Про мо­ву вій­ни

Чим за­пам’ятав­ся ІІІ Дон­бас Ме­діа Фо­рум?

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - По­ча­ток на 25-й стор. Ва­лен­тин ТОРБА, Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

На жаль, ча­сти­на при­су­тніх на Фо­ру­мі від­вер­то за­яв­ля­ла, що, на їхню дум­ку, про­фе­сій­ний жур­на­ліст вза­га­лі зо­бов’яза­ний пе­ре­бу­ва­ти «над про­це­сом» і за жо­дних умов не по­ви­нен вда­ва­ти­ся до про­па­ган­ди. Див­ною ви­да­є­ться си­ту­а­ція, ко­ли у за­лі з кіль­ка­сот до­ти­чних до ме­діа лю­дей ча­сто до­во­ди­ться по­чи­на­ти роз­мо­ву « з ну­ля » : з ким Укра­ї­на во­ює на схо­ді, чо­му в нас ні­яка не гро­ма­дян­ська вій­на, зре­штою, чий Крим? Якщо для біль­шо­сті укра­їн­ських ме­діа не бу­де ви­ро­бле­на спіль­на ідей­но-сми­сло­ва пла­тфор­ма, пра­ви­ла ро­бо­ти в час вій­ни, за­то­че­ні на за­хист кра­ї­ни, з та­кою жур­на­лі­сти­кою ми при­ре­че­ні на по­раз­ку.

Ві­до­ма з ди­тин­ства фра­за «як яхту на­звеш, так во­на і по­пли­ве » . Пер­шо­по­ча­тко­ве ви­зна­че­н­ня де­фі­ні­цій вкрай необхідно в будь-якій спра­ві, осо­бли­во ко­ли во­на тор­ка­є­ться без­пе­ки лю­дей і дер­жа­ви. Зав­да­н­ня во­ро­га в ни­ні­шній ро­сій­сько-укра­їн­ській вій­ні по­ля­гає не ли­ше в то­му, щоб ви­ве­сти се­бе «за дуж­ки», на­справ­ді бу­ду­чи го­лов­ним дже­ре­лом де­ста­бі­лі­за­ції, але й сплу­та­ти «кар­ти», спо­тво­ри­ти систему ко­ор­ди­нат та змі­ни­ти то­чки від­лі­ку. На­при­клад, на­зва­ти свою агре­сію « гро­ма­дян­ським кон­флі­ктом», при­му­си­ти жер­тву ка­я­тись пе­ред сві­том. Та­ка ци­ні­чна при­ро­да оку­пан­та, яка забезпечує йо­му ефе­ктив­ну екс­пан­сію. Ло­гі­чно, що дже­ре­лом не­на­ви­сті є сам агре­сор, а от­же бо­роть­ба з «мо­вою не­на­ви­сті» мо­жли­ва ли­ше в клю­чі бо­роть­би із са­мим агре­со­ром. Іна­кше не­зро­зумі­ло, що са­ме ма­ють на ува­зі ті, хто ви­ко­ри­сто­вує цей тер­мін. Укра­ї­на, бе­зу­мов­но, по­тре­бує вну­трі­шньої укра­їн­ської ін­те­гра­ції, але на ба­зі спіль­ної гли­бин­ної істо­рії, на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів та си­сте­ми без­пе­ки і аж ні­як не на тлі псев­до­об’єктив­но­сті. Вза­га­лі ма­ні­пу­ля­то­рам ду­же спо­ку­сли­во гра­тись у на­чеб­то « об’ єктив­ність» під час кро­ві та втра­ти те­ри­то­рій, ко­ли для отри­ма­н­ня за­хі­дних гран­тів необхідно де­кла­ру­ва­ти «кон­сен­сус» та «пра­гне­н­ня де­мо­кра­ти­чних прин­ци­пів».

У си­ту­а­ції із вій­ною на Дон­ба­сі, на жаль, спо­тво­рен­ню ба­зо­вих орі­єн­ти­рів спри­я­ють, зокре­ма, і пред­став­ни­ки на­ших за­хі­дних пар­тне­рів. Мо­жли­во, За­хід дій­сно вто­мив­ся від тлі­ю­чої вій­ни в Укра­ї­ні і нас під­штов­ху­ють до то­го, щоб за­ма­ску­ва­ти жер­ло кон­флі­кту під ев­фе­мі­чні ви­зна­че­н­ня. При­найм­ні на Ме­діа Фо­ру­мі в Свя­то­гор­ську де­я­кі іно­зем­ці від­кри­то по­вча­ли укра­їн­ських жур­на­лі­стів то­ле­ран­тно­сті, при цьо­му не зга­ду­ю­чи ні сло­во «Росія», ні сло­во «вій­на».

«ПО­ТРІ­БНА ГРАМОТНА І ТОНКА ІН­ФОР­МА­ЦІЙ­НА ПО­ЛІ­ТИ­КА»

Ан­дрій ДIХТЯРЕНКО,

жур­на­ліст «Ра­діо Сво­бо­да», ре­да­ктор ви­да­н­ня «Ре­аль­ная га­зе­та»:

— Для жур­на­лі­стів ва­жли­во вмі­ти по­ди­ви­ти­ся на се­бе з ін­шо­го бо­ку. Ко­ли ма­єш спра­ву з по­ту­жним су­про­тив­ни­ком, то тре­ба ро­би­ти все, щоб він не міг пе­ре­йти пев­ну ме­жу. Укра­ї­на ефе­ктив­но чи­нить спро­тив Ро­сії, але тре­ба усві­дом­лю­ва­ти, що й Росія не на пов­ну по­ту­жність про­я­ви­ла се­бе на Дон­ба­сі. Пу­тін звер­тає ува­гу на те, як се­бе по­во­дить За­хід. І в цьо­му нам ду­же по­трі­бна під­трим­ка За­хо­ду. Необхідно відповідати пев­ним стан­дар­там, які вла­што­ву­ють Єв­ро­пу. То­му ми маємо ро­би­ти все, щоб За­хід був за­до­во­ле­ний про­це­са­ми в Укра­ї­ні як у ре­фор­мах еко­но­мі­ки, бо­роть­би з ко­ру­пці­єю, так і в сфе­рі сво­бо­ди сло­ва, об’єктив­но­сті жур­на­лі­сти­ки. Якщо на За­хо­ді в пев­ний мо­мент бу­дуть вва­жа­ти, що Укра­ї­на — це та ж са­ма Росія, тіль­ки мен­ша і слаб­ша, то він від нас просто від­вер­не­ться. При цьо­му я ду­маю, що ко­ли хтось ви­ко­ри­сто­вує фра­зу на кшталт «агре­сія РФ про­ти Укра­ї­ни», то це не мо­жна вва­жа­ти мо­вою во­ро­жне­чі. Тре­ба на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми. При цьо­му ми маємо ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти всі мо­жли­во­сті, зокре­ма «пе­ре­ди­шки», для то­го, щоб фор­му­ва­ти по-справ­жньо­му де­мо­кра­ти­чне су­спіль­ство. Ми не мо­же­мо ро­би­ти кро­ки на­зад. Пе­ред тим як відповідати ро­сій­ській про­па­ган­ді, тре­ба усві­дом­лю­ва­ти, що ро­би­ти дзер­каль­ну від­по­відь ми не змо­же­мо. Як мі­ні­мум ми бу­де­мо ви­гля­да­ти слаб­ши­ми. То­му по­трі­бна грамотна і тонка ін­фор­ма­цій­на по­лі­ти­ка. Існує ве­ли­ка кіль­кість лю­дей, які до­сі не ви­зна­чи­лись, на чи­є­му во­ни бо­ці. І та­кі є як на віль­ній те­ри­то­рії, так і на оку­по­ва­ній. Са­ме ці лю­ди є сво­го ро­ду «по­лем бою». Вва­жаю, що ми втра­ти­ли да­ле­ко не всіх лю­дей на оку­по­ва­ній те­ри­то­рії і за них тре­ба бо­ро­тись. Бо­ро­ти­ся прав­дою. Для цих лю­дей ду­же обра­зли­во, ко­ли їх на­зи­ва­ють «се­па­ра­ти­ста­ми». То­му тре­ба по­збу­ва­тись яр­ли­ків. На мою дум­ку, це і є так зва­на мо­ва во­ро­жне­чі, яка ли­ше шко­дить стра­те­гі­чним ці­лям Укра­ї­ни.

«БА­ГА­ТО ЖУР­НА­ЛІ­СТІВ ПІДІГРАЄ АГРЕСОРУ»

Ар­тем ЗЛАТКIН,

ко­ор­ди­на­тор про­е­кту «Віль­не ра­діо», уча­сник АТО:

— За «дур­ни­ка» се­бе ви­да­ють ба­га­то жур­на­лі­стів і дав- но. Від са­мо­го по­ча­тку тре­ба ви­зна­чи­тись із тер­мі­на­ми. Вій­на — це бо­йо­ві зі­ткне­н­ня, де існує чі­ткий агре­сор, як би він се­бе не ма­ску­вав. І це вій­на не ли­ше тан­ка­ми і гар­ма­та­ми, але й ін­фор­ма­цій­ни­ми те­хно­ло­гі­я­ми. З ци­ми те­хно­ло­гі­я­ми не мо­жна бо­ро­ти­ся, не ви­зна­чив­шись із ба­зо­ви­ми мо­мен­та­ми. Якщо на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми, а не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти но­ві ма­ло­зро­зумі­лі тер­мі­ни і штам­пи, на кшталт «мо­ва не­на­ви­сті», то ми да­є­мо во­ро­гу тло для ма­ні­пу­ля­цій на­ми. У та­ко­му ви­пад­ку да­лі су­пе­ре­чок між со­бою ми не під­ні­ме­мось. Ме­ні не зов­сім зро­зумі­ло, що са­ме ро­зу­мі­ють під цим тер­мі­ном ті, хто йо­го ви­ко­ри­сто­вує і роз­кру­чує. У на­шо­му ви­пад­ку — є агре­сор, є жер­тва, є ро­сій­ські вій­сько­ві, є на­йман­ці, є ко­ла­бо­ран­ти і є зо­на бо­йо­вих дій. У нас же ба­га­то жур­на­лі­стів просто пі­ді­гра­ють агресору.

«РОЗМИТІ ТЕР­МІ­НИ ГРА­ЮТЬ НА РУ­КУ ОКУ­ПАН­ТУ»

Ан­дрій ШАПОВАЛОВ,

ди­ре­ктор фі­лії ПАТ НСТУ «Лу­ган­ська ре­гіо­наль­на ди­ре­кція»:

— Жур­на­лі­сти, ко­ли ви­ко­ри­сто­ву­ють тер­мін «мо­ва во­ро­жне­чі» та ін­ші розмиті тер­мі ни, гра ють на ру ку оку - пан­ту. Га­даю, що за ба­га­тьма ре­ча­ми, які зда­ю­ться ра­пто­ви­ми, сто­ять те­хно­ло­гії. На жаль, гі­бри­дність вій­ни по­ля­гає в то­му, що во­рог де­зо­рі­єн­тує як свою жер­тву, так і зов­ні­шнє се­ре­до­ви­ще. Йо­го зав­да­н­ня — змі­ни­ти схе­ми сприйня­т­тя дій­сно­сті і впро­ва­джу­ва­ти свої ці­лі як агре­со­ра. На­при­клад, він пра­гне пе­ре­ко­на­ти всіх, що в Укра­ї­ні три­ває вну­трі­шній кон­флікт. Мов­ляв, РФ тут ні до чо­го, а це са­ма Укра­ї­на не го­то­ва бу­ти де­мо­кра­ти­чною ці­лі­сною кар­ти­ною. Для цьо­го ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться, зокре­ма, і жур­на­лі­сти, зав­да­н­ня яких за­бов­та­ти про­бле­ми за до­по­мо­гою не­зро­зумі­лих тер­мі­нів, які від­во­лі­ка­ють ува­гу від істи­ни. Як на­слі­док, ди­ску­сія па­дає ниж­че «плін­ту­су » . На жаль, в про­фе­сію при­йшло ба­га­то лю­дей, які ні­яко­го сто­сун­ку до про­фе­сії ме­дій­ни­ка не ма­ють. Чо­мусь ці лю­ди вва­жа­ють, що мо­жуть на­зи­ва­ти­ся жур­на­лі­ста­ми тіль­ки то­му, що во­ни десь щось пи­шуть і про щось ви­слов­лю­ю­ться. По­трі­бні ба­зо­ві зна­н­ня. Існу­ють ви­да­н­ня, які де­кла­ру­ють прин­ци­пи жур­на­лі­сти­ки, пре­тен­ду­ю­чи на стан­дарт, а на­справ­ді на­ле­жать кон­кре­тним олі­гар­хам, які ро­блять усе, щоб по­кін­чи­ти, зокре­ма, зі сво­бо­дою сло­ва, а то­чні­ше — ви­да­ти ма­ні­пу­ля­ції за та­ку сво­бо­ду сло­ва. Як на­слі­док укра­їн­ська жур­на­лі­сти­ка в ці­ло­му ви­гля­дає як чем­ний хло­пчик, яко­го пе­ре­стрі­ли озло­бле­ні бан­ди­ти, а він на­ма­га­є­ться з ни­ми роз­мов­ля­ти куль­тур­ною мо­вою. Ко­ли та­кий ме­тод не під­хо­дить, то йо­го вже б’ють но­га­ми.

ФОТО ВА­ЛЕН­ТИ­НА ТОРБИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.