Юрій ГАРБУЗ: «Ме­ні ка­жуть «з то­го бо­ку»: ми вто­ми­ли­ся від вій­ни...»

Лу­ган­ська обл­держ­адмі­ні­стра­ція пред­ста­ви­ла Стра­те­гію роз­ви­тку обла­сті до 2020 ро­ку... З при­ці­лом на 2030-й

Den (Ukrainian) - - Економіка - Ві­та­лій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»

Да­ти зем­ля­кам ві­ру в се­бе та на­дію на зав­тра­шній день, по­ка­за­ти всій кра­ї­ні, що лу­ган­ці не опу­ска­ють ру­ки — та­ке су­пер­зав­да­н­ня, в скла­дних умо­вах про­дов­же­н­ня во­єн­них дій, по­ста­вив го­ло­ва обла­сті Юрій ГАРБУЗ, за­ми­слю­ю­чи ство­ри­ти стра­те­гію роз­ви­тку Лу­ган­ської обла­сті на пе­рі­од до 2020 ро­ку. На­ше основ­не зав­да­н­ня — за­лу­чи­ти за­раз яко­мо­га біль­ше пар­тне­рів для ре­а­лі­за­ції ці­єї стра­те­гії, за­ува­жує він.

Про­грам­ний ко­ор­ди­на­тор із від­нов­ле­н­ня та по­бу­до­ви ми­ру ПРООО Му­ста­фа САЇТ-АМЕТОВ роз­по­від­ає: «Уні­каль­ність ці­єї стра­те­гії в то­му, що на­віть у тих не­про­стих умо­вах, у яких опи­ни­ла­ся Лу­ган­ська область, во­на мо­гла обра­ти рі­зні шля­хи. Мо­жна бу­ло роз­ро­би­ти стра­те­гію так зва­ним ка­бі­не­тним ме­то­дом або за­лу­чи­ти який­не­будь по­ва­жний ін­сти­тут. Але обра­ли тре­тій, не­про­стий, але пра­виль­ний шлях: за­лу­чи­ти до цьо­го про­це­су яко­мо­га біль­ше за­ці­кав­ле­них сто­рін, ши­ро­ке ко­ло на­се­ле­н­ня, акти­ві­стів мі­сце­вих гро­мад». «Та­ким чи­ном, ми за­кла­ли хо­ро­шу осно­ву подаль­шо­го роз­ви­тку та при­вер­ну­ли на свій бік, до ро­бо­ти ру­ка в ру­ку, ба­га­то­чи­сель­ні гру­пи на­се­ле­н­ня. В ре­зуль­та­ті ми отри­ма­ли хо­ро­ші шан­си для то­го, щоб ре­а­лі­зу­ва­ти цю стра­те­гію спіль­ни­ми зу­си­л­ля­ми, — про­гно­зує ко­ор­ди­на­тор ПРООН, звер­та­ю­чись до при­су­тніх у за­лі іно­зем­них ін­ве­сто­рів. — Ми ка­же­мо вам: якщо ви ба­чи­те, де нам по до­ро­зі, будь ла­ска, при­єд­нуй­те­ся, спів­пра­цю­ва­ти­ме­мо».

«Про на­ші пар­тнер­ські сто­сун­ки без до­сві­ду спів­пра­ці впро­довж остан­ніх ро­ків бу­ло б скла­дно го­во­ри­ти, — під­клю­ча­є­ться Гар- буз до роз­мо­ви про пар­тнер­ство в ро­бо­ті над стра­те­гі­єю. — Я хо­чу, щоб про на­шу стра­те­гію по­чу­ли і ді­зна­ли­ся та­кож і на не­під­кон­троль­ній те­ри­то­рії, до­лу­ча­ю­чи Ро­сію й увесь світ. Ні­хто не по­ви­нен за­ли­ши­ти­ся осто­ронь. То­му що ми вже сьо­го­дні хо­че­мо по­ча­ти пра­цю­ва­ти над ре­а­лі­за­ці­єю за­пла­но­ва­но­го».

«Ми по­вин­ні ро­зу­мі­ти, в яку шко­лу хо­ди­ти­муть ді­ти 2020-го і на­віть 2030 ро­ку на­ро­дже­н­ня, — ка­же ке­рів­ник. — Якою до­ро­гою во­ни хо­ди­ти­муть чи їзди­ти­муть, яку во­ду пи­ти­муть, до яких бу­дуть звер­та­ти­ся лі­ка­рів. І де пра­цю­ва­ти­муть їхні ба­тьки? Все це більш ніж ва­жли­во. Сьо­го­дні нам важ­ко. Че­рез по­пу­лізм де­яких лю­дей ми втра­ти­ли 36,6% обла­сно­го бю­дже­ту та без­ліч ро­бо­чих місць як на на­шій, так і на не­під­кон­троль­ній те­ри­то­рі­ях. Ку­ди і до чо­го штов­ха­ють лю­дей по­пу­лі­сти, з чи­єї ви­ни лю­ди вже не отри­му­ють зар­пла­ту в грив­нях і не пла­тять по­да­тки в Укра­ї­ні? Сьо­го­дні ми хо­че­мо по­ди­ви­ти­ся на область у ці­ло­му і по­ду­ма­ти про те, як від­ро­джу­ва­ти і її, і кра­ї­ну».

«Я спо­від­ую стра­те­гію ми­ру. А в тих, хто спіл­ку­є­ться з на­ми че­рез «сі­ру» зо­ну за до­по­мо­гою мін і куль, у них, зви­чай­но, стра­те­гія вій­ни, — по­чи­нає Гарбуз опи­су­ва­ти скла­дно­щі, які ви­па­да­ють на до­лю ме­шкан­ців обла­сті, — во­ни шу­ка­ють, як зав­да­ти ще біль­ше бо­лю, щоб ми бу­ли ура­зли­ви­ми. На жаль, ми є та­ким со­бі енер­ге­ти­чним остро­вом на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, що ство­рює ри­зи­ки в енер­го­за­без­пе­чен­ні. Але сьо­го­дні ми бу­ду­є­мо Кре­ме­не­цьку під­стан­цію, яка, я спо­ді­ва­ю­ся, бу­де вве­де­на в екс­плу­а­та­цію в дру­го­му квар­та­лі 2018 ро­ку. І то­ді у нас бу­де до­сить енер­го­ре­сур­сів для за­без­пе­че­н­ня всіх на­ших по­ту­жно­стей».

«А по­ки нас ду­же хви­лює ситуація на Ща­стян­ській ТЕС, — про­дов­жує Гарбуз. — Крім то­го, 1520 або­нен­тів у нас без га­зу че­рез те, що два мі­ся­ці то­му був по­шко­дже­ний га­зо­про­від, що про­хо­див уздовж лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня. Ми про­си­мо пер­шо­го ві­це-прем’єра Ку­бі­ва на­да­ти нам до­по­мо­гу з ре­зерв­но­го фон­ду уря­ду, щоб ви­рі­ши­ти цю про­бле­му». Не менш скла­дна на Лу­ган­щи­ні ситуація і з пи­тною во­дою, оскіль­ки основ­ні во­до­гін­ні спо­ру­ди зна­хо­дя­ться на укра­їн­ській сто­ро­ні, а 93% спо­жи­ва­чів жи­вуть на ін­шій. У ре­зуль­та­ті за во­ду ні­хто не пла­тить. Рі­чний об­сяг зби­тків пе­ре­ви­щує 350 ти­сяч гри­вень.

Гу­бер­на­то­ра не­по­ко­їть, що че­рез від­клю­че­н­ня по­да­чі еле­ктро­енер­гії для не­під­кон­троль­ної те­ри­то­рії, там не ви­ко­ну­є­ться від­ка­чу­ва­н­ня ша­хтних вод, і рі­вень во­ди в ша­хтах під­ні­ма­є­ться. На йо­го дум­ку, в ре­зуль­та­ті во­ди мо­жуть під­ня­ти­ся і в на­ших ша­хтах. «Якщо цим не за­йма­ти­ся, тра­пи­ться ще й еко­ло­гі­чна ка­та­стро­фа, — ка­же Гарбуз. І до­дає: — Якщо гро­ші за еле­ктро­енер­гію, за во­ду там зби­ра­ю­ться, то чо­му це не опла­чу­є­ться тут. Зви­чай­но, ми не ки­да­є­мо лю­дей і ду­ма­є­мо, як бу­ти. Але що ро­би­ти, якщо за­бор­го­ва­ність пе­ред ЛЕО (Лу­ган­ським енер­ге­ти­чним об’єд­на­н­ням) уже пе­ре­ви­щує п’ять мі­льяр­дів?».

Лу­ган­ська область «лі­ди­рує» у кра­ї­ні з он­ко­за­хво­рю­вань, за­ува­жує Гарбуз, на рік ми втра­ча­є­мо до двох ти­сяч осіб, а на облі­ку пе­ре­бу­ває до 50 ти­сяч. Лі­ка­рі пов’язу­ють це з тим, що во­ни ді­зна­ю­ться про за­хво­рю­ва­н­ня на ду­же пі­зній ста­дії. То­му йде­ться про бу­дів­ни­цтво в обла­сті най­су­ча­сні­шо­го он­ко­ди­спан­се­ру в Ру­бі­жно­му. Тим па­че, що на не­під­кон­троль­ній те­ри­то­рії за­ли­ши­ли­ся всі основ­ні май­дан­чи­ки охо­ро­ни здо­ров’я. В обла­сті що­рі­чно 2,5 ти­ся­чі ін­суль­тів, і по­ло­ви­на цих лю­дей про­тя­гом ро­ку не ви­жи­ває. Те ж са­ме і з ін­фар­кта­ми, яких 1,5 ти­ся­чі на рік.

Де область ві­зьме гро­ші на ре­а­лі­за­цію стра­те­гії? Гарбуз роз­по­від­ає про ро­бо­ту з між­на­ро­дни­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми — спон­со­ра­ми. «Бю­дже­тний ко­шик у нас скла­да­є­ться з дер­жав­ної під­трим­ки (тро­хи біль­ше по­ло­ви­ни), при­бли­зно 45—47% це бу­дуть свої гро­ші, та ми вже на­пра­цю­ва­ли і плі­дні вза­є­ми­ни з на­ши­ми між­на­ро­дни­ми до­но­ра­ми. Ці гро­ші пі­дуть на со­ці­аль­ні по­тре­би (шко­ли, сад­ки, ре­монт жи­тла)». «Сьо­го­дні я звер­та­ти­му­ся до всіх до­но­рів — і но­вих, і тих, які з на­ми вже пра­цю­ва­ли — і ро­би­ти­му їм кон­кре­тні про­по­зи­ції, роз­по­від­а­ти­му про під­го­тов­ле­ні на­ми про­е­кти. Ни­ні­шній фо­рум — це старт. А фі­ніш, зви­чай­но, ва­жли­ві­ший. І не ли­ше йо­го еко­но­мі­чна скла­до­ва, але і со­ці­аль­на без­пе­ка. Нам потрібно по­вер­ну­ти до­ві­ру всьо­го сві­ту до Укра­ї­ни і, пев­на річ, до Дон­ба­су. На­ша область до­ту­є­ться дер­жа­вою. Але сьо­го­дні ситуація змі­ню­є­ться. Бю­джет по­ви­нен фор­му­ва­ти­ся не звер­ху вниз і за за­ли­шко­вим прин­ци­пом. А зни­зу — вго­ру. За­раз це ще не­мо­жли­во. Але я хо­чу, щоб Лу­ган­ська область успі­шно про­ве­ла де­цен­тра­лі­за­цію. І то­ді ми отри­ма­є­мо по­ту­жне вну­трі­шнє дже­ре­ло фі­нан­су­ва­н­ня».

« День » за­пи­тав у го­ло­ви Лу­ган­ської обл­держ­адмі­ні­стра­ції, чи мо­жли­во бу­ду­ва­ти якісь мо­сти з не­під­кон­троль­ною сто­ро­ною, аби лю­ди про­дов­жу­ва­ли від­чу­ва­ти се­бе укра­їн­ця­ми? «Пов­то­рюю, я при­хиль­ник ми­ру, а не вій­ни, — від­по­вів Гарбуз. — Той, хто шу­кає ми­ру і хо­че по­бу­ду­ва­ти йо­го для лю­дей, по­ви­нен спо­ча­тку зна­йти йо­го в со­бі. Ме­ні в цих пи­та­н­нях ба­га­то що не­зро­зумі­ло. Про­те, у нас є та­ка про­гра­ма «Лу­ган­щи­на у нас одна». У її рам­ках я звер­нув­ся до ді­тей, що жи­вуть на на­шій те­ри­то­рії, з про­ха­н­ням на­ма­лю­ва­ти, якою во­ни ба­чать Лу­ган­щи­ну. Ми отри­ма­ли по­над 10 ти­сяч ма­люн­ків. І що там бу­ло? Ма­ма, та­то, сон­це, чи­сте бла­ки­тне не­бо. Ве­ли­ку ча­сти­ну цих ма­люн­ків ми зумі­ли пе­ре­да­ти на не­під­кон­троль­ну те­ри­то­рію. Ко­ли ме­ні вда­є­ться звер­ну­ти­ся до жи­те­лів міст і се­лищ на тій те­ри­то­рії, я на­по­ля­гаю на то­му, що ли­ше ми са­мі спро­мо­жні вста­но­ви­ти мир на на­шій зем­лі».

«Сьо­го­дні нас ба­га­то що роз­ді­ляє. По­трі­бні кон­та­кти між лю­дьми. Ми по­стій­но за­про­шу­є­мо до нас на оздо­ров­ле­н­ня ді­тей з то­го бо­ку. До 9 трав­ня ми ма­те­рі­аль­но до­по­мо­гли всім ве­те­ра­нам та ін­ва­лі­дам обла­сті. І це бу­ло для нас і со­ці­аль­но, і по­лі­ти­чно ва­жли­во. Сьо­го­дні по­кра­ща­ло ста­но­ви­ще з абі­ту­рі­єн­та­ми, що всту­па­ють до на­ших ву­зів із не­під­кон­троль­ної те­ри­то­рії. І ко­ли я ни­ні спіл­ку­ю­ся із зем­ля­ка­ми з то­го бо­ку, ме­ні ка­жуть: да­вай швид­ше, ми вже сто­ми­ли­ся від вій­ни, але ще го­во­рять по­ше­пки».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.