Те­а­траль­ний «роз­ві­дник»

1 ли­пня Ва­ле­рій Гай­да­бу­ра від­зна­ча­ти­ме юві­лей

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на ПОЛІЩУК, «День»

Ва­ле­рій Ми­хай­ло­вич — лю­ди­на те­а­тру, впро­довж ба­га­тьох ро­ків він, як «пчіл­ка» не­втом­но пра­цює і зна­хо­дить ду­же ці­ка­ві, ча­сто ма­ло­ві­до­мі фа­кти про укра­їн­ських ми­тців сце­ни, яких роз­ки­да­ло по рі­зних сві­тах. А роз­по­ча­ла­ся ця кро­пі­тка ро­бо­та, яку Гай­да­бу­ра на­зи­ває «ко­ха­н­ням на все жи­т­тя» ще у да­ле­ко­му 1962 ро­ці, ко­ли він роз­по­чав пра­цю­ва­ти за­ві­ду­ю­чим лі­те­ра­тур­ною ча­сти­ною За­по­різь­ко­го те­а­тру. Ни­ні Ва­ле­рій Ми­хай­ло­вич — ав­тор чи­слен­них пу­блі­ка­цій у ЗМІ та мо­но­гра­фій.

Він до­ктор ми­сте­цтво­знав­ства, член-ко­ре­спон­дент Ака­де­мії ми­стецтв Укра­ї­ни, за­сту­пник ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра з твор­чих пи­тань На­ціо­наль­но­го ака­де­мі­чно­го дра­ма­ти­чно­го те­а­тру ім.І.Фран­ка.

Прі­о­ри­те­тним на­прям­ком на­у­ко­во-до­слі­дни­цької ро­бо­ти В. М.Гай­да­бу­ри є ви­вче­н­ня істо­рії те­а­траль­но­го ми­сте­цтва в Укра­ї­ні пе­рі­о­ду ні­ме­цько-фа­шист­ської окупації та в укра­їн­ській ді­а­спо­рі на те­ри­то­рії Ні­меч­чи­ни, Фран­ції, США, Ка­на­ди, Ав­стра­лії. Він є ав­то­ром та­ких кни­жок, як «За­по­різь­кий те­атр іме­ні М. Щор­са» (1979), «Во­ло­ди­мир Гри­пич» (1984), «Єли­за­ве­та Ху­тор­на», «Те­атр, за­хо­ва­ний в ар­хі­вах», «Те­атр між Гі­тле­ром і Ста­лі­ним», «Ле­тю­чий ко­ра­бель Лі­дії Кру­шель­ни­цької», «Те­а­траль­ні ав­то­гра­фи ча­су», «А що та­то ро­бить в те­а­трі?», «Те­атр, роз­ві­я­ний по сві­ту», «За­гра­ва» — укра­їн­ський те­атр Ка­на­ди» (у спів­ав­тор­стві) та ін­ші.

Одні­єю з вер­шин до­слі­дни­цької ро­бо­ти Ва­ле­рія Ми­хай­ло­ви­ча є мо­но­гра­фія «Те­атр, за­хо­ва­ний в ар­хі­вах». Сце­ні­чне ми­сте­цтво в Укра­ї­ні пе­рі­о­ду ні­ме­цько-фа­шист­ської окупації (1941—1944 рр.), ко­тра одер­жа­ла ви­со­ку оцін­ку в Укра­ї­ні та за­ру­біж­жі. Про фе­но­мен сце­ни, зі­рок по­во­єн­ної по­ри і про ми­тців ді­а­спо­ри ав­тор пи­ше у ці­ка­вій фор­мі есе. До ре­чі, до сво­го юві­лею Ва­ле­рій Ми­хай­ло­вич зро­бив по­да­ру­нок ша­ну­валь­ни­кам те­а­траль­но­го ми­сте­цтва — здав до дру­ку у «Ви­дав­ни­чий дім Ки­є­во-Мо­ги­лян­ська ака­де­мія» но­ву книж­ку. Йо­го ге­ро­ї­нею ста­ла Ган­на Іва­нів­на Бо­ри­со­гліб­ська — ви­да­тна актри­са на­ціо­наль­но­го ко­ну, ви­хо­ван­ка Мар­ка Кро­пив­ни­цько­го, пар­тнер­ка зі­рок — від бра­тів То­бі­ле­ви­чів до Ма­рії Зань­ко­ве­цької, 150-річ­чя від дня її на­ро­дже­н­ня май­стри­ні сце­ни бу­де­мо від­зна­ча­ти у сі­чні на­сту­пно­го ро­ку. Мо­но­гра­фія на­зи­ва­є­ться «Ган­на Бо­ри­со­гліб­ська — ко­ри­фей сце­ни со­бор­ної Укра­ї­ни. До­ля і не­до­ля (1868—1939)».

Ве­ли­кою за­слу­гою В.М. Гай­да­бу­ри є ко­пі­тка ре­да­ктор­ська ро­бо­та над книж­ка­ми «Фран­ків­ці» та «Сер­гій Дан­чен­ко». Свій та­лант до­слі­дни­ка і ана­лі­ти­ка сце­ні­чно­го ми­сте­цтва він від­дає спов­на, на­пи­сав­ши ба­га­то на­у­ко­вих роз­ві­док про твор­чість ви­да­тних ми­тців, а та­кож пра­кти­ку те­а­тру укра­їн­ської ді­а­спо­ри. До ре­чі, ко­ле­ктив Укра­їн­сько­го дра­ма­ти­чно­го те­а­тру «За­гра­ва» (То­рон­то, Ка­на­да) на­ді­слав по­здо­ров­ле­н­ня юві­ля­ру, в яко­му по­ві­до­мив, що Ва­ле­рій Ми­хай­ло­вич на­го­ро­дже­ний пре­сти­жною Пре­мі­єю Ва­лер’яна Ре­ву­цько­го (ви­зна­чний те­а­траль­ний кри­тик, те­а­тро­зна­вець, пе­да­гог) «За лі­дер­ство у ви­вче­ні істо­рії укра­їн­сько­го те­а­тру і сві­ту ді­а­спо­ри».

«День» при­єд­ну­є­ться до всіх те­плих по­здо­ров­лень. Ба­жа­є­мо Ва­ле­рію Ми­хай­ло­ви­чу мі­цно­го здо­ров’я та си­ли, аби про­дов­жу­ва­ти не­лег­ку, але та­ку по­трі­бну спра­ву, як до­слі­дже­н­ня су­ча­сно­го укра­їн­сько­го те­а­тру.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.