Де­мо­кра­тія на «від­мін­но»

Цьо­го вчать у шко­лі: як у Єв­ро­пі ви­хо­ву­ють від­по­від­аль­них гро­ма­дян

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День», Ки­їв — Страс­бург — Ки­їв

По­лі­ти­ки та їхні ви­бор­ці, на­у­ков­ці, еко­но­мі­сти, осві­тя­ни, ми­тці, пра­во­за­хи­сни­ки не­рід­ко на­рі­ка­ють на по­пу­лізм. Про­те по­пу­лі­стів у рі­зних сфе­рах, а зна­чить, і тих, ко­го він при­ва­блює, біль­шає. Це сто­су­є­ться ба­га­тьох кра­їн, і Укра­ї­на не є ви­ня­тком. Розв’яза­ти про­бле­му мо­же до­по­мог­ти осві­та. По­я­сню­ва­ти до­ро­слим, як на сво­є­му рів­ні до­лу­ча­ти­ся до управ­лі­н­ня дер­жа­вою, а ді­тей змал­ку вчи­ти кри­ти­чно­му ми­слен­ню — та­кі зав­да­н­ня зокре­ма сто­ять пе­ред осві­тя­на­ми.

2017-го ви­пов­ню­є­ться 20 ро­ків про­е­кту Ра­ди Єв­ро­пи що­до осві­ти за­для де­мо­кра­ти­чно­го гро­ма­дян­ства та в га­лу­зі прав лю­ди­ни (абре­ві­а­ту­ра ОДГ/ОПЛ). 2010 ро­ку Ко­мі­тет мі­ні­стрів Ра­ди Єв­ро­пи ухва­лив Хар­тію з осві­ти для де­мо­кра­ти­чно­го гро­ма­дян­ства та з прав лю­ди­ни. За му­дро­ва­ною на­звою кри­є­ться пе­ре­лік за­сад для роз­ви­тку осві­ти, яка б до­по­мо­гла лю­дям ста­ва­ти від­по­від­аль­ни­ми гро­ма­дя­на­ми. Та­ки­ми, які зна­ють свої пра­ва і вмі­ють їх від­сто­ю­ва­ти; зна­ють, як по­кра­щи­ти жи­т­тя сво­єї гро­ма­ди, зре­штою, вмі­ють від­рі­зня­ти прав­ду від бре­хні в по­лі­ти­чних про­мо­вах і не ве­ду­ться на фей­ки у ме­діа. Ко­жні п’ять ро­ків кра­ї­ни­чле­ни Ра­ди Єв­ро­пи ана­лі­зу­ють по­ступ у вті­лен­ні по­ло­жень Хар­тії — ре­зуль­та­ти пу­блі­ку­ю­ться у спе­ці­аль­но­му зві­ті.

Дру­гий та­кий звіт не­що­дав­но обго­во­ри­ли в Страс­бур­зі на кон­фе­рен­ції «Вчи­ти­ся жи­ти ра­зом: за­галь­на при­хиль­ність до де­мо­кра­тії». На за­хо­ді по­над 300 фа­хів­ців шу­ка­ли шля­хи впро­ва­дже­н­ня ОДГ/ОПЛ у жи­т­тя. До ре­чі, в Укра­ї­ні вже ре­а­лі­зу­ють іні­ці­а­ти­ви, які сто­су­ю­ться та­кої осві­ти, а в кон­текс­ті мас­шта­бної ре­фор­ми га­лу­зі те­ма отри­ма­ла осо­бли­ву акту­аль­ність.

«ОСВІ­ТА Є ГАРАНТОМ ОПОРУ»

Но­вий звіт Ра­ди Єв­ро­пи по­ка­зав до­во­лі три­во­жні ре­зуль­та­ти. За­га­лом 40 кра­їн взя­ли участь в опи­ту­ван­ні що­до впро­ва­дже­н­ня осві­ти за­для де­мо­кра­ти­чно­го гро­ма­дян­ства і прав лю­ди­ни. До­слі­дже­н­ня від­бу­ва­ли­ся як се­ред уря­дов­ців (що­прав­да, на­да­ли від­по­віді тіль­ки в по­ло­ви­ні дер­жав), так і се­ред пред­став­ни­ків гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства.

Основ­ни­ми ви­кли­ка­ми що­до впро­ва­дже­н­ня ОДГ/ОПЛ уря­дов­ці на­зи­ва­ють: не­до­ста­тню обі­зна­ність, ці­ка­вість і під­трим­ку цьо­го на­пря­му в осві­тян­ській спіль­но­ті. На дум­ку гро­мад­сько­го се­кто­ру, го­лов­на про­бле­ма у то­му, що лю­ди, які ухва­лю­ють рі­ше­н­ня, при­ді­ля­ють те­мі за­ма­ло ува­ги.

За­га­лом 66% опи­та­них уря­дов­ців вка­зу­ють на не­від­по­від­ність між за­са­да­ми ОДГ/ОПЛ і тим, як ця осві­та впро­ва­джу­є­ться. Для по­рів­ня­н­ня, 2012 ро­ку так вва­жа­ло 20% уря­дов­ців. При цьо­му пра­кти­чно дві тре­ти­ни опи­та­них кра­їн не ма­ють кри­те­рі­їв оцін­ки ефе­ктив­но­сті про­грам з осві­ти для де­мо­кра­ти­чно­го гро­ма­дян­ства і прав лю­ди­ни.

За­сту­пни­ця ге­не­раль­но­го се­кре­та­ря Ра­ди Єв­ро­пи Га­брі­е­ла Бат­та­ні­Дра­го­ні у сво­їй про­мо­ві теж зга­дує про за­гро­зи по­пу­лі­зму. «У су­ча­сно­му сві­ті на­вча­н­ня пра­вам лю­ди­ни має бу­ти без­пе­рерв­ним: по­чи­на­ти­ся зі шкіль­но­го ві­ку, про­дов­жу­ва­ти­ся в уні­вер­си­те­ті та три­ва­ти впро­довж про­фе­сій­ної кар’єри, — на­го­ло­шує Га­брі­е­ла Бат­та­ні-Дра­го­ні. — І ми по­вин­ні ро­би­ти це, осо­бли­во ко­ли клі­мат во­ро­жий. Цьо­го ро­ку в що­рі­чній до­по­віді Ге­не­раль­но­го се­кре­та­ря Ра­ди Єв­ро­пи про стан де­мо­кра­тії, прав лю­ди­ни та вер­хо­вен­ства пра­ва роз­гля­да­лась про­бле­ма по­пу­лі­зму та по­ста­ва­ло пи­та­н­ня, на­скіль­ки силь­ни­ми є єв­ро­пей­ські за­со­би кон­тро­лю і про­ти­ва­ги йо­му. Ствер­джу­ю­чи екс­клю­зив­не мо­раль­не пра­во ді­я­ти від іме­ні на­ро­ду, по­пу­лізм за­гро­жує під­ри­вом прав лю­ди­ни та за­хи­сту мен­шин, де­ле­гі­ти­мі­за­ці­єю між­на­ро­дно­го кон­тро­лю не­о­бме­же­ної дер­жав­ної вла­ди. Й осві­та є гарантом опору».

ГО­ЛОВ­НЕ —ГІДНІСТЬ УЧНЯ

Гім­на­зія Ейн­штей­на роз­та­шо­ва­на в ні­ме­цько­му мі­сте­чку Кель, яке є су­пу­тни­ком фран­цузь­ко­го Страс­бур­га. Де­я­кі учні за­кла­ду їздять на за­ня­т­тя з Фран­ції — хтось доби­ра­є­ться сам, ко­гось за­би­рає шкіль­ний ав­то­бус. Гім­на­зія на­ле­жить до ме­ре­жі за­кла­дів, тут да­ють по­ту­жні зна­н­ня з то­чних на­ук і мов. Осві­та для де­мо­кра­ти­чно­го гро­ма­дян­ства є пра­кти­кою, вклю­че­ною в рі­зні пре­дме­ти.

Так, на уро­ках по­лі­то­ло­гії учні обго­во­рю­ють акту­аль­ні те­ми, при­чо­му обов’яз­ко­во по­да­є­ться що­най­мен­ше дві дум­ки. Те са­ме — що­до скла­дних істо­ри­чних пи­тань. А, на­при­клад, на ан­глій­ській шко­ля­рі ана­лі­зу­ють про­мо­ви аме­ри­кан­ських пре­зи­ден­тів чи Мар­ті­на Лю­те­ра Кін­га, які сто­су­ю­ться прав лю­ди­ни. Кіль­ка ро­ків то­му в гім­на­зії з’явив­ся ін­клю­зив­ний клас, де вча­ться ді­ти з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми, во­ни за­йма­ю­ться в спе­ці­аль­но обла­дна­но­му ка­бі­не­ті та пов­ні­стю вклю­че­ні в жи­т­тя шко­ли, бо, зокре­ма, при­хо­дять на за­ня­т­тя до ін­ших учнів. Зві­сно, є й учнів­ське са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Чле­ни ра­ди учнів, до якої вхо­дять по два пред­став­ни­ки від ко­жно­го кла­су, по­ру­шу­ють пе­ред вчи­те­ля­ми і ба­тька­ми ва­жли­ві для гім­на­зи­стів пи­та­н­ня. За­уваж­те, йде­ться про до­во­лі про­сті, але ді­є­ві ре­чі.

«Учень та йо­го гідність — го­лов­не, — пе­ре­ко­на­ний Ар­не Бле­кманн, за­вуч із на­у­ко­во-ви­хов­ної ро­бо­ти і за­сту­пник ди­ре­кто­ра гім­на­зії Ейн­штей­на. — На­ші ке­рів­ні прин­ци­пи і на­вчаль­ний план ба­зу­ю­ться на по­ня­т­тях прав лю­ди­ни, люд­ської гі­дно­сті, по­ва­ги, то­ле­ран­тно­сті».

Для ко­ле­кти­ву гім­на­зії ва­жли­во, щоб учні розв’язу­ва­ли су­пе­ре­чки мир­но. Учні п’ятих-сьо­мих кла­сів, най­мо­лод­ші у за­кла­ді, раз на ти­ждень ма­ють за­ня­т­тя, де їх зна­йом­лять з те­хні­ка­ми ви­рі­ше­н­ня кон­флі­ктів. «На­при­клад, ді­ти ви­вча­ють ме­тод з кар­тка­ми. Ко­ли тра­пля­є­ться кон­флікт, учнів­ська Ра­да го­во­рить про це вчи­те­лю, і він при­но­сить на­бір кар­ток рі­зних ко­льо­рів. Це — як си­сте­ма оцін­ки. Чер­во­ну кар­тку по­ка­зу­ють, ко­ли ти ка­жеш щось, що мо­же обра­зи­ти ін­шо­го. Зе­ле­на кар­тка — ти мо­жеш ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ар­гу­мент, щоб ви­рі­ши­ти про­бле­му, або ж кон­флікт не над­то силь­ний. Під час кон­флі­кту ді­ти не б’ються, а ви­ко­ри­сто­ву­ють ці кар­тки, щоб по­ясни­ти — ме­не обра­зи­ло те чи ін­ше, я за­сму­тив те­бе, то­му що... Учні вча­ться, що про­бле­ми мо­жна ви­рі­шу­ва­ти зав­дя­ки ар­гу­мен­та­ції. В іде­а­лі, ко­ли кон­флікт ви­рі­ше­но, учні ти­снуть одне одно­му ру­ки», —по­яснює Ар­не Бле­кманн.

«У ме­не не бу­ло сер­йо­зних кон­флі­ктів з вчи­те­ля­ми або ін­ши­ми учня­ми. У на­шій гім­на­зії є со­ці­аль­ний пра­ців­ник, ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться спе­ці­аль­ні ме­то­ди ви­рі­ше­н­ня про­блем. Це кла­сно, бо ко­ли ти ма­єш сер­йо­зну про­бле­му, ще й не мо­жеш обго­во­ри­ти її з ба­тька­ми та дру­зя­ми, со­ці­аль­ний пра­ців­ник — ней­траль­на осо­ба, яка до­по­мо­же», — до­дає Ні­коль Прой­снер, уче­ни­ця ви­пу­скно­го кла­су гім­на­зії Ейн­штей­на. У гім­на­зії во­на ви­вчає про­філь­но біо­ло­гію та іспан­ську й ан­глій­ську мо­ви. Пі­сля ви­пу­ску пла­нує про­ве­сти рік у Лон­до­ні, а по­тім на­вча­ти­ся в ні­ме­цько­му уні­вер­си­те­ті.

Ні­коль не бе­ре без­по­се­ре­дньої уча­сті в шкіль­но­му са­мов­ря­ду­ван­ні, але вва­жає йо­го ва­жли­вим. «Ко­жен учень має свої мір­ку­ва­н­ня що­до шкіль­но­го жи­т­тя. І за­ле­жить від те­бе — бра­ти­меш ти участь у са­мов­ря­ду­ван­ні або до­ві­риш це ін­шим. Я не є чле­ном учнів­ської ра­ди, але дру­жу з лю­дьми, які вхо­дять до її скла­ду. Ра­зом ми обго­во­рю­є­мо по­дії в шко­лі, те, що нас дра­тує і що по­до­ба­є­ться. Га­даю, так мої ідеї озву­чу­ю­ться», — го­во­рить дів­чи­на.

«УЧИТЕЛІ ВЧА­ТЬСЯ БІЛЬ­ШЕ ДО­ВІ­РЯ­ТИ УЧНЯМ»

Своя «Де­мо­кра­ти­чна шко­ла» роз­ви­ва­є­ться — в Укра­ї­ні. Так на­зи­ва­є­ться про­ект Єв­ро­пей­сько­го цен­тру іме­ні Вер­ге­лан­да (Осло, Нор­ве­гія), який впро­ва­джу­є­ться у кра­ї­ні з 2014 ро­ку. Центр має ман­дат Ра­ди Єв­ро­пи спри­я­ти роз­ви­тку осві­ти для де­мо­кра­ти­чно­го гро­ма­дян­ства, прав лю­ди­ни і між­куль­тур­но­го діа­ло­гу в 47 кра­ї­нах-чле­нах РЄ.

«Де­мо­кра­ти­чна шко­ла» є все­укра­їн­ською про­гра­мою, яку роз­ро­би­ли спе­ці­аль­но для Укра­ї­ни на осно­ві до­сві­ду про­грам у Схі­дній Єв­ро­пі та на Бал­ка­нах, — роз­по­від­ає Іри­на Са­бор, ке­рів­ник про­гра­ми «Де­мо­кра­ти­чна шко­ла», стар­ший ра­дник Єв­ро­пей­сько­го цен­тру іме­ні Вер­ге­лан­да. — Про­гра­му роз­ро­би­ли 2014 ро­ку. Вза­га­лі Центр пра­цює в Укра­ї­ні з 2012-го, бу­ли не­ве­ли­кі пі­ло­тні про­е­кти, але у 2013 — 2014 ро­ках ми при­зу­пи­ни­ли ро­бо­ту, бо на­ша спе­ци­фі­ка — пра­цю­ва­ти з мі­ні­стер­ства­ми осві­ти та уря­да­ми за­га­лом, а то­ді був тур­бу­лен­тний час. Ко­ли в укра­їн­ське Мі­ні­стер­ство осві­ти при­йшла но­ва вла­да, 2014 ро­ку, ми від­чу­ли но­ве ди­ха­н­ня. Зу­стрі­ли­ся з Пав­лом По­лян­ським, від­по­від­аль­ним у ві­дом­стві за шко­ли, зго­дом за­ру­чи­ли­ся під­трим­кою Лі­лії Гри­не­вич (ни­ні­шній мі­ністр осві­ти і на­у­ки. —

Ред.). Ра­зом роз­ро­би­ли ідею роз­ви­тку гро­ма­дян­ських ком­пе­тен­тно­стей че­рез де­мо­кра­ти­за­цію всьо­го на­вчаль­но­го про­це­су та ор­га­ні­за­ції ро­бо­ти шко­ли».

За­пуск кон­це­пції Но­вої укра­їн­ської шко­ли дав по­ча­ток но­во­му ета­по­ві спів­пра­ці. «Ме­ні зда­є­ться, са­мі вчи­те­лі ста­ли більш під­го­тов­ле­ні до сприйня­т­тя ідеї де­мо­кра­ти­за­ції та фор­му­ва­н­ня гро­ма­дян­ських ком­пе­тен­тно­стей як мі­сії шко­ли», — ко­мен­тує Іри­на Са­бор.

Хри­сти­на Чушак, на­ціо­наль­ний ко­ор­ди­на­тор «Де­мо­кра­ти­чної шко­ли», за­пев­няє, що но­ві ме­то­ди­ки ці­кав­лять вчи­те­лів. «Ні­би­то всі зна­ють про ін­те­р­актив­ні ме­то­ди, пра­гнуть бу­ти хо­ро­ши­ми де­мо­кра­ти­чни­ми вчи­те­ля­ми, але ча­сто не­має уяв­ле­н­ня, який вчи­тель є де­мо­кра­ти­чним. За­раз це змі­ню­є­ться. Ра­ні­ше в го­ло­ві вчи­те­ля не­рід­ко існу­ва­ла дум­ка, що де­мо­кра­тія і ха­ос — це пов’яза­ні ре­чі. І вчи­те­лі бо­я­ли­ся, що якщо да­ва­ти учням біль­ше сво­бо­ди, це при­зве­де до по­гір­ше­н­ня ди­сци­плі­ни, успі­шно­сті. Те­пер та­ких по­бо­ю­вань мен­ше. Вчи­те­лі вча­ться біль­ше до­ві­ря­ти учням», — кон­ста­тує Хри­сти­на.

Цьо­го та на­сту­пно­го ро­ку в рам­ках про­гра­ми від­бу­ду­ться тре­нін­ги в рі­зних ре­гіо­нах Укра­ї­ни, під­сум­ки дру­го­го ци­клу про­гра­ми пі­діб’ють 2018-го. На тре­нін­гах вчи­те­лі з рі­зних обла­стей, спіл­ку­ю­чись між со­бою, зна­хо­дять пра­кти­чні шля­хи «ла­гі­дної де­мо­кра­ти­за­ції». «Під час на­ста­нов­чо­го тре­нін­гу тре­не­ри про­гра­ми си­гна­лі­зу­ва­ли про по­ча­ток се­сії, вклю­ча­ю­чи му­зи­ку. Ви­сно­вок, який зро­би­ли вчи­те­лі, — мо­же, дзвін­ки й у шко­лі не по­трі­бні? Або не по­трі­бні в існу­ю­чій «на­ка­зо­вій» фор­мі, — на­во­дить при­клад Хри­сти­на Чушак. — На тре­нін­гах при­єм­но ба­чи­ти та­кі мі­ні-від­кри­т­тя, ко­ли ко­жен ро­зу­міє, що мо­жна зро­би­ти ма­лень­ку пра­кти­чну річ, яка бу­де кро­ком до по­кра­ща­н­ня на­вчаль­но­го се­ре­до­ви­ща. Ці пра­кти­чні ре­чі ча­сом від­кри­ва­ють лю­дям очі на суть де­мо­кра­тії в шко­лі біль­ше, ніж три сто­рін­ки те­о­рії про де­мо­кра­тію».

Ро­зро­бни­ки «Де­мо­кра­ти­чної шко­ли» до­по­ма­га­ють вчи­те­лям зро­зу­мі­ти, що та­ке ком­пе­тен­тні­сна мо­дель осві­ти. «У на­шій про­гра­мі ми на­ма­га­є­мо­ся сфо­к­усу­ва­ти­ся на гро­ма­дян­ських ком­пе­тен­тно­стях і по­ка­за­ти, що це — не ли­ше зна­н­ня, а й вмі­н­ня, цін­но­сті. Де­мо­кра­тії тре­ба вчи­ти на пра­кти­чних ре­чах — і че­рез пра­кти­ку», — ствер­джує Іри­на Са­бор.

Вчи­ти ро­бо­ті в ко­ман­ді мо­жна на фіз­куль­ту­рі й тру­до­во­му на­вчан­ні, пла­ну­ван­ню бю­дже­ту — на ма­те­ма­ти­ці, роз­по­від­а­ти про біо­е­ти­ку — на біо­ло­гії. «Ми за­вер­шу­є­мо роз­роб­ку збір­ки ма­те­рі­а­лів Ра­ди Єв­ро­пи, ада­пто­ва­них для п’ятих-дев’ятих кла­сів укра­їн­ської шко­ли «Гро­ма­дян­ська від­по­від­аль­ність». За осно­ву бе­ре­мо онов- ле­ну про­гра­му, де на­скрі­зною лі­ні­єю про­хо­дить фор­му­ва­н­ня гро­ма­дян­ської від­по­від­аль­но­сті, — роз­по­від­ає Іри­на Са­бор. — Ра­зом із на­шою ко­ман­дою тре­не­рів і вчи­те­лів ми роз­ро­би­ли цю збір­ку, щоб по­ка­за­ти, як мо­жна фор­му­ва­ти гро­ма­дян­ську ком­пе­тен­тність на рі­зних пре­дме­тах, не по­тре­бу­ю­чи окре­мо­го до­да­тко­во­го уро­ку».

«ЄВ­РО­ПА ПЕРЕОСМИСЛЮЄ ПО­НЯ­Т­ТЯ ГРО­МА­ДЯН­СЬКОЇ ОСВІ­ТИ»

Сьо­го­дні Центр іме­ні Вер­ге­лан­да в основ­но­му пра­цює з кра­ї­на­ми Схі­дної та Пів­ден­ної Єв­ро­пи. Але, на­го­ло­шує Іри­на Са­бор, ва­жли­вість гро­ма­дян­ської осві­ти на­бу­ває но­во­го зву­ча­н­ня й у За­хі­дній Єв­ро­пі. «З’яви­ли­ся но­ві ви­кли­ки, зокре­ма про­бле­ма то­ле­ран­тно­сті че­рез при­хід но­вих мі­гран­тів до Єв­ро­пи, по­пу­лізм. Єв­ро­па ні­би переосмислює по­ня­т­тя гро­ма­дян­ської осві­ти. На­віть ме­ді­а­гра­мо­тність, те, до чо­го зви­кли укра­їн­ці, єв­ро­пей­ці тіль­ки від­кри­ва­ють для се­бе. На­при­клад, що тре­ба пе­ре­ві­ря­ти дже­ре­ла ін­фор­ма­ції», — до­дає екс­пер­тка.

Уча­сни­ки кон­фе­рен­ції що­до впро­ва­дже­н­ня ОДГ/ОПЛ на­го­ло­шу­ють на не­об­хі­дно­сті вклю­ча­ти цей на­прям у на­ціо­наль­ну, ре­гіо­наль­ну та мі­сце­ву політику і пра­кти­ку що­до фор­маль­ної та не­фор­маль­ної осві­ти, в ро­бо­ту мо­ло­ді­жних ор­га­ні­за­цій. Та­кож ва­жли­во ви­ро­би­ти стан­дар­ти оцін­ки яко­сті осві­ти за­для роз­ви­тку де­мо­кра­тії.

Між ін­шим, в ін­тер­не­ті до­сту­пні ма­те­рі­а­ли, які по­ясню­ють за­са­ди ОДГ/ОПЛ і те, як її впро­ва­джу­ва­ти. На­при­клад, по­сі­бни­ки «Ком­пас» і «Ком­па­сі­то». Вчи­те­лі, пред­став­ни­ки гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій то­що ма­ють обмі­ню­ва­ти­ся осо­би­стим до­сві­дом — те­хно­ло­гії да­ють для цьо­го ве­ли­че­зні мо­жли­во­сті. Як і у ви­пад­ку з «Де­мо­кра­ти­чною шко­лою», ко­ли пе­да­го­ги ба­чать кон­кре­тні й про­сті під­хо­ди до впро­ва­дже­н­ня ОДГ/ОПЛ, во­ни кра­ще ро­зу­мі­ють, — що, чо­му та як мо­жна змі­ню­ва­ти.

Стан­дар­ти ОДГ/ОПЛ пе­рі­о­ди­чно тре­ба пе­ре­гля­да­ти, бо лю­ди сти­ка­ю­ться з но­ви­ми ви­кли­ка­ми. «У Спо­лу­че­них Шта­тах гро­ма­дян­ська осві­та ра­ні­ше по­ля­га­ла ско­рі­ше в гро­ма­дян­сько­му акти­ві­змі та за­лу­чен­ні учнів до во­лон­тер­ської ді­яль­но­сті, — за­зна­чає Іри­на Са­бор. — Однак за­раз аме­ри­кан­ські вчи­те­лі по­ча­ли го­во­ри­ти про ва­жли­вість фор­му­ва­н­ня в шко­лі ем­па­тії, со­лі­дар­но­сті, на­ви­чок кри­ти­чно­го ми­сле­н­ня, ство­ре­н­ня умов для ре­аль­ної уча­сті учнів та ба­тьків у прийнят­ті рі­шень у шко­лі, фор­му­ва­н­ня без­пе­чно­го се­ре­до­ви­ща для обго­во­ре­н­ня су­пе­ре­чли­вих за­пи­тань. Так, під час остан­ньої ви­бор­чої кам­па­нії у США аме­ри­кан­ський Southern Part Law Centre до­слі­див на­строї шко­ля­рів та їхніх ба­тьків. Ре­зуль­та­ти по­ка­за­ли, що вчи­те­лі во­лі­ють не го­во­ри­ти про ви­бор­чу кам­па­нію з ді­тьми. Для них це бу­ло чи­мось над­то скла­дним, по­то­ком не­то­ле­ран­тно­сті та мо­ви во­ро­жне­чі. Во­дно­час ді­ти на май­дан­чи­ках бу­ду­ва­ли сті­ни і за­во­ди­ли за них ді­тей мі­гран­тів. Тож є про­бле­ма, ді­ти зна­ють про неї, а вчи­те­лі її за­мов­чу­ють, бо не зна­ють, як пра­виль­но ре­а­гу­ва­ти».

Ін­ша ва­го­ма де­таль — скла­дні про­бле­ми не зав­жди ма­ють одно­зна­чне рі­ше­н­ня. Хри­сти­на Чушак за­ува­жує: «Одна з най­біль­ших скла­дно­стей — пе­ре­ко­на­ти вчи­те­лів, що мо­же бу­ти біль­ше, ніж одна пра­виль­на від­по­відь. Але це — ви­клик для всі­єї Єв­ро­пи».

Зві­сно, те­ма осві­ти за­для де­мо­кра­тії ши­ро­ка. Але якщо уза­галь­ни­ти, її за­са­дни­чий прин­цип — смі­ли­вість на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми. Те, чо­го па­то­ло­гі­чно не вмі­ють по­пу­лі­сти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.