Укра­ї­ни, ясна річ, не бу­ло...

А Росія бу­ла?

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

Цьо­го ти­жня на ра­діо «Эхо Мо­сквы» стар­ту­вав но­вий про­ект: що­ти­жне­ва пе­ре­да­ча укра­їн­ською мо­вою «Шо там у них». Ве­сти­муть її Ма­твій Га­на­поль­ський із Ки­є­ва, Оле­ксій Со­ло­мін і Оле­ксій На­ри­шкін із Мо­скви. Пре­зен­ту­ю­чи цю пе­ре­да­чу у сво­є­му бло­зі на сай­ті «Эха», Оле­ксій Ве­не­ди­ктов на­пи­сав: «Я вва­жаю, що ми ма­ло зна­є­мо про Укра­ї­ну, про її істо­рію і куль­ту­ру, про те, чим во­ни жи­вуть там за­раз. Ка­ри­ка­тур­ні пе­ре­да­чі і ка­ри­ка­тур­ні укра­їн­ці на фе­де­раль­них ка­на­лах, га­лас ка­ри­ка­тур­них екс­пер­тів у со­цме­ре­жах, су­ціль­не роз­па­лю­ва­н­ня ра­ди­ка­лів усіх ма­стей, псев­до­істо­ри­ки і псев­до­гео­гра­фи — ді­ста­ли оста­то­чно».

■ Рід­кі­сний ви­па­док, ко­ли не­має ба­жа­н­ня за­пе­ре­чу­ва­ти Ве­не­ди­кто­ву і є го­тов­ність під­пи­са­ти­ся під ко­жним йо­го сло­вом. За­дум з ура­ху­ва­н­ням на­ве­де­них ви­ще мо­ти­вів за­слу­го­вує на схва­ле­н­ня, хо­ча про­ект, на мій погляд, украй скла­дний і на­віть ри­зи­ко­ва­ний. Тут «Эхо» зі сво­їм ре­да­кто­ром всту­пає на та­ке мін­не по­ле, що, вра­хо­ву­ю­чи, м’яко ка­жу­чи, не ду­же ви­со­ку ква­лі­фі­ка­цію тих спів­ро­бі­тни­ків, які ве­дуть мов­ле­н­ня з мо­сков­ської сту­дії, ри­зи­ки за­на­па­сти­ти хо­ро­ше по­чи­на­н­ня вель­ми ве­ли­кі.

■ На пер­шу мі­ну «Эхо» вже на­сту­пи­ло ще до пер­шо­го ви­пу­ску про­гра­ми, обрав­ши її на­зву, яка пря­мо від­си­лає до по­пу­ляр­но­го в ру­не­ті ме­му, що ви­смі­ює пра­гне­н­ня ро­сій­сько­го те­ле­ба­че­н­ня по­стій­но то­пта­ти­ся на по­ді­ях в Укра­ї­ні, не по­мі­ча­ю­чи то­го, що від­бу­ва­є­ться у сво­їй кра­ї­ні. У цьо­му ме­мі, який, по­вто­рю­ся, знає ко­жен ко­ри­сту­вач ру­не­ту, укра­їн­ці на­зва­ні обра­зли­вим і при­ни­зли­вим прі­зви­ськом. Ви­ко­ри­ста­н­ня та­ких прі­звиськ (їх на­зи­ва­ють етно­фо­лі­зма­ми) в пу­блі­чно­му про­сто­рі — річ аб­со­лю­тно та­бу­йо­ва­на. Не ду­маю, що про­гра­ма про Іта­лію з на­звою «Із жи­т­тя «ма­ка­рон­ни­ків» мо­гла б ви­йти на­віть у ро­сій­сько­му ефі­рі, при всій йо­го ни­цо­сті.

■ Я до­зво­лив со­бі як при­клад етно­фо­лізм що­до іта­лій­ців, оскіль­ки осо­бли­вих про­блем са­ме з іта­лій­ським на­ро­дом у Ро­сії не бу­ло, при­найм­ні за остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя. Але не­при­пу­сти­мо на­віть як при­клад про­мов­ля­ти обра­зли­ве прі­зви­сько єв­ре­їв, оскіль­ки са­ме під цим ім’ям їх гна­ли у га­зо­ві ка­ме­ри. Спо­ді­ва­ю­ся, Ма­твій Га­на­поль­ський, член пре­зи­дії Ро­сій­сько­го єв­рей­сько­го кон­гре­су, зі мною по­го­ди­ться. Тим біль­ше див­но, що та­кий до­свід­че­ний май­стер сло­ва не від­чу­ває не­зру­чно­сті, ко­ли не просто по­го­джу­є­ться ве­сти пе­ре­да­чу, на­зва якої пря­мо від­си­лає до хам­сько­го яр­ли­ка, що обра­жає на­род, се­ред яко­го він ни­ні жи­ве, але й про­мов­ляє цей етно­фо­лізм в ефі­рі, тим са­мим ле­гі­ти­мі­зу­ю­чи йо­го. Нев­же не­зро­зумі­ло, що це не­ми­ну­че від­штов­хує укра­їн­ців, які втра­ти­ли де­сять ти­сяч спів­гро­ма­дян і ча­сти­ну те­ри­то­рії в хо­ді агре­сив­ної вій­ни, яку Росія розв’яза­ла про­ти ці­єї кра­ї­ни? Спо­ді­ва­ю­ся, що у ке­рів­ни­цтва «Эха» ви­ста­чить ро­зу­му і та­кту змі­ни­ти обра­зли­ву на­зву.

■ Пер­ший ви­пуск про­гра­ми, що від­був­ся 28.06.2017 р., ви­зна­чив більш сер­йо­зну про­бле­му. А са­ме про­бле­му ці­льо­вої ау­ди­то­рії. У ме­не не­має да­них про те, скіль­ки лю­дей слу­ха­ли пря­мий ефір, але на сай­ті «Эха» за 16 го­дин її пе­ре­гля­ну­ли тро­хи біль­ше 2 ти­сяч осіб, а на «Ют’юбі» за той са­мий пе­рі­од бу­ло мен­ше 8 ти­сяч пе­ре­гля­дів. По­рів­ня­но з ін­ши­ми про­гра­ма­ми «Эха», ці ци­фри від­рі­зня­ю­ться на по­ря­док у мен­ший бік. При­чи­на оче­ви­дна: у про­гра­мі укра­їн­ською мо­вою, яка ви­хо­дить на ро­сій­ській ра­діо­стан­ції, спро­бу­ва­ли во­дно­час ви­вча­ти мо­ву і щось роз­по­ві­сти про Укра­ї­ну. Оскіль­ки Ма­твій Га­на­поль- ський як до­свід­че­ний пе­да­гог го­во­рив ду­же по­віль­но і по­ясню­вав ко­ле­гам у мо­сков­ській сту­дії зна­че­н­ня ко­жно­го сло­ва, за 20 хви­лин пе­ре­да­чі слу­ха­чі не ді­зна­ли­ся про Укра­ї­ну ні­чо­го. Крім то­го, що в цій кра­ї­ні не за­бо­ро­нять Telegram. І ще Га­на­поль­ський по­ві­до­мив, що ця про­гра­ма без про­па­ган­ди і він не по­сол По­ро­шен­ка. Це він ска­зав, ма­буть, спе­ці­аль­но для Ан­дрія Клі­мо­ва, го­ло­ви тим­ча­со­вої ко­мі­сії Ра­ди Фе­де­ра­ції із за­хи­сту дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту і за­по­бі­га­н­ня втру­ча­н­ня у вну­трі­шні спра­ви Ро­сії. Цей Клі­мов не­ймо­вір­но гор­дий сво­єю но­вою по­са­дою, то­му весь час на­ду­ває що­ки і всіх ля­кає. Не­що­дав­но він за­явив: «Якщо ЗМІ ве­де про­па­ган­ду за або про­ти то­го чи ін­шо­го кан­ди­да­та на за­кор­дон­ні гро­ші, це вже під­ста­ва ро­би­ти стра­шні ви­снов­ки». От­же, у «Эха» є ри­зик по­тра­пи­ти до ре­є­стру іно­зем­них аген­тів. Ду­же не хо­че­ться, щоб акту­аль­ний, на мій погляд, про­ект про­ва­лив­ся че­рез по­га­не ви­ко­на­н­ня або був за­кри­тий під ти­ском вла­ди.

■ Тим па­че, що ка­ри­ка­тур­ність пе­ре­дач, при­свя­че­них Укра­ї­ні в ро­сій­сько­му те­ле­ві­зо­рі, не­стрим­но зро­стає, а ка­ри­ка­тур­ні пер­со­на­жі в них уже не зна­ють, як їм іще обра­зи­ти Укра­ї­ну, її ке­рів­ни­цтво і її на­род.

■ На­ро­ста­н­ня злі­сної істе­ри­ки ро­сій­сько­го те­ле­ві­зо­ра ви­кли­ка­но зокре­ма не­аби­яким пе­ре­лі­ком успі­хів Укра­ї­ни у зов­ні­шній по­лі­ти­ці. Зу­стрі­чі По­ро­шен­ка з пре­зи­ден­та­ми США і Фран­ції, в хо­ді яких і Трамп, і Ма­крон не­дво­зна­чно під­три­ма­ли Укра­ї­ну в бо­роть­бі про­ти ро­сій­ської агре­сії. Бе­зві­зо­вий ре­жим по­їздок до Єв­ро­пи для гро­ма­дян Укра­ї­ни, що на­брав чин­но­сті. На­ра­зі Пар­ла­мент­ська асам­блея Ра­ди Єв­ро­пи про­го­ло­су­ва­ла за ім­пі­чмент го­ло­ви ці­єї ор­га­ні­за­ції Пе­дро Агра­мун­та за йо­го по­їзд­ку до Си­рії у скла­ді ро­сій­ської де­ле­га­ції. В остан­ньо­му ви­пад­ку осо­бли­вих за­слуг укра­їн­ської ди­пло­ма­тії, зві­сно, не­має. Але всім єв­ро­пей­ським по­лі­ти­кам на­ді­сла­но чі­ткий си­гнал, що Росія сьо­го­дні на­стіль­ки то­кси­чна, що будь-яке на­бли­же­н­ня до неї ближ­че де­якої ме­жі умов­но­го са­ні­тар­но­го кор­до­ну за­гро­жує втра­тою ре­пу­та­ції, по­лі­ти­чно­го ка­пі­та­лу і зни­же­н­ням по­лі­ти­чно­го ста­ту­су.

■ У про­гра­мі «Ве­чер» із Во­ло­ди­ми­ром Со­лов­йо­вим від 28.06.2017 ве­ли на­пру­же­ний по­шук но­вих, ще ви­тон­че­ні­ших образ для Укра­ї­ни і ви­га­ду­ва­ли все но­ві, де­да­лі жа­хли­ві­ші сце­на­рії її не­ми­ну­чої за­ги­бе­лі. Зна­чна ча­сти­на про­гра­ми бу­ла при­свя­че­на Пре­зи­ден­то­ві Укра­ї­ни Пе­тру По­ро­шен­ку. Спо­ча­тку Со­лов­йов хви­лин п’ять крив­ляв­ся, на­ма­га­ю­чись обі­гра­ти на­зву комп’ютер­но­го ві­ру­су­ви­ма­га­ча Petya і ду­же ве­се­лив­ся з при­во­ду то­го, що на­зва ві­ру­су збі­га­є­ться з ім’ям укра­їн­сько­го Пре­зи­ден­та. Сьо­го­дні ні­хто тол­ком не знає, хто є твор­цем цьо­го ві­ру­су, але Со­лов­йов сво­ї­ми крив­ля­н­ня­ми і стриб­ка­ми до­дав ар­гу­мен­тів тим, хто пі­до­зрює в цьо­му ро­сій­ські спец­слу­жби.

■ Ре­жи­сер Ка­рен Ша­хна­за­ров при­ду­мав для Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни обра­зли­ву лі­те­ра­тур­ну ана­ло­гію. За йо­го вла­сним ви­зна­н­ням, він це обра­зли­ве по­рів­ня­н­ня ви­га­ду­вав дов­го. І, на­ре­шті — ев­ри­ка! — Ша­хна­за­ро­ва ося­я­ло. «По­ро­шен­ко — Чі­чі­ков!» — ра­ді­сно ви­гу­кнув ре­жи­сер Ша­хна­за­ров і з пе­ре­мо­жною по­смі­шкою по­чав ози­ра­ти­ся дов­ко­ла, пе­ре­ві­ря­ю­чи ре­а­кцію ме­шкан­ців сту­дії. При­су­тнім жарт ду­же спо­до­бав­ся, і во­ни по­ча­ли апло­ду­ва­ти з та­ким під­не­се­н­ням, не­на­че Ша­хна­за­ров по­ві­до­мив їм про те, що отри­мав, на­ре­шті, «Оска­ра».

■ Пі­сля чо­го всі по­ча­ли нав­пе­ре­бій го­во­ри­ти, як са­ме і в які тер­мі ни за ги не Укра ї на. Ре жи сер Ша­хна­за­ров уко­тре по­ві­до­мив, що «Укра­ї­ни як дер­жа­ви не бу­де! Не бу­де та­кої кра­ї­ни!» Со­лов­йов роз­ви­нув йо­го дум­ку і за­про­по­ну­вав по­ду­ма­ти, як са­ме це ста­не­ться. «Ви ду­ма­є­те, що Поль­ща зми­ри­ться з тим, що Львів — укра­їн­ський?». У го­ло­ві Соловйова, схо­же, справ­ді не по­мі­ща­є­ться дум­ка про те, що в якійсь кра­ї­ні мо­жуть спо­кій­но ди­ви­ти­ся на шма­ток чу­жої те­ри­то­рії і не мрі я ти йо го за хо пи ти. Це на га - дує са мо вип рав до ву валь ні мір ку - ва­н­ня ко­ру­пціо­не­ра: мов­ляв, усі бе­руть, просто не всім ви­ста­чає смі­ли­во­сті і не всім про­по­ну­ють.

■ «По­лі­то­лог» Ку­ли­ков, який че­рез свої ма­не­ри і по­стій­ну над­са­дну істе­ри­ку впо­рав­ся б із ро­л­лю ма­тро­са-си­фі­лі­ти­ка Си­пло­го з «Опти­мі­сти­чної тра­ге­дії» на­ба­га­то кра­ще за на­ро­дно­го ар­ти­ста СРСР Все­во­ло­да Са­на­є­ва просто то­му, що ар­ти­сто­ві Са­на­є­ву до­ве­ло­ся вжи­ва­ти­ся в образ Си­пло­го, а «по­лі­то­ло­гу» Ку­ли­ко­ву це ро­би­ти зов­сім не обов’яз­ко­во, вко­тре по­яснив пу­блі­ці, чо­му Укра­ї­ни бу­ти не по­вин­но. «По­за ра­дян­ським про­е­ктом Укра­ї­ни — не­має!» — ви­ніс ви­рок «по­лі­то­лог» Ку­ли­ков.

■ Укра­ї­но­фо­бні ро­сій­ські «па­трі­о­ти», які ду­же лю­блять по­си­ла­ти­ся на те, що в ра­дян­ський пе­рі­од не бу­ло укра­їн­ської дер­жа­ви, ма­буть, че­рез якісь осо­бли­во­сті устрою сво­їх го­лів не ро­зу­мі­ють, що тим са­мим во­ни став­лять під пи­та­н­ня існу­ва­н­ня Ро­сії. Оскіль­ки РРФСР у рам­ках Ра­дян­сько­го Со­ю­зу ма­ла мен­ший рі­вень дер­жав­ної суб’єктно­сті, ніж УРСР та ін­ші со­ю­зні ре­спу­блі­ки. Че­рез те го­лов­ним по­лі­ти­чним суб’єктом в СРСР бу­ла пар­тія, а Ро­сії свою пар­тій­ну ор­га­ні­за­цію зі сво­їм ЦК ма­ти не до­зво­ля­ло­ся. То­ді­шні ро­сій­ські «па­трі­о­ти» ду­же обу­рю­ва­ли­ся з цьо­го при­во­ду, не ро­зу­мі­ю­чи, що ство­ре­н­ня що­най­мен­ших еле­мен­тів ро­сій­ської дер­жав­но­сті мит­тє­во при­зве­де до дво­вла­д­дя, й СРСР зни­кне. Що, вла­сне, й від­бу­ло­ся.

■ Втім, апе­лю­ва­ти до го­лів ро­сій­ських «па­трі­о­тів» і укра­ї­но­фо­бів — спра­ва мар­на. Во­ни на­ба­га­то кра­ще спри­йма­ють ар­гу­мен­ти ін­шою ча­сти­ною ті­ла. При­чо­му ар­гу­мен­та­ція має бу­ти не вер­баль­ною. На кшталт жорс­тких сан­кцій або вій­сько­вої по­раз­ки.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.