Но­ва­тор­ство та спад­щи­на

Ма­ри­на ЧЕРКАШИНА-ГУБАРЕНКО, го­ло­ва Ки­їв­сько­го ва­гне­рів­сько­го то­ва­ри­ства

Den (Ukrainian) - - Культура -

Ха­ри­зма­ти­чна по­стать Рі­хар­да Ва­гне­ра за­ли­ши­ла ва­го­мий слід у рі­зних га­лу­зях ху­до­жньої куль­ту­ри. Зві­сно, що пе­ред­усім це був ви­да­тний му­зи­кант-но­ва­тор, ре­фор­ма­тор опер­но­го ми­сте­цтва, ди­ри­гент, під впли­вом яко­го сфор­му­ва­ла­ся но­ва ди­ри­гент­ська шко­ла. Однак не мен­ше зна­че­н­ня ма­ли йо­го лі­те­ра­тур­ні текс­ти, роз­ду­ми про міф як все­за­галь­не уяв­ле­н­ня про світ, про мі­фо­тво­ре­н­ня як ху­до­жнє зав­да­н­ня, над вті­ле­н­ням яко­го йо­го слі­да­ми по­ча­ли пра­цю­ва­ти ні­ме­цькі твор­ці но­во­го ро­ма­ну ХХ сто­лі­т­тя.

Те­атр зо­бов’яза­ний Ва­гне­ру низ­кою но­ва­цій­них ідей, а фа­кти­чно — й за­ро­дже­н­ням ре­жи­су­ри як са­мо­стій­ної твор­чої про­фе­сії. У скла­дний для ми­тця пе­рі­од ре­а­лі­за­ції пла­ну по­бу­до­ви Фе­стшпіль­ха­у­су — но­вої за кон­це­пці­єю те­а­траль­ної спо­ру­ди у ба­вар­сько­му мі­сті Бай­рой­ті, крім зна­ме­ни­тих і впли­во­вих лю­дей, на до­по­мо­гу йо­му при­йшли зви­чай­ні ме­ло­ма­ни з рі­зних кра­їн. Гро­шей на до­бу­до­ву те­а­тру ка­та­стро­фі­чно не ви­ста­ча­ло. То­му ме­тою пер­ших ва­гне­рів­ських то­ва­риств бу­ла фі­нан­со­ва та мо­раль­на під­трим­ка на­мі­ру ком­по­зи­то­ра по­ста­ви­ти в цьо­му фе­сти­валь­но­му те­а­трі на­пи­са­ний ним мас­шта­бний твір, роз­ра­хо­ва­ний на ви­ко­на­н­ня про­тя­гом чо­ти­рьох ве­чо­рів, — те­тра­ло­гію «Пер­стень ні­бе­лун­га».

Ві­до­мо, що то­ва­ри­ства, ство­ре­ні за іні­ці­а­ти­вою дру­жньо­го ко­ла ва­гне­рів­ських при­хиль­ни­ків, не до­по­мо­гли оста­то­чно­му розв’язан­ню фі­нан­со­вих про­блем. Однак їхні чле­ни від­чу­ва­ли се­бе при­че­тни­ми до ве­ли­кої спра­ви. Вже пі­сля смер­ті ми­тця фун­кція та­ких гро­мад­ських об’єд­нань ви­зна­чи­ла­ся більш чі­тко. Зі зро­ста­н­ням по­пу­ляр­но­сті тво­рів Ва­гне­ра і по­ши­ре­н­ням впли­ву йо­го ідей кіль­кість ва­гне­рів­ських то­ва­риств у сві­ті та­кож нев­пин­но зро­ста­ла.

Крім про­сві­тни­цьких фун­кцій, ва­гне­рів­ські то­ва­ри­ства за­хі­дних кра­їн, чле­ни яких ре­гу­ляр­но спла­чу­ють вне­ски, фі­нан­со­во за­без­пе­чу­ють ство­ре­ний Сти­пен­ді­аль­ний фонд, який до­зво­ляє мо­ло­дим ми­тцям від­ві­ду­ва­ти без­пла­тно ва­гне­рів­ські фе­сти­ва­лі. Па­лом­ни­цтво в Бай­ройт «на Ва­гне­ра» дав­но ста­ло мрі­єю всіх про­фе­сіо­на­лів, які при­свя­чу­ють своє жи­т­тя му­зи­ці й те­а­тру. Участь у ді­яль­но­сті ва­гне­рів­ських то­ва­риств дає уні­каль­ну мо­жли­вість від­ві­да­ти Бай­ройт, по­бу­ва­ти на трьох фе­сти­валь­них ви­ста­вах мо­ло­дим пред­став­ни­кам твор­чих про­фе­сій із рі­зних кра­їн. Що­рі­чно Бай­ройт­ський фе­сти­валь при­ймає 250 та­ких сти­пен­ді­а­тів.

Ки­їв­ське то­ва­ри­ство по­ча­ло свою ді­яль­ність у се­зо­ні 1996/97 ро­ків і ста­ло сто шо­стим та­ким об’єд­на­н­ням на ма­пі ін­тер­на­ціо­наль­но­го ва­гне­рів­сько­го ру­ху. За остан­ні двад­цять ро­ків ця ци­фра збіль­ши­ли­ся. По­ка­зо­во, що 2010 ро­ку Ва­гне­рів­ське то­ва­ри­ство бу­ло ство­ре­но на­віть у Ізра­ї­лі, де дов­гі ро­ки існу­вав бой­кот на ви­ко­на­н­ня му­зи­ки Ва­гне­ра як улю­бле­но­го ком­по­зи­то­ра Гі­тле­ра.

По­штовх для ство­ре­н­ня Ва­гне­рів­сько­го то­ва­ри­ства в Ки­є­ві на­да­ла кон­фе­рен­ція, при­свя­че­на 180-річ­чю від дня на­ро­дже­н­ня ком­по­зи­то­ра. Тут я по­зна­йо­ми­ла­ся з уро­джен­кою Хар­ко­ва і ме­шкан­кою Бай­рой­та — Ма­ри­ною Ба­аг (ді­во­че прі­зви­ще По­по­ва Ма­ри­на Єв­ге­ні­їв­на). Во­на ще на­при­кін­ці Дру­гої сві­то­вої вій­ни опи­ни­ла­ся у Бай­рой­ті, тут одру­жи­ла­ся, а пі­сля смер­ті чо­ло­ві­ка ста­ла пра­цю­ва­ти у від­ді­лі пре­си ві­до­мо­го у ці­ло­му сві­ті Ва­гне­рів­сько­го опер­но­го фе­сти­ва­лю. Пі­сля Пе­тер­бур­га ми зу­стрі­ли­ся з Ма­ри­ною Ба­аг у Хар­ко­ві, в до­мі ака­де­мі­ка Бо­ри­са Вєр­кі­на, дру­жи­на яко­го пі­а­ніс­тка Га­ли­на Вєр­кі­на то­ді вже по­бу­ва­ла на фе­сти­валь­них ви­ста­вах у Бай­рой­ті й зго­дом очо­ли­ла Хар­ків­ське ва­гне­рів­ське то­ва­ри­ство. Са­ме Ма­ри­на Ба­аг бу­ла на­тхнен­ни­цею ви­ни­кне­н­ня обох на­ших то­ва­риств. І до­по­ма­га­ла нам у всі ці ро­ки, аж до сво­єї смер­ті у трав­ні 2017 ро­ку. При­ту­лок на­шо­му то­ва­ри­ству дав Бу­ди­нок вче­них На­ціо­наль­ної Ака­де­мії на­ук Укра­ї­ни, що роз­та­шо­ва­на в Ки­є­ві на ву­ли­ці Во­ло­ди­мир­ській. Тут ми й осе­ли­ли­ся, і з по­ча­тку 1997 ро­ку ре­гу­ляр­но зу­стрі­ча­є­мо­ся один раз на мі­сяць, ви­клю­ча­ю­чи ка­ні­ку­ляр­ний лі­тній час.

Ми про­во­ди­мо за­сі­да­н­ня двох ти­пів. Один — це про­сві­тни­цькі ле­кції з де­мон­стра­ці­я­ми ві­део­за­пи­сів опер­них ви­став рі­зних те­а­трів сві­ту та ін­ших му­зи­чних по­дій. До про­ве­де­н­ня та­ких ле­кцій-бе­сід актив­но під­клю­ча­ю­ться мо­ло­ді му­зи­ко­знав­ці, які ста­ють но­мі­нан­та­ми на при­су­дже­н­ня ва­гне­рів­ських сти­пен­дій. Спе­ці­аль­не за­сі­да­н­ня на по­ча­тку ко­жно­го се­зо­ну у ве­ре­сні зав­жди при­свя­чу­є­ться зві­там на­ших сти­пен­ді­а­тів про фе­сти­валь у Бай­рой­ті та ви­ста­ви, які їм вда­ло­ся там по­ба­чи­ти. На сьо­го­дні­шній день за ре­ко­мен­да­цію на­шо­го то­ва­ри­ства одер­жа­ли зва­н­ня ва­гне­рів­ських сти­пен­ді­а­тів і по­бу­ва­ли у Бай­рой­ті 33 мо­ло­ді му­зи­кан­ти й пред­став­ни­ки те­а­траль­них про­фе­сій. По­ка­зо­во, що пред­став­ни­кам схі­дно­єв­ро­пей­ських кра­їн дорогу та пе­ре­бу­ва­н­ня на фе­сти­ва­лі пов­ні­стю спла­чує ні­ме­цька сто­ро­на. Се­ред на­ших пред­став­ни­ків бу­ли п’яте­ро ком­по­зи­то­рів, одна скри­паль­ка, ше­сте­ро пі­а­ні­стів, а та­кож во­ка­лі­сти і му­зи­ко­знав­ці. Ми пи­ша­є­мо­ся, що до чи­сла Ки­їв­ських ва­гне­рів­ських сти­пен­ді­а­тів уві­йшла ви­да­тна спів­а­чка Ан­же­лі­на Шва­чка. А му­зи­ко­знав­ці Оле­на На­у­мо­ва та Іри­на Яго­дзин­ська пі­сля від­ві­ду­ва­н­ня Бай­рой­та ста­ли сер­йо­зно за­йма­ти­ся твор­чі­стю Р. Ва­гне­ра, на­пи­са­ли й успі­шно за­хи­сти­ли кан­ди­дат­ські ди­сер­та­ції.

Дру­гою по­стій­ною фор­мою ро­бо­ти на­шо­го то­ва­ри­ства є кон­цер­тна пра­кти­ка. Ми при­свя­чу­є­мо спе­ці­аль­ні кон­цер­тні про­гра­ми двом зна­ко­вим да­там — дню на­ро­дже­н­ня Рі­хар­да Ва­гне­ра 22 трав­ня та дню йо­го смер­ті 13 лю­то­го. Ще один кон­церт від­бу­ва­є­ться на­при­кін­ці гру­дня під га­слом на­сту­пно­го Но­во­го ро­ку і свя­та Рі­здва. В цих кон­цер­тах у рі­зні ро­ки бра­ли участь ві­до­мі му­зи­кан­ти: ан­самбль со­лі­стів «Ки­їв­ська ка­ме­ра­та» на чо­лі з Ва­ле­рі­єм Ма­тю­хі­ним, спів­а­ки Ва­ле­рій Буй­містр, Оле­ксандр Во­стря­ков та учні йо­го во­каль­но­го кла­су, Ан­же­лі­на Шва­чка, Та­ма­ра Хо­да­ко­ва, Ва­ле­рія Ту­ліс, пі­а­ні­сти Лю­дми­ла Мар­це­вич, Те­тя­на Омель­чен­ко, Оль­га Ва­щук, Іри­на Ряб­чун. Ра­зом із остан­ньою при­хо­ди­ли юні ви­ко­нав­ці, учні Ди­тя­чої ака­де­мії ми­стецтв.

Ці­ка­вий кон­церт від­був­ся на від­зна­че­н­ня 10-річ­чя на­шої ді­яль­но­сті. Му­зи­ка Ва­гне­ра зву­ча­ла у ви­ко­нан­ні ан­сам­блю «Ки­їв­ська ка­ме­ра­та» по­ряд з тво­ра­ми Мо­цар­та і Шо­ста­ко­ви­ча. Бу­ли ви­ко­на­ні та­кож тво­ри укра­їн­ських ком­по­зи­то­рів Оле­ксія Вой­тен-

Ки­їв­сько­му ва­гне­рів­сько­му то­ва­ри­ству —

20 ро­ків!

ка і Ві­та­лія Ви­шин­сько­го. Оби­два во­ни на той час вже по­бу­ва­ли у Бай­рой­ті. Ва­жли­во, що в на­ших кон­цер­тах ма­ють змо­гу се­бе по­ка­за­ти і до­бре зна­ні му­зи­кан­ти, і зов­сім мо­ло­ді ви­ко­нав­ці. Всі во­ни охо­че від­гу­ку­ю­ться на на­ші за­про­ше­н­ня і ви­сту­па­ють аб­со­лю­тно без­пла­тно. На­зву му­зи­кан­тів, які ви­сту­па­ли у нас ба­га­то ра­зів. Це пі­а­ніс­тка Оле­на Що­го­ле­ва, со­пра­но Іри­на До­цен­ко, бас Єв­ген Гунь­ко, пі­а­ніст Пав­ло Ли­сий, скри­паль Орест Смовж. Бли­ску­ча пі­а­ніс­тка Іри­на Ряб­чун по­зна­йо­ми­ла ау­ди­то­рію з тво­ра­ми гре­цько­го ком­по­зи­то­ра Ді­мі­три­са Ка­псо­ме­но­са, зі­гра­ла кон­церт з усіх фор­те­пі­ан­них тво­рів Ва­гне­ра. На її ав­тор­сько­му ве­чо­рі те­пло бу­ли сприйня­ті ау­ди­то­рі­єю її вла­сні по­е­зії і му­зи­чні тво­ри. А зго­дом во­на про­де­мон­стру­ва­ла ще один аспект сво­го та­лан­ту, гру на но­во­му для нас ін­стру­мен­ті ка­ри­льо­ні, ви­ко­на­ви­цею і про­па­ган­ди­стом яко­го ста­ла в остан­ні ро­ки.

Пре­кра­сний кон­церт, який про­йшов у Ве­ли­ко­му за­лі На­ціо­наль­ної му­зи­чної ака­де­мії Укра­ї­ни був при­свя­че­ний 20-річ­чю на­шої ді­яль­но­сті. Він вклю­чав ви­сту­пи на­ших сти­пен­ді­а­тів — Ма­кси­ма За­ба­ри, Лю­бо­ві Хаха­лі­ної, ви­ко­на­н­ня тво­рів Ві­та­лія Ви­шин­сько­го, Оле­ксія Ре­тин­сько­го, Ма­кси­ма Ша­ли­гі­на. У кон­цер­ті взя­ли участь та­кож му­зи­кан­ти, яких ми на­зи­ва­є­мо на­ши­ми дру­зя­ми і по­стій­ни­ми уча­сни­ка­ми кон­цер­тних про­грам. У остан­ніх, крім тво­рів Ва­гне­ра, зву­чить най­рі­зно­ма­ні­тні­ша му­зи­ка — як кла­си­чна, так і су­ча­сна. І в ле­кцій­них по­ка­зах ми пра­гне­мо охо­пи­ти ши­ро­ку па­но­ра­му ді­яль­но­сті сві­то­вих опер­них те­а­трів. Ли­ше в остан­ні ро­ки озна­йо­ми­ли чле­нів на­шо­го то­ва­ри­ства з «Дон Кар­ло­сом» Вер­ді, по­став­ле­ним на Зальц­бурзь­ко­му фе­сти­ва­лі 2013 ро­ку, з опе­рою-ба­ле­том «Вій» Ві­та­лія Гу­ба­рен­ка, у той же рік вті­ле­ним на сце­ні Оде­сько­го опер­но­го те­а­тру, з но­ви­ми ін­тер­пре­та­ці­я­ми на ба­вар­ській сце­ні опер М. Му­сорг­сько­го. А му­зи­чний кри­тик, кан­ди­дат ми­сте­цтво­знав­ства і та­кож наш сти­пен­ді­ат Ан­на Ста­ви­чен­ко по­да­ла у сво­є­му ви­сту­пі огляд по­дій рі­зних опер­них фе­сти­ва­лів 2016 ро­ку. Че­ка­є­мо на по­до­рож у Бай­ройт і ці­ка­ві роз­по­віді про одер­жа­ні вра­же­н­ня на­ших но­вих сти­пен­ді­а­тів. Це спів­ак Оле­ксандр Дра­го­мо­щен­ко, ни­ні ар­тист хо­ру На­ціо­наль­ної опе­ри Укра­ї­ни, і сту­дент му­зи­чної ака­де­мії, май­бу­тній сим­фо­ні­чний ди­ри­гент Ра­фа­ель Едеш.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

До чи­сла Ки­їв­ських ва­гне­рів­ських сти­пен­ді­а­тів уві­йшла

ви­да­тна спів­а­чка Ан­же­лі­на Шва­чка

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.