«Баль­це­ро­ви­ча тре­ба бу­ло ви­вез­ти з Укра­ї­ни в «опе­ча­та­но­му ва­го­ні»*

Во­ло­ди­мир ПАНЧЕНКО — про те, чо­му ідеї поль­сько­го ре­фор­ма­то­ра «то­кси­чні» для на­шої дер­жав­но­сті

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - На­га­да­є­мо, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки діє за під­трим­ки Цен­тру ін­фор­ма­ції та до­ку­мен­та­ції НАТО в Укра­ї­ні.

Вій­на, бор­ги і не­пра­виль­ні прі­о­ри­те­ти за­ва­жа­ють укра­їн­ській еко­но­мі­ці ви­йти на но­вий рі­вень роз­ви­тку. Свою зу­стріч з уча­сни­ка­ми Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки ві­до­мий еко­но­міст, го­ло­ва Аген­ції роз­ви­тку Дні­пра Во­ло­ди­мир Панченко роз­по­чав із ко­ро­тень­кої ле­кції про шкі­дли­вість за­сто­су­ва­н­ня до­гма­ти­чно­го під­хо­ду в управ­лін­ні еко­но­мі­чни­ми си­сте­ма­ми та про­це­са­ми, яку про­ілю­стру­вав кра­сно­мов­ни­ми при­кла­да­ми з істо­рії та сьо­го­де­н­ня Укра­ї­ни.

ЧО­МУ ДОГМАТИКИ В ЕКО­НО­МІ­ЦІ — ЦЕ «ЗЛО»

— До­гмат не да­є­мо­жли­во­сті твор­чо пе­ре­о­сми­сли­ти те, в чо­му ти пе­ре­бу­ва­єш. Одним із при­кла­дів до­гми єте­о­рія по­рів­няль­них пе­ре­ваг ві­до­мо­го еко­но­мі­ста Да­ві­да Рі­кар­до. При­клад із під­ру­чни­ка: «Пор­ту­га­лія мо­же ви­пу­ска­ти ви­но і су­кно. Ан­глія мо­же ви­пу­ска­ти ви­но і су­кно. Рі­кар­до ка­же, оскіль­ки Пор­ту­га­лія ви­тра­чає80 оди­ниць пра­ці на ви­но й 90 на су­кно, а Ан­глія 100 — на ви­но і 120 — на су­кно, ви­сно­вок: Пор­ту­га­лія по­вин­на ви­пу­ска­ти ви­но, а Ан­глія — су­кно. Цей до­гмат вво­ди­ться на рів­ні під­сві­до­мо­сті як на­у­ка усім віль­ним кра­ї­нам — кон­ку­рен­там Ан­глії. Ко­ло­ні­ям про­сто за­бо­ро­ня­є­ться ви­во­зи­ти го­то­ву про­ду­кцію, до­зво­ле­но тор­гу­ва­ти ли­ше си­ро­ви­ною, а ку­пу­ва­ти го­то­ве ли­ше в ме­тро­по­лії, а от «віль­ні кра­ї­ни» по­сла­блю­ють до­гма­ми». До сло­ва, ко­ли Рі­кар­до ска­за­ли, що йо­го те­о­рія не опи­су­є­ре­аль­но­го жи­т­тя, він від­по­від­ав: «Зна­чить, жи­т­тя не­пра­виль­не»..

Одним із при­кла­дів « догм » , які нав’ язу­ють Укра­ї­ні сьо­год- ні, — це то­таль­на бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю як шлях до еко­но­мі­чно­го про­цві­та­н­ня та до­свід Сін­га­пу­ру. Усі за­кли­ка­ють нас ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти за при­клад ре­фор­ми «кар­ли­ко­вої» кра­ї­ни. Бу­цім­то увесь се­крет в то­му, щоб по­бо­ро­ти ко­ру­пцію й від­кри­ти то­вар­ні та фі­нан­со­ві рин­ки. Га­разд, да­вай­те по­бо­ре­мо ко­ру­пцію й від­кри­є­мо рин­ки? Але рин­ки у нас вже від­кри­ті. Ми ж у СОТ. Да­вай­те їх ще біль­ше від­кри­є­мо. Під­пи­ше­мо уго­ду про віль­ну тор­гів­лю те­пер із Ки­та­єм, Ізра­ї­лем, Ту­реч­чи­ною... Але, по­вір­те, ні­чо­го до­бро­го ми не отри­ма­є­мо. Сін­га­пур за­сто­со­ву­вав ті ін­стру­мен­ти, які не­кар­ли­ко­ві кра­ї­ни (Укра­ї­на — не кар­ли­ко­ва кра­ї­на) за­сто­су­ва­ти не змо­жуть. Для нас до­гма­ти­чне ви­ко­ри­ста­н­ня за­ко­нів кар­ли­ко­вої кра­ї­ни при­зве­де­до­аб­со­лю­тно­го­вбив­ства­еко­но­мі­ки.Від­кри­т­тя­то­вар­ни­хрин­кі­во­зна­ча­є­не­мо­жли­ві­стьви­ро­бля­ти­тут­то­ва­ри­зна­ро­щу­ва­н­ня­мїх кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті. Від­кри­ва­є­мо фі­нан­со­ві рин­ки. На сьо­го­дні не­має в Укра­ї­ні жо­дно­го укра­їн­сько­го бан­ку: укра­їн­сько­го не за по­хо­дже­н­ням ка­пі­та­лу, а за стра­те­гі­єю роз­ви­тку. На­віть ті сто бан­ків, які за­ли­ши­ли­ся, за мо­ї­ми про­гно­за­ми, бу­дуть зни­ще­ні про­тя­гом на­сту­пних кіль­кох ро­ків. За­ли­ша­ться три дер­жав­них бан­кий­де­ся­тьі­но­зем­них.Від­по­від­но­дер­жав­ні­бан­ки­не­змо­жу­ть­гну­чко­пра­цю­ва­ти­для­то­го,що­бна­ро­щу­ва­ти­кон­ку­рен­то спро­мо­жність укра­їн­ських то­ва­рів, а іно­зем­ні бан­ки не за­хо­чуть цьо­го ро­би­ти. Во­ни бу­дуть фі­нан­су­ва­ти все, що єв­то­рин­ним що­до те­хно­ло­гій, все, що по­ста­ча­є­ться за кре­ди­ти. Чо­му Бі­ло­русь, яка бу­ла ниж­чою за те­хно­ло­гі­чним роз­ви­тком від Укра­ї­ни, по­ста­чає тро­лей­бу­си і тра­кто­ри? Не то­му, що ці тро­лей­бу­си і тра­кто­ри кра­щі, ніж ми мо­же­мо ви­ро­би­ти, а тіль­ки то­му, що в них за­ли­ши­ли­ся бан­ки і стра­хо­ві, лі­зин­го­ві ком­па­нії, які мо­жуть фі­нан­су­ва­ти, стра­ху­ва­ти ті ком­па­нії, які по­ста­ча­ють про­ду­кцію на екс­порт.

Так, Сін­га­пур роз­ви­ну­тий, але до­гма­ти­чне ко­пі­ю­ва­н­ня йо­го до­сві­ду, без опи­су всі­єї си­ту­а­ції, істо­ри­чно­го мо­мен­ту, в яко­му бу­ло здій­сне­но про­рив, при­зво­дить до то­го, що в Укра­ї­ні еко­но­мі­чна ситуація ста­є­ще гір­шою, ніж у будь-якій ін­шій кра­ї­ні.

До ре­чі, ще про Сін­га­пур. По­за­як це кар­ли­ко­ва кра­ї­на, то го­лов­ний її ін­стру­мент роз­ви­тку еко­но­мі­ки — офшор. Офшор у двох зна­че­н­нях. Офшор в ан­глій­ській мо­ві — це не тіль­ки те, що єфі­нан­со­вою га­ван­ню, де мо­жна мі­ні­мі­зу­ва­ти по­да­тки, а це те, що не зна­хо­ди­ться на ма­те­ри­ку. У Сін­га­пу­рі ви­ко­ри­ста­ли оби­два зна­че­н­ня: це порт для пе­ре­вал­ки і фі­нан­со­вий порт, де мо­жна мі­ні­мі­зу­ва­ти по­да­тки. До ре­чі, для ба­га­тих ін­до­не­зій­ців Сін­га­пур — це те, що при­бли­зно для нас Швей­ца­рія чи на­віть ав­стрій­ський Ві­день. Там ба­га­ті вчать сво­їх ді­тей, їхні дру­жи­ни їздять на шо­пінг в там­те­шні бу­ти­ки то­що.

ВИСНОВКИ З ІСТО­РІЇ З RYANAIR Окса­на СКIЛЬСЬКА, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I. Фран­ка:

— Ви очо­лю­є­те Аген­цію роз­ви­тку Дні­пра, до зав­дань якої на­ле­жить, зокре­ма, за­лу­че­н­ня ін­ве­сти­цій у мі­сто. Чо­му в пе­ре­го­во­ри про при­хід ір­ланд­сько­го ло­у­ко­сту Ryanair не був вклю­че­ний Дні­пров­ський ае­ро­порт?

В. П.: — То­му що Дні­пров­ський ае­ро­порт не ма­є­та­кої мо­жли­во­сті. Якщо «Бо­ри­спіль» — це дер­жав­на ком­па­нія, то наш ае­ро­порт єфа­кти­чно при­ва­тним, там є дер­жав­ні час­тки в на­ві­га­ції, але біль­шою мі­рою він на­ле­жить при­ва­тно­му вла­сни­ку — Іго­рю Ко­ло­мой­сько­му. Від­по­від­но, в ньо­го по­ки що не­ма­є­ба­жа­н­ня роз­ви­ва­ти цей ае­ро­порт.

З ін­шо­го бо­ку, при­клад, який ви хо­че­те отри­ма­ти, — Львів­ський ае­ро­порт. Я не за­хи­щаю Бо­ри­спіль­ський ае­ро­порт, але, з мо­єї то­чки зо­ру, від­мо­ва Ryanair у то­му ви­гля­ді, в яко­му про­во­ди­ли­ся пе­ре­го­во­ри, бу­ла ви­прав­да­ною. То­му що спо­ча­тку тре­ба пов­ні­стю змі­ни­ти бі­знес-фор­мат «Бо­ри­спо­ля».

Ло­у­кост ви­ма­гає мі­ні­мі­за­ції будь-яких сво­їх ви­трат, то­му що по­тім він не бу­де бра­ти ці ви­тра­ти з клі­єн­тів, щоб мо­жна бу­ло за 20— 30 єв­ро ку­дись лі­та­ти. Це ло­гі­чно. Адже це — бі­знес, тут не­ма­є­ні­якої бла­го­дій­но­сті. То­му тре­ба ду­ма­ти, як зна­йти мо­жли­вість ае­ро­пор­ту по­кри­ва­ти свої за­тра­ти. На- скіль­ки ме­ні ві­до­мо, у Льво­ві це пи­та­н­ня ви­рі­ши­ли та­ким чи­ном: той зби­ток, який отри­му­єа­е­ро­порт як ком­па­нія, по­кри­ва­є­ться за ра­ху­нок фон­ду, гро­ші в який зби­ра­ю­ться з ту­ри­сти­чних ін­ду­стрій «HoReCa» (го­те­лі, ре­сто­ра­ни, ка­фе то­що).

В усіх кра­ї­нах Єв­ро­пи, де єту­ри­сти­чний по­да­ток, чі­тко зна­ють, ку­ди по­трі­бно вкла­да­ти для то­го, щоб отри­ма­ти тра­фік. От ти при­віз за $30 лю­ди­ну, по­тім «зняв» з неї в го­те­лі $100 і на їжі ще $100. Чек ту­ри­ста у Льво­ві — близь­ко $180 на до­бу. Це не­спів­мір­но з че­ком у Дні­прі. У нас до­ба для ту­ри­ста — 1200 гри­вень.

Що­до «Бо­ри­спо­ля» і зби­тків, то да­вай­те зга­да­є­мо, як бу­ду­вав­ся цей ае­ро­порт! Із ве­ли­че­зною ко­ру­пцій­ною скла­до­вою, як і НСК «Олім­пій­ський», а та­кож ін­ші об’єкти до «Єв­ро-2012».

Во­ни всі ма­ють за­ви­ще­ну вар­тість. Той, хто пра­цю­є­на дер­жав­не під­при­єм­ство, ра­хує ті мо­жли­во­сті, ко­трі він мо­же на­да­ти на осно­ві ті­єї вар­то­сті, яка є в бух­гал­те­рії. А «Бо­ри­спіль» у ра­зи пе­ре­оці­не­ний. По-пер­ше, цей ае­ро­порт мо­жна бу­ло по­бу­ду­ва­ти де­шев­ше. По-дру­ге, ре­аль­на вар­тість бу­дья­ко­го бі­зне­су ра­ху­є­ться з гро­шо­во­го по­то­ку, який він при­но­сить.

На­при­клад, якщо ми на цю бу­дів­лю ви­тра­ти­ли 100 млн, це не озна­чає, що в бі­зне­сі во­на ко­штує 100 млн. У бі­зне­сі орен­да ці­єї бу­дів­лі, по­мно­же­на на 10 ро­ків, і є її вар­ті­стю. Якщо ви­яви­ться 10 міль­йо­нів, то це і єці­на ці­єї бу­дів­лі. І те, що сю­ди вкла­де­ні 100 млн, ні­ко­го в бі­зне­сі не ці­ка­вить. Та­ка от скла­дна ситуація у нас із «Бо­ри­спо­лем». Мо­жна скіль­ки зав­го­дно по­ли­ва­ти бру­дом і ка­за­ти, що Ryanair іде, але не ма­ти ре­зуль­та­ту, якщо не зро­би­ти нор­маль­них чі­тких кро­ків. Хо­ча б зро­би­ти пе­ре­ра­ху­нок ре­аль­ної вар­то­сті ае­ро­пор­ту і йо­го по­слуг...

Ryanair, до ре­чі, ді­є­жорс­тко за за­ко­на­ми бі­зне­су. Во­ни ви­ки­да­ють у ме­діа-про­стір: «О, в Укра­ї­ні ко­ру­пція, в Укра­ї­ні ідіо­ти» і т. д. У від­по­відь Укра­ї­на мо­гла б зро­би­ти бі­лий і чор­ний пі­ар, за­мо­ви­ти ана­лі­ти­ків й екс­пер­тів. Адже ко­ру­пція — це мі­нус по рей­тин­гу. Пе­ре­го­во­ри три­ва­ли не один день. Якщо го­во­ри­ти про те, що «Бо­ри­спіль» кон­тро­лю­є­ться Ко­ло­мой­ським, то цей про­вал пе­ред­ба­чу­ва­ний. Про­те, з то­чки зо­ру дер­жа­ви, нам не ва­жли­во Ко­ло­мой­ський, не Ко­ло­мой­ський — нам ва­жли­во, щоб був тра­фік ту­ди й на­зад. Тож тре­ба ним і за­йма­тись.

НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ. КО­ЛО­МОЙ­СЬКИЙ. ПРИ­ВА­ТБАНК Бо­г­да­на КАПIЦА, На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Острозь­ка ака­де­мія»:

— Як змі­нив­ся бі­знес- клі­мат у Дні­прі пі­сля на­ціо­на­лі­за­ції «При­ва­тБан­ку»? Ва­ше став­ле­н­ня до на­ціо­на­лі­за­ції « При­ва­тБан­ку»?

В. П.: — «При­ват» з то­чки зо­ру мас­шта­бів єна­ціо­наль­ним бан­ком. То­му бі­знес-клі­мат у Дні­прі змі­нив­ся так са­мо, як і по всій кра­ї­ні. Я не знаю, хто ав­тор про­е­кту на­ціо­на­лі­за­ції, але це бу­ла ду­же успі­шна опе­ра­ція.

Уже кіль­ка ро­ків зро­зумі­ло, що ті ко­шти, які над­хо­ди­ли як ре­фі­нанс, не зна­хо­ди­ли ре­зуль­та-

ту. Чо­му? Бо во­ни зно­ву «про­га­ня­ли­ся» че­рез ке­птив­ні ком­па­нії.

Не мо­жна бу­ло допу­сти­ти па­ді­н­ня «При­ва­ту», то­му що це на­ціо­наль­ний банк. Зви­чай­но, як­би це бу­ло зро­бле­но ра­ні­ше, то ко­шту­ва­ло б де­шев­ше. Але бу­ли ню­ан­си...

От, ка­жуть: чо­му не зро­би­ли у 2014 ро­ці? Да­вай­те зга­да­є­мо, де в 2014-му був Ко­ло­мой­ський? Гу­бер­на­тор Дні­про­пе­тров­ської обла­сті. То­ді бу­ло при­зна­че­но два гу­бер­на­то­ри: Та­ру­ту — на До­не­цьку область і Ко­ло­мой­сько­го на Дні­про­пе­тров­ську. Що ро­бить Та­ру­та?... Фа­кти­чно, че­рез Та­ру­ту ми втра­ти­ли До­нецьк. У Дні­прі ж в той час про­сто фі­зи­чно від­лов­лю­ва­ли всіх се­па­ра­ти­стів, по­тім Кор­бан ще отри­мав за це ку­пу кри­мі­наль­них справ. Ви­ба­чте, за що там кри­мі­наль­ні спра­ви? За не­за­кон­не во­ло­ді­н­ня, ку­пів­лю/про­даж зброї, на­при­клад. А то­ді мо­жна бу­ло щось за­кон­не? Ко­ли мі­лі­ція та СБУ пов­ні­стю на бо­ці се­па­ра­ти­стів? Як­би не Ко­ло­мой­ський, у нас бу­ла б нор­маль­на «дні­пров­ська ве­сна», як бу­ла крим­ська. Фа­кти­чно Фі­ла­тов ви­грав ви­бо­ри, зав­дя­чу­ю­чи до­ві­рі до пар­тії. Ця до­ві­ра ба­зу­ва­ла­ся на то­му, що всі дя­ку­ва­ли за від­су­тність бом­бар­ду­вань. Тіль­ки-но впав би Дні­про, впав би й Хар­ків. Хар­ків утри­мав­ся за ра­ху­нок Дні­пра. То­му у 2014 ро­ці на­ціо­на­лі­за­ції «При­ва­ту», об’єктив­но, не мо­гло бу­ти. Що ва­жли­ві­ше: кра­ї­на чи ке­птив­ні ком­па­нії? Уя­ві­мо, що по­дії кін­ця 2016 ро­ку від­бу­ли­ся б на по­ча­тку 2014-го. Ко­ло­мой­ський не був би гу­бер­на­то­ром, у Дні­прі бу­ла б «дні­пров­ська ве­сна» то­що. До ре­чі, мо­жна на­пи­са­ти ці­ка­ву ан­ти­у­то­пію за цим сце­на­рі­єм.

Що ро­би­ти те­пер і як це впли­ва­є­на бі­знес-клі­мат? Сьо­го­дні клю­чо­вим єви­рі­ше­н­ня си­ту­а­ції з ке­птив­ни­ми кре­ди­та­ми, то­му що в Укра­ї­ні най­ближ­чим ча­сом бу­дуть зни­ще­ні фа­кти­чно 100 бан­ків.

Ми ро­зу­мі­є­мо, що ве­ли­кий бі­знес в Укра­ї­ні зав­жди ко­ри­сту­вав­ся бан­ка­ми. «Вки­да­єш» $10 млн і за ко­е­фі­ці­єн­том 1/25 за­лу­ча­єш $250 млн. Так у нас з’яви­лись олі­гар­хи. Ку­чма дав мо­жли­вість ство­ри­ти фі­нан­со­во-про­ми­сло­ві гру­пи, ко­ри­сту­ва­ти­ся бан­ка­ми. Не­ма­є­ні­чо­го екс­клю­зив­но­го у ді­ях «При­ва­тБан­ку». Ста­ви­ться свій ди­ре­ктор на під­кон­троль­но­му дер­жав­но­му під­при­єм­стві, за­ки­да­ють ту­ди на­чеб­то ін­ве­сти­ції, під­при­єм­ство бе­руть під кон­троль, при­бу­тки цьо­го ще дер­жав­но­го під­при­єм­ства по­чи­на­ють ви­во­ди­ти че­рез ке­птив­ні ком­па­нії на свої. Ці 250 млн у кра­що­му ви­пад­ку по­вер­та­ють. Всі ді­я­ли за одні­єю схе­мою.

Це тво­є­під­приє мство, во­но не­се при­бу­ток як при­ва­тне під­при­єм­ство. Пі­сля цьо­го ку­ди ки­да­ти ці 250 млн? Хто більш по­ря­дний чи да­ле­ко­гля­дний, роз­ки­да­є­їх по під­при­єм­ствах за кре­ди­та­ми, які не єке­птив­ни­ми і не на­ле­жать фі­нан­со­во-про­ми­сло­вій гру­пі. А хтось та­ки ко­ри­сту­є­ться ним. Ба­чи­мо, як один за одним за­кри­ва­ю­ться бан­ки. Ми кри­ти­ку­є­мо Гон­та­ре­ву (екс-го­ло­ва На­ціо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни. — Ред.) за зни­ще­н­ня бан­ків, але про­ду­ктив­не зер­но в цьо­му є— не мо­же існу­ва­ти та­ка кіль­кість ки­шень­ко­вих бан­ків. На по­ча­тко­во­му ета­пі во­ни зро­би­ли свою фун­кцію. Те­пер во­ни про­сто не мо­жуть на­ро­щу­ва­ти свій ка­пі­тал із пев­них при­чин.

До ре­чі, «При­ва­тБан­ку» я свій остан­ній кре­дит по­вер­нув у 2002— 2003 ро­ках. Я ви­ріс на­при ват­бан­ків­ських кре­ди­тах. Мій бі­знес був пов’яза­ний із ду­же ефе­ктив­ною ро­бо­тою «При­ва­ту» в 1990-ті ро­ки. То­му що то­ді дрі­бний бі­зне­смен міг отри­ма­ти кре­дит. І всім, хто за­раз го­во­рить, що ми мо­же­мо фі­нан­су­ва­ти укра­їн­ський бі­знес, я ка­жу: не мо­же­те, то­му що ви не ба­чи­те укра­їн­ський бі­знес. Ко­ли «При­ват» за­хо­див у 1990-ті на ри­нок, там бу­ли фран­цузь­кі чи аме­ри­кан­ські кон­суль­тан­ти, які в акре­ди­то­ва­но­му бан­ку від­кри­ва­ли ці­лий офіс. Банк ви­да­вав кре­дит, якщо ти мав гар­ний бі­знес-план, а якщо не мав, то ці кон­суль­тан­ти за $2000 скла­да­ли йо­го за­мість те­бе. Бу­ла одна про­ста умо­ва: ти пла­тиш, ко­ли отри­му­єш кре­дит. Якщо то­бі від­мов­ля­ють, то гро­ші ти не ви­нен. Я до­сі ба­чу, що на­віть кру­пні вла­сни­ки сьо­го­дні не зда­тні скла­сти нор­маль­ний бі­зне­сплан, який мо­жна по­да­ти в між­на­ро­дну фі­нан­со­ву ін­сти­ту­цію. І йде­ться не про зна­н­ня мов, во­ни не ро­зу­мі­ють між­на­ро­дно­го бі­зне­су.

ПРО ІНОЗЕМНИХ РАДНИКІВ І ЇХНІ «ПОРАДИ»

Лю­бов РИБАЛКО,

Оде­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I. I. Ме­чни­ко­ва:

— Го­ту­ю­чись до на­шої зу­стрі­чі, я про­чи­та­ла ба­га­то ма­те­рі­а­лів, у яких ви, м’яко ка­жу­чи, не­за­до­во­ле­ні по­ра­да­ми, які да­ють укра­їн­сько­му уря­ду іно­зем­ні ра­дни­ки — Ле­шек Баль­це­ро­вич та Іван Мі­клош. Мо­же­те по­ясни­ти, чо­му?

В. П.

— Я вва­жаю, що їх двох тре­ба ви­вез­ти з кра­ї­ни в «опе­ча­та- но­му ва­го­ні». * Ми ро­зу­мі­є­мо, що ця фра­за сфор­му­льо­ва­на Во­ло­ди­ми­ром Пан­чен­ком до­сить різ­ко. Але ми сві­до­мо по­да­є­мо її «без ку­пюр » , під­кре­слю­ю­чи ба­жа­н­ня еко­но­мі­ста до­не­сти до су­спіль­ства по­тре­бу у фор­му­ван­ні вла­сно­го шля­ху ви­рі­ше­н­ня про­блем і шкі­дли­вість без­апе­ля­цій­но­го слі­ду­ва­н­ня «чу­жим» по­ра­дам ( прим. Ал­ли

Ду­бро­вик). Мі­клош (спів­го­ло­ва Стра­те­гі­чної гру­пи радників з під­трим­ки ре­форм в Укра­ї­ні. — Прим.

ре­да­кції) більш пер­спе­ктив­ний, мо­лод­ший і на­вча­є­ться. Я з ним спіл­ку­вав­ся. Йо­го ри­то­ри­ка за два ро­ки пе­ре­бу­ва­н­ня в Укра­ї­ні змі­ни­ла­ся, але ме­ні від цьо­го не лег­ше. Ме­ні, як укра­їн­цю, від цьо­го ще важ­че. Ко­ли Крав­чу­ка за­пи­та­ли: «Чо­му ва­ша по­лі­ти­ка та­ка не­ефе­ктив­на?», він від­по­вів: «Бу­ла не­ефе­ктив­на, але я за­раз на­вча­ю­ся». Хтось йо­му то­ді ска­зав: «Мо­же, ви б там на кі­ше­чках по­тре­ну­ва­ли­ся, а не на 50-міль­йон­но­му на­ро­до­ві?» То­му ме­не аб­со­лю­тно не вла­што­вує, що якийсь Мі­клош тре­ну­є­ться на мо­є­му на­ро­до­ві.

Баль­це­ро­вич — ре­аль­ний до­гма­тик. Ко­ли він був мо­ло­дий і кра­си­вий, уві­ру­вав у те, що йо­го дії ефе­ктив­ні.

До ре­чі, це проблема не тіль­ки чи­нов­ни­ків, а й бі­зне­сме­нів. Во­ни са­мо­зни­щу­ю­ться, не змі­ню­ю­чи свою мо­дель, бо во­на при­не­сла їм ко­шти де­сять ро­ків то­му, і во­ни про­бу­ють її від­тво­рю­ва­ти. По­ми­ра­ють, са­мо­зни­щу­ю­ться, а не змі­ню­ю­ться.

Гір­ше з кон­суль­тан­та­ми. Що зро­бив Баль­це­ро­вич? Ко­ли впав Ра­дян­ський Со­юз 1990 ро­ку, в Єв­ро­пі по­трі­бно бу­ло пе­ре­ста­ви­ти то­та­лі­тар­ну, ав­то­ри­тар­ну пла­но­ву еко­но­мі­ку на рин­ко­ві рей­ки. Кла­си­чним був цей ви­па­док в еко­но­мі­чній істо­рії, по­чи­на­ю­чи з де­на­ци­фі­ка­ції Ні­меч­чи­ни й за­вер­шу­ю­чи ре­жи­ма­ми Ма­лої Азії. Тре­ба бу­ло спер­шу роз­дер­жа­ви­ти май­но (про­ве­сти при­ва­ти­за­цію), дру­ге — зро­би­ти більш віль­ним ри­нок, а від­по­від­но, від­пу­сти­ти курс ва­лю­ти й ці?ни. Це та­кі три зро­зумі­лі ін­стру­мен­ти, яки­ми по­трі­бно ко­ри­сту­ва­ти­ся пі­сля ав­то­ри­тар­но­го ре­жи­му. В Укра­ї­ні їх за­сто­со­ву­ва­ти за­раз — нон­сенс.

Фа­кти­чно Ра­дян­ський Со­юз був при­ре­че­ний уже на по­ча­тку 1980-х ро­ків. Ко­ли по­ча­ли по­ми­ра­ти ге­не­раль­ні се­кре­та­рі, у Схі­дній Єв­ро­пі вже пов­ним хо­дом йшла «де­со­вє­ти­за­ція». В тій же Поль­щі, на­при­клад, від­був­ся вій­сько­вий пе­ре­во­рот Яру­зель­сько­го (Вой­цех Ві­тольд Яру­зель­ський — пер­ший пре­зи­дент пост­ко­му­ні­сти­чної Поль­щі. — Ред.). До ре­чі, зна­є­те, чо­му Яру­зель­сько­го не ув’язни­ли, й він спо­кій­но до­жив до сво­єї смер­ті? Чо­му ди­кта­тор, який змі­нив, хай на­віть со­ці­а­лі­сти­чний, уряд, був по­хо­ва­ний з по­че­стя­ми? Це ду­же ці­ка­вий сю­жет. У Поль­щі бу­ло де­сять ро­ків під­го­тов­ки до но­вої рин­ко­вої ка­пі­та­лі­сти­чної ре­аль­но­сті. Пі­сля пу­тчу Яру­зель­ський кон­тро­лю­вав вла­ду вій­сько­вим чи­ном. За що йо­му вдя­чні по­ля­ки? Во­ни вдя­чні не тіль­ки йо­му, а й усім поль­ським ко­му­ні­стам за те, що він не допу­стив КДБ. Там не бу­ло Празь­кої ве­сни. Як­би там був ва­рі­ант 1968 ро­ку, то не бу­ло б то­ді ті­єї успі­шної Поль­щі, що по­ста­ла одра­зу пі­сля 1990 ро­ку. І, го­лов­не, Яру­зель­ський не допу­стив зни­ще­н­ня елі­ти. Кра­ще зда­ти мі­сто, кра­ї­ну в обмін на збе­ре­же­н­ня елі­ти, бо елі­та по­тім зно­ву на­ро­дить но­ву елі­ту, або й са­ма бу­де бра­ти участь у по­лі­ти­чній ді­яль­но­сті.

Ко­ро­тше ка­жу­чи, Ле­шек Баль­це­ро­вич у сво­є­му ран­ньо­му ви­яв­лен­ні був ці­ка­вим еко­но­мі­стом, ти­пу Гай­да­ра в Ро­сії. Що він ро­бив два ро­ки? Я в цей час жив у Поль­щі й ба­чив то все. Курс зло­то­го змі­ню­вав­ся що­дня. Ін­фля­ція ша­ле­на. Лю­дям бу­ло ду­же тяж­ко. Але пі­сля то­го, як все бу­ло за­чи­ще­но і по­бу­до­ва­но но­ву ар­хі­те­кту­ру, жи­ти ста­ло кра­ще. І в цей мо­мент Баль­це­ро­вич уві­ру­вав у те, що він — ве­ли­кий ар­хі­те­ктор ре­форм. То­му він при­їздить до нас те­пер, ко­ли в нас вже від­бу­лась при­ва­ти­за­ція і тре­ба ви­ко­ну­ва­ти ін­ші за- вда­н­ня, і го­во­рить те са­ме, що ро­бив у Поль­щі 25 ро­ків то­му. Це бо­лю­ча те­ма, але тре­ба зна­ти кон­текст. Я ду­же ці­ную їхню ро­бо­ту 80-х ро­ків, але не мо­жна, гру­бо ка­жу­чи, жін­ці з трьо­ма ді­тьми ка­за­ти: «Я цно­тли­ва».

Чо­му ви­ко­ри­сто­ву­ють Баль­це­ро­ви­ча? То­му, що йо­го для ре­форм роз­кру­чу­вав Сві­то­вий банк і МВФ. Тоб­то, ко­ли ста­є­ться змі­на з ав­то­ри­тар­но­го на де­мо­кра­ти­чний ре­жим, тре­ба ро­би­ти дві ре­чі: пер­ше — роз­дер­жав­ле­н­ня, дру­ге — від­кри­т­тя еко­но­мі­ки, від­пу­ска­н­ня цін. Баль­це­ро­вич про­сто не ро­зу­міє, ку­ди він по­тра­пив, але він є«рей­тин­го­вим» у МВФ, то­му Пре­зи­дент на­ймає йо­го сво­їм кон­суль­тан­том. Пі­діть на ви­сту­пи Баль­це­ро­ви­ча, він пу­блі­чна лю­ди­на, і по­став­те йо­му за­пи­та­н­ня, по­чуй­те йо­го агре­сив­ну до­гма­ти­чність. Він ка­же: «По­трі­бно тіль­ки до­при­ва­ти­зу­ва­ти все, що при­ва­ти­зу­є­ться, ско­ро­ти­ти ви­тра­ти » . А як на­у­ка? Якщо ско­ро­ти­ти ви­тра­ти до плін­ту­са, то зни­ка­є­на­у­ка і зни­ка­єо­сві­та, а ми пе­ре­тво­рю­є­мо­ся в Зім­ба­бве. Баль­це­ро­вич ска­зав щось на зра­зок: «Ва­ші ін­ва­лі­ди хай ідуть на бір­жу пра­ці й пра­цю­ють». Він ка­же, що не­ма­є­ні­якої лю­ди­ни, єпо­ка­зни­ки, які ви­ма­га­є­МВФ. Що це та­ке? Це — агре­сив­на до­гма­ти­ка, ми та­ке ба­чи­мо і в ре­лі­гій­ній сфе­рі.

Мі­клош тро­хи кра­щий, у ньо­го єшан­си « ви­лі­ку­ва­тись » . Але за ним тя­гне­ться ко­ру­пцій­ний шлейф. По­їдь­те у Сло­вач­чи­ну, хай сло­ва­ки роз­ка­жуть, хто та­кий Мі­клош, і чи ма­є­він пра­во кон­суль­ту­ва­ти Укра­ї­ну.

«НАМ ВАР­ТО РІВНЯТИСЯ НА ПІВДЕННУ КОРЕЮ!»

Ка­рі­на ХАЧАТАР’ЯН,

Сум­ський дер­жав­ний уні­вер­си­тет:

— Ще 2015 ро­ку ви го­во­ри­ли, що шан­си Укра­ї­ни ви­йти з еко­но­мі­чної кри­зи — 2%. Чи змі­ни­ла­ся ситуація за­раз? Що для цьо­го тре­ба ро­би­ти пе­ред­усім?

В. П.:

— По-пер­ше, це го­во­рив не я, а ака­де­мік Ми­хай­ло За­ха­ро­вич Згу­ров­ський у по­ту­жно­му до­слі­джен­ні «Фор­сайт Укра­ї­ни». На жаль, усі про­гно­зи в ньо­му справ­джу­ю­ться. Але там го­во­ри­ться не тіль­ки про 2% шан­су ви­хо­ду з кри­зи, а й про ва­рі­ан­ти роз­ви­тку кри­зи.

Ан­тон СЕСТРIЦИН,

Уні­вер­си­тет Карл­тон, м. От­та­ва, Ка­на­да:

— Існує те­о­рія, що Укра­ї­ні вар­то ста­ти «єв­ро­пей­ським Ки­та­єм». Ма­є­ться на ува­зі ста­ти по­ту­жною ін­ду­стрі­аль­ною кра­ї­ною, яка змо­же кон­ку­ру­ва­ти за ра­ху­нок низь­ких зар­плат і ви­со­ко­осві­че­них пра­ців­ни­ків. Чи це ре­аль­но за ни­ні­шніх умов?

— Ця те­за ви­ни­кла пі­сля то­го, як ста­ло­ся га­не­бне па­ді­н­ня грив­ні, що бу­ло зро­бле­но шту­чно, аби за­ро­би­ти на цій де­валь­ва­ції. Курс ва­лю­ти, за роз­ра­хун­ка­ми МВФ, мав бу­ти не більш ніж 12 грн за до­лар. Те, що й сьо­го­дні курс ро­сте, — це зло­чин, не­ком­пе­тен­тність.

За­раз во­ни го­во­рять, до нас те­пер пі­дуть ін­ве­сти­ції, бо в нас низь­кі зар­пла­ти. Я ж ка­жу, на­ші лю­ди не пра­цю­ва­ти­муть за $150 — 200, як у Ки­таї. То­му що в нас не то­та­лі­тар­на кра­ї­на, в нас де­мо­кра­тія. У нас міль­йон ви­їхав до Поль­щі, по­тім ще міль­йон — ту­ди ж. Як на­слі­док — нас за­ли­ши­ться 20 млн на­се­ле­н­ня, і ні­якої ро­бо­чої си­ли.

Я го­во­рив із бі­зне­сме­на­ми, во­ни ви­їжджа­ють не че­рез вій­ну чи пе­ре­вір­ки, а че­рез те, що не мо­жуть зна­йти ро­бі­тни­ків. У нас ма­є­бу­ти зар­пла­та єв­ро­пей­ська, бо євіль­ний ри­нок. У ме­не у Дні­прі ко­ле­га шу­кає тор­го­вель­но­го ме­не­дже­ра в не­ве­ли­чку фір­му на зар­пла­ту у 12000 гр ні не мо­же ні­ко­го зна­йти.

Нам вар­то рівнятися на Південну Ко­ре­єю! Во­на має спів­мір­ну пло­щу, на­се­ле­н­ня. З то­чки зо­ру істо­ри­чної шко­ли, Ко­рея має по­ді­бну істо­рію. Її до­свід ма­є­три ета­пи: 1) ін­ду­стрі­а­лі­за­ція (5 ро­ків); 2) catch up («на­до­лу­же­н­ня», 5 ро­ків); 3) ви­пе­ре­дже­н­ня.

Пер­ший пе­рі­од — від­тво­ре­н­ня те­хно­ло­гій, на­до­лу­же­н­ня. Дру­гий — екс­порт із вто­рин­ни­ми те­хно­ло­гі­я­ми. Ми, на­при­клад, бу­де­мо екс­пор­ту­ва­ти зі­бра­ні ав­то­мо­бі­лі, й це для нас до­бре. Тіль­ки екс­порт, то­му що в бі­дній кра­ї­ні не­ма вну­трі­шньо­го по­пи­ту. Це ще одне, що догматики нам ка­жуть: «Вам по­трі­бен вну­трі­шній по­пит». Ми не мо­же­мо під­ня­ти вну­трі­шній по­пит, то­му що не­ма­є­за що ку­пля­ти. Тре­тій етап — ви­пе­ре­джа­н­ня і спро­ба екс­пор­ту­ва­ти те, що єбільш пе­ре­до­вим — те­хно­ло­гії. Ки­тай про­йшов цей пе­рі­од, ко­пі­ю­ю­чи Південну Корею. Зав­жди кра­ще бра­ти пер­шо­дже­ре­ло за при­клад...

Хри­сти­на ШКРЯБIНА,

Оде­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Ме­чни­ко­ва:

— З яки­ми дер­жа­ва­ми Укра­ї­ні по­трі­бно бу­ду­ва­ти пар­тнер­ські від­но­си­ни?

В.П.:

— Дру­жи­ти тре­ба з афри­кан­ськи­ми й ла­ти­но­а­ме­ри­кан­ськи­ми кра­ї­на­ми у рам­ках пер­шо­го ета­пу. Тре­ба до­мов­ля­ти­ся з єв­ро­пей­ськи­ми ком­па­ні­я­ми для то­го, щоб по­ста­ча­ти про­ду­кти на рин­ки тре­тіх кра­їн. Там, зві­сно, теж вій­на. Ні­де не бу­ває без кон­ку­рен­ції, але шан­сів біль­ше. Ка­жуть, що ми увій­де­мо в Єв­ро­пу — і все бу­де до­бре. Але на­ші то­ва­ри не ку­пу­ю­ться в Єв­ро­пі. Якщо зер­но ку­пу­є­ться, то за кво­та­ми. Ми го­во­ри­мо про три ета­пи під­ви­ще­н­ня еко­но­мі­чно­го рів­ня, то нам тре­ба не під­пи­су­ва­ти ЗВТ, це вза­га­лі не­по­трі­бно. Нам по­трі­бно вста­нов­лю­ва­ти дво­сто­рон­ні від­но­си­ни з по­ста­ча­н­ням ко­жно­го кон­кре­тно­го то­ва­ру на ті рин­ки, де на­ша про­ду­кція по­ки що пе­ре­бу­ва­є­на пер­шо­му ета­пі. Хри­сти­на ШКРЯБІНА, Оле­ксандр ПОДВИШЕННИЙ, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»-2017

Тре­ба до­мов­ля­ти­ся зєв­ро­пей­ськи­ми ком­па­ні­я­ми для то­го, щоб по­ста­ча­ти про­ду­кти на рин­ки тре­тіх кра­їн. Там, зві­сно, теж вій­на. Ні­де не бу­ває без­кон­ку­рен­ції, але шан­сів біль­ше. Ка­жуть, що ми увій­де­мо в Єв­ро­пу — і все бу­де до­бре. Але на­ші то­ва­ри не ку­пу­ють в Єв­ро­пі. Якщо зер­но ку­пу­ють, то за кво­та­ми. Ми го­во­ри­мо про три ета­пи під­ви­ще­н­ня еко­но­мі­чно­го рів­ня, то нам тре­ба не під­пи­су­ва­ти ЗВТ, це вза­га­лі не­по­трі­бно. Нам по­трі­бно вста­нов­лю­ва­ти дво­сто­рон­ні від­но­си­ни зпо­ста­ча­н­ням ко­жно­го кон­кре­тно­го то­ва­ру на ті рин­ки, де на­ша про­ду­кція по­ки що пе­ре­бу­ває на пер­шо­му ета­пі.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.