, зро­би­ти свій вне­сок до до­бро­дій­но­го ау­кціо­ну — лю­ди лег­кі на під­йом і го­то­ві йти на­зу­стріч. Від­по­від­но, актив­них го­ро­дян лег­ко ор­га­ні­зо­ву­ва­ти: ки­нув клич в со­цме­ре­жі, й уже є одно­дум­ці.

На­скіль­ки во­ни чуй­ні, рів­но на­стіль­ки ж й інер­тні. То­му що всі змі­ни, які є, ледь ру­ха­ю­ться, по три мі­лі­ме­три на рік, ска­жі­мо так. Важ­ко впро­ва­ди­ти щось но­ве й ці­ка­ве, оскіль­ки скіль­ки лю­дей хо­ро­ших, до­брих під­три­має ідею, стіль­ки ж тя­гну­ти­ме на­зад: «Не по­трі­бні нам змі­ни; як важ­ко жи­ти; все по­га­но у нас; і до­ро­ги жа­хли­ві; і все одно ні­чо­го не змі­ни­ться». Зі сві­жих при­кла­дів: не­що­дав­но одна з ці­ка­ви­нок ди­тя­чо­го мі­сте­чка «Каз­ка» в Ми­ко­ла­є­ві змі­ни­ла­ся: на ко­ра­блі «Ща­стя» під­ня­ли яскра­во-чер­во­ні ві­три­ла й осві­жи­ли фар­бою що­гли. Одні го­во­рять: «Кла­сно, но­во, не­зви­чно, мо­дер­но, здо­ро­во, ді­тям по­до­ба­є­ться», а ін­ші: «Це не схо­же на ко­ра­бель, по­га­не роз­фар­бо­ву­ва­н­ня, й вза­га­лі не­зро­зумі­ло, що це та­ке». І так ба­га­то в чо­му, і куль­тур­ні об’єкти, і ма­со­ві за­хо­ди. Те са­ме від­бу­ва­є­ться, ко­ли онов­лю­ють ву­ли­ці. Вста­но­ви­ли ур­ни, одним по­до­ба­є­ться, ін­шим фор­ма не та­ка, ще ко­мусь лав­ки не по­до­ба­ю­ться, ін­шим ли­тво не під­хо­дить.

То­му лю­ди — на­ше до­бро й на­ше зло.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.