Не ли­ше зне­бо­ле­н­ня та хо­спі­си

Ро­бо­та мо­біль­них бри­гад, во­лон­тер­ство, по­слу­ги на до­му — основ­ні прин­ци­пи па­лі­а­тив­ної до­по­мо­ги, які тре­ба впро­ва­джу­ва­ти в Укра­ї­ні

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Окса­на МИКОЛЮК, «День»

Важ­ко по­ві­ри­ти, але сьо­го­дні у нас ли­ше від 5 до 15% па­ці­єн­тів, які по­тре­бу­ють силь­но­ді­ю­чих зне­бо­лю­валь­них за­со­бів, отри­му­ють їх без­пе­ре­шко­дно. Це — по­при на­ка­зи Мі­ні­стер­ства охо­ро­ни здо­ров’ я про спро­ще­н­ня до­сту­пу до на­да­н­ня та­ких ме­ди­чних пре­па­ра­тів. Ек­спер­ти вва­жа­ють, що основ­на при­чи­на — «наш мен­та­лі­тет», без­ду­шність та жор­сто­кість як нор­ма жи­т­тя. Са­ме для то­го, щоб при­вер­ну­ти ува­гу до стра­ж­дань не­ви­лі­ков­но хво­рих, до їхньо­го пра­ва гі­дно про­жи­ти остан­ні дні, ти­жні чи мі­ся­ці, з кві­тня 2017 ро­ку в Укра­ї­ні три­ває ін­фор­ма­цій­на кам­па­нія « Зні­май ро­же­ві оку­ля­ри » . Про­ект іні­ці­йо­ва­но про­гра­мою «Гро­мад­ське здо­ров’я» Між­на­ро­дно­го фон­ду «Ві­дро­дже­н­ня» і про­во­ди­ться спіль­но з пра­во­за­хи­сни­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми.

■ Кам­па­нія вже від­бу­ла­ся у Ки­є­ві, Су­мах, Рів­но­му, Хар­ко­ві та Він­ни­ці. Спра­ве­дли­ві­ше бу­ло б на­зва­ти її «Зні­май чор­ні оку­ля­ри», адже, як ствер­джу­ють фа­хів­ці, під час ро­бо­ти во­ни ча­сто сти­ка­ю­ться з тим, що лі­ка­рі сві­до­мо не при­зна­ча­ють зне­бо­ле­н­ня, «ство­рю­ють для па­ці­єн­тів не­стер­пні умо­ви жи­т­тя, які мо­жна по­рів­ня­ти з тор­ту­ра­ми».

■ Мі­жна­ро­дна кла­си­фі­ка­ція Все­сві­тньої ор­га­ні­за­ції охо­ро­ни здо­ров’я ви­зна­чи­ла май­же 600 хво­роб, які пе­ред­ба­ча­ють на­да­н­ня па­лі­а­тив­ної до­по­мо­ги. Се­ред них близь­ко 30% є он­ко­ло­гі­чни­ми па­то­ло­гі­я­ми, та­кож у пе­ре­лі­ку — вро­дже­ні та ге­не­ти­чні хво­ро­би, хво­ро­би нер­во­вої си­сте­ми, пе­ри­на­таль­ні па­то­ло­гії, ВІЛ/СНІДто­що.

■ «Ми за­кли­ка­є­мо па­ці­єн­тів та їхніх рі­дних, лі­ка­рів і фар­ма­цев­тів ви­зна­ти, що зне­бо­ле­н­ня є пра­вом ко­жної лю­ди­ни. При аде­ква­тно­му зне­бо­лен­ні якість жи­т­тя па­ці­єн­та стає на­ба­га­то кра­щою, він гі­дно про­жи­ває остан­ній час. На жаль, ча­сто лі­ка­рі не за­сто­со­ву­ють пра­виль­них схем зне­бо­ле­н­ня та не ке­ру­ю­ться про­то­ко­ла­ми лі­ку­ва­н­ня хро­ні­чно­го бо­льо­во­го син­дро­му», — ствер­джує Ксе­нія ШАПОВАЛ, ме­не­джер про­грам­ної іні­ці­а­ти­ви « Гро­мад­ське здо­ров’я» фон­ду«Ві­дро­дже­н­ня» .

■ У Єв­ро­пі та США па­лі­а­тив­на до­по­мо­га — це не ли­ше зне­бо­ле­н­ня та хо­спі­си. Йде­ться про систему під­трим­ки лю­ди­ни, якій по­ста­ви­ли ді­а­гноз, що за­гро­жує жи­т­тю. Тож по­ня­т­тя мі­стить і со­ці­аль­ну до­по­мо­гу, і пси­хо­ло­гі­чну, і ду- хов­ну, і, зві­сно, ме­ди­чну. Пи­та­н­ня на­віть не у збіль­шен­ні ліж­ко­місць у хо­спі­сах: як по­ка­зує до­свід, біль­шість па­лі­а­тив­них хво­рих хо­че за­ли­ша­ти­ся вдо­ма. То­му в Єв­ро­пі є за­тре­бу­ва­ни­ми мо­біль­ні па­лі­а­тив­ні бри­га­ди. Та­ку са­му фор­му до­по­мо­ги, за сло­ва­ми екс­пер­тів, по­трі­бно роз­ви­ва­ти в Укра­ї­ні.

■ «По­над де­сять ро­ків то­му ВООЗ від­не­сла па­лі­а­тив­ний до­гляд до окре­мої ди­сци­плі­ни, — акцен­тує Ле­ся БРАЦЮНЬ, ра­дник мі­ні­стра охо­ро­ни здо­ров’я з па­лі­а­тив­ної до­по­мо­ги, пред­став­ник Все­укра­їн­сько­го бла­го­дій­но­го фон­ду «Со­бор­ність» . — Па­лі­а­тив­ну до­по­мо­гу слід на­да­ва­ти там, де пе­ре­бу­ває хво­рий. На За­хо­ді по­над 80% лю­дей отри­му­ють її вдо­ма. У нас це теж тре­ба вво­ди­ти: ма­ють бу­ти ство­ре­ні ко­ман­ди фа­хів­ців — лі­ка­рів, ре­а­бі­лі­то­ло­гів, со­ці­аль­них пра­ців­ни­ків, пси­хо­ло­гів, свя­ще­ни­ків, які на­да­ва­ти­муть ком­пле­ксну до­по­мо­гу па­ці­єн­ту. Ви­ї­зні бри­га­ди, цен­три, во­лон­те­ри — цей шлях є прийня­тним для Укра­ї­ни. Біль­ше то­го, на За­хо­ді ство­рю­ють ліж­ко­мі­сця для то­го, щоб ли­ше на де­який час за­бра­ти па­лі­а­тив­но­го хво­ро­го — щоб йо­го рі­дні та ті, хто до­гля­дає за ним, са­мі від­по­чи­ли від ви­сна­жли­вої ро­бо­ти. За­раз у на­ших лі­ка­рів і сту­ден­тів на­віть уяв­ле­н­ня не­має про та­ку ди­сци­плі­ну і та­ку не­об­хі­дність».

■ Тоб­то основ­не пи­та­н­ня па­лі­а­тив­ної до­по­мо­ги — не у ство­рен­ні ліж­ко­місць, а в мо­жли­во­стях ши­ро­кої до­по­мо­ги. В Укра­ї­ні в остан­ні ро­ки у рі­зних лі­кар­нях по­ча­ли ство­рю­ва­ти па­лі­а­тив­ні від­ді­ле­н­ня, але, як за­зна­ча­ють пра­во­за­хи­сни­ки, та­ких із гу­ман­ним під­хо­дом по­ки ма­ло. Зокре­ма, у Ки­є­ві існує 110 та­ких ліж­ко­місць, і ли­ше 25— 30 з них — за не­об­хі­дни­ми стан­дар­та­ми, ко­ли до­три­му­ю­ться прав па­лі­а­тив­них хво­рих. То­ді як по­тре­ба Ки­є­ва, за сло­ва­ми екс­пер­тів, — 350—400 ліж­ко­місць (нор­ма ВООЗ — 8—10 лі­жок на 100 ти­сяч на­се­ле­н­ня). Але основ­не зав­да­н­ня, як за­зна­ча­ло­ся, по­ля­гає у роз­ви­тку до­по­мо­ги на до­му.

■ У МОЗ Укра­ї­ни за­яв­ля­ють, що в рам­ках ре­фор­му­ва­н­ня ме­ди­чної га­лу­зі три­ває актив­на ро­бо­та над за­пу­ском у ви­щих ме­ди­чних за­кла­дах спе­ці­а­лі­за­ції «па­лі­а­тив­ний лі­кар». На­ра­зі обго­во­рю­ють пи­та­н­ня, хто ним мо­же бу­ти: лі­кар, який отри­мує до­да­тко­ву спе­ці­а­лі­за­цію пі­сля ін­тер­на­ту­ри, чи цьо­го на­вча­ти­муть до ін­тер­на­ту­ри. Та­кож МОЗ має на ме­ті за­твер­ди­ти план роз­ви­тку та стан­дар­ти яко­сті на­да­н­ня ди­тя­чої па­лі­а­тив­ної до­по­мо­ги і про­ве­сти на­вча­н­ня ме­ди­чних пра­ців­ни­ків, зокре­ма сі­мей­них лі­ка­рів.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.