«Бу­ти «над про­це­сом» не вда­сться»

Ре­гіо­наль­ні жур­на­лі­сти — про те, якою має бу­ти ро­бо­та ме­діа під час вій­ни

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

Не­що­дав­нє на­го­ро­дже­н­ня мі­ні­стром обо­ро­ни Сте­па­ном Пол­то­ра­ком жур­на­ліс­тки «Гро­мад­сько го ТБ » Анас та сії Ан­то нюк (Стан­ко) гра­мо­тою «За зна­чний осо­би­стий вне­сок у спра­ву роз­ви­тку ві­тчи­зня­ної вій­сько­вої жур­на­лі­сти­ки» ви­кли­ка­ло чи­ма­лий ре­зо­нанс. Ди­ску­сія дов­ко­ла ці­єї си­ту­а­ції, та й вза­га­лі осо­бли­во­стей

«КО­ЛИ СТАН­ДАР­ТИ МИРНОГО ЖИ­Т­ТЯ НЕ ДІ­ЮТЬ»

Сер­гій НIКIТЕНКО,

ре­гіо­наль­ний пред­став­ник Iн­сти­ту­ту ма­со­вої ін­фор­ма­ції в Хер­со­ні:

— Слід­кую за цим кон­флі­ктом і на­ма­га­ю­ся по­ди­ви­ти­ся на ньо­го з обох бо­ків. З одно­го — я ро­зу­мію Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни і штаб АТО. Вій­сько­ві вва­жа­ють, що жур­на­лі­сти по­де­ко­ли не­хту­ють пра­ви­ла­ми без­пе­ки і ро­бо­ти в умо­вах вій­ни. І в чо­мусь — во­ни ма­ють ра­цію. На­при­клад, ко­ли я зні­маю ма­со­ві акції чи за­во­ру­ше­н­ня, то по­тім ме­не про­сять не по­ка­зу­ва­ти облич­чя на фото. Ду­маю, тут ва­жли­во до­три­му­ва­ти­ся «за­по­віді лі­ка­ря» — не на­шко­ди­ти. І та­ких фото, які в той чи ін­ший мо­мент мо­гли ко­мусь на­шко­ди­ти, за­ли­ши­лось ба­га­то. Тоб­то жур­на­лі­сти са­мі да­ють при­від, аби їх зви­ну­ва­чу­ва­ли в не­про­фе­сій­но­сті.

З ін­шо­го бо­ку — я ро­зу­мію Стан­ко, ко­тра вва­жає, що все ро­би­ла пра­виль­но, за жур­на­ліст­ськи­ми стан­дар­та­ми. Однак я став­лю со­бі пи­та­н­ня: чи так нам по­трі­бен ба­ланс в умо­вах вій­ни, ко­ли на су­про­тив­но­му бо­ці — те­ро­ри­сти і бо­йо­ви­ки? На­ві­що ви­сві­тлю­ва­ти по­зи­цію ме­ра, ска­жі­мо, оку­по­ва­ної Гор­лів­ки чи Сні­жно­го? Не тре­ба за­бу­ва­ти, що там лю­ди при­йшли до вла­ди не­ле­гі­тим­ним шля­хом, че­рез пов­ста­н­ня про­ти укра­їн­ських за­ко­нів і вза­га­лі про­ти дер­жа­ви. Це фаль­ши­вий ба­ланс. Чо­мусь для ба­га­тьох це ста­ло скла­дним пи­та­н­ням, але для се­бе я ви­рі­шив, що за умов вій­ни стан­дар­ти мирного жи­т­тя ді­ють не зав­жди. Те са­ме сто­су­є­ться спів­пра­ці з ро­сій­ськи­ми жур­на­лі­ста­ми, які ні­би­то є лі­бе­раль­ни­ми. Я про­ти та­кої спів­пра­ці й вва­жаю, що їм не мі­сце в зо­ні кон­флі­кту з укра­їн­сько­го бо­ку.

«ЯКОЇ ЖУР­НА­ЛІ­СТИ­КИ В УКРА­Ї­НІ ТО­ЧНО НЕ МО­ЖЕ БУ­ТИ, ТО ЦЕ ПРОРОСІЙСЬКОЇ»

Отар ДОВЖЕНКО,

ме­ді­а­екс­перт, Львів:

— Як на ме­не, го­лов­ний ви­сно­вок із істо­рії про На­стю Стан­ко мав би по- «спів­пра­ці» Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни Укра­ї­ни з жур­на­лі­ста­ми, які на­ма­га­ю­ться бу­ти «над про­це­сом», по­ру­ши­ла чи­ма­ло пи­тань у ме­ді­а­се­ре­до­ви­щі. До ці­єї ж «си­сте­ми ко­ор­ди­нат» ек­спер­ти від­но­сять і спів­пра­цю На­ціо­наль­ної спіл­ки жур­на­лі­стів Укра­ї­ни з про­па­ган­ди­ста­ми із Спіл­ки жур­на­лі­стів Ро­сії. На­га­да­є­мо, не­зва­жа­ю­чи ля­га­ти в то­му, що ро­сі­я­нам, на­віть ко­ре­спон­ден­там «лі­бе­раль­них» та «опо­зи­цій­них» ви­дань, — на пе­ре­до­вій не мі­сце. Спо­ді­ва­ю­ся, ко­ман­ду­ва­н­ня про це по­дбає. Що ж до жур­на­лі­стів, які ор­то­до­ксаль­но до­три­му­ю­ться стан­дар­тів і став­лять пра­ва лю­ди­ни по­над на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си, то во­ни по­трі­бні — так са­мо, як спів­при­че­тні жур­на­лі­сти, які вбо­лі­ва­ють за свою кра­ї­ну і не мо­жуть ви­сві­тлю­ва­ти вій­ну в ней­траль­но­му клю­чі. І ті, й ін­ші ро­блять свою спра­ву. Го­лов­не, щоб аде­пти цих під­хо­дів не вла­што­ву­ва­ли «гро­ма­дян­ських во­єн» між со­бою, а са­ме це й ста­ло­ся в цьо­му ра­зі.

Якої жур­на­лі­сти­ки в Укра­ї­ні то­чно не має бу­ти під час вій­ни з Ро­сі­єю, то це проросійської. На жаль, вла­да, яка вміє бу­ти до­во­лі жорс­ткою в об­сто­ю­ван­ні пев­них вла­сних ін­те­ре­сів, на­ма­га­є­ться гра­ти з про­ро­сій­ськи­ми ви­да­н­ня­ми та жур­на­лі­ста­ми в якусь див­ну гру — то при­ти­сне, то від­пу­стить, то ро­ка­ми не звер­тає ува­ги. Крім де­пор­та­ції Шу­ва­ло­ва, я не при­га­дую яки­хось більш-менш рі­шу­чих кро­ків у цьо­му на­прям­ку остан­нім ча­сом. А «Ін­тер», який пле­кає культ По­бє­ди, ро­сій­сько- на скан­да­ли і про­те­сти в про­фе­сій­но­му та гро­мад­сько­му се­ре­до­ви­щі, на­ша Спіл­ка про­дов­жує бра­ти актив­ну участь і за­лу­ча­ти до ро­сій­сько-укра­їн­ських про­грам «Дві кра­ї­ни — одна професія» де­да­лі біль­ше но­вих пред­став­ни­ків укра­їн­ських ме­діа («Но­вий рі­вень «діа­ло­гу» / «День», №№ 107-108 від 23 — 24 черв­ня ц. р.). До­лу­чаю- ра­дян­ську куль­ту­ру й об­слу­го­вує про­ро­сій­ський «Опо­зи­цій­ний блок», ро­бить для Укра­ї­ни на ба­га­то по­ряд­ків біль­ше шко­ди за будь-яку На­стю Стан­ко (якщо на­віть при­пу­сти­ти, що во­на шко­дить). Во­дно­час «Ін­тер» чу­до­во на­вчив­ся ба­лан­су­ва­ти на ме­жі, де йо­му не­мо­жли­во за­ки­ну­ти по­ру­ше­н­ня за­ко­ну чи від­вер­ту ан­ти­укра­їн­ську про­па­ган­ду. Ось у цьо­му, як на ме­не, на­ба­га­то сер­йо­зні­ша про­бле­ма, ніж у від­сто­ро­не­них жур­на­лі­стах.

«ЖУР­НА­ЛІ­СТИ­КА МУСИТЬ БУ­ТИ ПАТРІОТИЧНОЮ, МОНОЛІТНОЮ І НАСТУПАЛЬНОЮ»

Та­рас ЛIТКОВЕЦЬ,

ве­ду­чий про­грам на Во­лин­сько­му те­ле­ба­чен­ні, по­лі­то­лог, уча­сник АТО:

— Бу­ти над про­це­сом укра­їн­сько­му жур­на­лі­сту не вда­сться, адже він, ви­ко­ну­ю­чи свої про­фе­сій­ні обов’яз­ки, за­ли­ша­є­ться і гро­ма­дя­ни­ном, і лю­ди­ною, і патріотом. Жур­на­ліст під час вій­ни сво­єї Ба­тьків­щи­ни су­про­ти чись до дис­ку­сії, по­мі­ча­є­мо, що на­віть під час вій­ни з РФ у ви­слов­лю­ва­н­нях де­яких укра­їн­ських жур­на­лі­стів мо­жна зу­стрі­ти ан­ти­дер­жав­ну про­па­ган­ду чи при­хо­ва­ну агі­та­цію на ко­ристь агре­со­ра. Тож якою має бу­ти укра­їн­ська жур­на­лі­сти­ка в час вій­ни — з та­ким за­пи­та­н­ням «День» звер­нув­ся до ре­гіо­наль­них жур­на­лі­стів. зов­ні­шньо­го агре­со­ра виконує ве­ли­ку мі­сію ви­кри­ста­лі­зу­ва­н­ня па­трі­о­ти­чних по­чут­тів у гро­ма­дян. Пре­са на вій­ні є міс­тком, «очи­ма й ву­ха­ми» між вій­сько­ви­ми та ци­віль­ним на­се­ле­н­ням, са­ме від ЗМІ за­ле­жить сприйня­т­тя вій­ни гро­ма­дя­на­ми Укра­ї­ни, ба­жа­н­ня або не­ба­жа­н­ня слу­жи­ти в ЗСУ чи йти на вій­ну. У вій­сько­во­го ме­дій­ни­ка, як і в лі­ка­ря, го­лов­ним пра­ви­лом мусить бу­ти «Не на­шкодь!». Бо в ін­шо­му ра­зі, на­віть з най­кра­щи­ми на­мі­ра­ми, жур­на­ліст мо­же пе­ре­тво­ри­тись на жур­на­лю­гу.

Я вже не ка­жу про про­пла­че­них та про­да­жних тро­лів, бо­тів та ін­ших ла­тен­тних на­йман­ців агре­со­ра. Адже всім уже ві­до­мо, що ін­фор­ма­цій­на вій­на як основ­на скла­до­ва гі­бри­дної вій­ни Ро­сії про­ти Укра­ї­ни ве­де­ться про­ти нас агре­со­ром не один де­ся­ток ро­ків, і ане­ксія 2014 ро­ку Кри­му й се­па­ра­тизм на Дон­ба­сі є без­по­се­ре­днім на­слід­ком ан­ти­укра­їн­ської про­па­ган­ди ро­сій­ськи­ми та прокрем­лів­ськи­ми укра­їн­ськи­ми ЗМІ в ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі са­мої Укра­ї­ни. Ві­тчи­зня­ний жур­на­ліст, який ви­сві­тлює бо­йо­ві дії, не по­ви­нен до­пус- ка­ти жо­дної ан­ти­дер­жав­ної про­па­ган­ди. Де­мо­кра­ти­чні стан­дар­ти сві­то­вої жур­на­лі­сти­ки за умов вій­ни при­ро­дно ма­ють пев­ні обме­же­н­ня, ада­пто­ву­ю­ться до ма­со­вої су­спіль­ної стре­со­вої си­ту­а­ції, а сам жур­на­ліст для се­бе ро­бить чі­ткий та сві­до­мий ви­сно­вок — на чи­є­му бо­ці він во­ює сло­вом чи ві­део­ка­ме­рою.

То­му під час вій­ни ві­тчи­зня­на жур­на­лі­сти­ка мусить бу­ти патріотичною, монолітною і наступальною, як і без­по­се­ре­дні бо­йо­ві дії. Ли­ше за та­ких умов пе­ре­сі­чний гро­ма­дя­нин Укра­ї­ни бу­де впев­не­ний в то­му, що прав­да на на­шо­му бо­ці, во­рог бу­де роз­би­тий, а пе­ре­мо­га то­чно бу­де за на­ми.

«ДЕ­Я­КІ ПО­ВІ­ДОМ­ЛЕ­Н­НЯ В ЗМІ СЛУГУВАЛИ ПРЯМОЮ «НАВОДКОЮ» ДЛЯ СЕПАРАТИСТІВ» На­та­лія КАЛIНIЧЕНКО,

го­ло­ва Асо­ці­а­ції ре­гіо­наль­них ЗМI Сум­щи­ни, го­лов­ний ре­да­ктор га­зе­ти «Бі­ло­піль­щи­на»:

— За умов вій­ни ви­мо­ги до жур­на­лі­стів та їхньої ді­яль­но­сті осо­бли­ві. Го­лов­не зав­да­н­ня — не на­шко­ди­ти! Дру­ге — жур­на­ліст ви­нен чі­тко по­зи­ціо­ну­ва­ти свою гро­ма­дян­ську по­зи­цію і ро­зу­мі­ти, чию сто­ро­ну він пред­став­ляє. Пе­ре­ко­на­на, що укра­їн­ські жур­на­лі­сти по­вин­ні пра­цю­ва­ти на Укра­їн­ську дер­жа­ву, об­сто­ю­ва­ти її не­за леж ність і те ри то рі аль ну ці ліс - ність. «Над кон­флі­ктом», як про­по­ну­ють де­я­кі ко­ле­ги, мо­жна пе­ре­бу­ва­ти хі­ба що то­ді, ко­ли ти вдо­ма ле­жиш на ди­ва­ні й ди­ви­шся но­ви­ни по те­ле­ві­зо­ру або чи­та­єш в ін­тер­не­ті про по­дії в ін­шій ча­сти­ні ві­ту. І то­ді ти, та­кий ро­зум­ний, ви­слов­лю­єш свої «не­упе­ре­дже­ні» дум­ки, ро­биш ви­снов­ки, хто має ра­цію, а хто ні. А ко­ли на су­сі­дній ву­ли­ці ви­бу­ха­ють сна­ря­ди, твій одно­кла­сник по­вер­нув­ся по­ра­не­ним, а по­руч жи­ве ма­ма, ко­тра втра­ти­ла на вій­ні си­на, то тре­ба не роз­мір­ко­ву­ва­ти про «сто­ро­ни кон­флі­кту», а ро­би­ти все від те­бе за­ле­жне, що­би ра­зом пе­ре­мог­ти. Не­що­дав­но в ме­жах про­е­кту «Ре­фор­мо­ва­на пре­са — Укра­їн­ській ар­мії» ре­гіо­наль­ні жур­на­лі­сти про­ве­ли на рів­нен­сько­му по­лі­го­ні зу­стріч із вій­сько­ви­ми, ко­трі по­вер­ну­ли­ся із АТО. Всі во­ни в один го­лос го­во­ри­ли, що 2014 ро­ку ба­га­то в чо­му втра­там в ар­мії спри­я­ло чи­ма­ло чин­ни­ків, у то­му чи­слі не­про­фе­сій­ні дії жур­на­лі­стів, а са­ме — на­гні­та­н­ня си­ту­а­ції в су­спіль­стві що­до по­дій в АТО, по­си­ле­н­ня три­во­ги і роз­по­всю­дже­н­ня па­ні­ки, ба на­віть опри­лю­дне­н­ня се­кре­тної вій­сько­вої ін­фор­ма­ції. Вій­сько­ві ствер­джу­ють, що де­я­кі по­ві­дом­ле­н­ня в ЗМІ слугували прямою «наводкою» для сепаратистів, якою во­ни ко­ри­сту­ва­лись і зни щу ва ли на ші по зи ції. Та кож вій­сько­ві звер­та­ли ува­гу на той факт, що та­кої спе­ці­а­лі­за­ції, як вій­сько­вий жур­на­ліст, в Укра­ї­ні фа­кти­чно не існує, бо ні­хто не го­ту­вав жур­на­лі­стів до ро­бо­ти в зо­ні вій­сько­во­го кон­флі­кту, не го­ту­вав до ви­сві­тле­н­ня пи­тань вій­сько­вої те­ма­ти­ки. Тож і маємо та­кий ре­зуль­тат. Вчи­мось, як то ка­жуть, «по хо­ду»! Не менш ва­жли­вою для об­сто­ю­ва­н­ня дер­жав­ни­цьких по­зи­цій є ді­яль­ність жур­на­лі­стів у при­кор­дон­них, та­ких, як на­ша, обла­стях. На кор­до­ні Ро­сії та Сум­щи­ни 2014 ро­ку з бо­ку Ро­сії сто­я­ло вій­сько­вої те­хні­ки не мен­ше, ніж на ко­ро­ні з До­не­цькою обла­стю. Але да­лі вій­ська не пі­шли. Не остан­ній чин­ник у цьо­му — твер­да по­зи­ція сум­чан що­до під­трим­ки дер­жав­ни­цької по­лі­ти­ки не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни. То­ді в на­ших ЗМІ не бу­ло ма­те­рі­а­лів, які сі­я­ли б хоч якісь сум­ні­ви що­до май­бу­тньо­го на­шої обла­сті. Жур­на­лі­сти зайня­ли та­ку дер­жав­ни­цьку по­зи­цію. І три­ма­є­мо її до сьо­го­дні. Тож жо­дних сум­ні­ві що­до під­трим­ки укра­їн­ськи­ми жур­на­лі­ста­ми дер­жав­ни­цьких по­зи­цій не має бу­ти. Та­ка моя по­зи­ція, і її під­три­му­ють мої ко­ле­ги, ре­да­кто­ри ра­йон­них га­зет Сум­щи­ни. Пі­дго­ту­ва­ли: Ва­дим ЛУБЧАК, На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк; Іван АНТИПЕНКО, «День», Хер­сон; Те­тя­на КОЗИРЄВА, Львів

ФОТО АЛІНИ КОМАРОВОЇ

Отар Довженко

Сер­гій Ні­кі­тен­ко

Та­рас Лі­тко­вець

На­та­лія Ка­лі­ні­чен­ко

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.