Де свої й де чу­жі?

Не­мо­жли­во ін­те­гру­ва­ти те, що Укра­ї­ні де-фа­кто не на­ле­жить, що нею не кон­тро­лю­є­ться, оскіль­ки там сто­ять вій­ська оку­пан­та

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Пі­сля без­ві­зу на­ше на­чаль­ство пра­гне ма­кси­маль­но зня­ти про­па­ган­дист­ську «пін­ку» з фа­кту дій­сно по­зи­тив­но­го, Єв­ро­па тро­шки від­кри­ла­ся для Укра­ї­ни. Але так са­мо лег­ко мо­же зно­ву за­кри­ти­ся. Якщо за­раз з оку­по­ва­них те­ри­то­рій на за­хід по­пруть се­па­ри, те­ро­ри­сти, кри­мі­наль­ні зло­чин­ці й шта­тні про­во­ка­то­ри Крем­ля, то для нас усе за­кри­є­ться. Від­по­від­ні ме­ха­ні­зми в Брюс­се­лі, як ві­до­мо, вже ство­ре­ні. Де­я­кі на­ші во­жді, по­чи­на­ю­чи з па­на По­ро­шен­ка, вже зви­тя­жно ого­ло­си­ли, що з ім­пе­рі­єю став­ся оста­то­чний роз­рив, з при­во­ду чо­го Пре­зи­дент на­віть про­чи­тав ві- до­мий вірш Ми­хай­ла Лер­мон­то­ва. Але, як зав­жди, сло­ва ни­ні­шньої вла­ди і ре­аль­ність — це па­ра­лель­ні сві­ти. Ми, мо­же, з Ро­сії й ви­йшли, та от тіль­ки во­на ні­як не хо­че з нас ви­хо­ди­ти. І укра­їн­ська (?) вла­да їй у цьо­му не­аби­як до­по­ма­гає. Зви­чай­но, «про­щай, не­мытая Рос­сия», але 30% усі­єї укра­їн­ської енер­ге­ти­ки в ру­ках «не­ми­тих», і во­ни у будь-який мо­мент мо­жуть за на­ка­зом з Крем­ля «ви­ру­би­ти» по­ло­ви­ну Укра­ї­ни. 100% укра­їн­сько­го мо­біль­но­му зв’яз­ку (те­ле­фон ко­жно­го з нас!) під кон­тро­лем «не­ми­то­го». «Не­ми­ті» бан­ки прав­лять бал у фі­нан­со­вій си­сте­мі Укра­ї­ни. Ось чим тре­ба бу­ло б зайня­ти­ся Пре­зи­ден­то­ві По­ро­шен­ку, а не де­кла­ра­ці­я­ми й де­кла­ма­ці­я­ми. «Ми­ті» чи «не­ми­ті», але в Оде­сі, за по­ві­дом­ле­н­ня­ми те­ле­ка­на­лів, спа­ли­ли май­бу­тній штаб Вій­сько­во-мор­ських сил Укра­ї­ни. Ко­ли на­ре­шті на­ші ке­рів­ні олі­гар­хи при­пи­нять тор­гу­ва­ти й по­чнуть за­хи­ща­ти кра­ї­ну? Ко­ли на­ре­шті по­чнуть да­ви­ти 5-ту ко­ло­ну, а не всту­па­ти з нею в до­го­вор­ня­ки? А по­ки 5-та ко­ло­на РФ да­вить нас у на­шій ха­ті. Тут по те­ле­ка­на­лах про­йшла ін­фор­ма­ція, що СБУ за­кли­ка­ла гро­мад­ськість ого­ло­си­ти бой­кот 5-й ко­ло­ні в укра­їн­ських ЗМІ. Сюр­ре­а­лізм. СБУ має не до бой­ко­тів за­кли­ка­ти, а ду­ши­ти ан­ти­укра­їн­ську сво­ло­ту, за­три­му­ва­ти, за­а­ре­што­ву­ва­ти, по­ру­шу­ва­ти кри­мі­наль­ні спра­ви. За­кли­ка­ти до бой­ко­ту мо­же яка-не­будь гро­мад­ська ор­га­ні­за­ція, оскіль­ки не має ін­ших ва­же­лів дії. А СБУ має або, при­найм­ні, по­вин­на ма­ти! А по­ки три­ває ва­кха­на­лія про­ро­сій­ських цен­траль­них

і мі­сце­вих те­ле­ка­на­лів Укра­ї­ни, ра­діо­стан­цій, га­зет, ін­тер­нет-ре­сур­сів. Ко­ли все це не­по­доб­ство за­кін­чи­ться? За­кін­чи­ться во­но ли­ше ра­зом із ни­ні­шньою ба­зар­но-тор­гі­вель­ною вла­дою на­шої кра­ї­ни...

Крим­сько­та­тар­ський те­ле­ка­нал ATR дав ці­ка­вий сю­жет, що зно­ву зму­шує за­ми­сли­ти­ся про при­ро­ду на­шої ке­рів­ної вер­хів­ки. 2014 ро­ку один гро­ма­дя­нин РФ на Ку­ба­ні під час крим­ських по­дій за­про­по­ну­вав в ін­тер­не­ті від­по­ві­сти на те, що від­бу­ва­є­ться, при­єд­на­н­ням Ку­ба­ні до Укра­ї­ни. Йо­го аре­шту­ва­ли (це вам не Укра­ї­на з не­ви­лі­ков­ним лі­бе­ра­лі­змом і все­до­зво­ле­ні­стю!), три­ма­ли в СІЗО, по­тім він втік і при­їхав до Укра­ї­ни. А на­ша мі­гра­цій­на слу­жба з йо­го при­во­ду звер­ну­ла­ся із за­пи­том до... ФСБ, мов­ляв, що нам з ці­єю лю­ди­ною ро­би­ти. Ну чи не аб­сурд? Та­ке від­чу­т­тя, що у нас ке­ру­ють зра­дни­ки й зло­дії, ко­ру­пціо­не­ри й ба­ри­ги. Як мо­жна під час вій­ни звер­та­ти­ся за по­ра­дою до спец­служб во­ро­га? І це у нас від­бу­ва­є­ться по­стій­но. На­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, бри­тан­ські чи­нов­ни­ки 1942 р. з Лон­до­на до Бер­лі­на, в ге­ста­по за­пи­ти на бі­жен­ців з Ні­меч­чи­ни не по­да­ва­ли...

Яке спіл­ку­ва­н­ня в прин­ци­пі мо­же бу­ти між укра­їн­ськи­ми чи­нов­ни­ка­ми і ФСБ? До ре­чі, ATR про­ци­ту­вав ча­рів­ний текст з надр ві­тчи­зня­ної мі­гра­цій­ної слу­жби: мов­ляв, РФ — «де­мо­кра­ти­чна пра­во­ва дер­жа­ва, й ми не мо­же­мо да­ва­ти по­лі­ти­чний при­ту­лок при­їжджим з Ро­сії». Ось так. А ми всі, на від­мі­ну від ви­ще­на­зва­них бю­ро­кра­тів, так і не зро­зумі­ли, що на­па­ла на нас і вби­ває на­ших гро­ма­дян «де­мо­кра­ти­чна пра­во­ва дер­жа­ва». Ну, і що ска­же із цьо­го при­во­ду на­ша «від­ми­та» вла­да?

ШЛЯХ ДО ПО­РАЗ­КИ

На Пер­шо­му на­ціо­наль­но­му те­ле­ка­на­лі Юрій Ма­ка­ров у про­гра­мі «Вій­на і мир» на­по­ле­гли­во на­ма­гав­ся по­вер­ну­ти двох спів­бе­сі­дни­ків до здо­ро­во­го глу­зду. Во­ни на­ма­га­ли­ся гу­ма­ні­зу­ва­ти, олю­дни­ти на­шо­го во­ро­га. Це най­ко­ро­тший і най­пря­мі­ший шлях до по­раз­ки. Над­то ба­га­то жур­на­лі­стів в Укра­ї­ні пра­гнуть мо­раль­но роз­збро­ї­ти укра­їн­ську на­цію, зро­би­ти її не­боє­зда­тною, па­ра­лі­зу­ва­ти ін­стинкт опору. Одіо­зний Ру­слан Ко­ца­ба не­що­дав­но був на­го­ро­дже­ний Ки­їв­ською обла­сною ор­га­ні­за­ці­єю Спіл­ки жур­на­лі­стів Укра­ї­ни за «ви­да­тні за­слу­ги пе­ред ві­тчи­зня­ною жур­на­лі­сти­кою». Дії Ко­ца­би під час вій­ни (пу­блі­чні за­кли­ки до зри­ву мо­бі­лі­за­ції) — це ба­наль­на зра­да. А як оці­ни­ти дії НСЖУ? Між ін­шим, дії Ко­ца­би де­мон­стра­тив­но під­три­ма­ла пар­тія «За жи­т­тя» Ра­би­но­ви­ча—Му­ра­є­ва... По­ки на­ша кра­ї­на не во­ю­ва­ти­ме по-справ­жньо­му (на рів­ні Пре­зи­ден­та, уря­ду, пар­ла­мен­ту), а не за­йма­ти­ся імі­та­ці­єю, — успі­ху нам не ба­чи­ти. Штра­фні ба­таль­йо­ни, вій­сько­во-по­льо­ві су­ди, роз­стріл на мі­сці шпи­гу­нів і про­во­ка­то­рів — ли­ше це вря­тує Укра­ї­ну від не­ми­ну­чої по­раз­ки й на­ціо­наль­ної ка­та­стро­фи.

«Не­має цар­ських шля­хів у гео­ме­трії» — як ска­зав один дав­ньо­гре­цький ма­те­ма­тик ца­рю Оле­ксан­дру Ма­ке­дон­сько­му, який про­сив на­вчи­ти йо­го ці­єї на­у­ки без про­блем і осо­бли­вих зу­силь.

І Укра­ї­на не має осо­бли­во­го шля­ху у вій­ні, де­ся­тки кра­їн і на­ро­дів ви­гра­ва­ли вій­ни ли­ше та­ки­ми жор­сто­ки­ми й не­ми­ну­чи­ми ме­то­да­ми. Слаб­кість, не­рі­шу­чість, без­кар­ність вин­них, без­від­по­від­аль­ність на всіх рів­нях, фе­но­ме­ни усі­ля­ких Ко­цаб і Стан­ко — це шлях до за­ги­бе­лі укра­їн­ської на­ції. А ще фі­гляр­ство на­ших во­ждів-де­ма­го­гів, які шу­ка­ють «див­ний» за­сіб: як би так во­ю­ва­ти, щоб не во­ю­ва­ти...

Де­хто на­їв­но ду­має, що по­раз­ка в цій вій­ні не бу­де стра­шною, мов­ляв, якось пе­ре­жи­ве­мо. Ні, якщо Мо­сква пе­ре­мо­же, во­на зро­бить ви­снов­ки з усіх сво­їх по­ми­лок що­до Укра­ї­ни й до­кла­де всіх зу­силь для то­го, щоб нас біль­ше ні­ко­ли не бу­ло, не зу­пи­ня­ю­чись при цьо­му ні пе­ред чим. Во­на оста­то­чно ви­рі­шу­ва­ти­ме укра­їн­ське пи­та­н­ня.

А на ICTV на «Сво­бо­ді сло­ва» спі­кер ВР Ан­дрій Па­ру­бій роз­по­від­ав про свою офі­цій­ну по­їзд­ку до США. Зві­сно, в ньо­го все про­йшло бли­ску­че. А хі­ба у на­ших на­чаль­ни­ків бу­ва­є­мо іна­кше? От тіль­ки ре­зуль­та­ти над­то за­ба­ри­ли­ся. По­тім спі­кер по­чав опи­су­ва­ти успі­шну, на йо­го дум­ку, ре­фор­му ВСУ. Су­дя­чи з усьо­го, у вій­сько­вій спра­ві Па­ру­бій, м’яко ка­жу­чи, не екс­перт. Які ре­фор­ми у ВСУ, якщо на по­зи­ці­ях на­ших військ мо­жна по­ба­чи­ти ку­ле­ме­ти ча­сів Пер­шої і Дру­гої сві­то­вих во­єн, а Укр­обо­рон­пром біль­ше озбро­ює но­ві­тньою збро­єю кра­ї­ни Пів­ден­но-Схі­дної Азії, ніж укра­їн­ські вій­ська...

У сту­дії бу­ло по­став­ле­не пи­та­н­ня: чи тре­ба вво­ди­ти во­єн­ний стан на кон­тро­льо­ва­них Укра­ї­ною те­ри­то­рі­ях Дон­ба­су? 58% від­по­ві­ли — «так», ре­шта ви­сту­пи­ли про­ти. Нар­деп Сер­гій Ви­со­цький, ви­сту­па­ю­чи від мі­кро­фо­ну, за­явив, що у нас сло­во «мир» ста­ло си­но­ні­мом по­ня­т­тя «ка­пі­ту­ля­ція». Дій­сно. Ба­га­то ка­на­лів да­ють сло­во про­па­ган­ди­стам так зва­ної ре­ін­те­гра­ції Дон­ба­су ще до йо­го де­о­ку­па­ції. Аб­сурд. Не­мо­жли­во ін­те­гру­ва­ти те, що Укра­ї­ні де­фа­кто не на­ле­жить, що нею не кон­тро­лю­є­ться, оскіль­ки там сто­ять вій­ська оку­пан­та. На від­но­сно но­во­му те­ле­ка­на­лі «До те­бе», де, як і на ба­га­тьох ін­ших, роз­та­шу­ва­ла­ся про­гра­ма «На­сто­я­щее вре­мя», ду­же де­мо­кра­ти­чні ро­сій­ські жур­на­лі­сти да­ва­ли Укра­ї­ні по­ра­ди що­до Дон­ба­су. Один з них, Са­кен Ай­мур­за­єв, озву­чив та­ку фра­зу: «Росія бо­ро­ла­ся в Кри­му за лю­дей і зав­дя­ки цьо­му при­єд­на­ла йо­го». Бре­хня. Росія за­хо­пи­ла Крим у ре­зуль­та­ті вій­сько­вої опе­ра­ції, і дум­ка лю­дей бу­ла там спра­вою де­ся­тою. А про­ти ло­му — не­має при­йо­му. Охо­чих іти на тан­ки з го­ли­ми ру­ка­ми — не бу­ло. Там усе ви­рі­ши­ла ро­сій­ська ар­мія, а не мі­сце­ве на­се­ле­н­ня. Ось чо­му ні­яка ре­ін­те­гра­ція Дон­ба­су (на укра­їн­ських, а не пу­тін­ських умо­вах) не мо­жли­ва без узя­т­тя цих те­ри­то­рій під кон­троль укра­їн­ською ар­мі­єю. Усе ін­ше — від лу­ка­во­го. Нам по­стій­но під­ки­да­ють фаль­ши­ву ди­ле­му: лю­ди або те­ри­то­рія. Щоб ве­сти ро­бо­ту з лю­дьми, тре­ба спо­ча­тку по­вер­ну­ти те­ри­то­рію.

Ну, і як зав­жди, не обі­йшло­ся без фір­мо­во­го ли­це­мір­ства ро­сій­ських жур­на­лі­стів. Во­ни да­ли в ефір опи­ту­ва­н­ня лю­дей на ву­ли­цях оку­по­ва­но­го До­не­цька. Зро­зумі­ло, опи­та­ні го­во­ри­ли про Укра­ї­ну по­га­но. А як за Ста­лі­на на ву­ли­цях Ки­є­ва го­во­ри­ли б про США? Не­хай «На­сто­я­щее вре­мя» опи­тає лю­дей на ву­ли­цях Пхе­нья­на. У До­не­цьку й Лу­ган­ську за «не­пра­виль­ну від­по­відь» мо­жна по­тра­пи­ти в під­вал мі­сце­во­го МДБ. Що, Ай­мур­за­єв та ін­ші цьо­го не зна­ють? То чо­го ж во­ни при­ки­да­ю­ться дур­ни­ка­ми?

ДИВНІ МЕТАМОРФОЗИ

На «112 Укра­ї­на» ве­ду­чий Пав­ло Ку­же­єв ду­же обу­рю­вав­ся де­ко­му­ні­за­ці­єю вза­га­лі й пе­ре­йме­ну­ва­н­ням ву­ли­ці «Дру­жба на­ро­дів» на ву­ли­цю Миколи Мі­хнов­сько­го.

Не знаю, чо­му один із ви­да­тних бор­ців за не­за­ле­жність Укра­ї­ни, ав­тор бро­шу­ри «Са­мо­стій­на Укра­ї­на» ви­кли­кав та­ку во­йов­ни­чу ан­ти­па­тію у па­на Ку­же­є­ва. Що ж до ми­лої йо­го сер­цю «дру­жби на­ро­дів», то во­на в СРСР, зві­сно, про­цві­та­ла у ви­гля­ді де­пор­та­цій де­ся­тків на­ро­дів, ге­но­ци­ду-го­ло­до­мо­ру укра­їн­ців, ге­но­ци­ду крим­ських та­тар і ба­га­тьох ін­ших шо­ві­ні­сти­чних зло­чин­них не­по­добств. По­тім го­лов­ним екс­пер­том з де­ко­му­ні­за­ції ви­сту­пив Во­ло­ди­мир Ли­твин, істо­рик КПРС за осві­тою. Зві­сно, де­ко­му­ні­за­ція йо­му не по­до­ба­є­ться. Во­на і йо­го ше­фо­ві, ко­ли­шньо­му се­кре­та­ре­ві пар­тко­му за­во­ду «Пів­ден­маш» і чле­но­ві ЦК КПРС, не по­до­ба­ла­ся. То­му й гни­ла Укра­ї­на в ко­рум­по­ва­но­му ко­му­но-ра­дян­сько­му бо­ло­ті на ко­ро­тко­му по­від­ці у Мо­скви дов­гі ро­ки...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.