«Чу­жий» RIP,

Або Як по­ми­ра­ють ле­ген­ди

Den (Ukrainian) - - Наприкінці «дня» - Дми­тро КРИВЦУН, Пе­кін

Сьо­го­дні в ме­не на очах у 38-рі­чно­му ві­ці по­мер один із най­ко­ло­ри­тні­ших пер­со­на­жів кі­не­ма­то­гра­фа — Чу­жий, він же Ксе­но­морф, він же ко­смі­чний монстр — ді­ти­ще швей­цар­сько­го ми­тця­Ган­са Ру­доль­фа Гі­ге­ра. По­мер для­ме­не.

Фран­ши­зу «Чу­жих» япо­лю­бив ще в ди­тин­стві, й це при то­му, що впер­ше філь­ми ці­єї се­рії япо­ди­вив­сяв­же в до­ро­сло­му ві­ці, ко­ли на­вчав­сяв уні­вер­си­те­ті. За­ко­хав­сяв цю ле­ген­ду кі­не­ма­то­гра­фа ято­ді, ко­ли хо­ро­ші філь­ми укра­їн­ці ди­ви­ли­ся­ли­ше по ТБ. Я по­лю­бив вже ті ко­ро­ткі епі­зо­ди, які вда­ва­ло­ся по­ба­чи­ти, до­ки ба­тьки пі­зно вве­че­рі не всти­га­ли ме­не — ма­ло­го — по­кла­сти спа­ти. Всту­пні ти­три від­кри­ва­ли кар­ти­ну, а про­ни­кли­вий го­лос ди­кто­ра із 1+1 ви­го­ло­шу­вав на­зву: «Чу­жий». Та­єм­ни­чість гли­бо­ко­го ко­смо­су, плав­на сте­риль­ність ко­смі­чно­го ко­ра­бля­за­ча­ро­ву­ва­ли. Це був фільм, який по­ро­див ці­лу епо­ху в кі­не­ма­то­гра­фі, а ім’яРі­длі Скот­та на­зав­жди впи­сав в істо­рію ми­сте­цтва.

■ «У ко­смо­сі ні­хто не по­чує твій крик», — го­во­рив сло­ган філь­му. Ма­буть, до­сі ні­хто не зміг так ко­ро­тко і влу­чно ви­сло­ви­ти весь са­спенс кі­но­кар­ти­ни. І до ці­єї атмо­сфе­ри жа­ху, за­мкне­ної в не­ве­ли­ко­му ко­ра­блі по­се­ред без­дон­ної по­ро­жне­чі ко­смо­су, хо­че­ться по­вер­та­ти­ся­знов і знов. Са­ме то- му цей фільм мав чи­слен­ні продовження, зня­ті ін­ши­ми іме­ни­ти­ми й та­ла­но­ви­ти­ми ре­жи­се­ра­ми. Джеймс Ке­ме­рон (то­ді ще май­бу­тній ре­жи­сер «Ти­та­ні­ка»), Де­від Фін­чер (май­бу­тній ре­жи­сер «Бій­ців­сько­го клу­бу»), Жан-П’єр Жо­не (май­бу­тній ре­жи­сер «Аме­лі») — всі во­ни до­кла­ли ру­ку до про­дов­же­н­ня­істо­рії Чу­жо­го. Їхні філь­ми ду­же рі­зни­ли­ся­між со­бою за сти­лем, але не­змін­ни­ми за­ли­ша­ли­ся­жор­сто­кий ко­смі­чний вбив­ця-ксе­но­морф і зав­жди му­жня­ге­ро­ї­ня­Сі­гур­ні Уї­вер. Оста­н­ня— окре­ма те­ма для­ро­біт з істо­рії кі­не­ма­то­гра­фа на те­му «Вплив пер­со­на­жа Елен Рі­плі на ево­лю­цію обра­зу жі­нок у філь­мах».

2004-го та 2007-го ви­йшло два не­по­ро­зу­мі­н­няу ви­гля­ді кро­со­ве­рів «Чу­жо­го» та «Хи­жа­ка», про­те не ду­маю, що хтось із фа­на­тів фран­ши­зи сприйняв ці по­пкорн­му­ві всер­йоз.

■ Але 2012 ро­ку від­бу­ло­ся­те, про що при­хиль­ни­ки ко­смі­чних жа­хів мо­гли тіль­ки мрі­я­ти, дов­ги­ми но­ча­ми вдив­ля­ю­чись у тем­ну бе­зо­дню не­ба. Рі­длі Скотт по­вер­нув­ся­до чу­до­ви­ська, яке зро­би­ло йо­го ім’ясві­то­вим. Кар­ти­на «Про­ме­тей» роз­по­від­а­ла пе­ре­д­істо­рію по­дій, які від­бу­ли­ся в ори­гі­наль­но­му філь­мі 1979 ро­ку.

Тут вже 74- рі­чний ре­жи­сер спро­бу­вав за­ма­хну­ти­ся­на біль­ше. У сво­є­му при­кве­лі Скотт роз­по­вів істо­рію ство­ре­н­ня­жи­т­тя­на Зем­лі ве­ли­чною ра­сою «Ін­же­не­рів», від­крив та­єм­ни­цю ви­ник- не­н­ня­ксе­но­мор­фа та по­чав роз­дум над кон­флі­ктом Твор­ця­та йо­го тво­рі­н­ня. Люд­ство при цьо­му ви­сту­пи­ло не ли­ше тво­рі­н­ням ста­ро­дав­ніх іно­пла­не­тних «бо­гів», а й твор­цем — вже шту­чно­го ро­зу­му. Роль остан­ньо­го без­до­ган­но виконує Майкл Фасс­бен­дер, який по­стає в обра­зі нар­ци­сти­чно­го ан­дро­ї­да-ін­те­ле­кту­а­ла Де­ві­да, що існує по­за мо­ра­л­лю. Са­ме він ві­ді­грає клю­чо­ву роль в цьо­му три­ку­тни­ку бо­гів, їхніх тво­рінь та про­ду­ктів вже їхньої ево­лю­ції.

■ Зда­ва­ло­сяб, Рі­длі Скотт дає ве­ли­кий шма­ток по­жи­ви для­ро­зу­му та фан­та­зії. Ре­жи­сер ство­рює ці­лий кі­нов­се­світ, який мо­жна роз­ви­ва­ти без­ме­жно, пе­ре­да­ю­чи еста­фе­тну па­ли­чку для­на­сту­пних по­ко­лінь та­ла­но­ви­тих кі­но­ми­тців. Так са­мо, як це ста­ло­ся із «Зо­ря­ни­ми вій­на­ми», де не­скін­чен­на кіль­кість пер­со­на­жів, ідей і ме­та­фор на на­ше жи­т­тя­не має кін­ця. Актор­ський склад «Про­ме­тея» та­кож був над­зви­чай­ний: Ну­мі Ра­пас, яка зі­гра­ла «за­мін­ник» силь­но­го пер­со­на­жа Сі­гур­ні Уї­вер, Гай Пірс в обра­зі го­ло­ви мо­гу­тньої кор­по­ра­ції «Вей­ланд», що ма­рить ві­чним жи­т­тям, чу­до­ва Шар­ліз Те­рон, Ідріс Ель­ба та ба­га­то ін­ших. І, не­зва­жа­ю­чи на кри­ти­ку за пев­ні «сю­же­тні про­га­ли­ни», «Про­ме­тей» хо­ті­ло­ся­пе­ре­гля да­ти знов і знов. Ав­то­ро­ві вда­ло­ся­від­тво­ри­ти атмо­сфе­ру жа­ху, а та­кож зму­си­ти че­ка­ти подаль­шо­го роз­ви­тку істо­рії «Чу­жо­го».

І ось 2017 ро­ку Рі­длі Скотт пре­зен­тує про­дов­же­н­ня­ле­ген­дар­ної фран­ши­зи у філь­мі «Чу­жий: За­по­віт». Фільм від­кри­ва­є­ться­сце­ною роз­мо­ви Де­ві­да (Май­кла Фасс­бен­де­ра) зі сво­їм твор­цем — Пі­те­ром Вей­лан­дом (Гайєм Пір­сом). «Якщо бо­ги ство­ри­ли лю­дей, то хто ство­рив бо­гів?» — ста­вить ан­дро­їд ві­чне за­пи­та­н­ня, на яке не отри­мує від­по­віді. Гі­дний по­ча­ток, але да­лі ви­ни­кає ба­га­то «але» у ви­гля­ді сю­же­тних штам­пів, са­мо­по­вто­рів і не­ви­ра­зних пер­со­на­жів, які ство­ре­ні сце­на­ри­стом для­то­го, щоб во­ни так са­мо не­ви­ра­зно ги­ну­ли. Все­світ «Чу­жо­го» зав­ми­рає у філь­мі. За­міть то­го, щоб більш де­таль­но роз­по­ві­сти нам за­хо­плю­ю­чу каз­ку про та­єм­ни­чу ра­су «Ін­же­не­рів», нам по­ка­зу­ють зви­чай­ний хо­рор із кри­ва­вою роз­пра­вою ксе­но­мор­фа над усім актор­ським скла­дом кар­ти­ни. Та й са­ме чу­до­ви­сько, яко­го да­ле­ко­го 1979 ро­ку де­таль­но про­пра­цьо­ву­ва­ла ці­ла ко­ман­да, аби одним йо­го ви­гля­дом жа­ха­ти гля­да­чів, 2017 ро­ку ви­гля­дає як роз­ми­та фі­гу­ра, яка весь час стри­бає в жи­ті (в пря­мо­му сен­сі сло­ва). За­мість то­го кла­си­чно­го са­спен­су і стра­ху в да­ле­ко­му ко­смо­сі, який гля­да­чі пе­ре­жи­ва­ли ра­зом із пер­со­на­жа­ми, нам по­ка­зу­ють ку­пку акто­рів «дру­гої лан­ки», які кри­ка­ми та істе­ри­чною по­ве­дін­кою на­ма­га­ю­ться­зо­бра­зи­ти, що їм стра­шно, а їхні дії не під­да­ю­ться­жо­дній ло­гі­ці. Їм не ці­ка­вий той іно­пла­не­тний світ, в який во­ни при­ле­ті­ли, во­ни май­же не за­пи­ту­ють про те, що від­бу­ва­є­ться. Зда­є­ться, на­віть ре­жи­се­ро­ві і сце­на­ри­сту бу­ло не ці­ка­во, ко­ли во­ни тво­ри­ли своє кі­но. Тож по­над дві го­ди­ни екран­но­го ча­су — по су­ті, ну­дьга, від­су­тність ло­гі­ки й роз­ви­тку істо­рії. В кін­ці філь­му ти ро­зу­мі­єш, що то­бі по­ка­за­ли не чер­го­вий акт епі­чної істо­рії «Чу­жо­го», а зви­чай­не «поп-корн му­ві». Що­прав­да, поп-корн у гля­да­чів за­кін­чу­є­ться десь на 30-й хви­ли­ні філь­му, тож весь час, що за­ли­шив­ся, до­во­ди­ться­про­во­ди­ти ду­же ну­дно.

■ Рі­длі Скотт у чер­го­во­му філь­мі про Чу­жо­го зруй­ну­вав той все­світ, який ство­рив. На ща­стя, у фа­на­тів за­ли­ша­ю­ться п’ ять кла­си­чних кар­тин фран­ши­зи та на­дія, що при­йде мо­ло­дий ре­жи­сер, дляя ко­го ва­жли­вий роз­ви­ток істо­рії ксе­но­мор­фа, а не ли­ше за­ро­бі­ток на фа­на­тах п’яти лі­тер ALIEN на тлі без­ме­жно­го ко­смо­су.

А по­ки про­ща­вай, Чу­жий. Rest In Peace.

2014 ро­ку по­мер ху­до­жник — ори­гі­наль­ний тво­рець ксе­но­мор­фа Ганс Ру­дольф Гі­гер. Він так і не по­ба­чив, на що Рі­длі Скотт пе­ре­тво­рив їхнє спіль­не ді­ти­ще.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.